Україна — "чоботар без чобіт", каже співзасновник стартап-інкубатора 1991 Open Data Incubator Денис Гурський про українські стартапи. Інноваційні проекти починають свій розвиток в Україні і швидко виїжджають.

Україна не бачить, ні капіталу, ні податків, ні талантів.

Держава, у якій ще є певний талановитий людський капітал, не навчилася його розкривати, тому найбільш успішні високотехнологічні українські проекти виїжджають за кордон.

Напередодні ЕП відвідала UVCA IT Day (UVCA — Українська асоціація венчурного капіталу та прямих інвестицій). За підсумками дискусії під час заходу ЕП визначила сім найбільш значущих перепон, які заважають країні отримати неформальне звання "стартап-нація".

1. Українські техно-стартапи перебувають поза юрисдикцією України.

"Сьогодні технологічний бізнес — всі ті, хто стоять у тій кімнаті (десять переможців конкурсу UVCA Challenge: CES-Edition, які у січні 2018 року поїдуть у Лас-Вегас на виставку споживчої електроніки CES-2018. — ЕП) — з точки зору юрисдикції мають до України дуже умовне відношення.

Я інвестувала в ізраїльський стартап, і мої інвестиції пішли в ізраїльську юридичну особу, в ізраїльській банк. Ось коли ми створимо юридичне поле для того, щоб гроші залишалися в Україні, тоді Україна помітить, що в країну прийшли великі інституційні інвестори та венчурні фонди".

Наталія Березовська, голова ради правління UAngel

2. Україна недооцінена як пілотний майданчик для стартапів.

"Там стоять наші випускники (випускники стартап-інкубатора 1991 Open Data Incubator. — ЕП). Вони перемогли в Agricultural Challenge, почали співпрацювати з Мінагрополітики, у них вклався Western NIS Enterprise Fund. Вони вчилися в Торонто, повернулися і розвиваються в Одесі.

Такий обіг проектів повинен відбуватися, коли пілотування відбувається в Україні, коли саме тут вирішуються певні виклики. Уряд може поставити багато завдань. Як велика установа уряд розуміє проблеми в різних секторах економіки. Якщо проект впорається із складними завданнями, він зможе вирішувати такі самі проблеми в інших місцях світу.

Україна недооцінена як пілотний майданчик для стартапів. Зараз ми пілотний майданчик для всього. У нас діють нові схеми інвестування: у стартапи інвестують донори та венчурні фонди. Цього нема ніде в світі. У нас найкращі спеціалісти з блокчейну, тому в нас є всі шанси цивілізовано використати інструмент ІСО на користь українських проектів".

Денис Гурський, співзасновник 1991 Open Data Incubator

3. Ми боїмося невдач.

"Андрій Колодюк згадав приклад Ізраїля. Коли ми з нашим прем'єр-міністром були з офіційним візитом в Ізраїлі у травні 2017 року, це був прорив. Особливо це був прорив для прем'єра, коли він побачив, як процвітає країна, яка з 1948 року перебуває у стані війни.

Ізраїльскі венчурні фонди, з якими ми розмовляли, сказали, що для них головне — не боятися банкрутувати, не боятися поразок. Треба пробувати".

Даніель Білак, директор Офісу із залучення та підтримки інвестицій

4. Україна втрачає шанс стати центром реєстрації світових ІСО-стартапів.

"Для України ІСО — чи не єдина можливість затягнути інвестиції. Країни починають конкурувати за капітал, мізки, юрисдикцію. Тут чітко видно тих, хто хоче бути попереду, і тих, хто очікує.

На днях читав, що ми перші на пострадянському просторі подали закон про регулювання криптовалют. Однак було б краще, якби Україна заявила: "Добре, а в нас це легально".

Тоді б ми опинилися на одному рівні з країнами, які за це борються. Приміром, Естонія запускає свою криптовалюту, ОАЕ кажуть про це, Сінгапур якісь речі робить, Швейцарія. У Японії офіційно можна мати рахунок у банку й обмінювати звичайні гроші на біткоїни.

Я бачу в цьому можливості для нашої країни. Якби ми змогли затягнути в Україну світові стартапи, які проводять ІСО, тоді ми могли б стати центром юридичної реєстрації таких стартапів".

Олександр Сорока, виконавчий директор інвестиційної платформи Startup.Network

5. Традиційні бізнесмени бояться інвестувати в стартапи.

"Ми бачимо за нашим клубом приватних інвесторів, що за останні кілька років суттєво зріс інтерес до інноваційно-технологічних проектів з боку людей, які заробили гроші традиційним способом.

Однак ця тенденція має протилежний бік. З'явилося чимало пасивних інвесторів. Ці люди дуже обережні. Весь ризик, який вони повинні нести на своїх плечах, вони намагаються розподілити в часі. Вони приходять в інвестування, але довго вчаться.

Тимчасом є багато речей, які б могли прискорити розвиток напрямку приватних інвестицій. Наприклад, створення фондів спільного інвестування — держави і приватних інвесторів, підтримка державою високотехнологічних хабів, акселераторів, екосистем. Однак темпи їх розвитку залежать від сили економіки України".

Наталія Березовська, голова ради правління UAngel

6. Гроші для стартапів є, але їх мало.

Грошей в Україні справді не вистачає. Основними інвесторами є бізнесмени або колишні бізнесмени. Вони "вийшли на пенсію" і хочуть вкладати гроші не лише в облігації чи золото, а й у бізнес, що розвивається. Тут ми говоримо про стадії pre-seed, seed (передпосівний та посівний раунди інвестування. — ЕП).

Якщо ви хочете знайти в Україні хоча б 0,5 млн дол, то зіткнетеся з труднощами. З пошуком інвестицій понад 0,5 млн дол будуть значні труднощі.

У нас є всього кілька фондів, які можуть вкласти такі гроші. Якщо ви не прийшли до Андрія Колодюка (AVentures Capital) або до Євгена Нетреби (Chernovetskyi Investment Group), то в інших грошей нема. Тож коли стартапи шукають пізній seed чи series А, ми веземо їх у Кремнієву долину.

Ось така ситуація. Як її змінити, я, чесно кажучи, не знаю. Думаю, поки не закінчиться війна, ситуація не зміниться, що б ми не робили".

Олександр Сорока, виконавчий директор інвестиційної платформи Startup.Network

7. Бренд "Україна" поганий і ми мусимо це змінити.

"Інвестори в Україну вже заходять. Заходять великі гравці, але вони не хочуть поширювати інформацію про Україну. Вони знаходять гарну "сировину" — технологічні проекти, купують їх за відносно невеликі гроші і вивозять людей.

Я спілкуюся з інвесторами і не погоджуюся, що війна — це основна причина відсутності інвесторів. У нас поганий бренд і ми мусимо працювати, щоб поліпшити бренд "Україна". Щоб інвестори не думали, що слово "Україна" — це одразу корупція і конфлікт.

Коли ми говоримо з інвесторами, ми наголошуємо, що в Україні є талановитий людський капітал і родюча земля, що ми можемо ці речі об'єднати — AgTech, Індустрія 4.0, машинне навчання, штучний інтелект. Нам треба про це постійно говорити і себе рекламувати.

Оксана Маркарова (перший заступник міністра фінансів. — ЕП) говорить про плани уряду з прямого інвестування у стартапи. Проте є базові речі, передумова для будь-якої успішної інвестиції. В першу чергу, це стабільна судова система. Люди повинні розуміти, що їх майнові права будуть забезпечені. Особливо це стосується прав інтелектуальної власності".

Даніель Білак, директор Офісу із залучення та підтримки інвестицій