Дэвид Липтон, МВФ: У Украины есть риски отката назад
Так далеко Україна ще ніколи не заходила — за останні два роки країна отримала від МВФ чотири транші кредитної допомоги обсягом 8,7 мільярда доларів.
З 1994 до 2013 Україна брала участь в п'яти програмах міжнародного кредитора, проте жодна не була доведена до кінця. Кожного разу отримували кілька траншів на початку, і на цьому все закінчувалося, оскільки влада не хотіла або не була спроможна виконати зобов'язання.
Незважаючи на певні затримки у наданні коштів, остання програма розширеного фінансування (EFF) поки що працює. Проте наступний — п'ятий транш — Україна ризикує не отримати.
Ключові питання — пенсійна реформа, кроки щодо прискорення приватизації, конкретні результати в боротьбі з корупцією. Лише після виконання цього "домашнього завдання" уряд зможе розраховувати на наступний транш Фонду.
Загалом, є великі сумніви, чи потрібно чинній владі співробітництво з міжнародним кредитором. Два роки тому, коли ця програма лише почала працювати, країна знаходилася у скрутному становищі: війна, стрімке падіння ВВП, девальвація гривні та високий рівень інфляції. Наразі ситуація стабілізувалась, і вихід з програми уже не здається таким ризикованим.
Чи може Україна розраховувати на наступний транш, що важливо для МВФ зараз, і що не так з українськими реформами?
Про це УП поговорила із першим заступником голови МВФ Девідом Ліптоном, який напередодні завітав до України з важливою місією.
— Що привело вас до України цього разу?
— Метою мого візиту зараз є ознайомлення з економічною ситуацією в Україні та прогресом реформ. Я приїхав сюди в той час, коли ми готуємо черговий випуск Світового економічного прогнозу — нашої нової оцінки світової економіки. Це так само зараз дуже актуально для України.
Ми також обговорили прогрес програми реформ, підтриманої МВФ. В цій програмі сталися деякі затримки. У той же час для України зараз є вкрай важливий момент для просування вперед програми реформ.
— Що ви можете сказати про Світовий економічний прогноз? Я знаю, що він буде оголошений в жовтні, але чи можете ви сказати нам більше зараз?
— Світова економіка зміцнюється, і відновлення набирає обертів. Це відновлення стає дуже широким. Більшість розвинених країн та більшість країн з ринками, що розвиваються, перебувають у стані відновлення. Європа також відновлюється.
Все це створює сприятливі можливості, коли країни всього світу можуть стимулювати економіки до зростання та скористатися перевагами посилення попиту.
Проте це відновлення відбувається не тільки за рахунок споживання, а й за рахунок інвестицій, які значно пожвавлюють торгівлю та імпорт. Вперше після глобальної фінансової кризи ми бачимо, що темпи зростання інвестицій випереджають темпи зростання ВВП у світі.
Все це дає можливість країнам експортувати більше та продовжувати зростання. У майбутньому про країни світу складатимуть судження в залежності від того, як вони скористалися цими можливостями — чи змогли вони розв'язати існуючі проблеми, щоб прискорити зростання, чи просто вирішили скористатися покращанням умов та уповільнили реформи.
Це особливо стосується України. Для країни, вочевидь, відкриваються значні можливості від зміцнення світової та європейської економіки. Україна зробила дуже хорошу роботу щодо стабілізації ситуації за останні кілька років. Влада і народ України заслуговують на пошану за такі досягнення.
— Наразі зростання української економіки є незначним.
— Стабілізація має стати фундаментом для відновлення швидкого зростання — Україна, вочевидь, має можливість перейти від стабілізації до зростання. Можна сказати, що економіка України вже зростає, проте країна потребує набагато більш швидких темпів росту, щоб надолужити своїх европейських сусідів.
Більш швидке зростання залежить від проведення подальших реформ без призупинення цього процесу. Воно залежить від того, чи вдасться зберегти вже досягнутий прогрес та не вжити заходів, які могли б скасувати реформи, або повернути їх у зворотній бік. Саме тому цей час є вкрай важливим.
Якщо подивитися на історію України, країна була в подібній ситуації і раніше: Україна поставала перед проблемами та їй вдавалося стабілізувати ситуацію. Проте жодного разу не вдалося продовжувати рухатися вперед і стати динамічною країною із стійким зростанням. Навпаки, Україна завжди призупиняла та переривала реформи. В результаті, коли більша частина регіону рухалась вперед, Україна дрейфувала назад.
