Худший агрохолдинг: как государство управляет своими землями
У дискусії довкола того, хто виграє від земельної реформи, як правило, називають агробізнес, рідше — власників паїв. Держава у цьому переліку фігурує рідко. Однак саме вона володіє величезним активом земель, через що її називають найбільшим агрохолдингом країни, у власності якого зосереджено близько 25% земель.
Економічна віддача від цих земель низька, бо використання значної їх частини держава не контролює, а рівень ефективності державних підприємств поступається приватним. Аналіз даних дозволяє стверджувати, що держава — не лише найбільший, а й найгірший агрохолдинг, через який держбюджет втрачає мільярди.
Найбільший агрохолдинг України
10,5 млн га або понад 25% аграрних земель України перебуває в державній та комунальній власності, з них 8 млн га — рілля. Для порівняння: сукупна, тобто разом з приватною, площа ріллі в Німеччині становить 12 млн га, у Швейцарії — 500 тис га.
Порівняння ефективності виростання незначної частки державних земель вже наводилося. Там мова йшла лише про 470 тис га земель, які перебувають у підпорядкуванні Мінагропроду. Однак це питання варто розглянути ширше.
Державні землі включають в себе землі запасу, сформовані під час розпаювання. За офіційними даними, на початку 2019 року 1,4 млн га державних земель були передані в оренду аграрним виробникам.*
*На початку 2017 року Держгеокадастр звітував про 2,5 млн га в оренді агровиробників. Таку розбіжність чи зміну майже в 1 млн га важко пояснити і це може бути предметом для окремого дослідження.
У користуванні державних підприємств перебуває близько 550 тис га, землі Національної академії аграрних наук (НААН) становлять ще близько 450 тис га. Це все, що відомо про використання понад 10 млн га.
Важливий факт: лише менше 20% всіхдержавних земель зареєстровано в Державному земельному кадастрі. Встановити площу зареєстрованих державних земель і земель, переданих в оренду, неможливо через брак інформації.
Офіційна інформація є лише про 1,6 млн га державних сільськогосподарських земель, зареєстрованих в Держземкадастрі. Важливий висновок: держава не контролює використання більшості аграрних земель державної власності. Очевидно, що це призводить до втрати значних доходів держави та до корупції.
Найгірший агрохолдинг України
Оцінити ефективність використання державних земель непросто, але можна сформувати картину з основних складових: ефективність роботи державних підприємств, ефективність використання земель НААН, ефективність використання державних та комунальних земель, які перебувають в оренді приватних виробників.
Ефективність роботи державних підприємств
Неефективність, корупція, монополія, проблеми з корпоративним управлінням, політичний вплив — ось такі асоціації викликало словосполучення "державне підприємство" в учасників конференції ЄБРР, присвяченій державним підприємствам.
Цю ж думку підтверджує дослідження, яке порівнює ефективність державних та приватних підприємств: перші суттєво поступаютьсядругим. Це також пояснює, чому держава давно сприймається у світі як переважно неефективний власник.
Україна тут не є винятком. За даними ЦЕС, середня прибутковість державних підприємств в країні на три відсоткові пункти менша, ніж приватних. Це означає, що держава як власник не змогла отримати близько 5 млрд грн лише за один рік. Державні підприємства в аграрному секторі виявилися ще більш неефективними.
Власний аналіз виявив таку закономірність: в середньому в розрахунку на 1 га земель державні аграрні підприємства генерують менше від приватних підприємств доданої вартості на 106 дол, чистого прибутку — на 55 дол, виручки — на 218 дол.
Кожна з наведених вище цифр ще більше вражає, якщо їх подавати у відносному виразі. Наприклад, 106 дол меншої доданої вартості — це майже на60% менше порівняно з приватним сектором. У масштабах всієї землі, яку обробляють державні підприємства — це майже 60 млн дол або 0,5% втраченої доданої вартості щороку.
Ефективність використання державних земель НААН
НААН підпорядковано 10 наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, біосферний заповідник, 180 дослідних господарств та десять інших організацій. За п'ять років кількість співробітників зменшилася з 20 тис до 5,9 тис. У користуванні академії та її підприємств — 450 тис га аграрних земель, з яких 364 тис га — рілля.
