Курс на реприватизацию

В новій програмі дій уряду "100 кроків" немає навіть натяку на можливу реприватизацію, чи на будь-який вид компенсації від олігархів на користь України. А дарма.

Роки правління Віктора Януковича характеризуються буйним розквітом олігархії.

Найбільш наближені до влади Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ збільшили свої активи в рази.

Син екс-президента Олександр Янукович за лічені роки із звичайного стоматолога перетворився на мільярдера та вугільного короля.

Громадськості презентували офшорну діру під вивіскою "Курченко".

Олігархи підтримували "сім'ю" до останньої миті. Не секрет, що саме багатії купили Януковичу крісло президента, а 2012 року завели до парламенту численні групи народних депутатів з партквитками Партії регіонів.

Ці парламентарі слухняно віддавали голоси "за" навіть тоді, коли Янукович проштовхував диктаторські закони та жорсткі заходи щодо учасників мітингів.

Паралельно на Заході лобісти за мільйони доларів наполегливо формували альтруїстичний імідж старих олігархів. В Україні політичні експерти з розумними обличчями розповідали, що олігархи тепер працюють на благо Вітчизни.

Однак під час реальної суспільно-політичної катастрофи брехні настав край. "Альтруїсти" обрали політику мовчазного нейтралітету, розв'язавши руки кривавому тирану. Мовчали навіть тоді, коли потвори почали вбивати людей.

Революція закінчилася ганебною втечею "сім'ї". Старі олігархи поспіхом "змінили колір", засудили кровопролиття і висловили підтримку новій владі.

Лише Ігор Коломойський узяв відповідальність за Дніпропетровщину, щоб припинити спровокований Росією процес розколу України. Інша річ, що він також бере під контроль усі бізнес-процеси в регіоні. Проте це розумний крок.

А ось Рінат Ахметов, Вадим Новинський та Сергій Тарута, схоже, не проти приходу росіян на територію України. Вони не роблять нічого, щоб зупинити процеси розколу Донеччини та інших регіонів. Єдине питання: чому?

Чи то їм пригрозив Володимир Путін, чи то вони матимуть величезний зиск від того, що велика частина території України перейде під контроль Москви.

Здавалося, олігархи уникнули відповідальності. Однак арешт Фірташа показав, що він розплачується. Правда, не за те, що був наближеним до Януковича олігархом, а за те, що на нього зареєстровано багато російського бізнесу в Україні.

Рінат Ахметов. Фото lenta-ua.net

Обшук у швейцарському офісі Ахметова наштовхує на думку, що санкції чекають інших олігархів, що працювали з Януковичем чи допомагають Путіну.

Однак політична відповідальність з точки зору економіки України не є адекватною компенсацією. Олігархи заробили мільярди і стали власниками об'єктів державної власності за рахунок спотворення в своїх інтересах економічного середовища у країні. Вони не давали заробляти багатьом, аби заробити самим.

Саме тому грошова компенсація втрат України є дуже актуальною. Словами держбюджет не наповниш, а от поверненням держмайна, придбаного на сумнівних конкурсах, можна допомогти знекровленій державі.

Хто збагатився завдяки Януковичу

Вважається, що за часів правління Януковича багатшали лише його сини та їх найближчі друзі - так звана сім'я. Це не так. Тлумачення "сім'ї" потрібно розширити до більш широкого кола "наближених до тіла".

Активи багатьох мільярдерів та мультимільйонерів зросли в кілька разів саме завдяки режиму тирана. Ахметов, Фірташ, Новинський, Коломойський також є серед людей, що непогано почували себе за часів "портрета".

Корупційні схеми, які стали відомими у перші дні захоплення Межигір'я, дозволяють припустити, що державна власність за часів "сім'ї" розподілялася серед своїх за заниженими цінами. Тінь падає на результати діяльності головного процесора приватизації - Фонду держмайна.

За даними преси, від 2010 року на конкурсах найчастіше перемагали структури, підконтрольні Ахметову, Фірташу, "сім'ї", росіянам, а також маловідомі офшори.

