Павел Розенко: "Вилкула и Арбузова постигнет судьба Тигипко"
Продовження. Першу частину інтерв'ю читайте тут.
- Досвід екс-міністра соцполітики Сергія Тігіпка, в якого за час перебування на посаді значно впав політичний рейтинг, показав: соціальна тематика, скоріше, хоронить політика, ніж посилює його.
- Він втратив довіру людей, коли пішов працювати в уряд Януковича. А міністр соціальної політики - це вже похідна від помилки, якої Тігіпко припустився у 2010 році.
Людина, яка могла бути прем'єром при президенті Юлії Тимошенко, погодилася на посаду віце-прем'єра в уряді Азарова без жодних повноважень.
Союз "консервативного" Азарова та "прогресивного" Тігіпка мав би збалансувати роботу уряду, запустити реальні реформи в Україні, але не так сталося, як гадалося. Реформи закінчилися крахом, так і не почавшись, а ми побачили "ретроградного" Азарова і "спаленого" Тігіпка.
Те саме відбувається з новим поколінням "младореформаторів" - Арбузовим і Вілкулом.
- Що ви маєте на увазі?
- Вілкул та Арбузов за тією ж логікою мали б урівноважити консерватизм Азарова, але зараз вони яскраво показують відсутність будь-яких реальних менеджерських навиків і здібностей та летять разом з прем'єром у прірву економічної нестабільності та політичного небуття.
Думаю, з ними відбудеться те саме, що з Тігіпком, який з перспективного політика за кілька років роботи під "патронатом" Миколи Яновича перетворився на рядового члена Партії регіонів.
Найцікавіше, що, пройшовши крізь "вогонь і воду" міністра соціальної політики, саме цією соціальною політикою у Верховній раді він вже вирішив не займатися.
Очевидно, що згода займатися важкими питаннями соціальної політики стала його великою помилкою.
- Ви про призначення чи про рішення не займатися соціальною політикою в подальшому?
- Про призначення. Я стежу за кадровими перипетіями в Мінсоцполітики і бачив, як призначення на посаду міністра для Тігіпка стало неприємним сюрпризом від президента.
- Як ви це побачили?
- Наприкінці 2010 року відбувалася велика нарада у президента на тему економічних реформ. Після її завершення президент мав оголосити новий склад уряду.
Тігіпко з цієї наради вийшов явно не в гуморі і сказав, що буде займатися економічною чи соціальною політикою, і опустив голову. Було очевидно: ну не хоче він займатися "соціалкою", не цікаво йому це.
- Ви не вважаєте цей вчинок сміливим? Не кожен здатний ціною свого рейтингу провести пенсійну реформу, розуміючи, що будь-яка радикальна реформа буде болісною і призведе до втрати рейтингів.
Сергій Тігіпко. Фото прес-служби Тігіпка |
- Для будь-якої влади є момент, коли можна і потрібно проводити реформи, навіть непопулярні. Це, як правило, півроку-рік після приходу до влади.
Коли цим шансом не скористатися, наслідки для країни стають більш згубними.
Я розумію, що пенсійна реформа потрібна, але категорично не поділяю поширеної думки про її "непопулярність". Пенсійну реформу можна і потрібно було зробити популярною.
Вона не обов'язково вбиває кар'єру політика, який її просував.
Однак для цього потрібно мати політичну волю і поставити собі питання: чого ми хочемо досягти пенсійною реформою?
Безумовно, йдеться про дві основні проблеми: мізерні пенсії та соціальну несправедливість при їх призначенні.
У нас сьогодні де-факто дві пенсійні системи. Одна - для простих людей (біля 90% пенсіонерів), у них пенсія за формулою становить близько 45% від заробітку.
Друга - система спеціальних пенсій для чиновників, пенсія яких становить близько 80% заробітку. І перша, і друга категорії громадян сплачують приблизно однакові внески, але "на руки" отримують різні пенсії.
Якщо цю соціальну несправедливість раз і назавжди усунути і встановити єдині принципи нарахування пенсій, реформа була б популярною. Люди однозначно підтримали б такий крок.
Однак ініціатори пенсійної реформи просто не зважилися на такий крок. Бо що ж це за друга частина пенсіонерів? Це депутати, урядовці, судді, прокурори, працівники Нацбанку, митники, президент, врешті-решт. Отже, це сама влада і той репресивний апарат, який її оберігає.