Про роботу установи є багато різної і часто суперечливої інформації, тому для оцінки ефективності краще послуговуватися даними академії. У 2018 році вона відзвітувала, що з 1 га ріллі господарства реалізовують продукції на 12 тис грн. Швидше за все, це дані за 2017 рік, тож у доларовому еквіваленті це близько 430 дол виручки.
Це значно нижче за середні агреговані показники реалізації продукції, про які звітує Держстат. За 2017 рік усі сільськогосподарські підприємства реалізували продукції на 16,4 тис грн в розрахунку на 1 га земель та 18,4 тис грн на 1 га ріллі. Отже, за виручкою продуктивність НААН на 35% менша за середні показники в галузі.
НААН звітує, що валовий прибуток за 2017 рік становив 723 млн грн. На 1 га ріллі це 2 тис грн або 73 дол. Для порівняння: весь сектор у 2017 році дав 7,2 тис грн (270 дол) доданої вартості на 1 га земель або9,5 тис грн (349 дол) на 1 га ріллі.Тобто продуктивність НААН за валовим прибутком на 1 га ріллі майже уп'ятеро нижча.
Ефективність використання державних земель у приватній оренді
В оренді аграрних виробників перебуває 1,4 млн га державних земель. Хоча ще два роки тому, як зазначалось у виносці вище, держава звітувала про 2,5 млн га
Загалом, що отримує з цього держава? Чи з усіх полів надходить орендна плата до бюджету країни? Оскільки у державному земельному кадастрі зареєстровано менше 20% державних земель, то зрозуміло, що з решти полів казна коштів не отримує.
Щодо орендної плати за зареєстровані землі, то тільки з 2016 року продаж прав оренди на державні поля став обов'язковим через аукціони. Наразі продаж таких прав відбувається через платформи СЕТАМ та ProZorro. Не вдаючись в деталі проведення аукціонів, з точки зору ефективності цікавим є такий факт.
За інформацією Держгеокадастру, загальна площа переданих в оренду на земельних торгах ділянок у 2017 році становила 42,5 тис га, у 2018 році — 58,7 тис га.
Середня орендна ставка за результатами аукціонів зросла з 14,73% від нормативної грошової оцінки (НГО) у 2017 році до 19,13% від НГО за неповний 2018 рік. Середня орендна ставка до запровадження земельних аукціонів становила: 4,3% — у 2013 році, 5,3% — у 2014 році, 6,9% — у 2015 році, 10,2% — у 2016 році.
Однак наразі лише близько 0,1 млн га державних земель передано в оренду за справді ринковими ставками і через аукціони. Решта перебуває в оренді за вкрай низькими ставками. З більшості земель держава, швидше за все, не отримує нічого.
Як підвищити ефективність використання державних земель
Висновок очевидний: держава не є ані ефективним власником земель, ані ефективним управлінцем аграрними підприємствами.
Є й хороша новина: це може бути значним джерелом економічного зростання. Наразі на поверхні два основні напрямки підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель.
Перший — реалізація права оренди через аукціони.
Практика земельних торгів через СЕТАМ та ProZorroдає гарні результати, проте наразі обсяг реалізації землі доволі мізерний порівняно з обсягом всього ринку оренди державних земель.
Підвищення наповненості Держгеокадастру державними та комунальними землями пришвидшить цей процес, бо оренда неможлива без їх реєстрації у цьому відомстві.
Значна частина угод з неконкурентною орендною платою була укладена на тривалий термін, тож доведеться чекати, поки він сплине.
Нові землі можуть виставлятися на аукціон в міру їх відображення у кадастрі, і цей процес слід пришвидшити.
Другий — приватизація державних підприємств та державних земель.
Це стосується державних підприємств та земель НААН. Цілком очевидно, що ні держава, ні академія не потребують такої значної кількості сільськогосподарської землі.
Цей напрямок потребує запровадження ринку землі. Утім, мова не про те, щоб розпродати державні землі. Йдеться про пошук ефективного власника.
Олег Нів'євський, викладач Київської школи економіки