— Чи може Україна розраховувати на наступний транш, і коли саме?
— Зараз дуже завчасно робити будь-які прогнози щодо цього. Спочатку ми маємо побачити, що реформи потрібні для цього перегляду програми, є дійсно запровадженими. Нарешті, Рада виконавчих директорів МВФ має переконатися, що Україна має прогрес із запровадженням плану реформ.
— Як ви оцінюєте виконання поточної програми? Є чутки, що Вас не задовольняє те, як вона виконується.
— Давайте подивимося на велику картину. Україна провела величезну роботу зі стабілізації: відновлення контролю над бюджетом, подолання дефіцитів газової системи, відновлення конкурентоспроможності, або вирішення проблем банківської системи. Це все дуже важливі досягнення, які поставили Україну на шлях стійкого зростання.
Проте, є ризики повернення назад. Зростання заробітної плати у державному секторі та деяких частинах приватного сектора було дуже високим в порівнянні з інфляцією. Якщо така ситуація зберігатиметься, це негативно позначиться на рентабельності та конкурентоспроможності, а, зрештою, загрожуватиме повернути Україну туди, де вона була три роки тому.
Тобто, Україна буде не в змозі конкурувати на міжнародному рівні. Так само існує багато інших ініціатив, які можуть призвести до зростання бюджетного дефіциту та загрожувати стабільності країни.
На шляху до стійкого швидкого зростання Україна також має зробити кроки вперед, як планувалося. Наприклад, пенсійна реформа є дуже важливою для всіх людей. Немає жодного сенсу в тому, щоб українці виходили на пенсію у більш ранньому віці, щоб отримувати малі пенсйні виплати, які не здатні забезпечити гідне та стабільне життя. Потрібно це вирішити через пенсійну реформу.
— Існують ще різні інші важливі реформи. Удосконалення управління державними підприємствами, земельна реформа, продовження очищення банківської системи.
— Якщо по всіх цих напрямках просунутися вперед, включаючи виконання зобов'язань щодо створення антикорупційного суду, Україна матиме хороші перспективи для швидшого зростання економіки та для того, щоб побачити такі стандарти життя, що наближаються до рівня життя у розвинених країнах.
Україна пасе задніх у процесі конвергенції, якщо порівняти її з багатьма її сусідами. Важливо не заспокоюватися на досягнутому. Мовляв, вже є позитивне зростання та глобальне відновлення полегшує роботу. Україна має просуватися вперед, щоб покращити ситуацію на майбутнє.
Основна увага цього перегляду програми — це пенсійна реформа і заходи щодо прискорення приватизації та забезпечення конкретних результатів у боротьбі з корупцією. Не менш важливо, щоб фіскальна та енергетична політика залишалася відповідною програмним зобов’язанням.
— Прем'єр-міністр України відхилив ідею підвищення цін на газ з 1 жовтня. Це не було узгоджено з МВФ, і здається ви були проти цього. Чи готовий МВФ прийняти це тепер?
— Рішення деполітизувати цей процес через застосування автоматичної формули має вирішальне значення, і ми очікуємо, що уряд дотримуватиметься цього зобов'язання. Одним з основних досягнень цієї програми реформ стало запровадження автоматичного підвищення тарифів на газ відповідно до ринкових змін.
Важливо, щоб ціни на газ визначались ринковими зрушеннями та треба уникати виникнення неадресних та прихованих субсидій. Найбідніші домогосподарства захищені від зростання тарифів комунальними субсідіями. Для решти громадян відбулося відчутне збільшення заробітної плати, що набагато перевищує зростання ціни на газ, передбачене нормативно-правовими актами.
Ціни на газ в Україні є дуже низькими в порівнянні з сусідами. І, нарешті, якщо Україна хоче мріяти про енергетичну незалежність, вона повинна інвестувати в інфраструктуру, що можливо, лише за умов, коли ціни на газ відзеркалюють розвиток подій на ринку.
— Депутати відстояли ідею "Пенсійна реформа Кабінету міністрів плюс накопичувальна схема пенсійного забезпечення з 2019 року". Зміни були запропановані парламентським комітетом. Чи такий варіант системи пенсійного забезпечення з накопичувальними рахунками є прийнятним для кредитора? Раніше МВФ виступав проти цього.
