Секонд-хенд от 500 евро. Как украинский стилист перерабатывает старую одежду и продает ее по всему миру
Два роки тому міжнародна стилістка і колишня fashion-директорка журналу Vogue Ukraine Юлія Пеліпас запустила власний бренд одягу – Bettter, який виготовляють, перешиваючи і стилізуючи одяг із секонд-хенду і стоків.
Цінник на комплект переробленого вбрання стартує з 500 євро.
"Це години ручної роботи, які кратно перевищують виробничі цикли, де пошив одиниці товару дублюється п'ятсот чи тисячу разів. У нас кожна одиниця шиється один раз. Ми працюємо з розмірами, щоб людина з будь-якими пропорціями тіла виглядала в цьому одязі гарно", – пояснює Пеліпас причину встановленої вартості одягу.
Хоча вся сировина для переробки купується в Україні, а виробництво розташоване в Києві, українців серед покупців небагато. Одяг розкуповують переважно люди із США та Азії. Зазвичай – за кілька годин.
"Для українського споживача буде навіть трохи дивно купувати в Bettter, коли він може сам купити річ на секонд-хенді, перешити і носити", – говорить власниця бренду.
Утім, інтерес Пеліпас – не у збільшенні обсягів продажів та отриманні високих прибутків.
Її головна мета – популяризація ідеї відповідального споживання і вторинної переробки сировини. Поки що з нею над реалізацією цієї мети працюють 35 людей.
Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки України. Його представники не мають можливості лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП підтримує та розділяє принципи, якими керуються представники малого та середнього бізнесу в постійному прагненні до зростання. Тому редакція ділитиметься з читачами цікавими історіями його представників.
Це не будуть історії про приголомшливий успіх та великі статки. Це будуть історії про те, як закохані у свою справу українці крок за кроком розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться своїм досвідом.
В основі ідеї – екологічна проблема перевиробництва одягу
Філософія бренду одягу Bettter – популяризація ідеї відповідального споживання і вторинної переробки сировини.
"Близько 17 років я працювала на ринку моди в міжнародному контексті. За ці роки з'явилася велика експертиза. Не лише позитивні речі, а й проблеми.
Мода перестала обслуговувати людей з точки зору базової практичності і стала призводити до нездорового фешинізму (надмірне захоплення купівлею останніх новинок одягу. – ЕП) і великої екологічної біди", – каже засновниця бренду.
Останні кілька років вона думала про те, як виготовлятися одяг, щоб врятувати планету від його перевиробництва, і прийшла до ідеї редизайну готового одягу.
"Досить довго ця концепція формувалася в теорії. Я вивчала кейси, які існують, і прийшла до висновку, що апсайклінг (ремонт і редизайн одягу. – ЕП) в основному розвивається як дуже сурогатна течія. Або це щось таке зовсім домашнє у бабусь та дівчат у підворіттях. Або це щось божевільне і непридатне для життя", – каже Пеліпас.
Не знайшовши жодного прикладу, де апсайклінг застосовувався би у функціональному контексті, стилістка вирішила створити платформу, яка надаватиме нове життя старому одягу.
"Ми хочемо задати тренд, щоб не тільки ринок навчився виробляти продукт по-новому, а й споживач побачив цінність у тих речах, до яких він раніше відчував огиду", – підкреслює засновниця Bettter.
Тож платформа створювалася більше заради зміни ставлення до одягу, ніж для отримання високих прибутків.
Хоча власниця не розкриває інформацію про обсяг інвестицій, зазначаючи, що мова йде про невеликі гроші, за два роки роботи компанія не окупила початкові вкладення. До рівня окупності вона лише наближається.
Допомагає Юлії розвивати бренд один із співзасновників monobank та ексміністр Дмитро Дубілет.
"Юридично закріпленої ролі у Дмитра немає. Це доленосна історія. Ми з ним пара і він допомагає мені розвивати бренд. Це людина, у якої великий бізнес-бекграунд, розуміння, як створювати проєкти", – говорить Пеліпас.
Цінник від 500 євро
Одяг після редизайну коштує від 500 євро до 1000 євро. За ці гроші покупець отримує комплект одягу, у якому зазвичай дві сорочки, футболка і костюм.
Вартість комплекту визначається індивідуально і залежить від обсягу роботи і виду використаного матеріалу. Засновниця Bettter зазначає, що собівартість одиниці товару така, що не дозволяє ставити нижчу ціну.
"Коли великі фабрики шиють тисячу костюмів, вони можуть знизити собівартість умовно до ста гривень. Коли ми окремо шиємо один костюм, не повторюючи його, то це зовсім інша собівартість речі", – каже Пеліпас.
Найбільшу частку у вартості одягу займають індивідуальний пошив, якісна фурнітура і додаткові матеріали, які використовують для того, щоб речі з майже непридатного стану перетворити на одяг, який прослужить не один сезон.
"Я не буду розкладати логістику, трансфери, комунальні послуги, оплату праці та хороші соціальні умови працівників. Це одна частина собівартості одягу. Інша частина – шиття кожної одиниці одягу окремо, яке дорого коштує", – каже Юлія.