Виникає справедливе питання: чого ж вистачило політичної волі підняти для жінок пенсійний вік, для всіх підняти страховий стаж на десять років, обмежити пенсійні права інвалідів, "чорнобильців", науковців, військовослужбовців, працюючих пенсіонерів і не вистачило мужності, щоб скасувати привілеї для "себя любимых"?
Ось і маємо наслідок: через два роки після проведення цієї "пенсійної реформи" середня пенсія звичайних пенсіонерів становить 1 000 - 1 300 грн, а у митників пенсія вже близько 5 500 грн, у суддів - 8 000 грн, у прокурорів - 7 500 грн, у колишніх депутатів та чиновників - 15 500 грн.
Звичайно, що така "пенсійна реформа" ніколи не буде популярною. Наша фракція внесла законопроект щодо єдиних принципів нарахування пенсій. На жаль, він був відхилений парламентом - Партія регіонів за нього не голосувала. Але ми не зупинимось на цьому, будемо реєструвати такі ініціативи знов і знов.
- Реформа передбачала обмеження високих пенсій, і їх обмежили.
- Влада так хвалилася цим! Це обмеження почало діяти з 1 жовтня 2011 року.
Нібито воно діє, але півроку тому з'явилося рішення Конституційного суду за поданням колегії суддів. КС визнав, що обмеження пенсій для однієї категорії - суддів - є неконституційним. Тепер судді - єдина категорія громадян, які без обмежень можуть отримувати пенсію 15, 20, 30 тис грн.
Президент мовчить, Кабмін і Міністерство соціальної політики - теж. Хоча це рішення цинічне, абсолютно неадекватне і суперечить як Конституції, так і тим принципам пенсійної реформи, якими так хизується влада.
Не виключаю, що завтра до Конституційного суду звернуться колишні депутати чи прокурори, які також вимагатимуть повернення собі пенсій по 15 тис грн.
Ось і вийде: пенсійна реформа "вдарила" лише по звичайних людях, а у чиновників - жодних проблем і незручностей. І тоді "комунізм" для окремо взятої категорії громадян в Україні буде успішно побудовано.
"ВЛАДА ПРОВОДИТЬ ПЕНСІЙНУ РЕФОРМУ ЗА РАХУНОК ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ"
- У 2012 році районні суди після звернення Пенсійного фонду масово "зрізали" пенсії людям, які раніше отримали додаткові нарахування.
- Ці рішення приймалися не на підставі судових рішень, а в наказовому порядку.
Були оприлюднені письмові вказівки "з центру" без жодних підписів і вихідних даних про те, щоб "чорнобильцям" та іншим пільговим категоріям громадян, які в судах виграли свої пенсійні справи, "зрізати" ці кошти.
- А хто може бути автором таких "інструкцій"?
- Звісно, що такі речі по системі можуть розповсюджуватися лише за вказівкою керівництва Міністерства соціальної політики. Проте довести це зараз неможливо.
Парадокс: люди виграли усі суди, Пенсійний фонд програв усі апеляції, рішення судів набрали чинності, почали виконуватися, а потім Пенсійний фонд такі пенсійні виплати просто самочинно "зрізав", без жодних судів. Основна маса постраждалих від таких дій - "чорнобильці", працюючі пенсіонери, діти війни.
Почалися виступи, і певній кількості людей були виплачені невеликі компенсації. Активним збільшили виплати, але повного відновлення прав не сталося.
- Деякий час під Верховною радою протестували "чорнобильці", які вимагали повернути їм надбавки. Як уряд задовольняє їх потреби?
- Це з тієї ж опери. Сьогодні ліквідаторам чорнобильської катастрофи належні пенсії не виплачуються. Середня пенсія "чорнобильця" становить 2 500 - 3 000 грн, хоча за законом вони повинні отримувати 8-10 тис грн. Відповідь у ПФ одна: бюджет фонду дефіцитний, дефіцит катастрофічно збільшується, коштів нема.
- Про яку суму для "чорнобильців" йде мова?
- На всю чорнобильську програму потрібно кілька десятків мільярдів гривень. Однак "чорнобильці" ставлять абсолютно логічне запитання: чому влада має кошти, щоб платити пенсії по 15 тис грн колишнім народним депутатам, але не має коштів, щоб платити їх людям, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС?
Ми знову повертаємося до теми соціальної справедливості. Реформи проходили б в Україні легше, якби влада захотіла жертвувати своїми інтересами. А так вийшло, що і реформу нормальну не провели, і саме слово "реформи" дискредитували.
