Государство – неэффективный собственник, поэтому приватизирует госпредприятия. А города?
Докапіталізація державного Укрексімбанку на 6,8 млрд грн стала однією з найбільш обговорюваних новин тижня. Також держава регулярно виділяє кошти державним шахтам і заводам на погашення боргів із зарплати. А як щодо того, аби подивитися нижче, на рівень комунальних підприємств?
Там з місцевих бюджетів щедро фінансуються комунальні підприємства: 12,3 млрд грн "влили" органи влади в обласних центрах у статутний капітал 526 КП у 2019 році. Причому це не лише покриття розриву через тарифну політику регулятора (НКРЕКП), а й фінансування КП, що діють на конкурентних ринках.
Недавно Центр економічної стратегії випустив дослідження "Як подолати неефективність комунальних підприємств?". Експерти зосередилися на тому, як місцеві органи влади управляють комунальними підприємствами, що належать громадам. Як виявилося, так само неефективно, як і держава, або ще гірше.
Звісно, від міста до міста ситуація різниться. Деякі міста не можуть чітко відповісти, скільки вони мають комунальних підприємств і в якому вони стані. Усього в Україні 14 тис комунальних підприємств, з них 11 тис не перебувають у процесі припинення, а близько 7 тис публікують фінансову звітність.
Наприклад, через розбіжності в тлумаченні міста не завжди включають комунальні некомерційні підприємства – лікарні – до загальної статистики комунальних підприємств. Також КП не завжди публікують актуальну фінансову звітність, хоча зобов'язані це робити за законом.
Розподіл КП в Україні за станом
У багатьох містах директори комунальних підприємств є депутатами місцевих рад. Це прямий конфлікт інтересів, оскільки депутатський корпус між земельними і бюджетними питаннями розглядає також інвестиційні програми КП, затверджує їхні статути і статутний капітал.
У такій конфігурації губиться базовий розподіл владних повноважень. Депутати повинні формувати політики міст і виконувати контрольні функції, виконавчі органи міськрад – впроваджувати політики на рівні міст, а директори КП – втілювати рішення на рівні підприємств. Якщо депутат є ще й директором КП, то баланс порушується.
Комунальні підприємства працюють на конкурентних ринках поряд з приватними. Навіть в обласних центрах, де, здавалося б, найбільші можливості залучення бізнесу у більшість сфер діяльності, міські органи влади продовжують утримувати комунальні підприємства у непритаманних їм секторах. Які це сектори?
Наприклад, аптеки. Роздрібна торгівля ліками – це не той ринок, на якому споживачі не можуть отримати якісної послуги в приватних аптеках. Якщо місцева влада хоче підтримати соціально незахищених громадян, вона може впроваджувати адресні програми підтримки.
Ще один сектор – обрізання дерев і виконання різних ремонтних робіт. Наприклад, вінницьке КП "Аварійно-диспетчерська служба" не робить нічого такого, що б не робили інші комунальні або приватні фірми в інших містах.
Шкільне харчування, охорона комунальних об'єктів, ремонт автодоріг – є ще багато сфер, де в одних містах чиновники на власний розсуд створюють комунальні підприємства, а в інших – на цих же ринках працюють винятково приватні компанії.
В окремих сферах комунальні підприємства створюються з чіткою політичною метою. Наприклад, комунальні ЗМІ – газети і телеканали. Влада не шкодує бюджетних грошей на устаткування та призначає лояльне керівництво, а комунальне ЗМІ транслює вигідні поточній правлячій політичній силі меседжі.
Враховуючи всі ризики комунальної форми власності – політичний вплив, корупцію і неефективність, такі підприємства варто приватизувати чи ліквідувати, якщо вони не становлять унікальної суспільної користі та їхні функції може виконувати ринок.
Експерти визначили принаймні 164 підприємства в обласних центрах, які можна якнайшвидше приватизувати з користю для громадян. Балансова вартість їх активів становить 12,3 млрд грн. Це комунальні підприємства у перелічених вище висококонкурентних сферах.
Приблизний розподіл КП за групами (тріаж), комунальні підприємства в обласних центрах за основними КВЕД
Окремі підприємства мають на балансі велику кількість активів та є природними монополіями або виконують іншу суспільно важливу функцію. Це водоканали, тепломережі, комунальний транспорт.
До всіх перелічених проблем на цих підприємствах додається те, що вони працюють за регульованими тарифами, які можуть бути продуктом політичних компромісів, а не економічних розрахунків, а також надають соціальну послугу населенню замість продавати її клієнтам за ринковими принципами.
Вартість активів і кількість підприємств в обласних центрах, 2019 рік
Є два варіанти реформування таких підприємств: залучення інструментів державно-приватного партнерства (ДПП) і реформа корпоративного управління.
Незважаючи на окремі приклади ДПП, наприклад, концесія Білоцерківського водоканалу, слабо віриться, що міста почнуть масово використовувати такі інструменти на підприємствах, за які вони несуть політичну відповідальність.
Альтернативою для збереження контролю над активами і підвищення ефективності управління ними є реформа корпоративного управління.
Зокрема, запровадження дієвих наглядових рад з незалежними членами – професіоналами в галузях фінансів, інвестицій, аудиту, профілю діяльності підприємства, а також проведення незалежного щорічного аудиту.
Таким чином міська влада не вирішить всі проблеми КП, але принаймні отримає шанс на те, що гроші споживачів і бюджету у разі дофінансування витрачатимуться більш ефективно.
Інструмент наглядових рад у комунальних підприємствах з'явився в Господарському кодексі у 2016 році. За чотири роки "наглядові ради" за назвою, але не за суттю почали працювати принаймні в чотирьох містах.
У Києві відповідне положення, проєкт якого детально прописує процес відбору членів наглядових рад і їхні повноваження, досі не ухвалене.
За останні роки міста навчилися продавати зайві активи, а держава – приватизувати підприємства, на яких паразитують політики і якими невміло управляють чиновники.
За місяць в Україні пройдуть місцеві вибори. Намагатися управляти сотнями підприємств самотужки чи очистити комунальний сектор економіки від баласту і провести реформу корпоративного управління в КП, що залишаться? Це вирішуватимуть вже новообрані представники громад.
Богдан Прохоров, економіст Центру економічної стратегії
В рамках проєкту "Приватизація + демонополізація = економічне зростання"