Скандальне рішення Нацкомісії з регулювання ринку енергії та комунальних послуг про запровадження тарифу на розподіл газу вкотре показало відсутність в Україні якісного енергетичного регулювання.

Суть проблеми

28 березня 2017 року НКРЕКП встановила відповідні тарифи для облгазів. Комісія керувалася своєю постановою №236 від 25 лютого 2016 року, якою вона затвердила методику визначення розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу.

Це рішення призвело до збільшення загальної суми в рахунках за газ принаймні 25% споживачів. За іншими оцінками, такі зміни могли стосуватися 50% споживачів. У першу чергу, вони зачіпали споживачів з невеликими обсягами споживання і тих, що використовують газ для приготування їжі або мають газові колонки.

На простому прикладі покажу зміну нарахування плати за газ для споживача без лічильника після запровадження абонплати.

Сім'я з трьох осіб, що використовує газ лише для приготування їжі, до введення абонплати платила на місяць 90,6 грн. Ця сума утворювалася виходячи з нормативу споживання 13,2 куб м (4,4 куб м на особу на місяць) та ціни 6,87 грн за куб м газу.

Після введення абонплати ця сім'я повинна заплатити 120,3 грн. З них 41,13 грн становить абонплата і 79,2 грн — ціна спожитого газу.

Крім зростання плати в абсолютному значенні, споживач отримав майже 40% місячного платежу у вигляді постійних витрат, що не залежать від обсягу споживання. Зазвичай споживачі з лічильниками для приготування їжі щомісячно витрачають до 3 куб м на особу. Таким чином, вказана сім'я при запроваджені абонплати сплачуватиме до 50% від загальної вартості газу як фіксований платіж.

Тобто після введення плати за розподіл цей споживач повинен буде заплатити майже половину коштів свого місячного споживання, не використавши жодного кубометра газу, бо абонплата нараховується навіть за відсутності споживання.

Заради справедливості потрібно зазначити, що навіть за відсутності споживання витрати на підтримку газової мережі в працездатному стані нікуди не зникають.

Цей приклад також показує, що споживач, який має великі обсяги споживання, виграє від запровадження постійної і змінної складової ціни газу. При постійній платі за приєднану потужність він може зменшити свій загальний рахунок, адже на кожному фактично спожитому кубометрі газу він може економити 87 коп за куб м.

Гра в одні ворота

Не залишається сумніву, для кого вигідний такий підхід. Для облгазів запровадження постійної плати за розподіл газу є гарантією отримання запланованих доходів і усунення ризику недофінансування через зменшення обсягів продажу газу.

При зміні структури тарифів з єдиної на складену умовою виокремлення із загальної ціни ресурсу платежів та ставок мусить бути незмінність загальної планової виручки монополіста і справедливість розподілу ризиків між споживачами та бізнесами.

У випадку запровадження абонплати виручка монополістів збільшиться майже на 4 млрд грн. Таким чином, запропонований НКРЕКП підхід вигідний облгазам і не враховує інтереси споживачів. Водночас, міжнародні практики дозволяють споживачеві бачити, за що він платить, впливати на розмір платежу та отримувати ціну, що найбільшою мірою відповідає поставці газу до його будинку.

Погана реалізація хорошої ідеї

Постійна плата за розподіл газу відкриває можливості для лібералізації ринку постачальників. Теоретично завдяки платі за користування мережею облгаз може купувати газ у трейдера, що запропонує йому більш вигідні умови.

Ідея фіксованого розміру плати за послугу розподілу має переконливе економічне обґрунтування. У діяльності з розподілу газу є постійні витрати, які не залежать від обсягів споживання. Споживач не повинен платити за них у кожному кубометрі.

Проте виокремлення плати за розподіл газу із загальної єдиної ціни буде прийняте суспільством лише за умови перегляду методики для забезпечення відповідності відшкодування витрат монополістів (облгазів) групами споживачів з різними технічними характеристиками приєднання до мереж. Публічність перегляду методики є ключовим елементом успішності регуляторного процесу.

Міжнародний досвід

Аналіз міжнародного досвіду регулювання тарифів на розподіл газу дозволяє сформулювати кілька суттєвих зауважень до чинної методики.

1. Витрати на встановлення лічильників газу для побутових споживачів треба зробити окремим платежем, вилучивши їх з абонплати. Усі, хто живуть не в багатоквартирних будинках, а це майже 46% сімей, та всі комерційні споживачі заплатили за їх встановлення самостійно.

При виділенні цих витрат в окремий платіж українці зрозуміють, що облгази не встановлюють лічильники за власний кошт. Виділення платежу дозволить побачити реальну ціну лічильників і зменшити шахрайство операторів при їх придбанні.

