У попередньому матеріалі ми вже говорили про те, що поняття "інвестиційної привабливості України" - далеко не міф, над цим можна і треба працювати.

Тим більше, що вже сьогодні маємо декілька сфер, у яких наявність іноземного інвестора – справа не ефемерного майбутнього, а цілком реального сьогодення.

Перше, що спадає на думку у цьому аспекті, це нафтогазовий сектор та енергетика. Про це вже багато говорено, тож не будемо зупинятися детально.

Окреслимо лише, що перспективними напрямками тут, певно, найближчим часом стануть питання поновлювальної та альтернативної енергії, особливо у світлі подорожчання ресурсів та намагання слідувати європейським тенденціям до енергозбереження.

Фармацевтика

Однією із найперспективніших сфер для залучення інвестицій експерти вважають фармацевтику. Минулорічні показники засвідчили тут 19,7% зростання капітальних інвестицій. І це незважаючи на усі економіко-політичні проблеми 2014 року.

На ринку України більш-менш продуктивно працюють декілька солідних вітчизняних фармвиробників, а також представництва відомих зарубіжних компаній.

"Іноземні інвестори відзначають наявність в Україні кваліфікованого кадрового потенціалу, відносну незайнятість ринку, а також державні програми підтримки бізнесу у галузі фармацевтики. Вони вважають, що українські виробничі потужності мають значний потенціал для нарощування, де можна виготовляти широкий спектр препаратів за найновішими світовими рецептурами", - вважає генеральній директор інвесткомпанії Concorde Capital Ігор Мазепа.

Натомість, Україна поки що воліє закупляти медикаменти й мати високу маржу за рахунок суттєвої різниці у вартості іноземних аналогів. Поліпшення потребують якісні показники препаратів, виробничі портфелі та поглиблення знань спеціалістів, що тут працюють.

Медицина

Населення країни "старішає" (це не суто українська, але загальноєвропейська тенденція), тож попит на медпрепарати та послуги щорічно зростатиме.

Погіршення екологічної ситуації, згубні звички, а для України - ще й наслідки Чорнобильської катастрофи, ведуть до погіршення стану здоров’я населення з кожним наступним поколінням. Тож, медицина в цілому також набиратиме обертів у плані економічної привабливості.

За словами Ігоря Мазепи, минулого року приватна медична галузь виросла приблизно удвічі (за показниками у гривні). І незважаючи на коливання курсу національної валюти, лише 20% з цих 50% обумовила інфляція. Решта – збільшення кількості пацієнтів та медичних процедур..

Наступними роками будемо бачити поступове зростання сегменту приватної медицини – так, як це є у всіх розвинених країнах світу. Певно, що акцент буде зроблено на онкологічних та серцево-судинних напрямках та травматології. Вже сьогодні успішно працюють окремі проекти з іноземним капіталом у цих сегментах.

Агросекстор

Населення планети зростає, а отже росте і попит на продукти харчування, і тому сільське господарство лишатиметься перспективним напрямком розвитку для будь-якої країни. Україна у цьому плані має безліч переваг – сприятливі погодні умови, чорноземи, традиційна спеціалізація на агропромисловості.

Не вистачає – модернізації виробництв, технологій, капіталу, "господарської руки". Лише за останні два роки інвестиції ЄБРР в українське сільське господарство склали близько півмільярда євро.

"В Україні розпочато процес дерегуляції в агросекторі. Міністерство аграрної політики та продовольства України за оцінками різних європейських та національних агентств є лідером у реформуванні підвідомчої йому сфери економіки, що сприяє зменшенню розриву між потенціалом агросектору та його фактичними виробничими показниками. Безумовно, це збільшує інвестиційну привабливість напрямку, - наголошує Андрій Порайко, адвокат, керуючий партнер компанії Everlegal.

За його словами, аграрний сектор є єдиним у 2014-2015 році, що показує стабільний ріст та прибутковість. 

"Очікується, що привабливими для інвестування будуть не тільки прямі вкладення у виробництво продукції, а і у розвиток аграрної інфраструктури, розвиток водної логістики, систем зберігання врожаю та виробництво біопалива, оскільки аграрна інфраструктура на даний час є недостатньо розвиненою", - каже юрист.

