Багато людей обговорюють недавній виступ голови Федеральної резервної системи Бена Бернанке під назвою "Криза як класика фінансової паніки".

Однак поки більшість обговорює "велику картину", меншість дивиться в інший бік.

Справді, якщо звернути увагу на заяви ФРС, можна помітити цікаву тенденцію.

В останні роки актуальна тема припинення дії правила Too Big To Fail.

Мова йде про великі компанії, які держава змушена підтримувати через їх суттєву вагу на ринку. Саме цю тему недавно висвітлював глава ФРС Нью-Йорка Вільям Дадлі.

За його словами, проблема в тому, що це правило створює нерівні умови для великих і малих фінансових фірм. Великі отримують перевагу, усвідомлюючи, що вони потрапляють до категорії "занадто великих для краху".

Інша проблема у тому, що ця перевага створює стимули для фінансових компаній ставати більшими і складнішими в управлінні. Так формується порочне коло.

Компанії зростають, щоб стати Too Big To Fail. Отримуючи фінансову допомогу, вони стають ще більшими. Це збільшує ризики для фінансової стабільності і робить проблему "занадто великих" ще гострішою.

Остання фінансова криза наочно продемонструвала важливість фінансової стабільності як необхідної складової для динамічного розвитку економіки.

Проте вихід є. На думку Дадлі, необхідно виробити чіткий підхід та більш стійку фінансову систему. Вона повинна знизити вартість краху настільки, щоб банкрутство великих компаній стало можливим.

Слід підвищити стандарти, що знизить імовірність краху таких фірм, і роздробити існуючі монстри, щоб їх банкрутство не могло загрожувати фінансовій системі.

Зазвичай одна промова не повинна привертати стільки уваги, але їх було чимало. У 2012 році Дадлі вже порушував цю тему, і не тільки він.

Будинок ФРС. Фото flickr.com

Головний юрисконсульт ФРС Нью-Йорка Томас К. Бакстер-молодший звертав увагу на цю проблему у виступі на юридичному факультеті Колумбійського університету. Це не дивно: ФРС Нью-Йорка курирує місцеві фінансові організації і вважає це проблемою. Ця ж тему порушували різні посадовці ФРС в усій країні.

Одним з найбільш характерних став виступ президента ФРС Далласа Річарда В. Фішера. Він консерватор, який виступає проти державного втручання і зневажає спасіння компаній, котрі опинилися на грані банкрутства. Фішер стурбований тим, що фірми, "занадто великі для краху", вимагатимуть ще більше допомоги.

Не потрібно бути експертом в розпізнаванні тенденцій, аби побачити: ФРС хоче припинити дію цього правила. Коли все знову почне розвалюватися, саме вона буде інстанцією останньої надії, якій доведеться розгрібати цей безлад.