Нарахування за лічильник мусять бути адресними, лише тим, хто самостійно не оплачував придбання та встановлення лічильника. Надання права споживачам купувати самостійно лічильники із заданими параметрами також стимулюватиме монополіста не завищувати власну ціну встановлення.

2. Виробничо-технологічні втрати газу змінні. Вони різні в опалювальний та неопалювальний періоди і залежать від споживання і тисків в газопроводах різних діаметрів. Втрати різні для різних споживачів, тому їх слід вилучити з абонплати.

Плату за технологічні витрати газу, як правило, нараховують щомісячно додатково до обсягу спожитого газу. Наприклад, в Ірландії цей платіж визначається у відсотках від обсягу спожитого газу і розраховується в актуальних цінах на газ. Виділення цього платежу сприяє прозорості в обліку газу від його виробництва до споживання.

Оплата технологічних витрат у кубометрах є зрозумілим показником порівняно з його включенням до плати за потужність. Відстеження показника технологічних втрат через щомісячне нарахування дозволяє запроваджувати плани дій, орієнтовані на зменшення цього показника в системах.

У прийнятій НКРЕКП абонплаті виробничо-технологічні витрати становлять понад 40% повної собівартості, що є надзвичайно високим показником для його включення до складу плати за потужність.

3. Абонплату слід визначати для кожної групи споживачів. Наприклад, групою є споживачі з одним типорозміром лічильника. Прямі витрати — обслуговування інфраструктури та оплата праці — виділяються окремо, а за визначеними регулятором базами розподілу повинні бути розподілені непрямі витрати діяльності.

Формування витрат діяльності за групами абонентів дозволяє ухвалювати рішення про доцільність виділення постійної плати, наприклад, плати за потужність.

Приміром, у Новій Зеландії компанія Powerco не нараховує плату за потужність споживачам, які мають лічильники типорозміру до G06 та споживають до 15 ГДж на рік. Таке рішення було ухвалене через складність адміністрування цієї плати для споживачів, які споживають лише 5% обсягів, але їх майже 20%.

Методика НКРЕКП не містить аналізу витрат за групами споживачів, не був проведений аналіз доцільності запровадження плати за потужність для споживачів з низьким споживанням, що і призвело до незадоволення в суспільстві.

4. Тимчасово неактивний споживач повинен мати право не платити за розподіл газу повністю або частково, якщо це зменшує сервісні фіксовані витрати постачальника. В Україні це питання вкрай актуальне для сільської місцевості, де підключені до газових мереж будинки не споживають газ, а палять дровами.

У структурі постійних витрат на здійснення розподілу частина витрат пов'язана з обслуговуванням інфраструктури, а частина — з обслуговуванням споживачів. Для споживачів з різним обсягом споживання співвідношення різне. Тому з плати за потужність слід вилучити витрати на сервіс, якого нема при відсутності споживання.

Регулятор, не розуміючи суті переходу від єдиних цін і тарифів, що діють в опалювальний сезон, до тарифів для нарахування протягом року, встановив термін запровадження абонплати з 1 квітня 2017 року.

Однак змінювати тариф з єдиного, що нараховується протягом опалювального сезону, на тариф, що буде застосовуватися протягом всього року як постійний платіж для споживачів, що використовують газ для опалення, можна не раніше середини серпня при опалювальному сезоні з 15 жовтня до 15 квітня.

Споживачі в опалювальний сезон уже заплатили частину постійних витрат, які будуть в період між сезонами, тобто коли плата за газ для опалення не нараховується. З січня по квітень такі споживачі покривають витрати з квітня до середини серпня, а з жовтня по грудень — частину витрат із середини серпня до середини жовтня.

Споживачі, які використовували газ для опалення за єдиними за структурою тарифами, у цьому опалювальному сезоні заплатили за розподіл газу до кінця липня.

Що далі

Пропонуємо так змінити методику визначення тарифу на розподіл газу.

1. Витрати на встановлення, обслуговування та біллінг за лічильниками газу для споживачів треба зробити окремим платежем, вилучивши з абонплати. Цей платіж не нараховувати споживачам, що тимчасово неактивні.

2. Виробничо-технологічні втрати газу слід вилучити з абонплати і нараховувати окремим платежем при нарахуванні плати за газ як товар. Якщо споживання відсутнє, то платіж не нараховується.

3. Абонплата повинна визначатися у вигляді постійного платежу за кожною виділеною групою споживачів окремо. Розраховувати її слід відповідно до методики, встановленої регулятором, і визначених баз розподілу витрат діяльності операторів.

4. Вилучити з розрахунку компенсацію втрати доходів облгазів за три попередні роки.

Україні потрібна школа економічного регулювання енергетичних компаній для формування професії регуляторів та спеціалістів в енергетичних компаніях, які зможуть фахово дискутувати при підготовці і впровадженні регуляторних актів.

Альона Бабак, народний депутат, об'єднання "Самопоміч"

VoxUkraine