Геннадий Зубко: Субсидии демотивируют людей экономить

За кілька останніх років Україна суттєво скоротила споживання енергії.

Разом з тим, зважаючи на значну частку імпортних енергоносіїв у структурі їх споживання, питання енергозбереження залишається надзвичайно актуальним.

Тимчасом видатки українців на опалення постійно зростають. Допомогти зменшити ці витрати може Фонд енергоефективності, проте він досі лише на папері.

Що заважає запуску цього інструменту? Коли українці зможуть отримати повноцінну фінансову підтримку на утеплення своїх домівок? Про це і не тільки розповів ЕП віце-прем'єр Геннадій Зубко.

ПЕРЕДУМОВИ

— Зараз багато експертних обговорень, всі кажуть що енергоефективність — безальтернативний шлях розвитку для України.

Проте більшість громадян не можуть інвестувати в підвищення енергоефективності власного житла, тож потрібні державні програми підтримки. Чому розробка та впровадження цих заходів займає так багато часу?

— Все це стосується питання створення Фонду енергоефективності. Як українцям платити за комунальні послуги і ще інвестувати? Де знайти гроші, де знайти технічне рішення? Яким чином це зробити системно? І головне — як кошти використати ефективно?

У нас з 160 тисяч багатоповерхових будинків 85 тисяч підключені до центрального опалення. В них живе понад 5 мільйонів сімей.

Вкладення в енергоефективність — це найвигідніші інвестиції порівняно з видобутком газу або будівництвом нових енергоблоків. Це показав приклад європейських країн, особливо у східній Німеччині, в Польщі, або Сполучених Штатів, які кожен рік вкладають 10 мільярдів доларів в енергоефективність. І це стосується не тільки житлового сектора, це ще питання модернізації підприємств.

Ми повинні пройти той же шлях.

Хто ж повинен за це платити? 25 років нам розповідали, що завжди буде дешевий газ, і що в державі немає зараз коштів, які вона може спрямувати на енергоефективність. Навіщо економити, якщо в принципі і так все непогано?

Дійсно, різниця у вартості послуги після енергоефективних заходів була невеликою. От тільки 150 мільярдів щорічно йшло на дотації "Нафтогазу", на енергетичні субсидії.

— Тож коли Фонд енергоефективності буде інституційно сформований та спроможний виконувати свої функції?

— Минулого тижня уряд підтримав проект закону про Фонд енергоефективності. Я розраховую, що він буде швидко зареєстрований у Верховній Раді, щоб ми могли розглянути його в комітеті.

Законопроект ми два роки розробляли разом з експертами з Європейського Союзу та Німеччини.

Паралельно ми запустили програму "теплих кредитів", яка дає фінансовий інструмент, не технічний, а саме фінансовий, для підтримки енергоефективних заходів.

Фонд енергоефективності — це заключна складова, якої не вистачало в цьому напрямку.

Нам важливо, щоб це був не тільки фінансовий інструмент, а в першу чергу технічні рішення для людей. Чому? Тому що фонд сам по собі не є інституцією, яка буде кредитувати або видавати кошти. Він повинен давати технічні рішення та рекомендації під фінансові пакети, які будуть створені. Операторами цих пакетів будуть банки, як і по теплим кредитам.

Чим фонд відрізняється від теплих кредитів? Через нього ми можемо залучити кошти європейських партнерів, які входять в наглядову раду фонду. Вони разом формують технічні умови та рішення, опрацьовують фінансовий інструмент, який дає компенсацію людям.

— Крім змін у законодавстві, що потрібно, щоб фонд запрацював вже наступного року?

— Три місяці піде лише на створення самої установи. Тут необхідна структура, яка залучить технічних спеціалістів, і тут ми розраховуємо на Європейський Союз. Щоб швидше дотягнутися до європейських стандартів, нам потрібен їхній досвід.

Відповідно до стандартів ЄС, витрати на опалення для нового житла становлять 50 кВт-год на кв м площі в місяць, а в наших стандартах за державними будівельними нормами — 90 кВт-год на кв м. Реальна ситуація в радянських будинках — 230 кВт-год на кв м. Минулого року через теплу зиму середнє споживання було 185 кВт-год на кв м.

Тому питання технічних працівників, які мають практичний досвід та чіткі рекомендації — це також важливо.

— А що ж повинен робити уряд?

— З боку уряду необхідне рішення щодо нормативної документації, створити організаційну структуру, затвердити штатний розклад, порядок використання тих коштів, які закладені в програмі, надати можливість виділення фінансування з бюджету.

