За кілька місяців місцеві вибори, але вже зараз можна сказати, що хедлайнером цієї кампанії стане питання тарифів. Цю тему не омине жоден кандидат.

Буде багато розмов про прийнятний розмір тарифів, справжню ціну на український газ, і чому його не вистачає усім. Врешті, все зведеться до пошуку винних.

Очікувати, що наскрізь просякнута радянщиною комунальна сфера поступиться натиску кандидатів і почне працювати за новими правилами, марно.

Нову модель потрібно будувати в інший спосіб - не на виборчих перегонах, а вже зараз, і робити це слід максимально швидко. Доки в ЖКГ буде "совок", доти питання тарифів залишатиметься невирішеним. Воно є похідним, верхівкою айсберга, тоді як більшість проблем знаходиться поза увагою.

Які з цих проблем ключові? Про деякі з них йшлося у публікації "Хто зриває плани із заміщення імпортного газу". Ось вони.

1. Монополізм і відсутність конкуренції.

2. Формування ціни на основі витрат виробників, що позбавляє стимулів займатися модернізацією і скорочувати витрати.

3. Преференції для виробників, які працюють на дефіцитному для України газі.

Внаслідок цього зберігається перевернута піраміда відносин у ЖКГ.

1. Виробники і постачальники послуг накручують собівартість, бо чим більше вони накрутять, тим більшу отримають рентабельність - 6% від собівартості.

2. Оскільки понад 80% ЖКГ працює на імпортному газі, переважна частина сплачених коштів йде в російський бюджет.

3. Дефіцит газу та його імпорт у великих об'ємах не дозволяє зменшувати витрати кінцевих споживачів та державного бюджету загалом.

Ілюзія низьких тарифів уже зникла. Натомість не з'явилося жодних ринкових механізмів, які б дозволили врегулювати цю ціну на прийнятному для виробників та споживачів рівні і при цьому вирішити проблему з якістю комунальних послуг.

Як це зробити? Дуже просто: створити умови для заміщення газу. "Блакитне паливо" мусить втратити особливий статус і монополію у ЖКГ.

Це дуже важливо, бо конкуренція між різними видами палива зробить можливою конкуренцію між виробниками, а це кардинально змінить ситуацію в галузі. В результаті ми отримаємо обґрунтовані тарифи, а також стимули для суттєвого скорочення енергоспоживання і покращення якості послуг.

Карта розміщення котельних, ТЕС і ТЕЦ, які працюють на біомасі та торфі. Джерело uabio.org

Для цього Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - НКРЕКП, потрібно зробити чотири кроки.

Крок перший - прийняти постанову про порядок встановлення тарифів на тепло з відновлюваних джерел енергії, яке йде населенню у системі ЖКГ.

Обговорюється кілька підходів до формування цього тарифу: "на рівні з газом" (= газ), "витрати "плюс" (витрати +) та "газ "мінус" (газ -). З усіх можливих підходів до формування цього тарифу автори вважають правильним "= газ".

За даного підходу всім виробникам тепла з біопалива пропонується встановити тариф на рівні тарифу на теплову енергію з комерційного газу - близько 1 400 грн за Гкал без ПДВ - і не перевіряти при цьому їх рентабельність.

Плюси: значно менше роботи з встановлення тарифу і виробникам, і НКРЕКП. Одні не "накручують", інші не "розкручують". Виробники тепер зацікавлені знижувати свою собівартість і підвищувати свою ефективність.

Існує також значний макроекономічний ефект. При використанні місцевого біопалива створюються робочі місці, які починають сплачувати податки, розвивається місцева економіка. Економісти вважають, що державі вигідно заплатити навіть дорожче за місцевий товар, ніж купити дешевший імпортний.

На цьому будується політика державного протекціонізму багатьох успішних країн. Тобто навіть при тарифі за тепло з біопалива на рівні тарифу на тепло з комерційного газу державі вигідно займатися заміщенням імпортного газу в ЖКГ.

Держава спрямовує бюджетні кошти, які раніше йшли на "здешевлення" газу для теплогенеруючих підприємств, на підтримку альтернативного теплопостачання. При цьому підході можна очікувати найбільших темпів заміщення імпортного газу альтернативним паливом та суттєвого економічного ефекту.

За підходу "витрати +" виробник вираховує свою собівартість, і йому додають "рентабельність" - 6% від собівартості. Недоліки цього підходу: виробнику вигідно підвищувати собівартість, бо від неї залежить його рентабельність. Він почне "накручувати" вартість обладнання, будівництва, палива.