— Існує пропозиція уряду щодо пенсійної реформи, яка була обговорена з командою МВФ. Також ми домовилися з урядом щодо кількох основних цілей пенсійної реформи, таких як гідний рівень пенсійних виплат та більш пізній вихід на пенсію. Зараз нам треба зрозуміти, куди просувається законотворчий процес.
— Земельна реформа. Яким є рішення щодо неї?
— Земельна реформа залишається важливим елементом програми. Ми домовилися, що потрібно більше часу, щоб прийняти правильне рішення щодо цієї важливої теми.
Протягом останньої чверті століття я чую від різних політиків, що земельна реформа в Україні неможлива. Це правда, що така реформа вимагає часу і що переваги від неї відчуваються з часом. Але це не повинно тривати 25 років!
Ми бачимо відродження сільського господарства, яке, вочевидь, є сильною стороною України. Навіть сільське господарство, що було орієнтовано на експорт до Росії, було дуже ефективно переорієнтовано на Захід. І цей потенціал набагато більший.
Важливо, щоб існували стимули для інвестування в сільське господарство, а це означає, що земля повинна бути доступною для використання в якості забезпечення при залученні інвестиційного капіталу. Не менш важливим є той факт, що фермерам потрібна впевненість у доступі до землі впродовж певного періоду часу для сталої обробки землі.
Ця реформа може бути реалізована різними шляхами, існують різні моделі та приклади з різних країн. Важливо те, щоб земельна реформа запроваджувалася, а не була відсутня. Це не є вимогою для наступного перегляду програми. Але сама ідея, що Україна повинна бути ще тривалий період часу без земельної реформи, дуже контрпродуктивна.
Україна повинна і може знайти шлях для публічних дебатів та досягнення консенсусу, щоб подолати відмову, припинення та блокування цієї реформи. Знову ж таки, в такій ситуації краще діяти, ніж нічого не робити.
— Ще один важливий крок — це антикорупційна реформа. Антикорупційні палати чи антикорупційні суди? Чи забезпечать ці установи якість реформи?
— Боротьба з корупцією вимагає дуже комплексного підходу, чого не може зробити одна єдина установа. Потрібні сильне обвинувачення, правильні судді, виконання судових рішень. Це непростий процес. Створення НАБУ було важливим досягненням.
Ми, безумовно, погоджуємося, що створення антикорупційного суду є важливим наступним кроком. Ми закликаємо уряд зробити цей крок.
— Бюджет 2018 року. Чи він є достатньо збалансованим на думку МВФ?
— Ми не мали можливості ознайомитися з деталями, оскільки цей проект ще не був схвалений Кабінетом міністрів. Звичайно, важливо, щоб бюджет залишався у відповідності до зобов'язань програми. Ми будемо уважно дивитись на нього, коли отримаємо його проект.
— Ви говорили про очищення банківської системи. І ми знаємо, що у МВФ успішно співпрацював з головою центрального банку, яка залишає посаду. Хто був би найкращим кандидатом на цю посаду та які є вимоги до керівника центрального банку зараз?
— Валерія Гонтарєва здійснила відмінну титанічну роботу, підвищивши ефективність центрального банку як інституції, покращивши монетарну та валютну політику та зайнявшись банками з серйозними проблемами, включаючи необхідність націоналізації, як-от це відбулося з ПриватБанком. І все це було зроблено у важкі часи!
Але залишається ще багато проблем, і, як я сказав на зустрічі з керівництвом НБУ, для гарного центрального банку робота ніколи не закінчується. Важливо, щоб наступний голова мав можливість продовжувати незалежну роботу центрального банку, встановлювати монетарну політику та політику щодо обмінного курсу, а також зберігати здоров'я банківської системи.
Отже, у нас є погляди на вимоги щодо посади, але не щодо претендентів на неї.
— Однією з найбільших проблем для нашого центрального банку була націоналізація Приватбанку. Чи була вона ефективною?
На жаль, ПриватБанк поставив під загрозу всю банківську систему України: він став фактично неплатоспроможним, будучи найбільшим комерційним банком в Україні. Важливо було забезпечити безперервність роботи банку, і це було успішно досягнуто.
Питання вирішення деяких успадкованих проблем наразі у руках уряду. Це, як правило, складні економічні та правові проблеми, але з часом вони мають бути розв’язані.
