На 23 вересня був запланований розгляд у другому читанні законопроєкту №5600, більш відомого як "антиахметівський".

Законопроєкт є частиною "антиолігархічного пакета законів", яким влада Володимира Зеленського хоче, принаймні на словах, зменшити вплив на економіку власників великого бізнесу, зокрема Ріната Ахметова.

Утім, розгляд документа в останній момент перенесли через неузгодженості у фракціях щодо законопроєкту "про деолігархізацію", який повинен був голосуватися перед ним.

До так званого антиахметівського законопроєкту депутати повернуться 24 вересня.

Особлива увага до цього документа прикута не лише через те, що податкові зміни зачеплять інтереси найбагатшого українця.

Більшість норм, які Верховна Рада підтримала в першому читанні, могли позначитися на гаманцях набагато менш заможних людей: від селян, що торгують городиною на ринках, до містян, які планують придбати нову квартиру.

Можливо, через це або, можливо, через гру деяких політиків в інтересах Ахметова просування проєкту в стінах парламенту зіштовхнулося з шаленим опором.

Депутати подали до акта понад 11 тис правок. Деякі правки подавали навмисне в роздрукованому, а не електронному форматі, щоб затягнути формування велетенської порівняльної таблиці.

ЕП ознайомилася з документом, підготовленим профільним парламентським комітетом до другого читання. Які норми з нього прибрали, які вирішили залишити та чим доповнили "антиахметівський" законопроєкт?

У заручниках бюджету та МВФ

21 вересня в Україні почала роботу довгоочікувана місія Міжнародного валютного фонду. У цей же день міністр фінансів Сергій Марченко презентував у парламенті проєкт закону "Про держбюджет на 2022 рік".

Презентація Мінфіну має важливу особливість: вона відрізняється від тексту бюджету.

Різниця помітна неозброєним оком. Мова йде про 30 млрд грн, які, згдно з презентацією, мають піти на низку гучних держпрограм: від реставрації культурних пам'яток до перепису населення та запуску українських супутників в космос.

Усі ці видатки з'являться і в тексті закону про бюджет, але лише після ухвалення "антиахметівського" закону.

22 вересня Марченко провів першу зустріч з місією МВФ, на якій так само порушував питання про ухвалення цього законопроєкту. В уряді наголошують, що документ "створить додатковий бюджетний ресурс" у 2022 році.

Збалансованість державних фінансів завжди була однією з ключових вимог МВФ. Не виключено, що від ухвалення згаданого проєкту залежатиме і доля виділення чергового траншу, необхідного Україні вже у 2021 році.

Мінфін вирішив грати з депутатами їхніми ж методами. Реагуючи на "поправочний спам", уряд "узяв у заручники" фінансування будівництва місцевих аеропортів та реставрації культурних пам'яток. Схоже, це спрацювало.

Минулого тижня профільний комітет парламенту в "турборежимі" розглянув тисячі поправок до документа і підготував його до розгляду парламентом 23 вересня.

Однак у Мінфіні не поспішають радіти. Далеко не всі урядові ініціативи дійшли до другого читання.

Через це очікувані надходження від ухвалення "антиахметівського" закону "схудли" майже вдвічі: з 50 млрд грн, які називали перед першим читанням влітку, до близько 30 млрд грн, які "заклали" в презентацію бюджету.

Які норми ухваленого в першому читанні законопроєкту залишилися, які змінилися, а які зникли?

Що лишилося

Рента на руду. Це, власне, те, через що документ отримав свою назву. Підняття рентних ставок боляче вдарить по найзаможнішому українцю, власнику найбільших видобувних компаній країни Рінату Ахметову.

Від цього депутати вирішили не відмовлятися, інакше законопроєкт навряд чи увійшов би до "антиолігархічного" пакета.

Зараз компанії, що видобувають залізну руду, сплачують 11-12% від собівартості видобутку. Після ухвалення змін ставка залежатиме від ринкової вартості, індексу IODEX 62% FE CFR China, який розраховує інформаційне агентство Platts.

Ставки ренти будуть прогресивними: чим вища вартість руди на світових ринках, тим більша ставка.

