Карантин в Україні триває вже понад два місяці, проте комплексна програма підтримки бізнесу все ще повноцінно не діє.

З метою підтримки бізнесу в умовах коронакризи у квітні змінами до закону про державний бюджет на 2020 рік Верховна Рада зняла обмеження на надання гарантій державним та приватним компаніям під здійснення інвестиційних проєктів.

Президент уже заявив, що це дозволить активізувати будівництво доріг по всій країні.

Україна – далеко не єдина країна, уряд якої використовує державні гарантії як один з інструментів підтримки бізнесу під час кризи.

20 березня Європейська комісія запровадила тимчасовий порядок державної підтримки бізнесу, яким встановлені основні умови надання допомоги компаніям країнами-членами ЄС.

Згідно з травневим економічним прогнозом, економіка ЄС впаде на 7,4%. Найгірші показники – в Італії, Іспанії та Греції: понад 9%.

Орієнтуючись на згаданий тимчасовий порядок, країни ЄС впровадили національні механізми підтримки бізнесу вже до середини квітня. Одним з інструментів, що активно використовується в ЄС, є державні гарантії кредитів для бізнесу.

Здавалося б, Україна – цілком у тренді, але це не так.

Ключова відмінність між використанням цього інструменту в Україні та ЄС – запобіжники. Держави ЄС підтримують лише тих, хто до кризи провадив ефективну економічну діяльність, та беруть на себе лише невелику частину кредитних ризиків.

В Україні ж парламент та уряд фактично відмовилися від будь-яких запобіжників, які б забезпечили виплату гарантованих державою кредитів позичальниками, а не урядом – коштом платників податків.

Меню інструментів підтримки

Згідно з тимчасовим порядком, ЄС запропонував кілька інструментів підтримки бізнесу.

За даними аналітичного агентства Bruegel, країни ЄС погодили значні обсяги фінансування – від 3,6% до 51,9% ВВП за 2019 рік.

Детальний аналіз умов надання державних гарантій у тимчасовому порядку та особливостей їх імплементації в різних країнах дозволяє сформувати сім ключових характеристик політики країн ЄС щодо надання держгарантій.

1. Компанії, які можуть отримати держгарантії.

Гарантії можуть отримати всі компанії, незалежно від їх розміру та видів діяльності, окрім фінансових. Італія та Франція вирішили надавати держгарантії лише для малого і середнього бізнесу.

Країни з великою часткою аграрного сектору – Хорватія та Італія – запровадили спеціальні схеми гарантій для сільгоспкомпаній. Данія запровадила спеціальну схему підтримки туристичної галузі.

2. Вимоги до фінансового стану компанії-отримувача.

Компанія, що претендує на отримання держгарантії, повинна довести, що до 1 січня 2020 року була фінансово стійкою. Це означає, що без коронавірусу вона могла б успішно виконувати свої фінансові зобов’язання без допомоги держави.

Компанія мусить довести, що її непокритий збиток не перевищував половини акціонерного капіталу компанії, а для великих компаній – що співвідношення позикового до власного капіталу не перевищувало 7,5, а коефіцієнт покриття відсоткових виплат до EBITDA був меншим за 1.

3. Максимальна сума кредиту, на яку поширюється гарантія.

Існує різниця між граничними обсягами довгострокових та короткострокових кредитів.

Максимальна сума довгострокового кредиту, на яку поширюється гарантія, не може бути вищою за двократний річний фонд оплати праці у 2019 році або 25% обороту компанії у 2019 році. Хоча у випадках доведеної необхідності обсяг кредиту може бути збільшений.

Для короткострокових позик терміном до 31 грудня 2020 року обсяг фінансування може бути вищим, якщо компанія доведе таку необхідність.

Бельгія для портфельних гарантій обмежила максимальну суму кредиту 50 млн євро, а Данія визначила, що гарантії можуть отримати компанії малого та середнього бізнесу, які очікують зменшення прибутку на понад 30% порівняно з аналогічним періодом 2019 року.

Якщо обсяг збитків виявиться меншим, державна гарантія скоротиться на відповідну суму.

4. Обсяг покриття гарантією.

Базові умови такі: 90% кредиту, якщо збитки розподіляються пропорційно між державою та кредитною установою, і 35%, якщо збитки спочатку відшкодовує держава, так званий first-loss guarantee. Щоправда, здебільшого first-loss guarantee не застосовується, за винятком Німеччини.

Деякі країни знизили ліміти надання гарантій обернено до розміру компанії. Так, Франція надає гарантію 90% для кредитів МСБ, 80% – для великих компаній з оборотом менше 5 млрд євро і 70% – для компаній, у яких оборот перевищує цю суму.

5. Ціль кредиту.

Основна мета надання фінансування – підтримка ліквідності компаній. Проте кредити надаються не тільки на поповнення робочого капіталу, а й на інвестиційні проєкти.

Хоча Австрія за однією з програм надає гарантії лише на фінансування обігового капіталу. Гарантії можуть надаватися і на нові кредити, і на чинні, але за умови, що вони будуть реструктуризовані за новими вимогами.

6. Строк надання гарантії.

Максимальний строк гарантії – шість років. Важливо, що максимальний термін кредиту, який може видаватися під такі гарантії, порядком не визначений.

Бельгія вказує, що не існує максимального строку надання кредиту, проте сама гарантія діятиме лише шість років.

Данія збільшила максимальний термін кредиту, на який надається гарантія, до семи років. Гарантії можуть надаватися не пізніше 31 грудня 2020 року.

7. Плата за гарантії.

Плата за державні гарантії залежить від розміру компанії та строків кредиту.

Мінімальна премія до ставки IBOR за державні гарантії

Ad Hoc-гарантії

У виняткових випадках країни надавали спеціальні державні гарантії окремим ключовим компаніям. Такі ad hoc-гарантії формально не підпадають під загальні правила.

У березні-травні було видано мінімум п'ять таких гарантій урядами Франції, Швеції, Німеччини, Данії авіакомпаніям та автомобілебудівним компаніям.

Висновки для України

Узагальнений аналіз європейської практики надання держгарантій та окремих Ad Hoc-гарантій дозволяє сказати, що країни ЄС дотримуються кількох чітких принципів.

По-перше, уряд допомагає компаніям, які за нормальних умов роботи були б фінансово стійкими і не потребували б державного втручання.

По-друге, компанії повинні відповідати за виконання зобов'язань за позиками, під які надаються гарантії. Хоча розподіл такої відповідальності між компанією та державою може значно варіюватися.

По-третє, обсяг кредиту, під який надається гарантія, обмежений таким чином, щоб компанія могла самостійно погасити кредит.

По-четверте, компанії платять за користування державною гарантією.

До початку коронакризи Україна дотримувалася аналогічних підходів до надання держгарантій, але з початком кризи вирішила від них відмовитися.

Такий "щедрий" підхід, коли держава гарантує кредит повністю, не вимагає доведення фінансової спроможності компанії і не вимагає плати за надання кредиту, не має аналогів у країнах ЄС.

Важливо витримати баланс між підтримкою бізнесу та контролем за якістю позичальників під державні гарантії. Особливо – в період кризи.

Анна Корнилюк, аналітик, Центр аналізу публічних фінансів та публічного управління Київської школи економіки

Ця публікація підготовлена в рамках роботи Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління KSE, який функціонує за фінансової підтримки Швеції.

Стаття надана VoxUkrain