Голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко написав заяву про відставку. Звісно, за власним бажанням.

Тим самим Сенниченко поповнив довгий перелік чиновників, що пишуть заяву за власним бажанням "на прохання" президента Володимира Зеленського.

На пресконференції, присвяченій підсумкам роботи ФДМУ за два роки роботи Сенниченко намагався скласти враження людини, що добровільно йде з посади. Він постійно наголошував, що виконав задачі, які сам собі ставив на початку, а сформована ним команда продовжить "робити реформи".

Однією з причин, чому Сенниченка більше не хотіли бачити на високій посаді, є результати аукціону з приватизації "Першого київського машинобудівного заводу", більш відомого киянам як завод "Більшовик".

В очах суспільства, від приватизації "Більшовика", держава отримала вдвічі менше, ніж могла б. Сенниченко з цією думкою не погоджується і каже, що ціну об'єкта визначив ринок.

Як працював Фонд держмайна останні 2 роки? Чим запам'ятався Дмитро Сенниченко на чолі цього органу? Що буде з Великою приватизацією після зміни керівництва?

Реформатор чи креатура бізнесу

На посаду голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка Верховна рада призначила восени 2019 року. До цього він працював директором з управління нерухомим майном та інфраструктурою в "Укрпошті", а ще раніше – в інвестиційному та девелоперському бізнесі.

Раніше співрозмовники ЕП запевняли, що його призначення на посаду лобіював бізнесмен Ігор Тинний. Сам Сенниченко в інтерв'ю ЕП на питання щодо причетності бізнесмена до його кар’єрного зростання відреагував дуже емоційно.

Зрештою за ці роки перебування Сенниченка на посаді прізвище Тинного не спливало в приватизаційних скандалах. 

За словами Сенниченка, очолити Фонд йому пропонували "і депутати, і прем'єр-міністр Гончарук... і знайомі, які працювали в Офісі президента". Так, саме президент Володимир Зеленський у вересні 2019 року вніс його кандидатуру на цю посаду до парламенту. 

Чи виправдав він очікування, і чи задоволені результатами роботи Фонду держмайна на Банковій, достеменно невідомо. Більшість співрозмовників ЕП у Верховній Раді та Кабінеті міністрів вважають, що таке рішення не могло обійтись без участі Офісу президента. 

Голова експертної організації Statewatch Гліб Канєвський називає Сенниченка першим в історії України головою Фонду державного майна, що займався своїми прямими обов'язками.

"Він першим почав вести облік державного майна, систематизував надлишкове, непрофільне, занедбане майно. Почав публічну комунікацію з іншими державними органами, щоб ті продавали або віддавали в оренду зайві підприємства та приміщення", – каже Канєвський.

Продавати та здавати в оренду державне майно почали через відкриті електронні торги.

"Сенниченко вивів приватизацію "в прямий ефір". Мала приватизація успішно працювала," – додає голова Statewatch.

Ловець хабарників 

За час перебування на посаді Дмитро Сенниченко багатьом запам'ятався хабарями. Точніше регулярними викриттями тих, хто намагався їх дати голові Фонду.

"Він ніби в НАБУ працював", – жартує співбесідник ЕП з однієї з великих держкомпаній.

У січні 2020 року Національне антикорупційне бюро затримало осіб, які пропонували посадовцю 5 млн дол. в обмін на призначення директора "Одеського припортового заводу".

В липні того ж року Сенниченку пропонували 800 тис. дол. за два призначення та продовження дії договору між приватним підприємством і одним з акціонерних товариств.

Втретє Дмитру Сенниченку 100 тис. дол. пропонував колишній посадовець "Миколаївобленерго" за його працевлаштування на посаду керівника цього ж підприємства.

Кожного разу голова Фонду державного майна повідомляв правоохоронців про спроби дати йому хабаря, і кожного разу ці історії набували широкого розголосу.

Невдалі спроби позбутися держмайна

Формальною підставою для відставки Дмитра Сенниченка називають результати аукціону приватизації "Першого київського машинобудівного заводу". Водночас "Більшовик" став для влади радше приводом, ніж причиною.

За даними ЕП, у влади до поки що чинного (до моменту звільнення парламентом – ЕП) голови Фонду були питання щодо ефективності управління держпідприємствами та приватизації. Причому як малої, так і великої.

Серед причин невдоволення Сенниченком один зі "Слуг народу" називає невиконання плану надходжень приватизації та неефективне управління підприємствами, зокрема, "Одеським припортовим заводом" (ОПЗ).

В останні роки ОПЗ працює за давальницьким контрактом, коли третя сторона отримує сировину чи обладнання і може з них виготовити продукцію, яку потрібно повернути, та періодично призупиняє роботу. Наразі існує низка судових рішень, які зобов'язують ОПЗ виплачувати борги перед багатьма підприємствами. Загальна сума заборгованості перевищує 11 млрд гривень.

Спроба приватизації заводу у 2016 році виявилась невдалою, адже охочих заплатити за підприємство 521 млн дол. не знайшлося.

У 2018 році радник з приватизації визначив стартову ціну "Одеського припортового заводу" вдесятеро менше – 54 млн доларів. Але на продаж ОПЗ більше не виставлявся, попри готовність об’єкту.

