Сату Кахконен: При таком росте ВВП Украине понадобится 100 лет, чтобы догнать Польшу
У четвер під час річних зборів МВФ та Світового банку в Індонезії СБ презентував Індекс людського капіталу, який визначає розмір людського капіталу. Індекс охоплює 157 країн, і Україна посіла хороше місце — 50. На першому місці — Сінгапур, на другому і третьому — Південна Корея і Японія.
Одна з головних причин, завдяки яким Україна потрапила в рейтинг, — розпочаті реформи систем охорони здоров'я та освіти. У Світовому банку стурбовані, якими будуть їх темпи в наступні роки. Темп реформ та співпраця з МВФ визначать темпи зростання української економіки.
Тиждень тому Світовий банк переглянув макроекономічний прогноз щодо України: співпраця з МВФ, послідовне впровадження недавно ухвалених та нових структурних реформ повинні дати позитивний сигнал інвесторам.
У цьому випадку економічне зростання у 2018 році становитиме 3,3%, у 2019 році — 3,5%, а у 2020-2021 роках, коли пов'язана з виборами невизначеність зменшиться, може перевищити 4%. В іншому випадку економіка впаде до 2%.
Як Україна може покращити свої позиції в Індексі людського капіталу, чи можливе гальмування українських реформ і кому вигідне збереження земельного мораторію?
Про це — в інтерв'ю ЕП з директором Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен.
— Світовий банк презентував Індекс людського капіталу — Human Index Capital. Чим він відрізняється від Human Development Index ООН?
— Індекс людського капіталу відрізняється від Індексу людського розвитку, який використовується ООН. Я поясню, чим. Основна відмінність у тому, що наш індекс націлений на майбутнє — на ті результати, які мають бути досягнуті.
Він демонструє зв'язок між інвестицією в людський капітал і продуктивністю, яка досягається завдяки такій інвестиції. Індекс показує, який рівень людського капіталу матиме новонароджена дитина через 18 років.
Шляхом економетричного і комплексного аналізу у сферах освіти та охорони здоров'я вибираються індикатори, досягнення яких найбільше сприяє ефективності людських ресурсів. У цьому основна відмінність між індексами.
— Україна посіла 50 місце. Завдяки чому?
— Є три загальні сфери, на яких концентрується індекс: виживання, шкільне навчання і стан здоров’я. Кожна сфера оцінюється за різними індикаторами. Результати України в Індексі людського капіталу за різними сферами різні.
Показники виживання дітей після народження та доступу до освіти доволі високі, а от позиція за якістю й тривалістю життя дорослих не настільки хороша.
Індекс людського капіталу дає розуміння про продуктивність наступного покоління працівників. За оцінками СБ, дитина, що зараз народилася в Україні, буде продуктивною на 65%, коли виросте, за умови, що вона отримає повну освіту та матиме повноцінний доступ до системи охорони здоров'я.
Вірогідність виживання до п'ятирічного віку в Україні дуже хороша: 99 із 100. До 60 років доживають 81% підлітків п'ятнадцятирічного віку.
— Що слід зробити, щоб піднятися в індексі за індикатором якості життя?
— Середня тривалість життя в Україні на десять років менша, ніж в інших європейських країнах. На щастя, Україна запустила комплексну реформу сфери охорони здоров'я. Варто продовжувати її реалізацію, покращувати первинну ланку охорони здоров'я, підвищувати ефективність медичних послуг у лікарнях.
Якщо все, що передбачено реформою охорони здоров'я, буде впроваджено, то, по суті, середня тривалість життя підвищиться.
— Для України притаманне широке охоплення освітою — багато українців мають доступ до середньої та вищої освіти, але учням та студентам бракує практичних навичок. Як подолати цей дисбаланс?
— Так, з якістю освіти є проблема. Студенти й учні навчаються в різних навчальних закладах тривалий період свого життя. При цьому освітня система не дає їм тих навичок, яких дуже часто вимагає ринок. Розрив між Україною та тими країнами, які показують хороші результати в рейтингах, дуже великий.
Індекс людського розвитку враховує кількість років, проведених в навчальних закладах, а в гармонізованому результаті якість освіти оцінюється з урахуванням набутих навичок. Такий підхід до оцінки тягне Україну вниз.
Україна продовжує реалізацію реформи у сфері освіти. Реформа націлена на вдосконалення програми, покращення навчального процесу та підготовки вчителів. Усі ці передбачені реформою елементи мають бути втілені в життя.
— Чи врахована в індексі ситуація із забрудненням навколишнього середовища? Який її вплив на якість людського капіталу в Україні?
