З початком війни, після десятків тисяч загиблих і численних документальних свідчень військових злочинів, Росію покинули багато міжнародних компаній. Нерідко під тиском своїх клієнтів та акціонерів.

Чимало іноземного бізнесу залишилося в країні-агресорі. Там міжнародні компанії продовжують продавати свої товари або надавати послуги росіянам, сплачуючи податки до бюджету окупантів.

Як транснаціональні компанії пояснюють світові свою пасивну підтримку агресії проти України та чому їхні заяви – це лише виправдання, у які ніхто не вірить?

Який бізнес залишився в РФ

Найбільша частка компаній, які продовжують вести бізнес у Російській Федерації "як завжди" або дещо модифікували його (призупинення реклами чи нових інвестицій), належить до галузі охорони здоров’я.

Далі йдуть енергетичні компанії, виробники споживчих товарів та надавачі комунальних послуг. ЄС запровадив часткове енергетичне ембарго, яке, імовірно, змусить деякі енергетичні компанії піти з російського ринку.

Ситуація з медичними фірмами, які виробляють споживчі товари, складніша.

Вони можуть виправдати своє перебування в Росії гуманністю, тобто забезпеченням російських споживачів базовими продуктами або ліками. Однак чи багато з них вдаються до таких аргументів і наскільки вони вагомі?

Для отримання відповіді на це запитання були зібрані дані щодо реакції 111 профільних міжнародних компаній, які продовжують працювати в РФ.

Як зʼясувалося, 43 компанії не зробили жодних заяв щодо російсько-української війни, 22 написали лише про свої дії (найчастіше про дотримання санкцій, призупинення реклами та нових інвестицій в РФ, надання гуманітарної підтримки Україні), а 42 компанії (35%) обґрунтували своє перебування в країні-агресорі гуманітарними причинами.

Їхні виправдання зводяться до:

– забезпечення російських споживачів основними продуктами харчування чи засобами гігієни;

– забезпечення основними ліками та/або проведення важливих для людства клінічних випробувань;

– надання робочих місць (стверджуючи, що росіяни не відповідають за дії свого уряду).

Пояснення та контраргументи

Деякі компанії надали комбінацію цих пояснень.

"Наша робота полягає в тому, щоб зробити все можливе, аби жителі країн, де ми представлені, мали доступ до якісної їжі за доступними цінами, тобто задовольнити основні харчові потреби населення.

30 тис наших російських співробітників виконують цю роботу, щоб бути якомога ближче до населення, яке особисто не відповідає за розв’язування цієї війни.

Покинути наших співробітників, їхні сім’ї та клієнтів – це не наш вибір. За словами президента Франції Еммануеля Макрона, "ми не воюємо з російським народом".

Припинення нашої діяльності в РФ розглядалося б як навмисне банкрутство, що призведе до експропріації, яка зміцнила б російську економічну та фінансову екосистему, зробила б наших співробітників та їх сім'ї вразливими і в період високої інфляції позбавила б населення послуг дисконтної мережі, яка працює в країні вже 20 років", – заявили в Auchan.

Проте таке пояснення французької мережі не спирається на фактичні дані чи елементарну логіку. Річ у тім, що рішення більшості компаній продовжити працювати в РФ зумовлене фінансовими міркуваннями, а не якимись іншими. І ось чому.

По-перше, понад 70% росіян підтримують власного диктатора та вважають, що Росія рухається в правильному напрямку. Отже, переважна більшість росіян не страждає від путінського режиму, а є його прихильниками.

Ба більше, вони підтримують війну. Росіяни виступають за те, аби їх війська вбивали українців та ґвалтували українських жінок і дітей.

СБУ опублікувала низку записів розмов окупантів між собою та з їхніми родичами, на яких чути, що вони не вважають українців за людей.

Отже, жодні точкові санкції проти Путіна чи його найближчого оточення не змінять хід війни. Необхідно застосувати жорсткі галузеві санкції до всіх громадян Росії.

У цій війні Україна платить жахливу ціну: десятки тисяч життів мирних жителів, від третини до половини економіки, тисячі зруйнованих будинків та інфраструктурних об'єктів.

За даними ВООЗ, щонайменше 3 тис українців померли через відсутність медикаментів чи лікування внаслідок порушення ланцюгів постачання, не кажучи про знищення росіянами лікарень та пологових будинків.

Інші держави теж мають значні витрати: підтримка біженців, надання зброї, гуманітарної та фінансової допомоги. На форумі в Давосі Девід Набарро з ВООЗ заявив, що через агресію росіян над 94 країнами нависла загроза голоду.

Отже, намагання Auchan захистити російських громадян від наслідків війни, яку вони підтримують, несправедливе не лише щодо українців, а й стосовно мільйонів людей у світі.

Ще один приклад. Компанія Cargill виправдовує продовження своєї діяльності в РФ, заявляючи, що "їжа є основним правом людини і ніколи не повинна використовуватися як зброя".

Проте Росія робить саме це: руйнує українські елеватори та сільськогосподарську техніку, краде зерно та блокує порти, позбавляючи українських фермерів доходів, а мільйонів людей – їжі.

Якщо Cargill вважає, що їжа не повинна використовуватися як зброя, то чому компанія підтримує Росію?

По-друге, Росія є великим виробником та експортером продуктів харчування і має значний власний сектор роздрібної торгівлі: "Магніт", "Лента", "Перекресток".

Тому сумнівно, що без цих компаній чи іноземних супермаркетів російське населення буде позбавлене основних продуктів харчування.