Державні кошти будуть заходити в фонд, а кошти донорів через банки будуть потрапляти напряму до клієнтів. Це також було умовою Європейського Союзу.

Паралельно буде створена наглядова рада, яка займатиметься стратегічними питаннями роботи Фонду. Вона буде складатися з незалежних представників, від міжнародних фінансових організацій, представників уряду та наших європейських партнерів. В наглядовій раді будуть напрацьовуватися та затверджуватися стратегічні рамки. Операційне керівництво Фонду буде пропонувати пакети, які будуть затверджені і донорами, і безпосередньо наглядовою радою Фонду.

Ми зараз бачимо поки що три продукти фонду, які можуть бути використані як індивідуальними приватними будинками, так і багатоповерхівками.

Зараз для нас одне з найбільш важливих питань — закон "Про житлово-комунальні послуги". Якщо програмою "теплі кредити" користуються окремі мешканці квартир, то для нас важливо, щоб клієнтом був саме будинок.

Тоді можна говорити про комплексну модернізацію, починаючи з індивідуального теплового пункту, коли вже стоїть лічильник, закінчуючи регуляторами, санацією інженерних систем і повною теромомодернізацією та утепленням. Ми також розуміємо, що, можливо, клієнти одразу не підуть в комплексну термомодернізацію, тож можна рухатися поетапно крок за кроком.

— Тож основний бар'єр на шляху до енергоефективності — це законодавство?

— "Теплі кредити" працюють зараз без законодавства, без законів "Про енергоефективність будівель", "Про Фонд енергоефективності", "Про житлові комунальні послуги" та "Про комерційний облік", але і результати відслідкувати пратично неможливо.

Щоб державна підтримка працювала системно та ефективно, і щоб ми могли не тільки впроваджувати енергоефективні заходи, а й проводити моніторинг ефективності їх впровадження, нам потрібно, щоб всі ці чотири закони були ухвалені.

— Припустимо, що всі необхідні для запуску Фонду закони прийняли. Де брати кошти?

— В проекті бюджету на наступний рік, який поданий до парламенту, вже закладено 400 мільйонів на програму "теплих кредитів" і 400 мільйонів на фінансування Фонду енергоефективності.

Щодо наповнення фонду: ми все ж більше розраховуємо на підтримку наших партнерів. Німецький уряд та ЄС передбачили125 мільйонів євро, які чекають створення Фонду. Для нас дуже важливо, щоб цей інструмент запрацював для залучення коштів наших партнерів. Але це тільки перший крок.

Наступний крок — це уже питання перенаправлення коштів, які зараз йдуть на субсидії та збільшення інвестицій в енергоефективність. Але для цього потрібно трохи більше часу.

ШЛЯХ КЛІЄНТА

— Нас цікавить робота фонду саме із споживачами. Яким буде шлях клієнта?

— Шлях клієнта має розпочинатися з банку або центру надання адміністративних послуг. Питання першого кроку залежить від можливостей ЦНАПів, оскільки туди звертається багато людей. Але куди б людина не звернулась, вона повинна прийти до банку, щоб відкрити рахунок і отримати умови.

Зараз за програмою "теплих кредитів" людина просто набирає будівельні матеріали, які є в переліку, а після їх придбання отримує компенсацію. Ми плануємо це змінити — людина, яка хоче отримати від держави компенсацію, повинна провести енергоаудит і отримати рекомендації щодо заходів, які потрібно зробити.

— Хто буде надавати такі рекомендації?

— Енергоаудитори. Це важливий момент, бо така велика кількість людей не може отримувати від фонду рекомендації. Нам потрібно, щоб працював ринок, а фонд тільки створює продукт, він задає рамки та умови роботи на ринку декільком видам суб'єктів — клієнтам, енергосервісним компаніям, енергоаудиторам і проектним організаціям.

На вході людина отримує умови і після цього вона може подивитися і поставити свою пропозицію на он-лайн платформу. Потім вона отримує пропозиції від енергоаудиторів, які повинні бути зареєстрованими та мати сертифікати.

— Хто видаватиме їм сертифікати?

— В проекті закону "Про енергоефективність будівель" визначено, що сертифікати видає саморегульована організація. Ми відійшли від варіанту, коли держава сертифікує цих спеціалістів. Протягом минулого року ми передали практично всю сертифікацію від Мінрегіонбуду іншим організаціям — і конструкторів, і технічного надзору, і архітекторів.

