Долар став одним з головних ньюзмейкерів кінця зими.

26 лютого офіційний курс гривні подолав позначку 30 грн за долар, майже в чотири рази вищу, ніж на початку 2014 року.

На "чорному" ринку долар можна було купити за 40-42 грн, і навіть за таким курсом попит на нього був.

Покупці валюти в ті дні шукали продавців через оголошення в інтернеті.

"Привабливі пропозиції" про продаж кількох сотень доларів за курсом 38-39 грн знаходили своїх клієнтів уже за півгодини після розміщення оголошення.

Однак чи не найбільшу паніку "скажений" курс спричинив серед власників валютної іпотеки.

Кредити на купівлю житла, які вони свого часу отримували за курсом 5,3 грн за дол, за курсом 40 стали коштувати у вісім разів більше. Цілком зрозуміло, що у гривні вони вже давно сплатили вартість своїх кредитів та величезні відсотки.

Тисячі людей опинилися у безвиході. Навіть якщо вони відмовляться від придбаного житла, банки все одно вимагатимуть сплатити решту боргу.

Поширений у США механізм персонального банкрутства в Україні відсутній, тож суперечки з банком для пересічного українця можуть скінчитися погано. Більшість позичальників не мають грошей на "талановитих" адвокатів.

У 2004-2007 роках банки всіляко просували кредити у доларах та євро і ретельно приховували інформацію про можливі валютні ризики. Мовляв, навіщо брати позику у гривні за 20% річних, коли є валютний кредит за 12%?

Тепер банки намагаються зняти з себе відповідальність. "Позичальники знали про ризики, тож нехай продовжують платити", - кажуть у фінансових установах.

З одного боку, девальвація гривні поставила на межу банкрутства значний прошарок іпотечних позичальників, з іншого - під загрозою отримання величезних збитків опинилася вітчизняна банківська система.

Валютні несподіванки

Ослаблення гривні стало проблемою не лише для України. Подібний шок на початку 2015 року пережили навіть у розвинених європейських країнах.

Справжню бурю здійняв Швейцарський національний банк, який "відпустив" курс національної валюти на тлі стимуляційних заходів Європейського центробанку на початку 2015 року - друк євро для викупу облігацій та зупинки дефляції.

15 січня Швейцарія припинила утримувати курс 1,2 франка за євро, який перебував на цьому рівні майже три роки. Відтак, швейцарська валюта всього за день посилилася більш ніж на 20%, сягнувши 0,95 за євро, після чого стабілізувалася на рівні 1,05.

Серед постраждалих опинились швейцарські експортери та тримачі іпотечних кредитів у країнах центрально-східної Європи. Тут довгий час були популярні кредити у швейцарській валюті через її стабільність, низькі відсотки за кредитами та активну політику банків з їх просування.

Валютні ставки за іпотечними позиками у Швейцарії завжди були значно нижчими, ніж деінде у Європі. Навіть на початку 2015 року можна було взяти іпотеку під 1,5% річних, тоді як під час буму 2005-2007 років відсотки за іпотекою у Центральній та Східній Європі у місцевій валюті виражалися двозначними цифрами.

Швейцарський нацбанк писав про цю тенденцію у своїх звітах ще у 2009 році. Тоді серед "лідерів" іпотечних кредитів у франках були Австрія, Польща та Угорщина.

По суті, ситуація, у якій опинилися позичальники з Угорщини, Польщі, Хорватії та Румунії, подібна до української. Різниця лише у тому, що в Україні шоки значно більші. Для позичальників, які брали кредити при курсі долара всього 5,05 грн, зобов'язання у гривні зросли у п'ять разів.

Хорватія вагається

У Хорватії 60 тис позичальників взяли кредити у франках на загальну суму 21,8 млрд кун - 3,2 млрд дол. У січні курс франка до хорватської куни виріс із 6,4 до 7,3. Вартість кредитів підвищилася до 27 млрд кун.