Також в РФ є десятки виробників гігієнічних засобів, які можуть замінити іноземних виробників, що підуть з країни-агресора. Насправді самі росіяни не хочуть бачити іноземні компанії у своїй країні.

Вони почали кампанію "Zаместим", тобто рішуче налаштовані замінити імпортні товари товарами вітчизняного виробництва. Якщо іноземний бізнес так охоче підтримує росіян, чому б йому не підтримати цю кампанію?

По-третє, "навмисні банкрутства" іноземних виробників чи торговців не зміцнять російську економіку, оскільки підприємство – це не лише приміщення і товари. Підприємство – це, насамперед, технології, управління та досвід.

Без іноземних менеджерів та інженерів заводи та супермаркети нічого не варті. Це визнають навіть найбільші прихильники путінського режиму.

По-четверте, компанії, які вказують "турботу про своїх російських працівників" як причину далі працювати в РФ, водночас часто закривають через війну свої виробничі майданчики в Україні.

Наприклад, компанія Mondelez заявляє: "Ми продовжуємо вважати пріоритетом безпеку наших людей, наші операції залишаються призупиненими в Україні...

Як виробник продуктів ми скорочуємо всі неважливі види діяльності в Росії, водночас допомагаючи підтримувати безперервність постачання продовольства в складні часи, що очікують попереду.

Ми також продовжимо надавати підтримку нашим колегам на ринку, які стикаються з великою невизначеністю".

Чи справедливо позбавляти українців роботи, а Україну податків, і водночас підтримувати робочі місця та сплачувати податки в державі-агресорі? За ці гроші росіяни куплять зброю, яка може знищити їхніх працівників в Україні.

По-п'яте, компанії-постачальники фармацевтичних або медичних товарів посилаються на етику, заявляючи, що вони продовжать постачати ліки пацієнтам в РФ.

Проте в Україні без медичної допомоги залишаються тисячі людей. Російські окупанти свідомо блокують гуманітарні конвої та руйнують лікарні. Були випадки, коли вагітних не пускали до пологових будинків. Це етична поведінка?

Усі міжнародні фармацевтичні та медичні компанії, які вважають себе "етичними" чи "соціально відповідальними", мають піти з Росії.

Якщо росіянам потрібні ліки, то їм слід звертатися до свого уряду або до "Червоного хреста", якому транснаціональні компанії жертвують величезні кошти і який намагався допомагати РФ депортувати українців.

По-шосте, деякі компанії заявили, що перекажуть Україні прибутки, отримані в РФ. Деякі повідомили, що вже зробили пожертви на користь України або міжнародних благодійних організацій ("Червоний хрест", ЮНІСЕФ, Save the Children).

Звісно, благодійна діяльність підтримується. Разом з тим, пожертвування українським організаціям були б набагато ефективнішим способом допомогти Україні, оскільки вони менш забюрократизовані і краще розуміють місцеві потреби.

Отже, будь-які виправдання, які можна знайти для продовження ведення бізнесу в Росії, можна легко відкинути. Насправді і згадані компанії, і ті, що досі мовчать, захищають свої прибутки та частку ринку.

Захист кількох десятків тисяч робочих місць у країні, яка з 24 лютого вбила десятки тисяч людей і призвела до того, що мільйони втратили роботу та домівки, є лицемірством і найвищим ступенем цинізму.

Що заявляють компанії, які залишилися в Росії

Проаналізувавши зміст 60 заяв компаній, які залишаються працювати в РФ, можна виділити такі закономірності.

У більш ніж половині заяв у різних формах згадується "турбота про російських споживачів". Наприклад, забезпечення товарами першої необхідності, етичні питання, "пацієнти на першому місці".

Деякі компанії згадували своїх споживачів загалом, без поділу на російських та українських. В одній заяві йшлося про споживачів у країнах СНД, яким постачається продукція із заводів у Росії.

Понад половину компаній розповідали про допомогу своїм українським працівникам: фінансову підтримку та допомогу з переїздом.

Майже вдвічі менше компаній виправдовували своє перебування в РФ відповідальністю перед російськими працівниками.

Деякі з них уточнювали, що ці працівники "стикаються з викликами", "не мають впливу на ситуацію" і їм навіть "загрожує ув’язнення, небезпечні умови та контрсанкції".

Було навіть кілька екзотичних заяв на кшталт "ми пожертвували насіння російським фермерам, щоб уникнути глобальної продовольчої кризи" чи "піклуємося про родини, які вирощують какао".

Багато компаній повідомляли про пожертви на користь України, українським біженцям та/або великим міжнародним благодійним чи гуманітарним організаціям.

Серед міжнародного бізнесу, який лишається в РФ і фінансує вбивства українців, відсутнє навіть єдине розуміння того, що відбувається.

Більшість компанії називають війну війною, проте деякі з них використали вирази "вторгнення" або "брутальна агресія".

14 заяв прямо чи опосередковано назвали Росію агресором, хоча в прямих заявах звучали вирази "російська армія" чи "російський уряд", а не Російська Федерація.

На противагу цьому 13 компаній для опису війни використали евфемізми "конфлікт", "ситуація в Україні" чи "події в Україні". Такий підхід нагадує наративи російської пропаганди, яка вибухи називає "хлопками", а війну – "потасовкою".

Якщо міжнародний бізнес і далі займатиме таку позицію, то "Другу світову потасовку" слід розглядати в контексті "ситуації в Німеччині", а не як війну, у якій загинули понад 80 мільйонів людей.

Стаття надана "Вокс Україна"