Таким чином, в даному аспекті ми можемо говорити одразу про декілька напрямків, які можуть цікавити як внутрішнього, так й іноземного інвестора.

Перший – виробництво продуктів харчування на експорт. Цим інструментом вже досить впевнено користуються великі вітчизняні підприємства – і хлібобулочні, і кондитерські, і лікеро-горілчані, і сирні та м’ясні. Якість їхньої продукції не поступається європейським аналогам, а ціна на світовому ринку більш ніж конкурентна. В результаті формується висока маржа, а доходи заходять у валюті.

Експерти передрікають, що за найближчі 5 років українське сільське господарство виросте на третину, а обсяг продукції, що тут вироблятиметься, на 29%.

Інший напрямок – інфраструктура для сільського господарства. Вже сьогодні Україна посідає третє (після Штатів та Євросоюзу) місце за експортом зерна з часткою ринку в 11%. Причому гравці бізнесу цілком реально оцінюють перспективу другого місця.

Натомість, інфраструктура і на місцях, і транспортна, і обслуговуюча у більшості випадків занадто застаріла і не витримує нарощування обсягів виробництва.

ІТ

Про перспективи цієї галузі можна говорити безкінечно і лише позитивно.  Інтелектуальний потенціал України в цьому питанні вже давно привернув увагу світової громадськості.

Ми займаємо перше місце в Європі за кількістю сертифікованих фахівців. Вітчизняний ІТ-бізнес вже нині працює на зарубіжного замовника майже на 100%. Стартовий капітал для входження на цей ринок порівняно невисокий, а вартість послуг у нас суттєво нижча.

Сьогодні ринок показує 30-35% зростання щорічно, а інвестиції у вітчизняні стартапи цього сегменту за останні 5 років перевищили 240 млн доларів, що набагато більше, ніж середній показник по Східній та Центральній Європі.

"Сфера ІТ залежить менше від політичних умов і більше від людського капіталу, більш вузького кола фахівців. Якщо фабрику від силовиків не перевезти в Польщу чи Англію, то у найгіршому випадку, співробітникам ІТ-підприємства можна допомогти переїхати. Хоча я вірю, що треба створити таке бізнес-середовище, звідки бізнес (ані ІТ, ані інший) не хотів би переїжджати, а потім говорити про залучення суттєвих інвестицій", - коментує Яніка Мерило, виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA), експерт Агентства з питань електронного уряду України, член ради директорів профільної спільноти українських бізнес-ангелів UАngel.

Нагальні потреби

Тож, інвестори у всіх цих галузях вже з’являються. Поте для масовості явища ще багато чого не вистачає. Перш за все, потрібні реальні реформи та зміни в законодавстві. Ми говорили про це у попередньому матеріалі, але мусимо підкреслити найнеобхідніше:

1. Судова реформа, яка забезпечила би реальні можливості захисту бізнес-інтересів у суді.
2. Податкова реформа, яка систематизувала би фінансову діяльність підприємств, стабілізувала та знизила тиск на бізнес.
3. Проведення приватизації, в тому числі із залученням іноземного капіталу, яка би дозволила підприємствам набути господаря й розпочати, нарешті, системний бізнес.
4. Відповідна зміна законодавства, наприклад, прийняття Закону про приватно-державне партнерство, який залучив би додаткових інвесторів на довготривалі (до яких, наприклад належить переважна більшість інфраструктурних) та капіталоємні проекти. Причому закон не лише має бути теоретично, а й реально працювати.
5. Дієві кредитні механізми, які, наприклад, дозволяли би конвертувати кредит у статутний капітал. Насправді список можна суттєво подовжити.

"Для того, щоб іноземний інвестор пішов в Україну, - зазначає Мазепа, необхідно створити такі умови, які будуть гарантувати бізнесменам прозорі та зрозуміли правила гри. Тому необхідно не лише змінити законодавство, але й подолати корупцію та надати гарантії захисту будь-якому інвестору, як внутрішньому, так і зовнішньому".