Гроші, як відомо, люблять тишу. Адже в умовах жорсткої конкуренції будь-який несанкціонований витік інформації може створити неабиякі проблеми.

Особливо, якщо мова йде про делікатні питання. Наприклад, про фінансовий стан держкомпаній, або закупівлю чергових вишок від "бомжів". І у "Нафтогазі" знайшли оригінальне рішення, як забезпечити таку тишу.

У розпорядженні "Економічної правди" опинився цікавий документ – наказ голови правління НАК Євгена Бакуліна про затвердження нової редакції переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Цей документ стосується не тільки самого "Нафтогазу", а і його дочірніх компаній, які зобов’язані привести свої відповідні переліки у відповідність до нової редакції. Такі ж дії Бакулін рекомендував вчинити керівникам господарських товариств, акціями яких володіє НАК. А це, зокрема, "Укргазвидобування", "Укртрансгаз" і "Чорноморнафтогаз".

У новій редакції переліку є традиційні пункти на кшталт довідника квартирних телефонів керівництва, особові дані працівників, штатно-посадове розміщення апарату та інші конфіденційні дані.Що ж, за версією НАК, вважатиметься комерційною таємницею та конфіденційною інформацією?

Є й комерційна таємниця. Тут перелічені традиційні пункти – креслення, раціоналізаторські пропозиції, винаходи, плани розташування трас кабельних ліній зв’язку, дислокація суден, схеми сигналізацій і тому подібне.

Але Бакулін записав до переліку таємниць куди цікавіші пункти. Наприклад, до комерційної таємниці "Нафтогазу" відносяться плани компанії щодо розширення або згортання виробництва, довгострокові перспективи та рішення (проекти рішень) правління компанії з питань фінансово-господарської та виробничої діяльності.

Державний "Нафтогаз" доведеться брати штурмом, аби дізнатися, що з ним відбувається. Фото "Фокус"

Також утаємничена деталізована інформація про стан боргових зобов’язань. Тобто, знати кому саме і скільки винна державна корпорація, прості смертні не повинні.

Та сама історія зі зведеними балансами надходження, зберігання та транспортування, розподілу та реалізації нафтопродуктів і зведеними відомостями про ефективність експорту або імпорту товарів у цілому. Як відомо, найбільше НАК імпортує російський газ.

Крім того, таємницю складає інформація щодо комерційних переговорів, зміст контрактів, договорів, угод та інформація про їх виконання. Також привіт російським газовим контрактам.

Але найцікавіше те, що "Нафтогаз" вирішив утаємничити свої закупівлі. Так до комерційної таємниці віднесений річний план закупівель товарів, робіт та послуг (за винятком відомостей, що оприлюднюються відповідно до вимог законодавства).

Крім того, секретом оголошена інформація щодо проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів, пропозиції учасників конкурсу та протоколи переговори з учасниками процедури закупівель.

Натисніть	Натисніть
Натисніть	Натисніть
Натисніть	Натисніть

Наказ вже почав діяти

Щорічно "Нафтогаз" витрачає мільярди державних гривень на закупівлю товарів, робіт та послуг. Яскравий приклад таких закупівель ми вже описували вище. І тепер чиновники "Нафтогазу" та його "дочок" не будуть повідомляти, які пропозиції надходили від всіх "ризьких бомжів", і яким чином вони вибирали "найкращу". Це комерційна таємниця.

Не скажуть вони, скільки держава винна Росії за газ. Не скажуть, які ще "італійські контракти" з потенційними мільярдними проблемами висять на державній компанії. Не скажуть, які ще "цікаві" угоди вони укладають і чим ці угоди. Це також комерційна таємниця.

"ЕП" звернулася до "Нафтогазу" з проханням офіційно підтвердити наявність описаного вище наказу та надати його копію. Але НАК відмовилася це робити.

"Інформація, про яку йдеться, не може бути віднесена до публічної, оскільки НАК "Нафтогаз України" на є розпорядником інформації у розумінні ст. 13 закону України "Про доступ до публічної інформації", - йдеться у відповіді "Нафтогазу".

Також ми надіслали запит з проханням підтвердити наявність "секретного" наказу НАК до його "дочок" - "Укртрансгазу" та "Укргазвидобування".

Перша названа компанія промовчала, а друга відповіла. Більше того, ПАТ "Укргазвидобування" офіційно підтвердило, що такий наказ був виданий "Нафтогазом" і він, зокрема, стосувався названих вище пунктів.

Тобто тепер журналісти і співчуваючі можуть безкінечно забезпечувати "Нафтогаз" зіпсованим папером з проханнями розказати про газові борги або чергові "вишки Бойка".

Все буде марним. Це – комерційна таємниця.

Що відбувається з "Нафтогазом"?

29 серпня стало відомо, що урядовий проект поправок до держбюджету на 2013 рік передбачатиме додаткові видатки на покриття касового дефіциту "Нафтогазу" в сумі більше 10 мільярдів гривень.

В такій шаленій цифрі немає нічого дивного. Фінансовий стан держмонополії вселяє жах вже не перший рік.

Нещодавно "Економічна правда" докладно аналізувала ситуацію в "Нафтогазі", і висновки були геть невтішними – державна корпорація є неоголошеним банкрутом. Більше того, існує думка, що часи НАКу добігають кінця.