За чотири роки великих державних активів вартістю понад 3 млн грн реалізовано на 18,6 млрд грн. Левову частку від виручки становить угода із структурами Ахметова на продаж ВАТ "Укртелеком" за 10,575 млрд грн. Інших об'єктів теж було багато, просто їх вартість суттєво занижувалася.

Багато підприємств готувалося до приватизації найближчим часом, зокрема, через механізми концесії та державно-приватного партнерства.

Ахметова можна назвати головним щасливчиком часів "сім'ї". Донецький олігарх отримав найсолодші об'єкти приватизації - найбільші природні монополії.

П'ять найдорожчих угод приватизації, 2010-2013 роки

Джерело: звіти ФДМ

* - за даними преси

Не образили й Фірташа. За часів Януковича він перетворився на газового короля. За підтримки "регіоналів" він придбав 16 міськгазів та облгазів, 75% акцій Волиньобленерго та 94% Харківської ТЕЦ–5 - однієї з найбільших теплоелектроцентралей в Україні.

До слова, підлеглі Фірташа поводяться із споживачами як із підданими монарха. Співробітники "Київоблгазу", яке також пов'язують з Фірташем, грубо порушують закон "Про захист персональних даних", розклеюючи по вулицям міст листівки з переліком боржників, їх домашніми адресами та іншими особистими даними.

Навіть якщо у людини борг за газ становить 1 грн, її все одно вносять до переліку і погрожують вимкнути взимку газ.

На тлі Ахметова та Фірташа "блідне" навіть син екс-президента. За даними преси, у травні 2013 року структури Олександра Януковича придбали на біржі блокуючі пакети акцій п'яти центральних збагачувальних фабрик за 111,9 млн грн.

Тривожним сигналом є посилення позицій росіян на енергоринку країни. Структури колишнього віце-спікера Держдуми Олександра Бабакова контролюють "Київобленерго", придбали 45% "Чернівціобленерго" і 50% "Закарпаттяобленерго".

Це дало прикрі результати. Недавно "Київобленерго" хотіло від'єднати від електромереж усіх інтернет-провайдерів Київської області. Чому це сталося у розпал агресії Росії проти України, варто з'ясувати. Якщо пояснень не буде, то стане зрозуміло: присутність Бабакова загрожує національній безпеці України.

Разом з активною приватизацією навколо ФДМ спалахували корупційні скандали, які дивним чином не зачіпали інтереси олігархії.

Так, на початку 2013 року СБУ встановила факти порушення законодавства під час приватизації Київського заводу реле та автоматики. Початкова вартість об'єкта становила 2,92 млн грн. Однак у документах торгів не було сказано про 987 млн грн боргу заводу перед державою, який мусив виплатити потенційний покупець.

Крім того, у січні 2014 року Генпрокуратура подала в Окружний адміністративний суд Києва позов, у якому попросила визнати недійсним продаж 60,7% акцій енергогенеруючої компанії "Донбасенерго". Як відомо, цей актив отримав Гуменюк, що мав стосунок до володіння резиденцією Януковича у Межигір'ї.

З 2010 року ФДМ керує Олександр Рябченко, який обійняв посаду за квотою комуністів. Як з'ясували журналісти, за рік статки голови фонду зросли у 24 рази. На кінець 2012 року його сукупний дохід сягнув 4,48 млн грн, і це лише офіційно.

Причини постійних скандалів криються в особливостях діяльності фонду, які чітко визначив екс-заступник директора департаменту законодавчо-аналітичного забезпечення реформування власності ФДМ - до 2009 року - Володимир Ларцев.

"Перше - масовість розпродажу активів. Друге - авральний спосіб їх приватизації. Третє - адресність планованих продажів високоліквідних підприємств.

Четверте - дармові ціни. П'яте - відверто корупційні механізми, які ФДМ заклав у Програму приватизації на 2012-2014 роки. Шосте - проведення приватизації кількома особами: Рябченком за сприяння соціаліста Василя Цушка (очолюваний ним Антимонопольний комітет дає дозвіл на купівлю великих підприємств)".