— Україна стикається з цілою низкою викликів: забруднене повітря, якість води, зменшення біологічного розмаїття. Усе це разом впливає на продуктивність людей. У загальній системі індикаторів індексу нема окремо екологічного. По суті, екологічні фактори впливають на показник виживання.
Ми знаємо з міжнародного досвіду, що забруднене повітря впливає на стан здоров'я людини. Також воно впливає на здатність людини навчатися. Ми повинні більше уваги приділяти екологічному фактору. Хочу сказати, що протягом наступних років індекс людського капіталу еволюціонуватиме.
— У ньому можуть з'явитися нові індикатори?
— Очікується, що до агрегованого показника будуть додаватися уточнюючі індикатори. Це дозволить отримати більш детальну картину того, що відбувається з дитиною протягом всього життя з моменту народження.
— Чи можливо створити стратегію, яка б допомогла покращити позиції України в цьому індексі?
— Зараз працює робоча група, до якої входять представники Світового банку. Її завдання — конкретизувати бачення України стосовно того, що потрібно зробити для покращення місця в індексі. Наступний крок — наша команда разом з командою уряду розроблятимуть стратегію і визначатимуть специфічні конкретні кроки, які потрібно зробити для покращення позиції України.
Оскільки реформи в освіті й охороні здоров'я вже реалізуються, Україна посідає дуже хорошу позицію. Хід реформ став однією з причин, чому вона опинилася серед піонерів індексу — країн, які долучилися до нього на ранніх етапах.
Для України це добре. Так вона може показати на весь світ свої результати в реформі охорони здоров'я та освіти. Разом з тим, вона створює і певні очікування того, що реформи все-таки будуть реалізовуватися ефективніше.
ПРО ПОПУЛІЗМ, АМНІСТІЮ КАПІТАЛУ І НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ПОДАТКУ НА ВИВЕДЕНИЙ КАПІТАЛ
— У 2019 році в Україні відбудуться подвійні вибори. Які ризики щодо реалізації реформ ви бачите у зв'язку з цим?
— Ризики сповільнення реформ через вибори є. Справа не лише в ризиках — ми вже відзначили для себе, що таке сповільнення відбулося. Є ризик, що реформи зупиняться. Навіть більше — що деякі ключові реформи розвернуться в протилежний бік. Цей розворот нікому з нас не хотілось би побачити.
Україна не може собі дозволити зійти зі шляху реформ. На це є дві причини.
На це є дві причини.
Перша причина в тому, що Україна ще не відійшла від кризи 2014-2015 років. Дохід на душу населення все ще нижчий, ніж відповідні показники 2014-2015 років. Якщо ріст ВВП країни буде на тому ж рівні, то аби наздогнати сусідні європейські країни, наприклад Польщу, Україні знадобиться ще сто років.
Для того, щоб ВВП зростав, потрібні реформи в економіці. Це основна причина, чому країна повинна продовжувати реформи. За останні чотири роки було зроблено дуже багато і зараз не час зупинятися.
Друга причина — міжнародне економічне середовище. Зараз воно нестабільне. Україна не може очікувати, що попит зовнішнього ринку витягне економіку. Слід робити кроки, які дозволять залучати міжнародні і внутрішні інвестиції.
Ризики є, але, бажаючи всього найкращого Україні, я сподіваюся, що реформи не зупиняться і розвороту не буде.
— Які ознаки цих ризиків?
— Один з ризиків — це популізм та поширення популістських ідей. Ризик популізму підвищується перед виборами. На жаль, ми вже помітили кілька популістських ініціатив. Перша з них вже обговорюється відкрито: заміна податку на прибуток податком на виведений капітал.
На жаль, це один з кроків, які Україна не може собі дозволити. Введення ПнВК скоротить дохідну частину бюджету на 1,5% від ВВП. Фіскальна ситуація, яка і так складна, стане ще складнішою.
Країни, які впровадили цей податок, порівняно з Україною дуже малі і їх мало. Вони робили цей крок разом з різким скороченням видаткової частини бюджету.
В Україні ми не бачимо можливостей для реалізації цієї заміни. Які видатки урізати? На пенсії? На охорону здоров'я? Запровадження ПнВК вигідне лише дуже обмеженому колу впливових осіб.
— Можливий інший варіант: не скорочувати видатки, а збільшити дефіцит.
— Запровадження ПнВК не лише підвищить фіскальний дефіцит, а поставить руба окреме питання: як взагалі фінансувати бюджет у таких умовах.
