VoxUkraine, досліджуючи тему депутатського лобізму, направила у міністерства, ГПУ, ДФС і Нацбанк листи з проханням надати депутатські запити з грудня 2014 року.

Раніше VoxUkraine написала, чого хочуть депутати від Мінекономрозвитку.

Наступним міністерством, яке надало всі депутатські запити, став Мінфін.

Так, з грудня 2014 року до квітня 2016 року, поки цим відомством керувала Наталя Яресько, депутати направляли їй запити 95 разів.

З них майже дві третини містили прохання виділити додаткові кошти.

Загальна сума депутатських прохань - 3,5* млрд грн.

З них 2 млрд грн припадає на запити депутата від "Волі народу" Сергія Лабазюка відновити фінансування у 2016 році державних житлових програм для молоді.

Умовно запити можна розділити на такі групи.

1. Прохання про виділення коштів - 62 запити від 43 депутатів.

2. Запити щодо податкової політики Мінфіну, діяльності ДФС або проблемних платників податків - 11 запитів від 18 депутатів.

3. Запити про надання інформації та роз'яснення дій міністерства - 16 запитів від 20 депутатів.

4. Запити на інші теми - шість запитів від п'яти депутатів.

Те, що найпопулярніший тип запиту до Мінфіну з розділу "дайте коштів" - логічно. Міністерство фінансів - особливе. На відміну від інших відомств воно контролює кругообіг усіх державних коштів. Без "візи" Мінфіну жодне відомство не отримає фінансування з державного бюджету.

Просити можна по-різному

Обсяги фінансування на наступний рік узгоджуються під час бюджетного процесу - періоду підготовки фінансового плану країни. За законом він повинен починатися у березні і закінчуватися прийняттям бюджету не пізніше 1 грудня.

Насправді ж бюджет приймається за кілька днів до Нового року, а депутати разом з іншими відомствами хаотично подають у міністерство свої пропозиції. Зазвичай вони у кілька разів перевищують можливості бюджету і тому не враховуються.

Після прийняття закону про державний бюджет депутати не полишають спроб отримати бажане фінансування. У них для цього є два способи.

Перший, найпопулярніший, - внести поправки до державного бюджету. Як правило, щонайменша законодавча ініціатива щодо коригування держбюджету миттєво обростає великою кількістю офіційних "побажань" від народних обранців.

Кількість правок залежить від того, наскільки законопроект прохідний. Якщо його подає уряд, і він передбачає вирішення нагальної проблеми або плановий розподіл коштів, ймовірність прийняття законопроекту висока.

Проблема для депутатів у тому, що все впирається у Мінфін. Згідно з Бюджетним кодексом, зміни до закону про держбюджет можуть розглядатися у Верховній Раді лише за наявності експертного висновку Мінфіну.

Другий спосіб - привернути увагу міністерства до певної проблеми і попросити кошти на її вирішення. Найбільш дієвий інструмент для цього - подання депутатського запиту. Теоретично проігнорувати його неможливо.

Депутат може звернутися із запитом до президента, уряду, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Відповідь народний обранець повинен отримати протягом 15 днів.

Однак запит не гарантує вирішення проблеми. Мінфін зазвичай обмежується його розглядом без виділення коштів або надсилає відписку.

Причина - дефіцит коштів. До того ж, Мінфін може діяти лише в рамках визначених програм. Задоволення запиту можливе, якщо фінансування "вписується" у плани Мінфіну про виділення коштів, або якщо є кулуарна домовленість про це.

В останньому випадку депутатське побажання включається в розроблені Мінфіном правки до бюджету або ж оформляється в окрему депутатську ініціативу і не блокується Мінфіном при розгляді в сесійній залі.

Невгамовні прохачі

Найбільш активно гроші просять депутати, обрані в округах. У запитах до Мінфіну фігурують 38 прізвищ мажоритарників, 33 з них - у фінансових запитах.

У міністерство вони звертаються з єдиною метою: збільшити фінансування своїх округів. Найпопулярніші напрямки - ремонт доріг, збільшення видатків на регіон за профільними субвенціями, будівництво або ремонт соціальних об'єктів.

У запитах депутати не завжди вказують конкретні суми. У більшості випадків народні обранці обмежуються формулюваннями на кшталт "збільшити обсяг субвенцій", "передбачити видатки", "виділити кошти".

Найактивніший прохач - Іван Рибак (БПП, виборчий округ №202, Чернівецька область). У 2015 році він надіслав у Мінфін 12 запитів. Усі вони стосувалися збільшення фінансування з держаного бюджету Чернівецькій області.

У деяких його зверненнях вказувалися конкретні суми. Так, депутат попросив 250 млн грн на формування культурно-мистецького центру у Чернівцях, 240 млн грн - для продовження будівництва залізобетонних мостів у Чернівецькій області та 0,29 млн грн - на відновлення пожежного поста в селищі Непоколівка.

На другому місці - позафракційний Михайло Головко (виборчий округ №164, Тернопільська область, сім запитів). Депутат просив додаткового фінансування на ліквідацію аварійного стану пам'яток культурної спадщини та будівництво лікарні.

У травні 2015 року він зацікавився темою державного боргу і надіслав у Мінфін два запити. Перший стосувався інформації про зовнішні запозичення за останній рік, другий - стану перемовин з кредиторами щодо реструктуризації державного боргу.