Олександр Рябченко. Фото radiosvoboda.org

Як провести реприватизацію

Гіпотетично Фонд держмайна працював у правовому полі. Держава отримала вигідну плату. В Україні відсутні монополісти. Проте це лише на перший погляд.

Щоб розвіяти будь-які сумніви у зловживаннях фонду та Антимонопольного комітету, новому уряду достатньо ініціювати незалежний аудит проданих об'єктів. Тоді з'ясується, що в Україні повно монополій. Причому ці монополії були створені за рахунок держмайна, яке за безцінь продавав ФДМ "потрібним" особам.

Бажано, щоби майно оцінювали міжнародні спеціалісти з репутацією. Тоді олігархам буде складно довести своє право на нього в іноземних судах, а Україна не втратить репутацію на міжнародній інвестиційній арені.

Важливо також, щоб аудиторам не могли заплатити місцеві мільярдери, бо закордонні інституції теж схильні до корупції у дещо завуальованому вигляді.

Крім того, незалежні юристи повинні перевірити процедури проведення торгів - чи відповідали переможці конкурсу заявленим вимогам.

Міжнародні аудитори також проконтролюють, чи виконує покупець взяті на себе зобов'язання після торгів. Наприклад, чи дотримані норми трудового законодавства, чи проводиться модернізація об'єкта.

Окремо міжнародні експерти повинні перевірити, чи не зумовили продажі "в одні руки" створення штучних монополій. Наприклад, газову імперію Фірташа.

Далі все просто. Якщо майно було недооцінене, конкурс відбувся з порушеннями, новий власник держмайна не виконав умови після торгів чи взагалі не виплатив всю суму, а на просторах економіки утворилася монополія, таке майно треба негайно націоналізувати з подальшою реприватизацією.

Уряд мусить підготувати прозорі умови конкурсу та нове антимонопольне законодавство. На нові торги варто запросити якомога більше цивілізованих капіталістів із США, ЄС та Близького Сходу, щоб підвищити конкуренцію. Гроші колишнім власникам можна повернути з оплати за перепродане майно.

Реалізовані державні активи вартістю 3 млн грн і більше

Джерело: звіти ФДМУ

У пересічного громадянина поняття "націоналізація" може асоціюватися з воєнним комунізмом початку 20 століття. Проте західний цивілізований світ в кризові часи активно втручався в економічну діяльність приватних підприємств.

У 2008 році уряд США націоналізував найбільші у країні іпотечні компанії Fannie Mae та Freddie Mac, які володіли чи гарантували боргові зобов'язання більш ніж на 5 трлн дол. За невтручання держави фінансова система могла обвалитися. З подібною метою Ісландія у тому ж році націоналізувала три великі банки.

Суверенітет держави над усіма її багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю закріплений у Хартії економічних прав та обов'язків держав, затвердженій ООН. Міжнародний документ діє в Україні і визначає невід'ємне право держави націоналізувати чи експропріювати власність.

Уряд, який здійснює такі заходи, повинен сплатити компенсацію. Ця умова застерігає від помилок. Так, недавно уряд Аргентини погодився виплатити 6 млрд дол іспанській корпорації Repsol за те, що безоплатно націоналізував контрольний пакет акцій Repsol у латиноамериканській компанії YPF.

Repsol оцінила збиток від експропріації YPF 1,76 млрд дол і подала позов у міжнародні суди, вимагаючи 10 млрд дол відшкодування. Під тиском міжнародної спільноти аргентинці пішли на поступки.

* * *

Українці перемогли у кривавій боротьбі з тираном. Мільярдери підтримали новий уряд, відвернулися від екс-президента. Проте олігархія - це бомба уповільненої дія, яка вибухне під час наступних виборів.

Саме багатії-монополісти знівелювали світлі ідеї демократичних виборів великими грошима. Янукович - плід бутафорних виборів. Одного тирана здолали, та нема гарантій, що у травні гроші олігархів не посадять на трон чергового маніяка.

Уже зараз уряд повинен виправити помилки минулих років. Забезпечити дієве антимонопольне законодавство. Перепродати держмайно, яке було приватизоване корупційним шляхом. Розвалити існуючі імперії монополістів.