Якщо ви позбавляєте бюджет значної частини доходів, то вибір у вас цілком логічний: або ви зменшуєте видаткову частину, або збільшуєте дефіцит, який, як відомо, потрібно чимось покривати. Я стурбована через ПнВК, тому що бачу, як його позиціонують — як елемент стимулювання інвестицій.
Якщо ми послухаємо інвесторів, то почуємо, що серед найбільших перепон для ведення бізнесу в Україні вони називають не податок на прибуток підприємств.
Слід говорити про інші заходи стимулювання, які б допомогли інвесторам. Фіскальна дестабілізація нікому не допоможе: ні інвесторам, ні громадянам.
Ще один популістський крок — амністія капіталу. Нас непокоїть, що вона дозволить легалізувати незадекларовані активи. Їх можна отримати різними способами: через схеми мінімізації податкових зобов'язань, шляхом крадіжки.
Одноразове декларування розв'яже руки багатьом корупціонерам. Воно вдарить по всьому ефективному управлінні державою. Одразу виникне питання, наскільки ефективно зможе працювати Антикорупційний суд.
— Закон "Про валюту" передбачає, що уряд та НБУ повинні "вжити заходи" для запуску одноразового декларування.
— Міжнародний досвід з амністії капіталу негативний. Ми спостерігали за країнами, які запровадили амністію. Очікуваних результатів досягти не вдалося. Як правило, це не дозволяє збільшити дохідну частину бюджету. В країнах, де ефективність управління державою не ідеальна, можливі зловживання.
Візьмімо приклад Молдови. За останні десять років там відбулося дві амністії капіталу. Представники влади розповідали мені, що користі від цих амністій не було ніякої. Практика Молдови підтвердила міжнародний досвід.
Усі популістські заяви лише відлякуватимуть інвесторів, особливо іноземних. Деякі з них говорять: якщо ситуація розвивається з фокусом на популізм та уповільнення реформ, то для чого нам заходити в Україну? Зараз зовсім не та пора, коли треба відмотувати назад все зроблене.
— Новий прогноз СБ такий: без співпраці з МВФ Україна скотиться до 2% росту ВВП та увійде в негативний економічний цикл. Коли нам критично важливо домовитися з фондом про отримання наступного траншу, щоб встигнути залучити пов'язане фінансування від СБ та ЄС?
— Сподіваємося, Україна максимально швидко домовиться з МВФ. Нова угода з фондом відкриє канали фінансування від міжнародних фінансових організацій ЄС, Світового банку і дозволить Україні вийти на міжнародні ринки запозичень.
Ми підготували гарантію в розмірі 800 млн дол. Кожна така гарантійна ініціатива видається за умови виконання певних пунктів державної політики. Паралельно ми прив'язуємо її до майбутніх макроекономічних показників.
У країнах, які співпрацюють з МВФ, умовою надання такої допомоги є підписана і чинна програма з фондом. Україні зараз дуже потрібна бюджетна підтримка Світового банку та ЄС. Саме тому домовленість з МВФ — невідкладна потреба.
Ми очікували, що її вдасться досягти раніше. Сподіваюся, знадобляться не місяці, а тижні. Чим далі це відтягується, тим складнішою стає ситуація.
— Якщо ми домовимося пізніше і не встигнемо вийти на зовнішні ринки у 2018 році, чи можливо спрямувати частину траншу МВФ у бюджет?
— По-перше, щоб отримати кошти, спершу потрібно домовитися з МВФ. Транш фонду йде на підтримку платіжного балансу, а не в бюджет.
По-друге, зовнішні ринки уважно стежать за угодами України з МВФ. Вони очікують підписання нової програми співпраці з фондом. Ми також на це чекаємо, після чого готові рухатися далі. Те саме стосується і ЄС.
Якщо домовитися не вдасться, які варіанти є в уряду? Перший — зібрати максимум коштів з вітчизняної економіки, а це теж матиме наслідки, наприклад, послаблення гривні. Другий — зменшити золотовалютні резерви.
КОМУ ВИГІДНИЙ МОРАТОРІЙ
— Ще одна реформа, яка обговорювалися із Світовим банком і була умовою співпраці з МВФ, — скасування мораторію на продаж аграрної землі. На певному етапі стало зрозуміло, що вона відкладається. Коли може бути ухвалене рішення про відкриття цього ринку в Україні?
— Це питання потрібно ставити уряду і парламенту. Сподіваюся, реформа відбудеться швидко. Нинішній статус-кво шкодить народу. Мораторій вигідний невеличкій частині людей, які багатіють завдяки мільйонам власників землі.