Одяг перешивають, використовуючи стокову тканину і стокову фурнітуру гарної якості. Дизайном займається власниця бренду. Щоб гарантувати якість, у старому одязі доводиться перешивати майже кожен шов.
Одяг продають через інтернет-магазин, який, щоправда, має інтерфейс англійською мовою. Частка української аудиторії, яка купує одяг бренду, невелика.
"Переважно це США, Азія, багато європейських країн, Росія багато купує. Українські клієнти, на моє здивування, становлять приблизно сьому частину. Цьому є пояснення: для українського споживача секонд-хенд – не новинка. Я сама прийшла із сегменту споживачів, які 70-80% свого гардеробу формують на секонд-хенді", – розповідає Пеліпас.
Перша колекція одягу, яку представили два роки тому, була розпродана за день після відкриття продажів на сайті. Пізніше час розпродажу навіть скоротився.
"Ми робимо e-mail розсилку з точним часом запуску продажу. Останні колекції в нас продавалися за годину-дві після старту", – каже засновниця Bettter.
Висока швидкість купівлі одягу пояснюється відносно малою кількістю комплектів. Зазвичай за місяць у Bettter виготовляють близько 50 костюмів.
Кожна річ має історію
Кожна річ з комплекту має паспорт, у якому вказується вся інформація: де, у кого, на якому ринку цей одяг придбали, у якій країні його виготовили.
"Якщо ми придбали річ на Лісовому ринку, то ми це вказуємо, зазначаємо, де її виготовили. Часто виробники приховують інформацію, де річ була виготовлена. Паспорт – це інструмент, через який ми дотримуємося прозорості", – каже Пеліпас.
Better співпрацює з платформою Circular Fashion Summit, яка допомагає відстежувати шлях одягу від покупця до всіх продавців, щоб споживач точно знав, у кого була ця річ, і навіть міг зв'язатися з цими людьми.
"Це нова віха в моді. Так є шанс позбутися "екологічного расизму", коли річ виготовляється в країні з порушеннями умов праці, а на етикетці вказується, що її виготовили в іншій країні, щоб не псувати репутацію бренду", – говорить Пеліпас.
Знайти якісні вживані речі непросто, тому в компанії для цього створили спеціальний відділ.
"У нашого відділу поставок є система джерел, через які ми купуємо речі. Це і секонд-хенди, і приватні продажі на OLX, і комунікація з магазинами, фабриками, аж до ринку в Чернівцях.
Тобто є зв'язок з усіма точками продажів, у яких може бути Dead Stock (одяг і взуття, які після купівлі жодного разу не одягалися. – ЕП) або речі повторного споживання", – каже засновниця Bettter.
У майбутньому в компанії планують більше працювати з Dead Stock, бо він, за словами Пеліпас, є значно більшою проблемою, ніж секонд-хенд.
Багато речей просто лежать або спалюються після того, як їх ніхто не купив, а тим часом виготовляється новий одяг.
У Bettter є внутрішні критерії відбору одягу для подальшого використання. Вони, в основному, стосуються зовнішнього вигляду речей.
"Я стиліст і візіонер платформи, тому для мене важливі смак, стиль речі і її зовнішній вигляд. Нам важливо, щоб це була унікальна річ.
Ми закуповуємо речі з неекологічних тканин. Оскільки ця річ уже вироблена, то ми вважаємо, що подальше її використання є більш екологічним, ніж потрапляння в смітник", – каже Пеліпас.
При виборі речей для купівлі бренд не має значення. Це може бути відома фабрика, "ноунейм", одяг, пошитий бабусею, річ, знайдена на секонд-хенді.
3D-розміри і пошиття за попереднім замовленням
З вересня Bettter запускає новий формат роботи: буде шити одяг лише на замовлення.
"Ми вирішили не шити партію до старту продажів, а лише експериментальний зразок для публікації на сайті.
Клієнтам пропонуємо залишити 3D-аватар, щоб зняти розміри. Ми хочемо виробляти одяг індивідуально за параметрами людини", – говорить Пеліпас.
Технологію для створення 3D-аватару з розмірами одягу надає компанія 3DLOOK. Її заснували одесити, але вона вже стала міжнародною, її головний офіс у Каліфорнії.
"Вони створили технологію, за допомогою якої можна зробити дві фотографії та отримати близько 70 метрик для виробництва одягу. Їх уже інтегрувала велика кількість міжнародних брендів", – каже Юлія.
Надалі у планах – відкривати RND-офіси, щоб виготовляти речі там, де закуповується сировина. Так не витрачатимуться ресурси на доставку.
Скоро такий центр відкриється в Києві. Це буде публічний простір з бібліотекою, де будуть проходити лекції та освітні програми. Також там буде лабораторія, де навчатимуть тих, хто хоче працювати у сфері апсайклінгу одягу.
Колекції продаватимуться лише онлайн. Компанія планує співпрацювати з міжнародними онлайн-майданчиками для продажу та розвивати свою платформу. Фізичних магазинів у бренду не буде.