Виробник вираховує свою собівартість і несе результат у НКРЕКП, де його перевіряють і затверджують собівартість. В НКРЕКП, навпаки, будуть намагатися викинути з собівартості навіть реальні витрати, наприклад, проценти за кредитами.

Карта розміщення біогазових установок та систем збору біогазу. Джерело uabio.org

Одні "накручують", інші "розкручують", всі зайняті непотрібною справою для тисяч виробників. Така ситуація - найкраще середовище для корупції.

Якщо прийняти, що "біотариф" не може перевищувати "газовий", з'являться тарифи на тепло з біопалива у широкому діапазоні: 1000-1400 грн за Гкал. Можливе підвищення рівня рентабельності до 21% не скасовує основні недоліки цього підходу і не призведе до суттєвого заміщення газу біопаливом в ЖКГ.

Підхід "газ -" дискримінує українських інвесторів. За даного підходу можна очікувати менших темпів заміщення імпортного газу альтернативним паливом порівняно з іншим підходом. Наскільки менших - буде залежати від ставки дисконту. Чим більшим він буде, тим меншими стануть темпи заміщення.

При підході "газ -" середній тариф з комерційного газу, встановлений НКРЕКП у грудні 2014 року в рамках виконання постанови Кабміну №453 - 1 097 грн за Гкал без ПДВ, значно відставав від тарифів на теплову енергію з газу для бюджетних установ, які були встановлені на рівні 1 300 грн за Гкал без ПДВ.

Тобто при встановленні тарифів на тепло з ВДЕ на рівні середньо-зваженого тарифу з комерційного газу виробники тепла з ВДЕ отримають тариф, менший на 200 грн за Гкал, ніж виробники такого ж тепла з газу. Це значний дисконт, за рахунок якого держава економить чимало бюджетних коштів.

Додатковий дисконт недоцільний та економічно необґрунтований. Він загальмує заміщення природного газу в ЖКГ. Очевидно, що за такого підходу жодних змін в ЖКГ не відбудеться. Про модернізацію доведеться забути.

Модернізація галузі можлива лише за умови реалізації підходу "= газ". В іншому випадку інвестори не стануть розглядати можливість вкладення коштів у ЖКГ.

Крок другий - поширити дію нової постанови на об'єкти, що виробляють теплову енергію з відновлюваних джерел енергії для населення в ЖКГ, заміщують природний газ і введені в експлуатацію після 15 жовтня 2014 року.

Під нові принципи утворення тарифів повинні підпадати не тільки котельні, а й ТЕЦ на відновлюваних джерелах енергії і твердих побутових відходах. Крім того, встановлення тарифу повинно відбуватися щонайменше раз у квартал.

Для всіх ліцензіатів НКРЕКП ці зміни в тарифі повинні встановлюватися в автоматичному режимі шляхом їх оприлюднення на сайті НКРЕКП.

Карта розміщення виробників гранул та брикетів. Джерело uabio.org

Слід також вирішити питання підключення котельних на відновлюваних джерелах до існуючих теплових мереж. Зараз теплокомуненерго внаслідок конфлікту інтересів і свого монопольного положення не зацікавлені в появі конкурентів, тому часто перешкоджають підключенню виробників тепла з ВДЕ до теплових мереж.

Вирішення цієї проблеми полягає у створенні конкурентного ринку теплової енергії. Для цього необхідно провести юридичне розділення існуючих теплокомуненерго щонайменше на дві незалежні компанії. Одна буде займатися виробництвом і збутом теплової енергії, друга - її транспортуванням.

Також потрібно зняти заборону на приватизацію комунальної власності для компаній, що генерують теплову енергію, і спростити процедуру відведення землі для об'єктів, які працюють на відновлюваних джерелах енергії.

Прийнявши ці рішення, ЖКГ перестане нагадувати решето, у якому зникають енергоресурси і мільярди доларів щорічно. За цих умов тарифи зможуть зупинити ріст на рівні, прийнятному для більшості населення. Жодні інші рішення, тим паче адміністративні, не вирішать масштабної проблеми комунального господарства.

Олександр Домбровський, народний депутат, голова міжфракційного об'єднання "За енергетичну незалежність України"

Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України

Іван Надєїн, голова Комітету енергетичної незалежності України

Володимир Майстришин, член наглядової ради Біоенергетичної асоціації України