— Кому саме це вигідно?
— Двом групам. Перша — це люди, які орендують землю за мізерну плату. Друга — ті, хто використовують мораторій для власної наживи.
Ці групи дуже впливові і пов'язані. У них є доступ до грошей та ресурсів. Завдяки їм вони змогли утримувати дію мораторію майже двадцять років. Одночасно 4,5 млн власників земельних паїв не отримують ті кошти, які б вони могли отримати при справедливій ціні на свої наділи.
Якби людям, які мають квартири, сказали, що вони не мають права їх продати, як би вони відреагували? Із землею та сама ситуація. Квартира є приватною власністю. Сільськогосподарська земля теж є приватною власністю. Якщо у мене є ділянка чи пай, то чому мені не дозволяють її купити чи продати?
Саме тому Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, що такий мораторій порушує права людини. Чесно кажучи, я не знаю, коли мораторій буде скасовано, але я сподіваюся, що це відбудеться якнайшвидше, щоб люди могли використовувати свої активи для свого ж блага.
Скасування мораторію стимулюватиме подальше економічне зростання України. Зараз Україна не використовує на 100% свій сільськогосподарський потенціал. На шляху інвестицій у сферу сільського господарства є багато перепон і земельний мораторій серед них — номер один.
— Світовий банк прогнозував, що у випадку скасування мораторію ціна на землю зросте до 3-3,5 тис дол за гектар. Ці розрахунки зроблені за умови, що нерезиденти також зможуть купувати українську землю?
— Коли ми робили ці розрахунки, то брали за основу модель, яку збирався використовувати уряд України. Згідно з нею, тільки резиденти, громадяни України, мали право купувати землю. Принаймні, у найближчому майбутньому.
Ціна на землю залежатиме від низки факторів. Передусім від того, які обмеження будуть на купівлю, чи зможе земля використовуватися як застава. Це критичний момент з точки зору повноцінного функціонування ринку.
Наша команда дійшла висновку, що на першому етапі після відкриття ринку землі ціна буде нижчою. Можливо, 1-1,5 тис дол за гектар. З часом, коли ринок стане більш зрілим, ціна підвищиться до 3-3,5 тис дол.
Для того, щоб такі ціни колись сформувалися, мусить з'явитися прозора система ринку, доступний, відкритий для всіх реєстр земельних ділянок з їхньою вартістю. Завдяки цьому власники землі зможуть подивитися, яка ціна вважається чесною і чи не збирається хтось їх надурити.
— СБ прораховував оптимальну модель земельної реформи для України?
— Оптимальна модель реформи залежить від органів влади. Усе залежить від того, чого хоче Україна. Пропозиція, яку сформулював уряд менш ніж рік тому, нас влаштовувала. Ми підтримали такий напрямок роботи.
Ми все-таки сподіваємося, що відкриття ринку землі відбудеться ще до виборів або відразу після них. З усіх кроків, які могли б змінити в Україні ситуацію на краще, цей крок є найбільш вагомим.
ЯК ПРОДОВЖУВАТИ ПЕНСІЙНУ РЕФОРМУ І ЩО РОБИТИ КИЄВУ З ТРАНСПОРТОМ
— У 2017 році Україна ухвалила пенсійну реформу і зупинилася на дискусії про введення другого накопичувального рівня. Що робити далі?
— Пріоритет — реалізовувати те, що було ухвалене. Основне завдання цієї реформи — зупинити зниження розміру пенсій в майбутньому.
Якщо говорити про другий накопичувальний рівень, то уряд повинен рухатися далі дуже обережно. Ми розуміємо, що рано чи пізно другий рівень знадобиться, але перед його впровадженням слід виконати певні передумови.
По-перше, потрібно створити регуляторну базу та визначити регулятора. По-друге, повинні бути фінансові інструменти для інвестування. Зараз нічого з переліченого нема. Наша позиція полягає у тому, що доки ці елементи не з'являться, запроваджувати обов'язковий накопичувальний рівень не потрібно.
Якщо запровадити обов'язкове пенсійне накопичення без цих передумов, люди можуть втратити свої гроші. Також це може підірвати і перший рівень пенсійної реформи, а в такому випадку це вдарить по всіх пенсіонерах.
Очевидно, є певні кола, які дивляться на обов'язковий накопичувальний рівень як на можливість заробити гроші. Однак ми не підтримували їх ініціативи щодо запуску другого рівня саме з тих причин, про які я сказала.
