Менш ніж за тиждень після ухвалення бюджету на 2017 рік прем'єр-міністр оголосив про ініціативу уряду підвищити мінімальну заробітну плату до 3 200 грн.

Поточний її рівень становить 1 450 грн, а відповідно до проекту бюджету з 1 січня 2017 року вона повинна була зрости до 1 600 грн.

При цьому уряд планує відв'язати визначення мінімальної зарплати від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таке стрімке підвищення мінімальної зарплати урядовці пояснюють намірами покращити добробут працівників і знизити рівень тіньових зарплат.

Уряд не вперше озвучує наміри з легалізації зарплати для збільшення надходжень від єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Водночас уряд знову забув врахувати вплив мінімальної зарплати на безробіття. Вищі темпи зростання реальної мінімальної зарплати порівняно з темпами зростання реальної продуктивності праці на рівні підприємств можуть призвести до звільнення працівників або переведення їх на неформальну зайнятість.

Роль мінімальної зарплати

Мінімальна заробітна плата має важливе значення для українського ринку праці. Її в Україні традиційно розглядали як один із соціальних стандартів, а не як інструмент політики на ринку праці, що, серед іншого, покращує ринкові позиції працівників з низькою заробітною платою.

На початку 2000-х років були спроби, кілька разів навіть вдалі, визначати орієнтовний розмір мінімальної зарплати на основі тристоронніх угод (уряд, роботодавці та профспілки). Проте врешті мінімальна зарплата стала заручницею фіскальних можливостей уряду.

Так, підвищення мінімальної зарплати призводить до збільшення середньої зарплати через кілька каналів.

1. Формальний сектор. Відповідно до законодавства компанії повинні використовувати тарифну сітку при визначенні оплати праці.

Результати опитування Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, яке, щоправда проводили кілька років тому, свідчили, що більшість великих підприємств виконують цю норму, тоді як малі цього не роблять.

Водночас використання тарифної сітки великими підприємствами веде до збільшення зарплати всіх працівників, оскільки перший тарифний розряд тарифної сітки потрібно визначати на рівні, не нижчому за мінімальний.

Тарифна сітка також діє і для працівників бюджетної сфери. Тому підвищення мінімальної зарплати сприяє збільшенню зарплат у закладах освіти та охорони здоров'я, де традиційно сплачують нижчі за середні заробітні плати.

Разом з тим, уряд оголосив, що тарифну сітку в бюджетній сфері розраховуватимуть з урахуванням окладу першого тарифного розряду на рівні 1 600 грн, що означає зрівнялівку в розмірі оплати праці певної категорії працівників.

Для працівників прокуратури, суддів та низки інших посад заробітні плати визначають в кількості розмірів мінімальної, що також означає прямий зв'язок. Уряд оголосив про плани скасувати таку прив'язку.

2. Неформальний сектор. В Україні існує численний неформальний сектор, який повністю або частково працює в тіні або переводить туди стосунки з працівниками.

Підвищення мінімальної зарплати не впливає на першу категорію компаній, але впливає на другу. Так, фірми, які частково сплачують зарплату офіційно, а решту — в конверті, визначають офіційну частину залежно від мінімальної зарплати.

Причому часто офіційну зарплату визначають на рівні 1,4 розміру прожиткового мінімуму (для зарплати до цього розміру використовують соціальну податкову пільгу при сплаті ПДФО), щоб привертати менше уваги податкових органів.

Відповідно підвищення мінімальної зарплати зазвичай сприяло збільшенню офіційної частини зарплати на таких підприємствах. Тому підвищення мінімальної зарплати сприятиме збільшенню середньої заробітної плати в економіці.

По-перше — завдяки підвищенню зарплати працівникам з нижчими за новий мінімальний рівень зарплатами. По-друге — через підвищення зарплат уздовж тарифної сітки (приватний сектор поступово пристосовує зарплати до підвищення мінімальної зарплати у випадку її підвищення). По-третє — завдяки детінізації.

Підвищення середньої зарплати матиме місце для тих працівників, які продовжать працювати. Водночас поки незрозумілим є вплив стрімкого підвищення мінімальної заробітної плати на зайнятість і, відповідно, на безробіття.

Якщо мінімальна зарплата зросте з 1 січня 2017 року, а не, наприклад, з 1 грудня 2017 року, це буде більшим ризиком. Щоквартальне підвищення не лише є меншим шоком, а й дозволить дослідити вплив зміни на інші показники.

1. ЄСВ для платників податків на спрощеній системі оподаткування, єдиний податок для першої-другої груп.

2. Розмір податку на нерухомість.

3. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства.

4. Відкриття справи про банкрутство (вимоги кредитора до боржника становлять не менше 300 мінімальних зарплат) та винагороду арбітражного керуючого.

5. Окремі штрафи, наприклад, при порушеннях у використанні РРО.

6. Сплату при порушенні авторського права, окремі судові збори.

Уряд оголосив про наміри відкріпити деякі з цих показників від мінімальної заробітної плати, що є слушною політикою.

Мінімальна зарплата та зайнятість

Теорія свідчить про наявність в уряду вибору між політикою підвищення мінімальної зарплати та стимулюванням створення робочих місць.