Суспільство ж бачить: влада провела пенсійну реформу винятково за рахунок простих людей. За соціологічними дослідженнями, проведеними після її проведення, лише 5-7% громадян підтримали пенсійну реформу.
Восени 2011 року "афганці" та "чорнобильці", відстоюючи свої права, штурмували Верховну раду. Фото УП |
- Протягом останніх місяців в окремих регіонах вчителям, лікарям та іншим бюджетникам не виплачують зарплату, відправляючи їх у відпустки за власний рахунок. Це теж пов'язано із зміною структури міністерства?
- Порівняно з 1 січня 2013 року заборгованість з виплати зарплат в Україні зросла на 10%. В основному зростання відбувається на економічно активних підприємствах, на яких заборгованість за цей же період зросла на 18%.
Якщо раніше негативну динаміку демонстрували підприємства-банкрути, то зараз почали боргувати якраз економічно активні підприємства. З початку 2013 року міністерство просто прогледіло ці негативні тенденції, вчасно не прореагувало на них, і борг за січень-лютий різко зріс.
Ще одна проблема: найгіршу динаміку показують держпідприємства. За три роки, з 1 січня 2010 року, борг із зарплат на державних підприємствах зріс приблизно на 60%. Приватні підприємства, навпаки, за цей період зменшили заборгованість. Однак тут є інші підводні камені - так звана прихована заборгованість.
- Наприклад, коли співробітників змушують писати заяви на неоплачувані відпустки, економлячи на оплаті праці?
- Або шляхом скорочення персоналу, яке відбувається через "оптимізацію" лікарень, ФАПів та загальноосвітніх шкіл. Людей звільняють, бо коштів на зарплату нема. Однак як заборгованість це не показують.
Всі бюджетні установи поставлені у дуже жорсткі умови. Коштів, які їм виділяють, не вистачає. Грошей на 15-20% менше, ніж потрібно установі на рік. Перед керівником підприємства чи лікарні постає питання: що робити в такій ситуації?
Якщо не заплатити зарплату - це кримінальна відповідальність і негативна статистика. Керівники вимушені просити чи вимагати від людей йти на певні схеми, бо в прокуратурі аргумент "гроші не надійшли" не спрацьовує.
Усе перекладається на плечі керівника підприємства. Людей примушують йти у відпустки від двох тижнів до місяця за власний рахунок.
- Вони працюють чи вдома сидять?
- Люди не відпочивають, вони працюють весь цей час, але просто не отримують кошти. У певних державних установах схема ще більш єзуїтська. Працівник "йде у відпустку" за власний кошт на місяць, а працюючий пенсіонер - на два місяці, адже він отримує пенсію. Тобто реально борг є, але у звітах його не показують.
В останні кілька місяців ця система набирає катастрофічних масштабів по всій Україні. Останні приклади - Краматорськ та Бердянськ, де усіх працівників охорони здоров'я та освіти примусово вигнали у відпустки "за власний рахунок".
Влітку 2013 року освітяни вимагали від столичної влади додаткових виплат. Опозиція вважає Київраду нелегітимною. Відео Володимира Тищенка
- А якщо буде прокурорська перевірка?
- Людина сама написала заяву, що наче хоче відпочити і зробити це за власний кошт. Хто відповідальний за це? А те, що вона прийшла на роботу, - це її ініціатива. Можливо, вона хоче трудовий подвиг здійснити.
Тому формально - все за законом, а фактично - це узаконене рабство 21 століття: людина працює, але жодної винагороди за це не отримує.
- Закон про стягнення з роботодавця єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у період вагітності та пологів - теж маніпуляція?
- Тут інше. Ідея була правильною, вона обговорювалася не один рік і стала особливо гострою після проведення пенсійної реформи, коли страховий стаж для призначення пенсії жінкам і чоловікам одномоментно збільшили на десять років.
Якщо раніше потрібно було мати 20 (для чоловіків 25) років стажу, щоб отримати повну пенсію, то тепер - 30 (для чоловіків 35). Новий стаж став одним з найбільших у Європі. Для жінок це велика проблема - набрати 30 років стажу.
Якщо говорити про пологи та останні місяці вагітності, жінка втрачає чотири місяці стажу - максимум, який оплачує роботодавець. Це наче невелика проблема. Насправді ж, якщо у жінки кілька дітей, із стажу випадає вже рік, що серйозніше.
Однак перш ніж запроваджувати цю ініціативу, треба було провести серйозну роз'яснювальну роботу серед людей, особливо серед роботодавців.
