Кілька слів про те, що таке український ПнВК. Базова ідея податку – не обкладати поточний фінансовий результат компанії, скоригований на податкові різниці, а стягувати податком тільки кошти, які власники виводять з бізнесу, або операції (їх на сьогодні 17 типів) до них прирівняні, тобто наслідком проведення яких є приховане виведення коштів з компанії.

Останній аспект, крім іншого, є елементом захисту від схем уникнення оподаткування. Такий підхід стимулює власників:

- або вкладати кошти в розвиток бізнесу, що приводить до збільшення кількості робочих місць і зростання продажів, а також стимулює розвиток бізнесу в масштабах країни;

- або залишати гроші на банківському рахунку, збільшуючи ліквідність банків, що призводить до зниження ставки відсотків за кредитами для економіки в цілому.

Іншими словами, ПнВК надає бізнесу унікальне для України право самостійно і практично без участі держави вирішувати, КОЛИ і СКІЛЬКИ платити в бюджет з доходів компанії, одночасно впроваджуючи елементи розумного захисту національної податкової бази і стимулюючи економічну активність.

Не дивно, що проєкт активно підтримали багато бізнес-об'єднань(ПнВК є одним з топ-10 пріоритетів найбільшої в країні Національної бізнес-коаліції, до складу якої входять понад 90 бізнес-асоціацій, а фасилітатором є Центр міжнародного приватного підприємництва – CIPE) і політичні сили (на останніх виборах президента, впровадження ПнВК одночасно потрапило в передвиборчі програми чинного гаранта Конституції та кількох його опонентів).

У світовій науці подібний вид оподаткування – під виглядом корпоративного податку на грошові потоки (cash flow corporate income tax) – має дві версії реалізації в залежності від того, що є базою оподаткування: реальні грошові потоки або розподіл чистого капіталу.

Перша форма податку, частково (іноді як альтернативна, іноді з повним заміщенням податку на прибуток) функціонувала в Мексиці (2008-2014 рр.) і Північній Македонії (2009-2013 рр.), активно обговорювалася в США у вигляді так званого "Destination- Based Cash Flow Tax" в рамках податкової реформи Трампа у 2016 році, а також має прихильників у Великобританії, Австралії та Новій Зеландії.

Друга форма податку (назвемо його ПнВК в чистому вигляді) була вперше реалізована у 2001 році в Естонії (у вигляді corporate income tax on distributed profit). Сьогодні подібна модель також впроваджена у Грузії (з 2017 року), Латвії (з 2018 року) і, нарешті, під брендом "естонський CIT для малого бізнесу" в Польщі (з 2021 року).

Для України рішення про відмову від класичного оподаткування прибутку і перехід до інноваційної моделі ПнВК не стало простим і однозначним.

Спроби впровадження датовані 2015 роком (законопроєкт №3357), а потім у 2016 році (Рішення Національної ради реформ від 25.10.2016), 2018 рік (законопроєкт №8557) і у 2020 році (Рішення Національної ради реформ від 30.06.2020) – викликали і викликають серйозне неприйняття традиціоналістів як з державної системи, так і зі сфери бізнесу, в основному великого (подібний ресентимент до ПнВК заснований, здається, на ліквідації механізму перенесення збитків, оскільки накопичені мільярдні збитки дозволяють деяким великим компаніям роками не платити податок на прибуток в бюджет України).

Якщо зібрати основні претензії опонентів до податку на виведений капітал, то їх чотири:

• не дає вирішення старих проблем, викликаних багато в чому архаїчним податком на прибуток;
• не простіший в адмініструванні (в порівнянні з податком на прибуток);
• не по кишені українському бюджету (хоча насправді платнику податків);
• не стимулює інвестиції.

Розберемо їх по черзі.