Так, якщо тонна руди за індексом IODEX 62% FE CFR China коштуватиме менше 100 дол, то ставка ренти становитиме 3,5%. Якщо ціна коливатиметься в коридорі 100-200 дол, – 5%. Якщо ціна буде вищою, то до державного бюджету сплачуватиметься рента 10%.

Правда, до другого читання норму про ренту дещо пом'якшили. Від нарахованої до сплати суми можна буде відняти вартість фрахту (приблизно 10%).

Тобто при ціні руди 200 дол і рентній ставці 10% компаніям потрібно було б платити 20 дол, але завдяки зменшенню відрахувань кінцева сума становитиме 18 дол (20 дол – 10%).

Хай там як, але із запровадженням нових правил оподаткування видобутку руди депутати запізнилися. Навесні, коли почали говорити про зміни, та влітку, коли проєкт ухвалили в першому читанні, руда била рекорди: 200 дол за тонну.

Наразі ж ціни на залізну руду стрімко впали. 22 вересня індекс IODEX 62% FE CFR China становив близько 119 дол за тонну. До кінця 2021 року ціни можуть знизитися ще більше.

Тож бюджет України ризикує не отримати майже нічого від "буму" на сировинних ринках.

Підвищення екологічного податку. Найбільші забруднювачі довкілля в Україні – це переважно підприємства олігархів.

У рейтингах компаній, які здійснюють найбільше викидів в атмосферу, перші місця стабільно посідають підприємства Ахметова, тож підвищення плати за такі викиди теж вдарить по його кишенях.

Так, ставка за викиди вуглекислого газу, запропонована в законопроєкті, зросте втричі. Зростуть і ставки за скидання шкідливих речовин у води та за зберігання твердих відходів.

Збитки минулих періодів. Ще одна болюча для підприємств олігархів норма – обмеження щодо можливості використання накопичених в минулі періоди збитків для того, щоб не платити податки на прибуток.

Зараз це працює так: великі компанії, які в попередні роки отримували збитки, мають право переносити їх у повному обсязі на наступні роки і не сплачувати податки доти, доки прибутки повністю не перекриють ці збитки.

У разі ухвалення документа це право обмежать. Переносити можна буде лише половину збитків попередніх періодів.

Правда, до другого читання депутати дозволили зменшувати прибуток звітного року на 100% збитків минулих періодів, якщо вони становитимуть менше 10% від прибутку звітного року. Однак це суттєво не вплине на закриття схем з ухилення від оподаткування.

Підвищення акцизів на алкоголь та інші продукти. Хоча ціни на підакцизні товари постійно зростають, розміри акцизів в Україні не переглядалися кілька років. Через це депутати вирішили не відмовлятися від "індексації" ставок.

Для алкоголю розмір ставки визначається в гривнях, а не у відсотках від вартості продукції. Тож коли ціни на алкоголь ростуть, частка акцизного податку у відсотковому співвідношенні до ціни знижується.

У запропонованих змінах депутати вирішили півищити всі ставки акцизів з алкоголю на 5%. Цю норму навряд чи можна назвати антиолігархічною, адже заплатять за таке підвищення кінцеві споживачі.

Що залишилося, але змінилося

В "антиахметівському" проєкті було чимало спірних норм, які стосувалися не олігархів, а звичайних українців. У фінальному варіанті, схваленому комітетом, їх змінили.

Мінімальне податкове зобов'язання. Депутати вирішили не відмовлятися від запровадження нового принципу розрахунку податків із сільськогосподарської діяльності, тож поняття "мінімальне податкове зобов'язання" (МПЗ) увійде до Податкового кодексу. Правда, депутати зробили низку змін.

МПЗ – мінімально можлива сума податків, яку платитимуть користувачі землею (особи чи компанії). Розмір цього зобов'язання визначається за формулою. Вона зводиться до того, що сума всіх податків не може бути меншою за 5% від вартості землі.

Як працюватиме МПЗ? Наприклад, фермерське господарство (юридична особа, платник податку на прибуток) орендує 10 га на Київщині. Компанія має найманих працівників, із зарплати яких відраховує ПДФО та військовий збір.

Продаючи врожай, господарство отримує прибуток, з якого платить податок. Крім того, компанія сплачує земельний податок і ренту за спеціальне використання води, якщо вона використовується для поливу рослин.