Буде помилкою вважати, що це фінансові проблеми окремо взятої компанії. Насправді, це проблеми державного бюджету і золотовалютних резервів. Що, безумовно, вкрай негативно позначається на стані всієї економіки.

Хто в цьому винен? Ненажерлива Росія, чи екс-прем’єр Юлія Тимошенко, яка уклала вбивчі газові угоди з Москвою? Частково – так. Але це - велика політика, якою життя НАК аж ніяк не обмежується.

Юлія Тимошенко після підписання ганебних газових контрактів з Росією. Фото waydn.com

Чинна влада могла б безкінечно "переводити стрілки" за плачевний стан "Нафтогазу" на Москву або Качанівську колонію, якби не одне суттєве "але" - власне бажання нажитися на держмонополії та її похідних.

Найкращим символом цього стала історія, яка мала місце 2011 року. Мова йде про закупівлю дочірньою компанією "Нафтогазу" "Чорноморнафтогаз" бурової установки за 400 мільйонів доларів при реальній вартості 250 мільйонів. Маються на увазі сумнозвісні "вишки Бойка".

Краса цієї оборудки була неймовірною – "золоту" вишку купили у нібито британської компанії, якою формально керували напівлегендарні "ризькі бомжі". Більше того, гроші за бурову платили у латвійську фінустанову Trasta Komercbanka, до якої мали стосунок особи, близькі до бізнесмена Дмитра Фірташа.

Втім, можна припустити, що це далеко не єдиний випадок, м’яко кажучи, сумнівних оборудок в державних нафтогазових компаніях.

Подейкують, що це був шалений удар по тодішньому міністру енергетики, а нині віце-прем’єру Юрію Бойку, ім’ям якого моментально охрестили сумнозвісні вишки. Втім, існує думка, що є не менше підстав назвати "вишки Бойка" "вишками Януковича".

Фото НАК "Нафтогаз"

Тут варто прояснити низку нюансів. Після приходу до влади чинного президента, державний нафтогазовий сектор віддали під контроль умовній групі "РосУкрЕнерго", лідерами якої прийнято вважати Фірташа і Бойка. Також до них є ідейно близькими глава адміністрації президента Сергій Льовочкін та нинішній політемігрант Валерій Хорошковський.

Але згодом ситуація стала змінюватися. На нафтогазовому ринку з’явилися інтереси президентської "Сім’ї" та окремих її угрупувань в особі окремих младоолігархів. Дійшло до того, що здавалося б вічного Бойка у Міненерго змінив Едуард Ставицький. Головною заслугою останнього вважається вдало відписана свого часу на користь Януковича резиденція "Межигір’я".

Формально Бойка навіть підвищили до віце-прем’єрської посади, але реально були сумніви у його подальшій "дієздатності". А зараз у царині "Нафтогазу" наступила повна чехарда. У начебто монолітній команді "газовиків", яка контролювала сам НАК та його "дочки", почалися конфлікти.

Дійшло до того, що у лютому держкомпанія "Укргазвидобування" відправила листа на ім’я прем’єра Миколи Азарова, у якому звинуватила "Нафтогаз" у навмисному неповерненні боргів.

Тут треба розуміти, що ситуація є комерційним конфліктом. "Укргазвидобування" відмовляється сплачувати дивіденди на користь "Нафтогазу". У відповідь, "Нафтогаз" відмовляється віддавати "дочці" гроші за отриманий газ українського видобутку. Тож, все цілком "по понятіям".

Інша справа, що донедавна и "Укргазвидобування", і НАК "Нафтогаз" контролювалися Бойком та Фірташем.

Юрій Бойко та Дмитро Фірташ. Фото "Подробности"

Обізнані люди розповідали, що не обійшлося без конфлікту на самій верхівці "олімпу" – якраз між Фірташем і Бойком. Останній нібито почав співпрацювати з командою "младореформаторів", що дуже не сподобалося олігарху.

Нинішній керівник "Нафтогазу" Євген Бакулін є близьким саме до Бойка. Водночас керівник "Укргазвидобування" Юрій Борисов тяжіє до Фірташа. А крім них є ще такі видатні діячі сучасності, як Едуард Ставицький, Сергій Курченко, родина Кацуб і так далі. І кожен з власним інтересом, що створює неповторну атмосферу дружби та взаєморозуміння.

Хоча, звісно, чутки про конфлікт між Бойком та Фірташем можуть виявитися цілковитою вигадкою самих же Бойка та Фірташа. Навіщо? Наприклад, щоб пояснити "Сім'ї", чому відбуваються ті чи інші події. Або щоб продемонструвати: ви ж бачите, що ми вже не є близкьми?

Або щоб таки довести "Нафтогаз" до банкрутства – тоді треба розуміти, які події можуть відбутися згодом, і хто в якій грі зазнає перемоги.

Достеменно відомо лише те, що зараз точиться неабияка боротьба за контроль над нафтогазовими "потоками". В сучасних умовах це все ще один найбільш "грошових" секторів напівмертвої економіки. І НАК "Нафтогаз", незважаючи на стан фактичного банкрутства, є надто ласим шматком.