1. Капітальний ремонт корпоративного оподаткування

Фіскальна думка нічого більш прогресивного (ніж перехід на оподаткування розподіленого прибутку) за останні три-чотири десятки років так і не запропонувала. Чинними альтернативами на сьогодні є:

- або включення України в непопулярні нині перегони міжнародної податкової конкуренції шляхом зниження ставки класичного податку на прибуток і параду відповідних преференцій і пільг (наприклад, відрахування і податкові кредити на науку та інновації), як це зробили США (податкова реформа Трампа), Сінгапур, Ірландія, Угорщина, Кіпр, Болгарія та багато інших;

- або впровадження вже майже допрацьованого так званого двокомпонентного підходу ОЕСР, що передбачає "приховане" згортання національних правил оподаткування прибутку і впровадження гібридного принципу сплати податків з прибутку, перерозподіл податкових прав, введення загальносвітового мінімального податку на прибуток корпорацій (Global Anti-Base Erosion Proposal);

- або спроба апробації повністю теоретичних моделей, наприклад, проєкту про єдину консолідовану корпоративну податкову базу (CCCTB) в рамках ЄС, який припадає пилом в кабінетах єврочиновників з 2011 року.

Жодна з моделей нам не підходить через те, що навіть частково комплексно не вирішує три суто українські завдання:

• зниження дискреції й рівня корупції контролюючих органів;
• крайню потребу переоснащення та оновлення основних фондів;
• припинення домінування офшорних схем в економіці.

У той час як ПнВК дає позитивні відповіді на всі викладені проблеми через:

(А) зниження кількості контрольованих суб'єктів і кількості перевірок (трохи докладніше в блоці Адміністрування), що, в кінцевому підсумку, дає падіння рівня втручання держави в економічні процеси та зростання економічної свободи. Простіше кажучи, в українського бізнесу стане менше приводів зустрічатися з податківцями і митниками;

(Б) відмова від систематичного оподаткування фінансового результату сприяє зростанню капіталізації компаній і збільшує їх можливості для отримання зовнішнього кредитування, що, своєю чергою, стимулює переоснащення та оновлення основних засобів, дає поштовх для розвитку бізнесу;

(В) заохочення прозорості фінансового результату, оскільки зникає необхідність заниження бази оподаткування (компанії зможуть показати реальний прибуток), наслідком цього стане звуження запиту на канали великомасштабної податкової оптимізації та уникнення оподаткування як через низькоподаткові юрисдикції, так і всередині країни.

2. Адміністрування

Чинна на сьогодні модель податку на прибуток призводить до необхідності постійного адміністрування та проведення перевірок з боку контролюючих органів понад 100 тисяч компаній. У разі ПнВК, ця цифра становитиме не більше 5-7 тисяч, в основному компанії, схильні до процедур контролю ТЦУ, і сектор, який регулярно сплачує дивіденди, зокрема держпідприємства.

Таким чином, необхідність суцільного податкового контролю фінансового результату замінюється контролем окремих операцій, а саме виплати дивідендів і прирівняних платежів, що означає іманентне скорочення кількості перевірок, а значить і податкових спорів, падіння рівня адміністративного тиску і зниження витрат на адміністрування для переважної більшості платників податків. А ще ПнВК – це скасування авансових платежів, необхідності нарахування "податкової амортизації", ліквідація податку на дивіденди на рівні фізичної особи.

3. Втрати бюджету

За консервативними оцінками експертів МВФ, скорочення доходів бюджету від впровадження ПнВК (2020-21 рр.) може скласти 1,7% ВВП або понад 71 млрд гривень. Водночас, розрахунки Міністерства фінансів України носять більш адекватний, помірний характер, і говорять про втрати державного бюджету в реаліях поточного року в сумі 53,2 млрд грн (див. розрахунки до законопроєкту № 3665 від 16.06.2020 року).

Однак, на ці цифри існує відразу кілька відповідей – компенсаторів: в підготовленої на цей момент на реалізацію рішення Нацради реформ версії законопроєкту – в перший рік введення ПнВК передбачений аванс в сумі 50% від податку на прибуток минулого року (близько 40-45 млрд грн); на погашення касового розриву можна/ потрібно направити частину приросту сплати ПДВ (наприклад – у 2020 році приріст збору ПДВ склав +22 млрд грн, а за результатами 1-го кварталу поточного року +18 млрд грн).