Після запровадження МПЗ компанії доведеться заплатити більше податків. Якщо сума всіх сплачених компанією податків буде меншою за визначене МЗП, то цю різницю доведеться доплатити.

У згаданому прикладі МЗП для фермера становитиме близько 13,25 тис грн (нормативно-грошова оцінка гектара землі на Київщині – близько 26,5 тис грн за га).

Тобто сума всіх сплачених компанією податків за рік не може бути меншою за 13,25 тис грн, інакше різницю доведеться доплатити в складі податку на прибуток.

До другого читання до переліку податків і зборів, на які можна буде зменшити МПЗ, вирішили додати 20% від витрат на оренду землі. Така зміна означає, що в разі ухвалення проєкту фермери платитимуть у бюджет менше.

Податки від продажу городини. Ще одна спірна норма – зниження площі ділянки, з якої потрібно сплачувати податок на дохід при продажу врожаю.

У тексті законопроєкту, який Верховна Рада ухвалила в першому читанні, пропонувалося зобов'язати людей, які отримують дохід від продажу вирощеної на городі продукції, сплачувати з таких доходів ПДФО.

Це правило мало застосовуватися, якщо площа городу перевищує 0,5 га. Наразі такий поріг становить 2 га.

До другого читання від порогу у вигляді площі земельної ділянки вирішили відмовитися.

Натомість депутати хочуть зобов'язати сплачувати податок на доходи фізосіб (18%) у разі, якщо отриманий від продажу продуктів дохід перевищить 12 мінімальних зарплат. У 2021 році це 72 тис грн, у 2022 році – 78 тис грн.

Питання – як це контролювати.

Податки з продажу нерухомості. Ухвалений у першому читанні проєкт містив сюрпризи для забудовників, які ухиляються від оподаткування, реалізовуючи нерухомість через фізосіб.

Наразі дохід від продажу одного об'єкта на рік не оподатковується, а продаж другого і наступних оподатковується за ставкою 5%. Це дозволяє забудовникам оптимізувати витрати, продаючи квартири фізичним, а не юридичним особам.

"Антиахметівський" закон повинен закрити цю можливість. Відповідно до нього, дохід від продажу третього та наступних об'єктів нерухомості, проданих фізичною особою за рік, має оподатковуватися за стандартною ставкою – 18%.

Хоча до другого читання в проєкті вирішили пом'якшити цю норму.

Тепер сплачувати 18% податку доведеться не з усієї суми, отриманої від продажу нерухомості, а лише з різниці між сумою продажу та ціною, за яку нерухомість перейшла до продавця.

Що зникло

До другого читання дійшли не всі норми. Деякі, що стосувалися й бізнесу найбагатшого українця, вирішили прибрати.

ПДВ з нерухомості. Ще одна спірна норма щодо оподаткування операцій з нерухомістю – запровадження податку на додану вартість з продажів на вторинному ринку в розмірі 20%.

Ця норма могла чи не найбільше вплинути на кінцеву ціну на квадратні метри і зробити мрію більшості українців про житло ще більш недосяжною.

Хоча справляння ПДВ з квартир на вторинному ринку відповідає світовій практиці, експерти зазначили, що одномоментне запровадження цього податку може боляче вдарити по цінах.

Депутати вирішили не вносити цю норму до проєкту, але повністю відмовлятися від запровадження ПДВ на вторинному ринку житла не стали. Імовірно, такі зміни внесуть окремим документом після консультацій з учасниками ринку.

Акциз на "зелену" енергетику. Ахметов – найбільший власник "зеленої" енергогенерації в Україні. Його компанія ДТЕК виробляє близько 25% альтернативної електроенергії та є найбільшим бенефіціаром "зеленого" тарифу.

Найвищий у Європі "зелений" тариф, який держава зобов'язалася виплачувати виробникам енергії з відновлюваних джерел, спричинив кризу на енергоринку. Державне підприємство "Гарантований покупець" заборгувало мільярди гривень сонячним та вітровим електростанціям.

Покрити цей борг пропонували шляхом скасування пільги, яка міститься в Податковому кодексі: з виробленої "зеленої" енергетики не сплачується акцизний податок. Пропонований розмір акцизу міг становити 3,2%, а загальні надходження від податку – 2 млрд грн на рік.

