Що сталося?

23 січня українські ЗМІ з посиланням на першого віце-прем'єр міністра Степана Кубіва повідомили, що іноземні інвестори у 2016 році вклали в економіку України 3,8 млрд доларів.

Такі цифри Кубів озвучив  на економічному семінарі, який проходив у Клубі Кабінету міністрів.

За словами Кубіва, позитивний рейтинг України та довіра інвесторів зростає у результаті системних реформ, які проводить уряд Володимира Гройсмана, у результаті чого Україна змогла залучати більше інвестицій. 

"Про це свідчать такі показники: у рейтингу легкості ведення бізнесу Світового банку Україна посіла 80 місце і покращила свої позиції на 3 пункти порівняно з минулим роком. У 2016 році іноземні інвестори вклали в економіку України 3,8 млрд дол, а це вдвічі більше, ніж торік!" — написав чиновник за результатами семінару на своїй сторінці в Facebook.

Що не так з інвестиціями у розмірі 3,8 млрд доларів?

Озвучена цифра виглядає дивно. Такий самий показник декілька місяців тому озвучував  Держстат, проте йшлося лише про 9 місяців 2016 року.

Ця цифра, насправді, демонструє не віру інвесторів в Україну, а слабкість української статистики. Екс-голова НБУ не уточнив, що найбільші інвестиції, приблизно 2,2 млрд доларів з 3,8 млрд доларів припали на банківський сектор.

Чим погані інвестиції в банківський сектор?

Нічим. Просто вони зроблені не через реформи уряду Гройсмана та довіру до України, а через системну фінансову кризу. Іноземні банки вкладають сюди гроші, не тому що хочуть і вірять в Україну, а тому що змушені, відповідно до вимог НБУ.

В іншому разі вони просто не зможуть виконувати свої зобов'язання та збанкрутують, як це сталось з багатьма іншими банками. Таким чином відбувається процес докапіталізації.

І це не обов'язково реальні грошові вливання. Часто це конвертація субординованого боргу в капітал. Тобто реальна кількість валюти в Україні від таких операцій не збільшується.

Більше того, головним інвестором в українську економіку стала Росія.

Чому Росія?

Російські банки, зрозуміло чому, перестали користуватись широкою довірою населення. Більше того, велика кількість їх активів була сконцентрована у зоні АТО.

Тож, користуючись політичною ситуацією, їхні позичальники часто припиняли обслуговувати в них свої кредити. 

Тому російські банки продовжують демонструвати чи не найбільші збитки, і змушені докапіталізовуватись на великі суми. За підрахунками інвестгрупи "Універ", за 9 місяців 2016 року інвестиції з РФ сягнули 1,2 млрд доларів.

Майже всі вони були направлені на підтримку банків.

Все ж таки лишається ще 1,6 млрд доларів інвестицій в економіку. Це багато?

Для порівняння. У "диктаторську" республіку Білорусь за січень-вересень 2016 року в реальний сектор економіки (без банків) надійшло 6,25 млрд доларів валових іноземних інвестицій, з них прямих — 5,1 млрд доларів.

В Україну у 2012 році прямі іноземні інвестиції сягали 6 млрд доларів, більшість з яких була направлена в промисловість.

Але проблема в тому, що й навіть ці цифри викликають сумнів.

Тобто, навіть 1,6 млрд доларів під сумнівом?

Під сумнівом те, що це реальні іноземні інвестиції. У багатьох випадках це насправді український капітал, який попередньо був виведений з України як з ненадійної юрисдикції.

Більше того, якщо відійти від сухої статистики, все виглядає так, що багато важливих інвесторів продовжують йти з України.

За останні роки з українського ринку пішло чимало відомих світових брендів. Наприклад, в цьому році з українського ринку пішли такі великі гравці як Unicredit, Aegon, Universal bank.

Які ознаки відтоку капіталу?

Зовнішні зобов'язання фінансового та реального секторів економіки України зменшилися на 3,9 млрд доларів, тоді як державні зобов'язання збільшувались.

Частина з цього скорочення на 3,9 млрд відображена як інвестиції через конвертацію субординованого боргу в капітал банків. Проте значну частину можна назвати виведенням капіталу або ж зменшенням фінансування реального сектору економіки.

Ця цифра більша, ніж сума іноземних інвестицій в Україну.

От дурні, це очевидне покращення — Україна піднялася на 3 пункти в Doing Business!

Насправді ці три пункти — це лише результат методологічних змін у рейтингу, а саме уведення гендерного компоненту та розширення показників у сфері оподаткування.

Ретроспективне застосування методологічних змін (якщо порівнювати не з фактичним місцем України у попередньому рейтингу, а з місцем в минулому році, яке зараз перерахували за новою методикою) змінює показник попереднього року на 81 місце у звіті.

Тобто, справжнє досягнення України — лише один пункт.