Нам, звісно, необхідний закон про саморегульовані організації, якого наразі немає, але в нас є декілька асоціацій в Україні, які можуть на себе взяти функцію сертифікації та проводити її. Підготовка таких спеціалістів закріплена за вищими навчальними закладами, а також за курсами перепідготовки, які можуть бути створені при вищих навчальних закладах.

Дуже важливий другий крок — це вибір енергоаудитора клієнтом. Незалежно від того, яку компенсацію отримує клієнт, він платить кошти — свої та державні. Він обирає найкращу аудиторську пропозицію.

Має бути можливість подивитись, що цей аудитор взагалі робив і скільки коштували його об’єкти.

По-перше, цей енергоаудитор має нести перед клієнтом відповідальність, тому що він буде здавати роботу йому. Ми можемо тільки робити так, щоб це відбувалося на онлайн платформах.

По-друге, все це малий та середній бізнес — аудитори, енергосервісні компанії і проектні організації. Тому тут важливо, щоб в кожному місті була велика база таких аудиторів, компаній та проектних організацій.

— Зараз дуже багато клієнтів хоче, щоб держава їх захистила. Що буде коли вони оберуть неякісного підрядника? Чи не з'являться питання до фонду?

— Ми повинні ці реєстри тримати в фонді, щоб їх можна було контролювати. І за законом, відповідальність може вилитися у штрафи для енергоаудитора, який неякісно провів свою роботу, або навіть у позбавлення сертифікату та ліцензії на діяльність.

— Що буде, наприклад, коли підрядник з таким сертифікатом неякісно виконає роботу і в результаті закладені показники, за які платив Фонд, не будуть виконані?

— Держава скасує сертифікат такого підрядника.

— Але ж його видає відповідна саморегульована організація?

— Це той момент, який буде вирішено законом про саморегульовані організації, який зараз обговорюють в Мінекономрозвитку.

В законопроекті "Про енергоефективність будівель" ми передбачили незалежний моніторинг якості таких документів. На практиці, усі сертифікати заносяться до спеціалізованої  бази даних, звідки випадковим чином або такі, що раніше були визнані неякісними, відбиратимуться для додаткової перевірки.

Для цього на прозорому конкурсі обирається незалежна компанія. Якщо після такої перевірки сертифікат був визнаний як неякісний, енергоаудитор отримує спочатку попередження, а в разі повторної похибки може взагалі втратити функцію сертифікації.

— Повертаючись до шляху клієнта: якщо це максимально спростити, як це виглядає по кроках?

— Спочатку клієнт йде в банк, там він отримує повну інформацію та відкриває рахунок. Далі він вибирає аудитора, проводить енергоаудит. Потім, с результатами аудиту, він може вибрати компанію, яка буде проводити модернізацію. На цьому кроці визначається кошторис.

Якщо, наприклад, це великий об’єкт, а не просто маленький продукт, то він може звернутися до аудиту Фонду. Це може бути комплексна термомодернізація багатоповерхівки, там буде велика сума компенсації. Якщо це невелика сума компенсації, ми в пакетах розписали, до якої суми вони діють, то в принципі це працює як "теплий кредит".

Тоді клієнтом впроваджуються енергоефективні заходи, банк йому оплачує ці заходи. Після того як ми отримуємо результат, Фонд компенсує йому ці кошти. Перший результат буде оціночним. Наступного сезону запрацюють лічильники і покажуть реальний результат — це буде другий аудит, який підтвердить виконання всіх рекомендацій.

— Мінрегіон планує запустити роботу фонду з весни наступного року?

— Ми планували запустити його з першого квітня, після закінчення опалювального сезону. Але не потрібно прив’язуватися до кінця опалювального сезону. Ми реально бачимо, що якщо закон про Фонд буде ухвалений до нового року, то три місяці мінімум підуть на формування структури, набір працівників.

— І ви розраховуєте за цей час розробити підзаконні акти?

— Це треба зробити, але паралельно будуть працювати "теплі кредити". Ми хочемо вдосконалити постанову, яка затверджує програму, треба уже переходити до фінансування результатів і закладати додаткову мотивацію з боку муніципалітетів, бо для нас дуже важлива робота муніципальних програм. Тоді у нас буде можливість фіксації результату.

Також потрібно переглянути перелік товарів, які можуть бути придбані мешканцями окремої квартири. Бо якщо це вікно, радіатор, регулятор на радіатор або двері, то це зрозуміло. Але якщо йдеться про утеплення стіни, і ми знаємо, що таке клаптикове утеплення, яке фактично руйнує зовнішні конструкції, то це не можна підтримувати.