До другого читання ця норма не дожила. Як пояснив голова податкового комітету Данило Гетманцев, депутати вирішили, що запровадження акцизу призведе до масових позовів проти України з боку інвесторів у ВДЕ.

Програш у цих справах коштував би державі набагато більше, ніж додаткові надходження від акцизного податку.

Самовільно зайняті землі. Одна з "аграрних" норм "антиахметівського" закону стосувалася оподаткування земель, які громадяни використовують без належних документів та прав власності – так званих самозахоплень.

Проєкт пропонував уповноважити місцеві ради визначати "самозахоплення" і їх власників, а податківців – нараховувати за користування такою землею податки. До другого читання від ідеї відмовилися через корупційні та судові ризики.

Якби ці норми стали законом, то ніхто не гарантував би, що визначені місцевими органами власники "самозахоплень" мали б до цього стосунок. Судова система ризикувала би потонути в справах про оскарження рішень місцевої влади.

Норми про податкову заставу. Зникли з фінальної версії законопроєкту і скандальні норми, які надавали податківцям більше можливостей у використанні податкової застави для стягнення податкових боргів.

Накладання податкової застави на майно обмежує платника податків. Щонайменше таке майно не можна продати, а його власник не може брати участі в тендерах.

У першій версії законопроєкту пропонувалося надати податковій право поширювати податкову заставу на майно платників податків у разі несплати податку або наявності податкового боргу.

Це означало б, що платники не могли б оскаржити повідомлення-рішення податкової чи довести його помилковість.

Ця норма спричинила чи не найбільшу критику з боку підприємців. Імовірно, влада вирішила поступитися або ж усвідомила, що витрати на суди будуть більшими за ефект від запровадження норми.

Що нового

Понад 11 тис правок до "антиахметівського" законопроєкту передбачали не лише зміну чи скасування ухвалених у першому читанні норм, а й пропонували нові.

Наприклад, депутати хочуть розширити право громадян на податкову знижку.

У разі ухвалення змін до витрат, на які зменшуватимуть річний податок на доходи, можна буде додати витрати на лікування від коронавірусу чи щеплення від хвороби.

Залишила слід у проєкті й податкова амністія. Так, депутати пропонують надати людям, які скористаються амністією, додаткові податкові переваги.

Доходи від продажу транспортних засобів (третього та наступних транспортних засобів за рік) можна буде зменшити на їхню вартість, вказану в добровільній декларації з податкової амністії.

Тобто ПДФО потрібно буде сплачувати не з усієї суми доходів, а лише з різниці між доходом та вказаною під час амністії вартістю.

Також депутати надали право платникам податків та податковим органам здійснювати аудіо- та відеозаписи податкових перевірок. Записи можна буде використовувати у судових справах щодо оскарження незаконних дій податківців або платників податків під час перевірок.

Чи не найбільше нововведення в законопроєкті – запровадження пільг для нових підприємств у шахтарських містечках на сході та заході України.

"Антиахметівський" закон пропонує звільнити такі підприємства від податку на прибуток, ПДВ і рент на спеціальне використання лісу та води на 15 років – з 2022 року по 2037 рік.

Щоправда, таким підприємствам треба буде відповідати певним критеріям: працевлаштовувати щонайменше десять осіб, працювати в переробній промисловості та бути створеними після 1 січня 2022 року.

* * *

Законопроєкт №5600 навряд чи суттєво просуне Україну вперед на шляху деолігархізації.

До другого читання в ньому відчутно зменшився податковий тягар на бізнес олігархів, а в умовах падіння світових цін на залізну руду додаткові надходження до бюджету будуть набагато меншими від початкових очікувань.

Попри це, уряд налаштований провести документ через парламент. Владу не зупиняє навіть використання не зовсім чесних методів, таких як "планування" закладених у законопроєкті доходів у тексті бюджету.

Більше того: голосуючи за податкові зміни наприкінці вересня, депутати та уряд порушують норму Податкового кодексу, яка забороняє вносити зміни до податкової системи менш ніж за шість місяців до нового бюджетного року.

Чи вартують додаткові 20 млрд грн на рік стількох жертв? Чим насправді продиктоване ухвалення закону: фіскальною необхідністю чи бажанням зіграти на антиолігархічних настроях виборців?