Багато підлітків захоплюються комп’ютерними іграми, онлайн-шопінгом, сумнівними способами заробити гроші та іншими незрозумілими батькам речами.

У цьому немає нічого поганого, адже кожне покоління пізнає світ та розважається відповідно до умов свого часу. Проблема в тому, що часто батьки дають дітям кишенькові гроші, не до кінця розуміючи, на що саме вони витрачаються.

І дарма, адже інтернет – це не завжди безпечне місце.

Щодня тисячі школярів витрачають гроші в онлайн-казино, замасковані під комп’ютерні ігри, і потрапляють в тенета каперів (спортивні аналітики) та псевдоінвесторів, які обіцяють великі та безризикові заробітки навіть для новачків.

Заборонити комп’ютер та інтернет у 2021 році неможливо та безглуздо, однак можна контролювати витрати своєї дитини, щоб вчасно вберегти її від чергового обману.

Як і на що підлітки витрачають кошти в інтернеті та як від цього вберегтися?

Коробка з призами

У багатьох іграх існують так звані лутбокси або "кейси". Працюють вони просто: гравцю в якийсь момент випадає віртуальний контейнер, всередині якого є невідомий ігровий предмет.

Відкрити цей контейнер можна лише за реальні гроші або ігрову валюту. Однак отримати останню настільки важко, що геймерам простіше її купити, ніж збирати під час гри, тож гравець купує "ключ" від лутбокса.

Його відкриття активує "колесо фортуни", яке дає йому мізерний шанс отримати щось цінне. Якщо випадає дорогий предмет, то ним можна або скористатися під час гри або продати на віртуальному маркетплейсі за реальні гроші.

Ця система активно використовується, наприклад, у популярній грі Counter-Strike: Global Offensive. Відкриття кейса тут коштує 70 грн. При цьому зазвичай випадають предмети, які коштують вдесятеро дешевше.

Проте геймери продовжують витрачатися, бо сподіваються, що їм випадуть рідкісні та коштовні предмети: ножі або рукавички. Шанси отримати їх мізерні, але азарт змушує відкривати нові лутбокси, витрачаючи на це власні кошти.

Звісно, як і в казино, усі надії на виграш примарні. У мережі є безліч відео, як блогери одночасно відкривають велику кількість "кейсів" і не повертають навіть третину грошей.

Наприклад, користувач Reddit з ніком close0ne поділився досвідом відкриття 1 446 кейсів у Counter-Strike. На це він витратив понад 4 500 дол, однак йому жодного разу не випав коштовний предмет.

"До мене дійшло, що я ідіот та лудоман. Я витратив на кейси стільки грошей, що мені хочеться плакати. Я почав відкривати лутбокси заради чарівного почуття можливості отримати рідкісний (дорогий – ЕП) ніж", – скаржиться він.

Таких прикладів багато, однак вони зовсім не відлякують гравців. Більш того, в інтернеті почали з’являтися сайти зі своїми кейсами, які обіцяють допомогти гравцям отримати коштовні предмети з популярних ігор.

Їхня небезпека в тому, що на YouTube є багато фейкових оглядів, де блогери нібито виграють удвічі більше грошей, ніж витратили. Звісно, у 99% випадків це обман, а "казино", як відомо, завжди у виграші.

Учені з британських університетів Вулвергемптона та Плімута довели, що лутбокси є різновидом азартних ігор, і що вони потребують відповідного регулювання. Проблема виявилася масштабною: з 93% британських дітей, які регулярно грають у відеоігри, 25-40% відкривали лутбокси.

У багатьох країнах питання регуляції "кейсів" давно на порядку денному. Бельгія та Нідерланди вважають їх азартними іграми. Вони заборонили лутбокси і закликали інші держави ЄС зробити те саме.

Розробники ігор прибрали можливість купівлі ключів громадянами цих країн.

У Китаї та Південній Кореї ігрові компанії змусили опублікувати шанси випадіння різних категорій предметів. Виявилося, що в китайських кейсах гри Dota 2 шанс випадіння найдорожчих предметів становить лише 0,5% та 0,1%.

В Україні дискусії щодо регулювання лутбоксів немає, тому школяр може спокійно купити їх в іграх FIFA, Overwatch, Counter-Strike, Dota 2, Call of Duty, World of Tanks, PUBG.

Батькам залишається боротися з цим явищем самотужки. На щастя, обмежувати транзакції в іграх можливо. Докладна інструкція – в останньому розділі публікації.

Онлайн-шопінг

З 2014 року світовий ринок електронної комерції зріс майже у п’ять разів. Це означає, що онлайн-шопінг буде незамінним інструментом для майбутнього покоління.

Особливе піднесення галузь пережила під час пандемії Covid-19, коли масово закривалися роздрібні магазини.

Індустрія онлайн-шопінгу розростається і нарощує кількість нав’язливої реклами в соцмережах. Коли користувач натискає на банер якогось товару і щось купує, то подібної реклами стає більше.

Пропонують усе: від антистресових іграшок до побутової техніки, часто не найвищої якості. Безліч людей не можуть встояти та емоційно щось купують. Іноді це призводить до залежності.

У розвинених країнах давно вивчають явище оніоманії або одержимості купівлями. Таких людей називають шопоголіками. Психологи стверджують, що людина з таким розладом отримує задоволення від самого процесу.

Два роки тому журнал "Комплексна психіатрія" опублікував дослідження, яке показало, що на оніоманію страждають 5% дорослого населення Британії або близько 2,5 млн людей.

