13 лет лжи и имитации. Есть ли еще у Украины шансы на настоящую приватизацию
13 років тупцювання на місці
24 жовтня 2005 року було повторно приватизовано "Криворіжсталь" за рекордну суму — 4,8 млрд дол при стартовій ціні 2 млрд дол. Торги транслювалися у прямому ефірі. На них були президент Ющенко, прем'єр Єхануров та екс-прем'єр Тимошенко.
Однак протягом наступних 13 років аналогічної нагоди похвалитися на камери зразковим продажем великого підприємства політики не мали. Хоча приватизація відбувалася, вона переважно була непрозорою та з обмеженою конкуренцією.
Найбільший приватизований за ці роки об'єкт, "Укртелеком", у березні 2011рокубуло продано за 1,3 млрд дол. Тепер держава намагається повернути компанію за порушення покупцем інвестиційних зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Судова тяганина триває — у липні 2018 року Верховний Суд знову направив справу в першу інстанцію, задовольнивши касаційну скаргу власника "Укртелекому".
Новою історією успіху міг стати продаж Одеського припортового заводу — ОПЗ. Проте дві останні спроби його приватизації у 2016 році були невдалими.
Спочатку не знайшлося охочих заплатити за підприємство 521 млн дол — розмір стартової ціни без урахування 250 млн дол боргу ОПЗ перед компанією Дмитра Фірташа "Остхем". Пізніше покупців не зацікавила ціна 202 млн дол. Коли ж борг підтвердив Стокгольмський арбітраж, перспективи продажу лише погіршилися.
У 2009 році, ще до появи токсичного боргу, Ігор Коломойський був готовий заплатити за підприємство 600 млн дол. ОПЗ — типовий приклад того, як держава, чи то прикриваючись стратегічним значенням об'єкта, чи то побоюючись продешевити, тривалий час відмовляється від приватизації, аж поки обтяжене боргами підприємство не втратить свою цінність для потенційних покупців.
Надія змінити ситуацію з'явилася завдяки Революції гідності. Нова влада заявила про пришвидшення реформ, зокрема й приватизації. Однак попри план отримати від приватизації у 2014 році 17 млрд грн, який потім з року в рік переносився аж до 2017 року, його виконання було провальним і коливалося у межах 1-3%.
У 2017 році надходження від приватизації зросли і за дев'ять місяців становили 3,3 млрд грн. Їх майже повністю було отримано від продажу міноритарних пакетів у п'ятьох обленерго Рінату Ахметову, який володів їх мажоритарними пакетами.
За відсутності прогресу у приватизації, очікуваними є й результати опитування суспільної думки, проведеного компанією GfK на замовлення Центру економічної стратегії у 2017 році. Зокрема, 47% українців нічого не чули про приватизацію. Лише 12% респондентів вважають, що мають достатньо інформації про цю реформу.
Приватизація як поштовх до зростання
У 2014 році падіння українського ВВП становило 6,6%, у 2015 році — 9,8%. У 2016-2017 роках економіка зростала на 2,3% і 2,5% відповідно, але з такими темпами відновлення знадобиться ще п'ять років, аби досягти рівня довоєнного 2013 року.
Крім того, зростаючи на 2% на рік, Україна дедалі більше відстає від світової економіки, яка у 2017 році зросла на 3,8%, а у 2018 році, за прогнозами, зросте на 3,9%. Більше того, за прогнозами МВФ, країни, що розвиваються, у наступні п'ять років продовжать зростати з темпом близько 5% на рік.
Як же запустити двигун української економіки, аби досягти рівня зростання країн, що розвиваються? Один з ефективних способів — правильна приватизація.
Правильна приватизація — це не продаж підприємств заради максимізації надходжень для подальшого проїдання. Це нове, більш якісне "паливо" для економіки у вигляді інвестицій в розвиток приватизованих та суміжних підприємств.
Правильна приватизація — це також "модернізація двигуна" через впровадження на приватизованому та суміжних підприємствах нових, сучасних технологій.
Автори вважають, що надходження до державного бюджету не є головною метою приватизації, особливо якщо врахувати, що останніми роками вони закладаються на рівні 2-2,5% від загальних надходжень держбюджету. Основними цілями приватизації повинні бути залучення прямих (іноземних) інвестицій, боротьба з корупцією, розвиток конкуренції та підвищення ефективності підприємств.
Цю тезу повністю підтримує суспільна думка. Так, під час згаданого опитування ЦЕС респондентам було поставлене питання: "Що найважливіше при приватизації — отримати максимальну ціну за підприємство чи залучити стратегічного інвестора?". Більшість респондентів, 86%, відповіли, що найважливіше — залучити інвестора.
Більше того, 68% українців вважають, що на приватних підприємствах вища зарплата, ніж на державних, а 74% згодні з тим, що приватні підприємства набагато більше, ніж державні, інвестують у нові технології та розширення виробництва.
Інвестиції — пальне для економіки
Одним з найкращих видів пального для зростання економіки є прямі іноземні інвестиції, проте успіхи України у їх залученні порівняно з Польщею чи Словаччиною скромні. Обидві сусідні країни пішли у відрив ще на старті трансформації економік, запустивши приватизацію, а з 2003 року змогли значно пришвидшити темпи приросту, коли Україна тільки почала активніше рухатися у цьому напрямку.
