Саботаж за спиной армии

Командири військових частин офіційно розкривають ворогу інформацію про бойову готовність збройних сил України.

В Інтернеті можна знайти перелік "Буків", які знаходяться на балансі Міноборони, опис їх технічного стану та адресу розташування. Чи, наприклад, кількість і схеми дислокації зенитно-ракетних систем ЗРК С-300П.

При цьому в Міноборони на оприлюднення стратегічної інформації під час війни закрили очі, Служба безпеки України переклала відповідальність на Генпрокуратуру, а в Адміністрації Президента не знайшли часу на детальний розбір ситуації.

Тож, поки Порошенко за кордоном благає передати Україні натівське озброєння, в підконтрольних президенту силових відомствах відбувається бардак. На найнижчих щаблях оборонної системи у військових частинах склалися ідеальні умови для саботажу та продажу ворогу інформації.

Тому треба детально розкласти проблему по полицями, так як вона має системний характер, і несе реальну загрозу національній безпеці України.

Коріння саботажу

Диявол криється в деталях, а також в законодавстві України.

На сьогодні будь-який розпорядник бюджетних коштів щось купує чи ремонтує за правилами торгів чинного закону про закупівлі. Аби торги були чесними та конкурентними, закон зобов’язує замовника деталізовано описувати технічну характеристику предмета закупівель. А також оприлюднити на загальнодоступному веб-порталі "Вісника державних закупівель".

Наприклад, якщо школа ремонтує парту, завгосп має описати кількість парт, їх стан, розмір, колір, зношеність, розташування, яка необхідна фурнітура, фарба, лак і т.д. Військові частини не є виключенням.

Тож, якщо частина ремонтує танк, вона має також оприлюднити його точний опис на веб-порталі.

Крім того, проведення відкритих торгів потребує 50-60 днів запасу. Практика конкурентних торгів адекватна під час мирного неба над головою. В часи війни, закупівля озброєння протягом двох місяців, та ще й з детальним описом розкриває нові горизонти для диверсантів, підриває національну безпеку держави та ставить під загрозу життя громадян.

У командирів військових частин, яким виділили гроші на купівлю нової чи ремонт старої техніки є дві альтернативи конкурсним торгам. Перша - отримати статус державної таємниці на інформацію про наявну чи необхідну техніку. Другу більш просту альтернативу запропонували парламентарі.

На початку травня цього року набрав чинності закон № 1234-VII, який фактично дозволив силовикам не проводити конкурсні процедури державних закупівель. Тобто, депутати зняли головний біль чиновникам в лампасах. Торги замінили на переговорну процедуру при особливих соціально-економічних умовах. Наприклад, під час АТО.

Переговорна процедура характеризується тим, що замовник власноруч обирає підрядників, заключає з ними договір і протягом 17-20 днів отримує товар. Зобов`язання щодо детального оприлюднення опису предмета закупівлі при переговорній процедурі відсутнє.

Проте, не всі командири військових частин вхопилися за нововведення, аби секретно та вчасно підготуватися до опору агресора. Деякі й надалі продовжують оголошувати довготривалі відкриті торги. А відтак, відкладають модернізацію збройних сил на кілька місяців та оприлюднюють стратегічну інформацію перед широкою публікою.

Автор з етичних міркувань наводить лише кілька кричущих випадків. Військова частина А0215 Міноборони (м. Вінниця)ще в червні цього рокуоголосила торги на ремонт 400 зенітно-ракетних комплексів, 160 "Буків" та іншої протиповітряної техніки.

На веб-порталі було оприлюднене детальне розташування техніки та її опис.

Торги завершились у вересні. Очікувано на закупівлях перемогли два держпідприємства - Південне виробничо-технічне підприємство та "Граніт". Адже не кожна приватна контора відремонтує "Бук" на режимному об’єкті.

Фактично, сама процедура торгів була зайвою. Військова частина могла одразу без конкурсів підписати договори з держпідприємствами. Проте, керівництво військової частини втратили час, розсекретили стан та місце розташування проти повітряного озброєння. На початку літа ця ж вінницька частина провела торги для ремонту десяти "буків", також розсекретивши їх місце знаходження.

Військова частина А0215 Міноборони активно оприлюднює стратегічну інформацію перед широкою публікою. СБУ та Міноборони не реагують

Конкурсні торги в оборонній сфері під час війни містять і інші небезпеки. Якщо на торги ніхто не прийде, вони скасовуються. Тобто, армія взагалі не отримує те, що потрібно.

Військова частина А1912 Міноборони(Житомирська область)кілька місяців поспіль намагається провести торги на перевезення спорядження з окупованого Севастополя. Однак спроби провалюються, оскільки перевізники не приходять на конкурси частини. Тож, обладнання, яке могло б знадобиться на фронті, залишається в Криму.

Військова частина А1476 Міноборони (м. Суми)взагалі скасувала торги на перевезення військової техніки через помилки в оформлені документів.

Військова частина А3358 (м. Житомир) не закупила 70 акумуляторів для транспорту.

Заради справедливості варто додати, що, окрім військових частин Міноборони, закупівлі активно провалюють також Нацгвардія та Держприкордонслужба.