Натомість Федерація роботодавців України надала формальний папірець: мовляв, з ініціативою згодні. Коли законопроект затвердили, невдоволені підняли бурю. Це ще раз показало низький професіоналізм працівників міністерства, які втілюють правильні ідеї через "одне місце" і викликають негативну реакцію суспільства.
- Як підвищення пенсійного віку вплинуло на дефіцит бюджету Пенсійного фонду? Скільки вдалося зекономити?
- Вплив несуттєвий. Уряд заявляє, що вдалося зекономити близько 1 млрд грн. Цифра - мізерна, враховуючи нинішню дотацію Пенсійному фонду - 83 млрд грн.
Вони змусили жінок працювати на п'ять років більше, урізали виплати працюючим пенсіонерам, інвалідам, "чорнобильцям", науковцям і підвищили страховий стаж на десять років. За рахунок усього цього влада отримала лише 1 млрд. Це смішно!
Основна дохідність Пенсійного фонду - фонд оплати праці. Сьогодні є близько 14 млн робочих місць, з яких сплачуються страхові внески.
Раніше, коли жінка досягала 55 років, вона йшла на пенсію і на її місце приходила молода людина. Зараз такого не відбувається. Жінка залишається на робочому місці. Кількість робочих місць не змінюється, і це головна проблема, на яку влада жодним чином не зважала при ухваленні пенсійної реформи.
Основна проблема пенсійної системи - не низький пенсійній вік у жінок, а тіньова зайнятість та мізерна оплата праці українців. Однак уряд цього не зрозумів.
"ХОТІЛОСЯ "ПЛАКАТЬ ОТ УМИЛЕНИЯ"
- Недавно Королевська заявила: до Пенсійного фонду надійдуть нові надходження, що дозволить підвищити пенсії.
- Мені від цієї заяви хотілося "плакать от умиления". Таке відчуття, що міністр або займається піаром, або свідомо обманює народ. Щоб виконати бюджет ПФ у 2013 році, фонд оплати праці повинен становити близько 490 млрд грн на рік. На базі цього фонду формується бюджет Пенсійного фонду.
Заплановано 490 млрд грн, біля 35% йде до бюджету ПФ як власний дохід. За даними Держстату, за вісім місяців 2013 року фонд оплати праці становив лише 270 млрд грн. Як за чотири місяці зібрати ще 220 млрд грн? Це неможливо!
Навіть якщо врахувати традиційний ріст в останні місяці року, ФОП за рік за найбільш оптимістичним прогнозом становитиме максимум 430-450 млрд грн, тобто 490 млрд грн не виходить ніяк.
Дефіцит фонду оплати праці становитиме 40-50 млрд грн. Це призводить до додаткового дефіциту Пенсійного фонду. Виникає питання: як його покрити?
Пенсійний фонд в кінці листопада - на початку грудня активно позичатиме гроші в Державному казначействі. Останні два місяці пенсії будуть фінансуватися за рахунок такої позики. Ось причина затримок казначейських виплат.
- Про яку суму йде мова?
- За моїми розрахунками, 2013 року позичка становитиме 15-20 млрд грн, а потім ця вона просто буде висіти як борг Пенсійного фонду. Зараз борг перед Державним казначейством за 2010-2012 роки становить близько 50 млрд грн, а наприкінці 2013 року він може зрости до 70 млрд грн.
Казначейство вимушене акумулювати кошти і заблокувати усі несоціальні бюджетні програми, щоб в кінці року було чим виплатити пенсії. Хоча і в системі соціальних виплат з липня маємо суттєві затримки і наростання заборгованості.
- При такій макроекономічній ситуації напередодні виборів 2015 року, коли традиційно необхідно підвищувати електорату пенсії, зарплати і соціальні виплати, де влада буде брати додатковий ресурс?
Міністр соцполітики Наталія Королевська |
- Нинішня влада не оригінальна. Ми бачили, як тандем Януковича-Азарова працював у 2000-2004 роках, ми бачимо, як вони працюють у 2010-2013 роках. Використовується один механізм.
Затискаються усі соціальні програми, заморожуються зарплати та пенсії, вони лише індексуються на мізерний відсоток інфляції, приблизно 5-7%, як в останні роки. Коли ж настає передвиборний рік, проголошуються соціальні ініціативи президента. Кошти мобілізуються, і під вибори активізуються виплати.