Інтернет з технологіями доступності та анонімності лише підігріває інтерес до цього заняття і привертає увагу школярів.

Якщо шопінг спричиняє конфлікти з родичами або друзями, заважає навчатися або перетворюється на головне дозвілля, тоді треба звернути увагу на стан дитини. Цю проблему можна контролювати.

По-перше, слід "підв’язати" свою пошту до скриньки дитини. Так батьки бачитимуть, з яких сайтів приходять підтвердження, і зможуть вчасно відреагувати.

Для цього треба зайти на аккаунт дитини в Gmail та обрати "Всі налаштування" у правому верхньому куті екрана. Серед налаштувань обрати меню "Облікові записи й імпорт" і натиснути "Додати інший обліковий запис".

Після цього залишиться ввести власну поштову адресу. На неї згодом прийде лист з підтвердженням.

По-друге, для контролю витрат можна оформити спеціалізовану дитячу картку за однією з банківських програм.

Наприклад, Приватбанк пропонує юніорську картку. Про всі витрати дитини батьки знатимуть завдяки смс-інформуванню. Вони можуть виставити ліміти витрат на день, онлайн-купівлю та зняття готівки.

У Monobank теж є дитяча картка. Батьки можуть отримувати виписки про витрати, встановлювати ліміти на зняття готівки, купівлю в онлайн-іграх та закладах харчування, на поповнення й перекази грошей на інші картки.

Капери та інші аферисти

Капери – це люди, які заробляють гроші на ставках. Вони цим нібито займаються професійно, мають власні математичні моделі, знають про договірні матчі та виносять з букмекерських контор мільйони доларів.

Звісно, це черговий обман. Підліток натикається на яскраву рекламу "успішного капера" в Telegram або Instagram, переходить на його сторінку і починає стежити.

Капер публікує "прогнози" та звертає увагу лише на успішні. Правда, скриншоти з багатотисячними ставками робить на демо-рахунку букмекерських контор, який не відрізняється від реального.

У підписника виникне відчуття, що 90% усіх ставок прибуткові. Після цього він потрапляє "на гачок". Капер пропонує купувати ексклюзивні прогнози або переказувати йому гроші під обіцянку збільшити суму втричі на ставках.

Люди вірять і віддають гроші.

Потім або прогноз виявляється поганим, або настає форс-мажор, або капер видаляє канал та зникає. Ба більше: капери отримують відсоток від програшів підписників завдяки реферальній або партнерській системам букмекерських контор.

Повернути гроші неможливо. Картка зареєстрована на підставних осіб, так званих дроперів. Шукати шахрая поліція, скоріше за все, не буде.

На жаль, підлітки схильні довіряти молодим та "успішним" людям, які не соромляться демонструвати своє красиве життя, бо підсвідомо асоціюють себе з ними.

Такими аферами займаються не лише в обгортці каперів. Хтось нібито заробляє на онлайн-казино, хтось навчає грати на бінарних опціонах, а хтось закликає відкривати лутбокси.

Щоб вберегти дитину від цього, треба змалку багато про це розмовляти. Пояснити, чому не буває легких грошей та навчати базової фінансової грамотності.

Врешті, через юніорські банківські програми можна контролювати будь-які перекази третім особам.

Як налаштувати батьківський контроль на Steam та Epic Games

Steam та Epic Games – найпопулярніші ігрові платформи для персональних комп'ютерів. Якщо підліток захоплюється іграми, одна з них обов’язково встановлена на комп’ютері.

Турботливим батькам треба лише активувати функцію батьківського контролю. Це потрібно для обмеження доступу до віртуального магазину, через який купуються кейси або ігрова валюта.

Steam

Активувати функцію батьківського контролю у Steam просто. Спочатку треба зайти в додаток на комп’ютері. Після ввімкнення у верхньому лівому куті обрати опцію "Налаштування".

Зі списку налаштувань слід обрати розділ "Сім’я" та натиснути на "Керувати сімейним режимом".

У списку "Вміст бібліотеки" обрати "Усі ігри", а потім усюди поставити галочки, крім пункту "Крамниця Steam".

Далі платформа попросить вказати електронну пошту та пароль з чотирьох цифр. Цим кодом будуть захищені будь-які спроби здійснити оплату з акаунту. На пошту прийде код, який треба буде підтвердити в меню Steam.

Перемикатися між звичайним та сімейним режимами можна через іконку у верхньому правому куті. Зробити це можна лише після введення пароля. У сімейному режимі під час спроби щось купити платформа запитає пароль.

Epic Games

Спочатку треба зайти на офіційний сайт платформи та увійти в акаунт. Після цього слід зайти в налаштування, навівши курсор на меню "Обліковий запис" у правому верхньому куті екрана.

Потім треба прогорнути сторінку до розділу "Батьківський контроль" та обрати шестизначний код.

Після цього відкриється вікно налаштувань. Тут головне – натиснути "Завжди запитувати pin-код при купівлях".

Функції батьківського контролю можна знайти майже на всіх ігрових платформах, але треба пам’ятати, що все заборонене – дуже цікаве.

Крім фізичного обмеження, дитині треба змалку пояснювати, чому лутбокси нічим не відрізняються від азартних ігор та чому їх треба ігнорувати.

Якщо ж підліток обходить заборони, підбирає паролі та ховає свої акаунти на ігрових платформах, варто замислитися про його майбутнє як айтівця та записати дитину на одну з безкоштовних освітніх програм.