Загалом мінімальна зарплата покликана знизити бідність серед працівників. Вона може посилити позицію малокваліфікованих працівників на ринку праці, оскільки роботодавці змушені сплачувати заробітну плату, не нижчу за мінімальну.

Разом з тим, стрімке підвищення мінімальної заробітної плати може призвести до скорочення передусім некваліфікованих працівників.

Оцінювати вплив підвищення зарплати на безробіття в українській економіці непросто з огляду на великий тіньовий сектор, поведінку якого прогнозувати вкрай складно. Попередній досвід поведінки роботодавців свідчить про великий набір інструментів для скорочення видатків на оплату праці при шоках.

1. Переведення працівників на часткову зайнятість.

Цей інструмент може використовуватися як при шоках попиту, так і при шокові збільшення ціни на фактор виробництва. При цьому можливими є як справжнє переведення працівників на скорочений робочий день, так і умовне.

Умовне переведення вигідне як для роботодавців (економія на підвищенні фонду оплати праці), так і для працівників (можливість отримувати попередню суму).

Разом з тим, тривалий і масовий перехід навряд чи буде можливим з огляду на питання, які можуть виникнути в ДФС або Державної інспекції з питань праці. У такому випадку не очікується втрат доходів населення та надходжень до бюджету.

2. Збільшення частки працівників, які перебувають у неоплачених відпустках.

Цей захід використовується при тимчасових шоках попиту. У випадку стрімкого підвищення мінімальної зарплати та недостатнього попиту даний захід може дозволити бізнесу знайти кошти на збільшення оплати праці. Така стратегія компаній може призвести до втрат доходів працівників і бюджету.

3. Переведення зайнятості в неформальну.

У такому випадку можна очікувати втрат бюджету, збільшення безробіття, необхідності збільшити видатки Державної служби зайнятості.

Наразі питання підвищення мінімальної зарплати стосується 2,5-3 млн працівників, які офіційно отримують менше за мінімальний рівень. Разом з тим, ймовірно, що більшість з них отримає підвищення зарплати до мінімального рівня.

Водночас існує ризик росту безробіття на малих підприємствах, які не зможуть підвищити зарплату працівникам, у яких вона нижча за 3 200 грн. Тому можна очікувати скорочень шляхом оптимізації процесів і закриття бізнесів.

Уряду варто ретельно прорахувати вплив збільшення мінімальної зарплати на регіони, оскільки вплив буде нерівномірний. Понад 50% працівників Чернігівської, Тернопільської, Херсонської, Одеської та кількох інших областей у червні 2016 року отримували менше 3 200 грн. Там ризик росту безробіття особливо високий.

Варто передбачити більше фінансування Державної служби зайнятості для виплат допомоги з безробіття та фінансування заходів із сприяння зайнятості.

Якщо підвищувати, то що ще зробити?

Відмовитися від оголошеного підвищення мінімальної зарплати уже неможливо: це буде політичним самогубством. Вплив на бюджет, ймовірно, виявиться нейтральним, оскільки більші видатки на зарплати бюджетним працівникам можна буде профінансувати завдяки вищим надходженням від ПДФО та ПДВ, а також певному скороченню видатків на надання субсидій на 2017-2018 роки.

Вплив на інфляцію, ймовірно, буде помірним, особливо щодо інфляції попиту. Разом з тим, є певні застереження щодо інфляції з боку пропозиції. Ринки України переважно працюють за принципами олігополії та монополій, тож частину збільшення видатків на оплату праці роботодавці вкладуть у підвищення своїх цін.

Додаткова інфляція може становити до 2 відсоткових пунктів до очікуваної, за якої не йшлося про підвищення мінімальної заробітної плати до 3 200 грн.

Разом з тим, уряду варто відв'язати більшість показників, пов'язаних з мінімальною зарплатою. Зокрема, йдеться про більшість штрафів та санкцій, а також рівень зарплат суддів, прокурорів та депутатів.

Варто також скасувати норматив обов'язковості тарифної сітки на виробництві. Це знизить втручання держави в механізми визначення рівня зарплат.

Можливе збільшення безробіття необхідно врахувати при плануванні бюджету Державної служби зайнятості. Зокрема, йдеться про підвищення фінансування виплат з безробіття. Водночас важливо збільшити фінансування активних заходів сприяння зайнятості, що може виявитися нагально важливим для окремих регіонів.

Вплив підвищення мінімальної зарплати на депресивні регіони може бути вкрай негативним, але оцінити такий вплив поки що складно з огляду на брак даних.

При цьому негативний вплив, найвірогідніше, буде більшим для малого бізнесу. Тому уряду варто впровадити ефективні заходи із сприяння розвитку малого та середнього бізнесу (відповідна стратегія була розроблена і відкладена).

Разом з тим, підвищення мінімальної зарплати до 3 200 грн варто перенести на грудень 2017 року. Це дозволить бізнесу пристосуватися до нових умов.

Надалі уряду варто дотримуватися запропонованого ним підходу: відв'язати мінімальну зарплату від прожиткового мінімуму. Розмір мінімальної зарплати можна визначати відносно середньої (30-40% від середньої), який є показником, що ліпше відображає стан справ на ринку праці.

Олександра Бетлій, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, VoxUkraine, для "Економічної правди"