До трійки найактивніших депутатів увійшов позафракційний Яків Безбах.

Він надіслав до Мінфіну шість запитів з проханням допомогти конкретним жителям Дніпропетровська. Приміром, було звернення розібратися з перерахунком субсидії на комунальні послуги житлово-будівельному кооперативу "Проектувальник-2" та ОСББ "Шахтар-95" Астаф'євої Н. В. на 29 447 грн.

Також депутат звертав увагу Мінфіну на необхідність виділити кошти на будівництво мереж водопостачання по вулиці Ялиновій у Дніпропетровську.

Арбітри між бізнесом і податковою

Запити для депутатів - не лише спосіб попросити у держави грошей. Народні обранці використовують звернення для впливу на стосунки бізнесу та ДФС. Ланцюжок простий: бізнесмен звертається до депутата, депутат - до Мінфіну.

Далі Мінфін може повідомити, що передав скаргу або інформацію про правопорушення уповноваженим особам у ДФС або міністерстві. Далі - як карта ляже: проблема може привернути увагу правоохоронців або потонути в бюрократичних процедурах та формальних відписках.

Таких звернень небагато. Власне, всього два.

Так, Петро Ванат з "Народного фронту" у грудні 2015 року вимагав від міністерства припинити тиск та свавілля з боку податкової міліції на підприємство "Укрграфіт".

Своєю чергою, у 2014 році директор "Першої приватної броварні" Георгій Амбарцумян повідомив народному обранцю від БПП Михайлу Кобцеву про корупційні дії начальника спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у Львові Олександра Юристовського.

Кобцев направив запит у Мінфін з проханням "провести службове розслідування".

Юристовський працює на різних посадах у податковій з 1997 року. У 2004 був відсторонений від держслужби, але потім повернувся. Преса не раз писала, що він та його родина володіють дорогою нерухомістю. У жовтні 2015 року Юристовського перевели на службу зі Львова до Луцька.

Деякі податкові запити пов'язані з профільною діяльністю депутатів у парламенті. Так, депутат Вікторія Войціцька із "Самопомочі" відома своєю боротьбою з компаніями Ігоря Коломойського. Депутат займається темою податкового боргу "Укрнафти", критикує роботу за цим напрямком очільника ДФС Романа Насірова.

У жовтні 2015 року Войціцька вимагала від Мінфіну провести розслідування щодо приховування посадовцями ДФС документів, які обгрунтовують право надання розстрочки щодо податкового боргу "Укрнафти".

Член парламентського комітету з питань податкової та митної політики Тетяна Острікова, "Самопоміч", займається в комітеті митною тематикою.

Депутат зверталася у Мінфін з проханням перевірити фірми "Вестум-торг", "Омікрон-плюс", "Імпорт-ленд", "Кайт-груп", "Торговий дім "Інтерагротек", "Едванс трейд", "Євро ефект", "Шивада", "Мрія плюс", "Контека" на ухилення від сплати митних платежів.

У 2015 році законотворчі стосунки Мінфіну з депутатами за податковим напрямком були далеко не ідеальними. Під час засідань комітету з питань податкової та митної політики депутати нарікали на низьку якість поданих міністерством законодавчих ініціатив та відсутність розрахунків щодо їх впливу на галузі.

Деякі запити відображають ці хвилювання народних обранців.

Так, у лютому 2015 року депутат Cергій Фаєрмак з "Народного фронту" просив Мінфін роз'яснити нюанси сплати ЄСВ.

Андрій Шипко з "Відродження" у розпал бюджетного процесу та підготовки нового Податкового кодексу намагався довідатися у Наталії Яресько про вплив нового податкового законодавства на галузь охорони здоров'я та об'єми її фінансування.

Підозрюються у самопіарі

Головне питання щодо запитів на отримання інформації - навіщо вона депутатам. Не виключено, що деякі запити вони писали для самопіару або поширення певних тем в інформаційному просторі у власних інтересах.

Приміром, запити Головка щодо стану держборгу збіглися з двома подіями.

Перша - на той момент процес перемовин з іноземними держателями боргу був у розпалі, проходив складно, подробиці не розголошувалися.

Друга - Головко навесні критикував боргову політику уряду. Не виключено, що ця інформація знадобилася йому для власної інформаційної політики.

Запит групи депутатів на чолі з Олегом Ляшко щодо перевірки сплати податків підприємствами групи АТБ майже збігся з появою у парламенті законопроекту про націоналізацію цієї торговельної мережі. Він був зареєстрований 21 квітня, а запит у міністерство надійшов 24 квітня.

В інформаційному просторі ідея націоналізації викликала шалений резонанс. Пізніше у своїх висновках Мінфін не підтримав законопроект Ляшка.

За офіційною версією, причина появи скандального законопроекту в тому, що мережа супермаркетів АТБ працює на окупованих територіях.

За іншою версією документ з'явився через побутовий конфлікт між співвласником АТБ Геннадієм Буткевичем і власником компанії S. I. Group (ТМ Semki і "Морські") Сергієм Рибалком, народним депутатом від Радикальної партії.

* - сума порахована на основі запитів, у яких вказані цифри. Насправді депутати просили більше. Скільки саме - складно сказати через відсутність конкретних розрахунків у запитах.

Інфографіка: Дмитро Остапчук, редактор VoxData, VoxUkraine