Одеський припортовий є прикладом й іншого питання до Фонду держмайна – затягування з "Великою приватизацією". Можна також пригадати "Центренерго", низку обленерго та Об’єднану гірничо-хімічну компанію, продаж яких мав відбутися цьогоріч.

Також команді Сенниченка закидають перевищення повноважень у питанні малої приватизації. За словами співрозмовника ЕП, Фонд припиняв частину аукціонів у разі недостатньо високої ціни, хоча орган не може ухвалювати такі рішення.

Що ж до "Більшовика", то ключовою претензією на адресу команди Сенниченка є повний програш у дворічній "шаховій партії" з бізнесменом Василем Хмельницьким. Це відсіяло десяток бажаючих придбати актив, що значно зменшило його кінцеву вартість.

Нагадаємо, ще 2019 року структури, пов'язані з Хмельницьким та його бізнес-партнерами, заволоділи окремими будівлями на території заводу через малозрозумілий податковий борг.

Поки Фонд держмайна заявляв про перемоги в судах щодо цілісності комплексу заводу, а "гінці" Хмельницького наполегливо просили інших потенційних інвесторів не купувати "квиток на війну" з ними.

Як результат – лише двоє з трьох претендентів зробили по одній мінімальній ставці. Стартова ціна "Першого київського машинобудівного заводу" зросла лише на 2%. Більшовик продали за 1,4 млрд гривень.

Змусили це зробити

На думку Канєвського зі Statewatch, історія з "Більшовиком" і подальша відставка Сенниченка могли й не трапитися, якби парламентарі дали "зелене світло" переведенню "Великої приватизації" на ProZorro.Продажі.

Сам Сенниченко на прощальній пресконференції також дорікнув народним депутатам, що ті "не змогли або не захотіли" ухвалити рішення про продаж ОГХК, "Центренерго", ОПЗ та інших великих активів за сценарієм малої приватизації.

Гліб Канєвський, організація якого пильно слідкувала за діяльністю Фонду держмайна, каже, що передумов для заяви про відставку не було.

"Ще тижнем раніше Дмитро будував плани, комунікував з парламентом, щоб перевести велику приватизацію на електронні майданчики", – ділиться керівник Statewatch.

Джерела ЕП у Фонді держмайна підтверджують інформацію про те, що Сенниченко збирався працювати далі, якби не тиск владної команди.

Хто буде наступним

Голову Фонду державного майна призначає Верховна рада за поданням президента. 

За інформацією ЕП, наразі влада не має запасних варіантів для заміни Сенниченка.

Виносити його звільнення у залу також не планують, доки не буде належної кандидатури. З урахуванням того, що наступний пленарний тиждень буде присвячений бюджету, відставка може зрештою затягнутися.

На Банковій зараз розглядаються різні варіанти.

Серед тих, хто потенційно може стати наступником Дмитра Сенниченка, співрозмовники ЕП називали Олексія Мовчана, Андрія Мотовиловця та Леоніда Антонєнка. Також у влади є бажання бачити на цій посаді людину з інвестиційного банкінгу.

Олексій Мовчан – нардеп від "Слуги народу", голова підкомітету з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном парламентського комітету з питань економічного розвитку.

До того як піти у Верховну раду Мовчан обіймав посаду проєктного менеджера Prozorro.Sales.

З огляду на схильність "Слуг" обирати на топпосади власних нардепів, його призначення виглядає найбільш реалістичним.

Сам Мовчан у коментарі ЕП зазначив, що пропозицій доки не надходило. 

Андрій Мотовиловець віднедавна є першим заступником голови фракції "Слуга народу". До обрання у Верховну раду обіймав посаду операційного директора ProZorro.Продажі. Він також є членом парламентського комітету з податкової політики.

У коментарі ЕП він зауважив, що на посаду не претендує.

Крім "Слуг" розглядається також Леонід Антонєнко – чинний заступник Дмитра Сенниченка.

Він очолював постійну комісію Київської міської ради з питань власності у минулому скликанні столичної ради. А до цього працював директором департаменту реєстраційних питань і ліцензування Національного банку.

"Не має значення, хто стане новим головою Фонду держмайна. У цієї людини будуть сковані руки. У кращому випадку, новий очільник Фонду озиратиметься на кейс Сенниченка і боятиметься зробити зайвий рух. У гіршому – буде лояльним до прохань політиків щодо держпідприємств", – вважає Гліб Канєвський.

Але у спадок новому голові ФДМУ одразу ж перейде аукціон з приватизації Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, який вже тричі цього року переносився. Попри велику кількість зацікавлених інвесторів, на перші торги прийшов один учасник, на другий – лише двоє.

Радник з приватизації ОГХК заявив, що більшість потенційних інвесторів відмовились від участі в аукціоні, зокрема, через інвестиційні ризики в Україні.

І хоча ОГХК безпосередньо опікується заступник голови Фонду Тарас Єлейко, новому очільнику доведеться проводити приватизацію ключового стратегічного підприємства у перші дні ж перебування на посаді.

Якщо, звичайно, дату не перенесуть вчетверте.

Матеріал створений у рамках проєкту "Приватизація + демонополізація = економічне зростання"