[L]

З іншого боку, якщо наприклад будинок готовий іти на утеплення, але у нього не вистачає коштів, то це питання не тільки для залучення Фонду, а й муніципальної програми. Ми хотіли б їх стимулювати. Якщо муніципальні програми будуть долучатися і фінансувати, то ми зможемо збільшити державну частку.

— Ви казали про створення ринку. Постачальники, аудитори – це більш меш зрозуміло. Що з банками? Обмежена кількість банків, які взяли участь в "теплих кредитах", у багатьох викликала питання.

Коли по фонду підуть гроші і вони будуть зростати з року в рік, то дуже багато банків будуть в цьому зацікавлені. Проте, умовно, у банку "Богуслав" і того ж самого "Приватбанку" різні можливості. Які будуть критерії для банків?

— Основне питання — це можливість збільшення кількості банків, які можуть приймати участь в цій програмі. Сьогодні програма "Теплі кредити" фінансується і компенсується державою, а Ощадбанк, Укрексімбанк та Укргазбанк є основними контролерами.

Комерційні банки нам також потрібні. І критерії — це питання до наглядової ради і міжнародних партнерів, які будуть співфінансувати.

Питання кому вони дадуть кошти, а кому не дадуть. Ви знаєте, що коли виникла програма "теплі кредити", Європейський банк реконструкції та розвитку разом з I5P запустили свою програму "IQ-energy". Вони запустили її через банки, які вони відібрали. Але вони також не дали кошти всім банкам.

На мою думку, приймати участь повинні як наші місцеві банки, так і міжнародні. Нам потрібна конкуренція за клієнта і змагання за кращі кредитні ставки. Минулого року, наприклад, було 25%. Ми кілька разів проводили переговори щодо зниження кредитної ставки Ощадбанком і будемо переглядати цю ставку у зв’язку із зниженням облікової ставки НБУ.

Тому розширення кількості банків і збільшення конкуренції в банківській сфері — це також одне із завдань Фонду.

Ми зараз ведемо переговори з ЄБРР, МФК, Світовим Банком, з Європейським Союзом щодо надання коштів не тільки на компенсацію, а й щодо надання кредитів, які мали б швидкий оборот зі ставкою нижче, ніж на ринку. Але вони не хочуть йти на валютні ризики, невідомо, яким буде курс гривні.

ФІНАНСУВАННЯ

— Який обсяг фінансування потрібен щорічно для ефективної роботи фонду, щоб ми дійсно бачили відчутний для держави результат у підвищенні енергоефективності?

— За нашими оцінками, загальний обсяг ринку капіталовкладень — це 30 мільярдів євро. Якщо йдеться про систему комплексної модернізації житла з повною санацією, в середньому це 120 євро за квадратний метр. При цьому замінюються ліфти, інженерні системи, утеплюється дах, встановлюється індивідуальний тепловий пункту або навіть автономна котельня. Тому ринок дуже великий.

Скільки потрібно інвестувати щорічно? Ми закладали в Фонд можливість прив'язати цей обсяг до розміру фінансування субсидій. Прописали поки що 1%, щоб почати цей рух, але ми розуміємо що коштів обмаль і є баланс бюджету.

Закладені в бюджет-2017 800 мільйонів — на рівні минулого року. Але ми бачимо шалений попит на заходи енергоефективності. Нам цього року уже двічі не вистачало коштів і ми вимушені були перекидати з однієї програми на іншу. Так, кошти на газові котли закінчилися ще в жовтні.

— Ми правильно зрозуміли, ви розраховуєте, що фонд може перебрати на себе частину коштів, які зараз витрачаються на субсидії?

— Абсолютно правильно.

По-перше, Фонд повинен показувати конкретний результат. Якщо наприклад держава вкладає 1 млрд, то це повинно бути співфінансування на рівні 30-40%, яке дає держава. Решту вкладає населення. Тож це капіталовкладення у енергоефективність на рівні 3-3,5 млрд.

Держава робить усе можливе, щоб витягнути на ринок додаткові кошти. Відповідно, це мультиплікаційний ефект не тільки з точки зору капіталовкладень, але ще й з точки зору впливу на економіку.

По-друге, якщо брати фінансування на наступний рік, то я думаю ми ще поборемося, щоб відчепити від субсидій 1 мільярд та передати на енергоефективність. Але переведення субсидій в "енергоефективні" інвестиції також повинно пройти через клієнта.