— Ще однією метою пенсійної реформи був поступовий курс на скорочення дефіциту Пенсійного фонду. Водночас проект бюджету-2019 передбачає збільшення дотації фонду із 139,3 млрд грн у 2018 році до 166,5 млрд грн у 2019 році. Наскільки небезпечний цей тренд?
— Реалізація пенсійної реформи, ухваленої у 2017 році, перебуває на ранньому етапі. Поки що не запрацювала нова формула індексації. Крім того, ще триває обговорення проекту бюджету на 2019 рік і видатків для Пенсійного фонду.
Нам здається, що видатки бюджету для ПФ поки що не відхиляються від курсу реформи. Державні витрати на пенсії залишаються в допустимому коридорі, але робити висновки ще рано, мусить пройти певний час.
— На думку СБ, однією з рис бюджету-2019 мусить бути контрольоване таргетування видатків на субсидії, але через прогнозоване підвищення тарифів очікується зростання відповідних видатків. Наскільки цей ризик значний? Чи доцільно зберегти видатки на субсидії на поточному рівні?
— За кілька останніх років витрати на субсидії значно зросли. Зараз це найбільша субсидія в бюджеті — 2,6% ВВП. Це дуже багато. Потрібно покращити методику таргетування цих субсидій.
Є люди, які не потребують таких допомог. Це просто заможні люди або люди, які поїхали працювати в Польщу. Отримувати субсидію повинні незаможні громадяни, які належать до уразливих груп населення.
Якщо відбудеться підвищення тарифів на газ, воно, звичайно, збільшить витрати держави на субсидії. Саме тому державі потрібно повернутися до цільового їх надання. Ми з урядом зараз над цим працюємо.
— Який рівень використання Україною коштів за проектами СБ?
— За останній рік ситуація почала трошки поліпшуватися. Темпи не ідеальні, але кращі, ніж раніше. Сподіваємося, у 2018 році ми ще покращимо динаміку.
Правда в тому, що реалізація інвестиційних проектів в Україні йде складно. Дії уряду призводять до того, що кілька мільярдів доларів Світового банку, ЄБРР, Європейського інвестиційного банку просто лежать у шухляді.
Це означає, що комунальні підприємства не модернізовані, дороги не збудовані і не відремонтовані. Не побудовані лікарні і не відремонтовані системи водопостачання та водовідведення. Мені сумно від цього.
Якби уряд зробив рішучі кроки для реалізації проектів, які фінансуються ЄБРР, СБ і ЄІБ, народу України жилось би краще, економічна ситуація була б кращою.
Сподіваюся, з наближенням виборів ці проекти почнуть реалізовуватися швидше. Як правило, це стандартна ситуація в інших країнах: органи влади хочуть показати, що дороги лагодяться, а школи будуються.
— Справа не завжди у відсутності політичної волі. Бракує професійних кадрів, які б супроводжували проекти. Ви бачите цю проблему?
— Думаю, якби з правильного боку була дана команда, все пішло б. Чому я це кажу? Ми підтримуємо два проекти з телемедицини. Там є воля робити все швидко, тож все і вирішується швидко. Друга перепона полягає в наявності адміністративних обмежень. Ми з органами влади постійно говоримо про це.
Насправді нема ніякого виправдання тому, що багатомільярдні інвестиції просто не використовуються Україною і лежать в столі.
— У 2015 році спеціалісти СБ були залучені до створення транспортної стратегії Києва. Були розроблені три сценарії зміни транспортної інфраструктури та запропоновані варіанти реорганізації маршрутів. Зараз співпраця йде у вигляді кредитування на оновлення рухомого складу.
Як іде діалог з Києвом? Чи готовий СБ розширити фінансування Києва, якщо буде ухвалене рішення про реалізацію одного із сценаріїв?
— Ми бачимо потребу в покращенні системи громадського транспорту для Києва. Нам дуже приємно було побачити, що Київ почав впроваджувати ті рекомендації, які були раніше сформульовані в рамках цієї ініціативи.
Ми обговорюємо з владою Києва варіанти покращення швидкісних маршрутів для громадського транспорту. Ми готові просуватися далі, але все залежить від готовності влади міста співпрацювати.
— Що повинна зробити міська влада?
— По-перше, ми хочемо почути від них, що Київ готовий рухатися далі і працювати з нами. По-друге, ми повинні також працювати над тим, щоб долучити до цього процесу приватний сектор. Для цього нам потрібна допомога від влади міста. Нам дуже приємно, що є така можливість. Сподіваємося, що найближчим часом ми перейдемо на новий етап співпраці.