Експерти ЦПСА провели моніторинг 131 відкритих торгів загальною сумою 89,1 млн. гривень, які були реалізовані протягом червня-серпня 2014 року. Із 131 торгів 91 були скасовані через відсутність пропозицій чи інші формальні причини. Тобто, 70% торгів зірвано.

Для прикладу, в/ч 2269 Нацгвардії (Кіровоградська обл.) в кінці липня не змогла зорганізувати ремонт літаків АН-72 та АН-74.

Військова частина 9935 Держприкордонслужби (Одеська обл.) не змогла закупити вчасно 1500 тонн палива.

Військова частина 1471 Держприкордонслужби  (Київська область) відмінила закупівлю 130 тонн консерв, необхідних на східному фронті.

Найбільше торгів зірвано у військовій частині 2269 (Нацгвардія). Всього скасовано 27 торгів оголошених, з метою ремонту авіатранспорту МВС.

Причини саботажу

На перший погляд, може здатися, що причини проблеми лежать на поверхні. Чи то командири військових частин продалися ворогу, чи вони ж недочитали закон.

Та ситуація набагато складніше. На прикладі одних відкритих торгів, автор звернувся до Нацгвардії з простим питанням. Чому така-то військова частина ігнорує зміни до законодавства, і регулярно проводить відкриті торги?

Відповідь приголомшила. В Нацгвардії заявили, що переговорна процедура дозволяє обрати лише одного постачальника. А оскільки товар різний, може знадобиться кілька постачальників. Тому проводяться відкриті торги за лотами.

Це не є правдою. Тому, що на "Віснику" є не безліч прикладів, коли військові частини дрібнять товар на лоти, і спокійно проводять переговорну процедуру.

"За кожним лотом замовник має право вибирати одного переможця, у разі переговорної закупівлі", - роз`яснив правові нюанси один із розробників нового закону про здійснення державних закупівель Андрій Марусов.

Є командири, які успішно користуються законодавчими новвоведеннями

На прикладі "Буків", автор звернувся з подібним питанням до Міноборони. Щоправда, додав, що відкриті торги розкривають інформацію про розташування зенітних комплексів. Та нагадав про існування переговорної процедури.

На подив, в Мінобороні відповіли, що згідно нового законодавства переговори може проводить лише орган центральної влади – міністерство. Тому, військові частини не мають проводити переговорні процедури. Це, знову таки, не є правдою, оскільки деякі військові частини успішно користуються переговорами.

Згідно закону про закупівлі, обов’язок роз’яснень та рекомендації торгам лежить на Мінекономрозвитку.

Як з`ясувалося, через якісь внутрішні перепитії міністерство Павла Шеремети спромоглося надати роз’яснення щодо користування переговорною процедурою під час державних закупівель лише через п’ять місяців після оприлюднення нового закону.

Роз`яснення стосовно порядку закупівлі озброєння та військової техніки надані через чотири місяці. І то, за словами експертів, роз’яснення настільки заплутані, що якомусь командиру військової частини буде нелегко розібратися, за якими процедурами ремонтувати озброєння.

Отже, в сухому підсумку виявилось: ані Нацгвардія, ані Міноборони не розібралися, як саме керуватися новою процедурою. Мінекономрозвитку, в якому працює 1300 чиновників, не спромоглося швидко напрацювати адекватні роз’яснення.

А відтак саботажникам та диверсантам відкрився простір для маневру. 

Що будемо робити?

Чи не щотижня президент Порошенко відвідує західні країни з проханнями та пропозиціями надати Україні зброю для захисту європейських цінностей. Та є великі сумніви, що нинішні силовики зможуть дати раду натівським високоточним "джевелінами".

Автор намагався донести проблему оприлюднення стратегічної інформації до СБУ та Міноборони. Однак, підлеглі Валентина Наливайченка офіційно проявили байдужість. Лише порадили звернутися до відомства Віталія Яреми.

Підлеглі Валерія Гелетея взагалі відписали нісенітниці, аби тільки автор відчепився.

В АПУ, яке контролює силовиків пообіцяли, протягом 30 днів розібратися. Дійсно, а куди адміністрації Порошенка поспішати?

Фото з екаунту Петра Порошенка в Фейсбуці

Така пасивна позиція чиновників призвела до системної проблеми, через яку командири на місцях зривають в рамках закону постачання техніки та спорядження на фронт. Але проблема на те і існує, щоб її вирішити. Тому, хоч і запізно, але вже зараз Міноборони, Держприкордонслужба та Нацгвардія повинні зробити наступні кроки.

По-перше, у співпраці з Мінекономрозвитку розповсюдити військовими частинами адекватні практичні роз’яснення, як користуватися новим тендерним законодавством.

По-друге, провести спільну робочу панель з Антимонопольним комітетом, Держфінінспекцією та ГПУ, на якій розглянути застосування норм нового закону. Треба, щоб керівництво військових частин не боялось проводити переговорні процедури через контролюючі органи.

І наостанок, СБУ зобов’язана перевірити керівництво військових частин, які штучно затягували закупівлі для армії на предмет саботажу.