Субсидія — це фактор, що демотивує. Закриваючи потреби щодо оплати комунальних послуг, держава демотивує людей економити.

Щоб люди відчули, що це реальні кошти, нам необхідно провести монетизацію. Це не просто зробити. В першу чергу ми піднімаємо питання монетизації розрахунків на підприємствах теплокомуненерго. Йдеться про плани спрямувати субсидій безпосередньо живими коштами на підприємства.

Друге — це питання монетизації на рівні клієнта. Ми пропонувати такий варіант: якщо клієнт має залишки субсидій, зекономлені кошти, то він може їх спрямувати на заходи з енергоефективності.

— А хто вам покаже ці залишки?

— Це дуже просто. Запровадження комерційного обліку — це також питання визначення реального споживання. Люди зараз спалюють газ, тому що знають, що в кінці року ці кошти, які будуть залишками на їх особистих рахунках, держава забере.

Саме так було цього року — залишки коштів, які не були витрачені субсидіантами, просто повернули в державний бюджет. Люди про це знають. Навіщо їм економити, прикручувати батарею. Вони просто використовують всю субсидію, яка в них є.

Є міф, що якщо вони менше спалять, то наступного року їм менше дадуть. Це неправда, тому що кошти видаються відповідно до соціальної норми. Зараз це 5,5 кубів газу на один кв м опалювальної площі.

В будь-якому разі, вони просто не зацікавлені економити. Ми хочемо це змінити. Наприклад, якщо в кінці сезону у вас є залишок коштів, тому що ви не спалили цей газ, ви можете їх використати на енергоефективні заходи.

— А якщо не на енергоефективні заходи? Як ви проконтролюєте це? Чи гроші будуть не на рахунку користувача, а на якомусь державному рахунку?

— Воно фактично так і є. У людей, які сплачують за комунальні послуги, я кажу не про індивідуальних споживачів, а про клієнтів ТКЕ, кошти знаходяться на рахунках Ощадбанку. Люди, які відкривають рахунок, щоб скористатися програмою "теплі кредити" або коштами Фонду Енергоефективності, це так само Ощадбанк.

Це одна й та ж система, яка може бути пов'язана з Нацбанком, який побудував систему "Простір", що дає можливість управляти державними коштами. Тому питань, яких не можна вирішити, нема.

Гарний приклад — Естонія, яка провела електронне врядування за всіма напрямками, починаючи з оплати комунальних послуг і закінчуючи контролем використання коштів в освіті, які виділяються на кожного учня.

Нам теж потрібно працювати в цьому напрямку і ставити завдання: верифікація субсидіантів, загальна база людей які отримують субсидії, моніторинг за споживанням (для цього потрібно закінчити облік), моніторинг за ефективністю використання коштів.

У такому разі ми будемо бачити скільки коштів ми інвестували як держава і який результат ми отримали. Тому система монетизації — дуже непроста, але вона не повинна нікого лякати, бо це дійсно крок для того, щоб мотивувати людей зменшити споживання та економити.

— Люди в селах отримують гроші на паливо "живими" грошима. Може така система вже є, та її не треба наново придумувати?

— Люди отримують кошти на закупівлю дров або альтернативного джерела енергії. Це було зроблено цього року. Чому ми це зробили? Через те, що люди, які могли перейти на альтернативні джерела енергії, не переходили. Субсидія фактично зараз витрачається лише за газ.

Так було прописано в постанові — ті, хто користуються газом, мають можливість користуватися субсидіями. Ті, хто беруть дрова або іншу біомасу, користуються "живими" коштами. Кількість людей, які отримують таку субсидію, насправді, мізерна. Це лише декілька районів в Україні.

— Тобто якщо спробувати масштабувати цю систему, вона зіткнеться з певними обмеженнями?

— Я зараз не можу проаналізувати цю систему. Це більше до компетенції Мінсоцполітики. Але таке рішення ми прийняли після того, як почали отримувати відповідні сигнали — що люди не хочуть відмовлятися від газу, тому що вони втрачають субсидії.

— А як у вас складається робота з Мінсоцполітики?

— (Посміхається. — ЕП) З Мінсоцполітики в нас робота йде паралельно. Ми сьогодні більше працюємо із Світовим Банком, щоб підготувати систему моніторингу і напрацювання щодо монетизації субсидій. Мінсоцполітики зараз працює паралельно над створенням бази субсидіантів. Я думаю, що тут потрібно вам з ними більше поспілкуватися