Ось у 2011 році влада кричала про катастрофу в Пенсійному фонді і вимагала проведення пенсійної реформи, а вже у 2012 році, за півроку до виборів, виявилося, що не все погано в країні, і почалося масове фінансування електорату.
Де-факто пенсіонерам підкидали по 100 грн щомісяця, причому не за рахунок фінансового оздоровлення Пенсійного фонду чи додаткових прибутків, а за рахунок зростання дефіциту бюджету фонду.
Якщо у 2011 році загальна дотація ПФ становила 65 млрд грн, то зараз вона становить 83 млрд грн. Але ж влада провела пенсійну реформу, тож, за логікою, борг повинен був зменшитися.
Ініціатив у 2012 році було чимало: подачки інвалідам і ветеранам, державна програма "Доступне житло", повернення коштів вкладникам Ощадбанку. Вибори пройшли - усі соціальні ініціативи закриті.
"Осучаснення" пенсій потрібно робити щороку, але цього не відбувається. Програма "Доступне житло", за якою 13% платить держава і 3% - громадянин, закрита. Людям вручили ордери, при цьому відсотки за іпотеку влада банку не виплачує. Банки тиснуть на людей, мовляв, платіть за державу.
Зараз аналогічна ситуація. Державні стандарти індексуються на 6% - це мізер. Цікаво, що у 2012 році зарплати та пенсії індексувалися чотири рази на рік. У 2013 році - лише двічі: з 1 січня зарплати підвищили на 13 грн, пенсії - на 10 грн. Наступне підвищення відбудеться лише 1 грудня.
На 2013 рік грошові ресурси держава просто не "розбазарює" і готує їх до 2014 року. Наступний рік також буде відверто антисоціальним.
А ось у грудні 2014 року чи в січні 2015 року вийде на трибуну президент і скаже: ми досягли таких успіхів в економічній політиці, що з 0% зростання ВВП зробили 1,5% - за рахунок, знову ж таки, збільшення дефіциту бюджету. Мовляв, за рахунок цього є можливість збільшити соціальні виплати.
Проте ми чудово розуміємо: таким чином влада буде намагатися банально купити голоси виборців під час президентських виборів.
Павло Розенко. Фото lenta-ua.net |
- Яка сума дефіциту буде в Пенсійному фонді у 2014 році?
- Влада планує зберегти дотацію в межах 83 млрд грн, тож можна сказати, що в даному питанні Пенсійний фонд стоятиме на місці. Коли говорять, що дефіцит фонду зменшується, то просто граються цифрами.
Влада лукавить і заявляє, що чистого дефіциту в Пенсійному фонді лише 23 млрд грн, а 60 млрд грн - виконання певних державних функцій. Мовляв, вона планує зменшити "чистий дефіцит" з 23 млрд грн до 15-18 млрд грн. Але тут головне - загальна дотація з державного бюджету, і вона становить 83 млрд грн.
Отже, влада маніпулює, намагаючись приховати діру в Пенсійному фонді, і замовчує, що у фонду нема своїх доходів для її закриття.
- І все ж професіоналам, які готуватимуть кампанію Януковича у 2014 році, варто буде підвищувати індексацію пенсій та зарплат?
- Тут головна проблема - ресурс. Щоб виграти президентські вибори, владі потрібні додаткові кошти. Уряд має намір покращувати свій імідж перед світом, щоб підписати угоду про асоціацію з ЕС у Вільнюсі і відновити співпрацю з МВФ.
Ресурсу насправді нема, економіка у ступорі. Уряд не бачить, як економіка може почати працювати, і де знайти ресурс. Уряд навіть не знає, як виконати соціальні зобов'язання 2013 року.
Очевидно, що проект бюджету-2014 буде досить жорстким і, відверто кажучи, антисоціальним. Думаю, він буде орієнтований на створення позитивного іміджу українського уряду, перш за все, в очах МВФ.
До того ж, це потрібно для приходу зовнішнього інвестора. На жаль, до вересня 2013 року в Україну надійшло на 40% менше інвестицій, ніж до вересня 2012 року. Це при тому, що 2012 рік був одним з найгірших в плані залучення інвестицій з усіх років після кризи.
Інвестору не цікава Україна через недовіру до влади, економіки та корупційної судової системи. Єдиним позитивним сигналом для інвесторів може стати підписання угоди з ЄС і відновлення співпраці з МВФ.
Хоча без зміни влади на всіх шаблях - від районного чиновника до президента - розраховувати на покращення соціального становища громадян марно.