У 2013 році хорватські суди винесли рішення у восьми справах, звинувативши фінансові установи у прихованих платежах та у тому, що вони не попереджали своїх позичальників про валютні ризики.

У 2015 році хорватський уряд заявив про намір захистити боржників і зафіксувати курс франка стосовно куни на рівні, який був 15 січня. Прем'єр Зоран Мілановіч назвав це "політичним рішенням", щоб уберегти сім'ї від банкрутств.

На озвучені наміри уряду вплинула перспектива виборів, хоча місцеві аналітики уже попередили, що цей захід може дестабілізувати банківську систему, понизити кредитний потенціал банків і зруйнувати привабливість Хорватії для інвесторів.

Банківські спілки готують свої пропозиції до переговорів з урядом. Ідеться про зниження ставок за валютними кредитами і перерозподіл виплат на кінець періодів.

У Польщі переможе ринок

Польща стала чи не найбільш уразливою країною до "шоку франка". Перед тим, як фінансова криза "накрила" Європу, тут кредити у франках мали значно нижчі відсоткові ставки - 3% у франках проти 11% у злотих.

У Польщі видали більше 560 тис кредитів у цій валюті лише у 2013 році, а це майже третина усіх іпотечних позик. До 90% усіх кредитів у франках - іпотечні, на 40 млрд дол. У січні франк ревальвував з 3 злотих до 4,3.

У цій країні існує ризик політичного рішення, бо восени - вибори. Британський аналітик у коментарі для New York Times назвав це "політичним динамітом". Для польських політиків це стане вибором між тим, чого хочуть люди, і тим, чого прагнуть банки. Попри ризики, польський уряд налаштований тримати оборону.

Міністр фінансів Матеуш Щурек заявив: "Запобігти усім ризикам - не функція уряду".

У країнах ЄС кредитні проблеми актуалізували проблему банківського нагляду та відповідальності банків щодо інформування клієнтів. Це меншою мірою стосується поляків, "відмінників" євроінтеграції та впровадження ринкових механізмів.

На відміну від Угорщини, тут були більш суворі вимоги до платоспроможності клієнта, тому лише 14,6% "проблемних" позик номіновані у франках.

На початок 2015 року лише 3% іпотечних позичальників мали проблеми з виплатою кредитів. Навіть якщо їх частка зростатиме, навряд чи є економічний сенс втручатися у ринковий механізм адміністративними методами.

Рівень достатності капіталу у банківському секторі Польщі високий - 15,3%, економіка зростає: за прогнозами - на 3,5% у 2015 році. "Проблемні кредити" можуть мати негативний вплив хіба що на рівні окремих фінансових установ.

Щоправда, "курс на ринок" може мати політичні наслідки для влади: опозиційна партія "Закон і справедливість" уже ставила на порядок денний питання захисту позичальників. Мабуть, це питання актуалізується з наближенням виборів.

Однак за інформацією джерел Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" у Польщі, на єдину політику регулятора чекати не варто. Швидше за все, ітиметься про індивідуальні рішення банків щодо окремих позичальників.

Угорщина за регулювання

Угорці також активно кредитувалися у франку протягом економічного буму 2000-х. Правда, ще протягом кризи 2007-2008 років форинт послабився щодо франка на 80%, тож уряд змушений був запровадити низку заходів допомоги позичальникам. Зокрема, було створено спеціальні програми конвертації валютних кредитів.

Одна з обіцянок Віктора Орбана, який прийшов на посаду прем'єр-міністра у 2010 році, - полегшення кредитного тягаря для людей, які брали іпотеку у валюті. Політик пообіцяв перевести їх у форинт за сприятливим курсом.

Фінальна фаза цього процесу припала на 2014 рік: так угорці були врятовані від чергового кредитного шоку, хоча це і боляче вдарило по банках.