Крім цього, існує запас у вигляді зростання майнових податків, здатних замістити до 15-20 млрд грн втрат від переходу до ПнВК (базується на тому, що питома вага майнових податків в Україні не перевищує 1% ВВП, в той час, як, наприклад, для країн ОЕСР відповідний показник в середньому близько 2%). Таким чином, Україна, при наявності політичної волі й здорового глузду, має потенціал для маневру щодо приведення втрат бюджету при введенні ПнВК до нульового рівня.

4. Відсутність впливу на інвестиції

Оцінка Світового банку за прямими іноземними інвестиціями не так категорична, як скептиків введення податку на виведений капітал:

- Естонія, після впровадження ПнВК у 2001 році, отримала (очевидно, що це не виняткова заслуга ПнВК, а збіг ряду факторів) стійке зростання ПІІ в період 2003-2005 років, досягнувши у 2005 році свого історичного максимуму в 3,1 млрд дол. При цьому, Естонія останні сім років (з 2014 року) за розрахунками американської Tax Foundation (International Tax Competitiveness Index) оголошується найбільш конкурентоспроможною в ОЕСР країною, а подібний успіх, на думку експертів рейтингу, обумовлений чотирма позитивними особливостями її податкової системи, одна з яких – ПнВК;

- Північна Македонія, хоча вводила ПнВК не на постійній основі, а як тимчасовий захід у відповідь в тому числі і на економічну кризу 2009 року, демонструвала зростання ПІІ два роки поспіль – у 2010 і 2011 рр;

- Мексика демонструвала різноспрямовані тренди, однак саме в момент роботи ПнВК був отриманий піковий результат залучення іноземних інвестицій – у 2013 році (50,8 млрд дол);

- падіння ПІІ демонструвала лише Грузія, яка запровадила новий податок на піку інвестицій (у 2017 році вони досягли позначки в 1,9 млрд дол).

З огляду на факти, ніякого містично негативного впливу на інвестиції ПнВК не має, і саме під час його існування в ряді країн спостерігалися рекордні показники залучення інвестицій.

На жаль, не все так райдужно. Зрозуміло, що будь-яка глибока трансформація має, крім позитивних аспектів, ще й недоліки:

- нові правила вимагатимуть адаптації як бізнесу, так і контролюючих органів (зміна масиву підзаконних актів, зміна процедур адміністрування і сплати податку);

- в країні немає усталеної корпоративної культури витрат (у бенефіціарів і топменеджменту компаній виникає спокуса жити коштом компанії);

- найкращий час введення ПнВК упущено (а саме 2015 рік, коли збори з податку на прибуток не перевищували 40 млрд грн, а тепер ми маємо справу з прогнозованою сумою доходів від податку на прибуток в 107,7 млрд грн – див. Закон про держбюджет-2021). 

Сьогодні проєкту доводиться долати не тільки опір традиціоналістів-скептиків, але і хитку макрофінансову ситуацію, що дозволяє опонентам нового податку взяти в союзники міжнародних кредиторів, які без обґрунтувань називають ПнВК "поганою податковою політикою" (пікові виплати за зовнішніми боргами припадають саме на 2018-2022 рр, і їх позиція дуже сильна).

Попри це, в жодному разі не варто відмовлятися від введення ПнВК в Україні. Великі діяння іноді народжуються від уміння терпіти і дочекатися свого часу.

Коли Президент України Володимир Зеленський влітку минулого року провів перше засідання Національної ради реформ, де була представлена ​​попередня версія законопроєкту про податок на виведений капітал, він прокоментував це так: "Якщо він покращує життя людей – треба вводити".

Впровадження нової моделі оподаткування прибутку формує широку перспективу відновлення української економіки, є одним з небагатьох потенційно дієвих рецептів виходу з довгої рецесії, що почалася далеко не минулого року (з приходом COVID-19), а ще через світову економічну кризу 2009 року, з якої наше держава так і не змогла вибратися досі.

Залишається сподіватися, що бажання представників влади створювати кращі умови для ведення бізнесу та розвивати економіку виявиться більше, ніж традиційна боязнь новацій, і Україна отримає інноваційну модель оподаткування розподіленого прибутку вже з наступного року.

Автор: В'ячеслав Черкашин, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації