Ніколи не пізно порушувати питання інвестиційної привабливості країни, особливо коли вона функціонує у вирі політичних криз, економічного дисбалансу, стабільної практики закриття приватного дрібного та середнього підприємства.

Чи не кожного дня українські урядовці рапортують про стабільний економічний поступ в Україні. У той же час згідно з індексом економічних свобод Україна, як і роком раніше, посідає 162 місце і входить до групи країн з "пригніченою економікою" поруч із Соломоновими островами та Конго.

Білорусь у цій групі посідає 157 місце, Росія — 153-є.

Напевно, аби закріпити свій інвестиційний "успіх", уряд Володимира Гройсмана у вересні 2016 року на рівні міністра фінансів Олександра Данилюка та посла Люксембургу в Україні Мішеля Праншер-Томассіні підписав угоду (конвенцію) про уникнення подвійного оподаткування між країнами.

На думку Данилюка, обидві країни чекали підписання цієї угоди понад 20 років. За словами міністра, вона позитивно позначиться на інвестиційному кліматі України.

Люксембург хоч і маленька держава, та вона є центром інвестицій, а укладена угода — це інструмент на шляху до покращення інвестиційного клімату між країнами, додав Данилюк, висловивши сподівання на залучення інвестицій.

Проте є інша, не бюрократична реальність, у якій Люксембург є головним центром в ЄС для надання офшорних банківських (фінансових) послуг. У 2016 році із 147 банків, зареєстрованих у Люксембургу, лише сім мали неофшорний статус.

Люксембург не відкриває відомостей про кінцевих власників рахунків чи майна без рішення суду, до якого записана черга позивачів на три роки наперед.

За даними Євростату, товарообіг між Україною та Люксембургом за три квартали 2016 року становив: експорт з України — 3,2 млн євро, імпорт в Україну — 51 млн євро. Таким чином, внаслідок підписання цієї конвенції збільшення доходів України за податками, пов'язаними з торгівлею, дорівнює статистичній похибці.

Отже, Люксембург стає новим офшорним притулком для анонімних грошей від українських олігархів. З якими ризиками пов'язане функціонування конвенції?

По-перше, конвенція надає податкові мотивації для вивезення українського капіталу за кордон. Зараз будь-які доходи з українським походженням, які репатріюються в Люксембург, оподатковуються за ставкою 15%.

Конвенція ж передбачає: якщо будь-яка зареєстрована в Люксембургу компанія, у тому числі офшорна, володіє принаймні 20% капіталу української компанії, то дивіденди, сплачені на її користь, будуть оподатковуватися за ставкою 5%.

Як відомо, згідно з чинним Податковим кодексом українські компанії або фізичні особи, які володіють будь-яким відсотком українського капіталу, зобов'язані з 1 січня 2017 року оподатковувати дивіденди за ставкою 9%.

По-друге, результатом ратифікації стане зменшення бюджетних доходів України. Передумовою цього результату є податкові правила гри.

Зокрема, конвенція передбачає: якщо будь-яка зареєстрована в Люксембургу компанія, у тому числі офшорна, отримує процент на вкладений капітал, у тому числі як депозит чи кредит, то замість 15% такий кредитор буде сплачувати податок на дохід у розмірі 5% від суми банківської позики.

При цьому ставки податків на репатріацію, запропоновані конвенцією з Люксембургом, тотожні ставкам, визначеним у конвенції з Республікою Кіпр, яку у 2012 році підписав Віктор Янукович. На жаль, в обох конвенціях містяться корупційні статті щодо звільнення від оподаткування холдингів.

Український уряд заради захисту вітчизняної економіки повинен переглянути законопроект №0125 щодо ратифікації конвенції між урядами України та Люксембургу про уникнення подвійного оподаткування.

Тимур Чмерук, підприємець, член Української асоціації професіоналів у сфері GR та лобістів