Згідно із заявою, поширеною міністерством фінансів, усі валютні позичальники повинні перейти на кредити у форинтах у першій половині 2015 року, інакше умови за валютними кредитами стануть для них невигідними. Постраждають австрійські банки - Erste, Raiffeisen та UniCredit Bank, які були найбільшими кредиторами.

Орбан знаний своєю "антибанківською" політикою. За його врядування в Угорщині було встановлено найвищий рівень податку на банківську діяльність та запроваджено податок на трансакції позичальників. В угорському уряді переконані, що банки самі винні, бо не розповідали клієнтам про валютні ризики.

Яким шляхом піде Україна

Директорка столичної туристичної агенції Ольга Пономарьова на офіційній сторінці НБУ у Facebook також нарікає на банківських працівників. Коли вона брала кредит у 2007 році, "в банках уверяли, что в валюте лучше и стабильнее".

У Нацбанку також міркували над тим, хто винен у поточній ситуації.

Заступник голови НБУ Олександр Писарук озвучив висновки: "Відповідальність за це частково лежить і на центральному банку, що вчасно не передбачив масштабів можливої проблеми та не заборонив кредитування в іноземній валюті, і на банківських установах, що проводили занадто агресивну кредитну політику, а також на позичальниках, що свого часу не оцінили валютні ризики".

Тим не менше, поки що позиція банків є домінуючою. Це зрозуміло, тому що будь-які поступки клієнтам банки повинні робити за власний рахунок. Якщо долар коштуватиме 30 грн, а конвертацію кредиту проводити по 8 грн, то різницю НБУ змусить списати з власних коштів фінансових установ.

Власне, у цьому і полягає коріння їх небажання йти назустріч позичальникам.

Поступки клієнтам та банкам треба робити одночасно, і тут головна роль належить НБУ. Однак регулятор поки що намагався вирішити лише частину питання.

Наприклад, голова НБУ Валерія Гонтарєва наприкінці грудня 2014 року говорила про оформлення меморандуму щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті з банками.

Згідно з оприлюдненими положеннями документа, споживчі кредити в іноземній валюті, отримані під заставу нерухомості, залишок за основною частиною яких не перевищує 2,5 млн грн, мали бути реструктуризовані за курсом 7,99 грн за долар.

Умовою дії цього меморандуму було скасування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення позик в іноземній валюті - те, чого найбільше боялися позичальники.

У лютому у Верховній Раді Гонтарєва запевнила, що уже 12 банків, які тримають 90% валютної іпотеки фізосіб, погодилися підписати цей документ. Однак до 10 березня, за інформацією ЗМІ, документ підписали представники тільки двох установ: Привабанку та "Альфа банку Україна". Решта затягують процес.

Приватно банкіри зізнаються, що цей проект неперспективний, і розробляють індивідуальні програми реструктуризації. Однак вони менш вигідні для позичальників, ніж те, що передбачає меморандум.

Financial Times застерігає європейські країни: "Подумайте двічі перед тим, як іти угорським шляхом". Щоправда, і простого рішення видання теж не пропонує.

Як вважають аналітики інформаційної кампанії "Сильніші разом!", якщо громадяни з усіх сил намагатимуться платити за кредитами, це знизить їх купівельну спроможність, а отже, і темпи відновлення економіки.

Якщо ж позичальників "врятує" держава, це негативно вплине на банки: курсова різниця стане їх чистим збитком. Це скоротить кредитування та спричинить рецесію. Допомога ж проблемним банкам з боку держави створить навантаження на державні фінанси і може призвести до неконтрольованої емісії гривні.

Український сценарій, швидше за все, буде ринковим: у держбюджеті порожньо, валютні резерви вичерпано, надскладна економічна ситуація і тиск зовнішніх кредиторів не дозволять займатися "соціалізмом".

Є й позитив. Населення таки навчиться ніколи не покладатися на всемогутню державу, яка мусить захистити громадян від усього поганого.

Валентина Кузик, журналіст інформаційної кампанії "Сильніші разом!"