Додатковою перевагою придбання підприємства іноземним інвестором порівняно з вітчизняним є на 50% більша вірогідність реструктуризації підприємства. Це означає можливість адаптації виробничої структури до сучасних потреб ринку та інтеграцію компанії у виробничі ланцюги міжнародних структур.
Ривок на старті у залученні іноземних інвестицій дав Польщі та Словаччині поштовх до економічного зростання, тоді як українська економіка продовжувала гальмувати.
Пришвидшення після 2003 року значно посилило розрив у розмірі ВВП між Україною та сусідами. Результат для України невтішний, бо поки сусідські економіки стабільно зростали, українська так і залишилася приблизно на стартовому рівні 1990 року.
Як же приватизація впливає на приплив іноземних інвестицій?
Польща
Активна приватизація, що здійснювалася у Польщі до 1999 року,суттєво вплинула на ефективність промислових підприємств цієї країни. Протягом перших п'яти років після її закінчення, 2000-2004 роки, продуктивність праці на приватизованих підприємствах зростала значно швидшими темпами, ніж на державних.
У 2004 році продуктивність праці на приватизованих підприємствах була на 70% вищою, ніж на державних. Ось кілька ілюстрацій позитивного впливу приватизації на ефективність роботи компанії та економічне зростання країни.
У 1991 році невелику польську автомобільну компанію FSM придбав італійський Fiat. Пізніше він об'єднав ще дві компанії і створив Fiat Auto Poland. Після приватизації Fiat реорганізував методи управління FSM, робочу етику та зробив акцент на якості автомобілів. Підприємство почало активно розвиватися та нарощувати виробництво.
В результаті автомобільна індустрія в Польщі почала стрімко зростати. Тепер завод у місті Тихи в середньому виробляє 270 тис авто на рік, більшість з яких іде на експорт.
У 2016 році його обсяг сягнув 3 млрд дол, що дозволило компанії посісти друге місце у Польщі за обсягами експорту. В регіоні створено кластер з десяти підприємств, на яких виробляють двигуни та компоненти для автомобілів групи FCA Poland.
У 1991 році під час реформи телекомунікаційного сектору було створено компанію Telekomunikacja Polska, яка належала Мінзв'язку. Компанія поступово продавалася приватним інвесторам, з яких головними були France Telecom та Kulczyk Holding.
Після продажу нові власники скоротили кількість працівників на 20% і почали інвестувати в інфраструктуру. У 1989 році в Польщі було 3 млн телефонних ліній або сім ліній на сто осіб, у 2001 році таких ліній стало 10,5 млн або 30 на сто осіб.
У 2010 році держава продала на біржі останні 4% акцій Telekomunikacja Polska, і підприємство перейшло у власність компанії Orange, яка розвиває сучасні послуги.
Малі приватизовані підприємства також значно покращили свій фінансовий стан. Наприклад, у 2013 році було продано 63% Центру запліднення тварин, після чого його фінансові показники значно поліпшилися. Приватизований у 2011 році виробник насіння і добрив CN Kielce теж почав нарощувати прибутковість.
Словаччина
Приватизацію у Словаччині можна розділити на дві хвилі.
Перша хвиля, 1990-ті роки, сприймається дослідниками суперечливо через часті випадки виведення цінних активів, що призводило до банкрутства підприємств.
Друга хвиля, початок 2000-х років, була набагато успішнішою і дозволила залучити як інвесторів низку відомих компаній — Enel, GDF Suez та Deutsche Telecom.
Важливим періодом історії приватизації Словаччини було створення спільного підприємства Volkswagen та Bratislavské automobilové závody (BAZ) у 1991 році: 80% Volkswagen, 20% BAZ.
Це позитивно вплинуло на автомобільну промисловість.
Volkswagen не лише використав приміщення й устаткування придбаного підприємства, а й інвестував понад 1,5 млрд дол у технології та обладнання. Після повільного старту компанії вдалося перевищити очікувані обсяги виробництва: у 2016 році було вироблено 388 тис автомобілів, а на заводі працює 12,3 тис робітників.
Прихід одного з найбільших виробників автомобілів мав ефект мультиплікатора, завдяки якому зростав приплив інвестицій в автомобільну індустрію Словаччини. Зокрема, було відкрито понад 350 виробництв деталей, які не тільки обслуговують автовиробників всередині країни, а й експортують свою продукцію до країн ЄС.
В результаті Словаччина і Чехія стали країнами, де випускають найбільше автомобілів на душу населення. Словаччина виробляє понад 1 млн авто на рік.
Отже
Для значного та стабільного прискорення зростання економіки Україні вкрай потрібні інвестиції. Приватизація може стати потужним їх джерелом. Крім прямих надходжень від приватизації, підприємства зможуть отримати нові технології, збільшити обсяг та асортимент виробництва, суттєво наростити експорт.
Як показує досвід Польщі та Словаччини, інвестиції в окремі підприємства можуть стати поштовхом для приходу інвесторів у галузі, які є постачальниками або покупцями продукції приватизованого підприємства. Приватизація не лише створює переваги від залучення інвестицій, а й допомагає боротися з корупцією.