Укладання угоди про розподіл продукції між Україною та корпорацією Shell стало однією з найгучніших подій початку 2013 року.

Торги навколо сланцевого газу, розвідку та видобуток якого регламентує цей документ, тривали весь 2012 рік.

Законодавче підґрунтя для укладання угоди велося ретельно та скрупульозно.

Зокрема, були внесені зміни до закону "Про угоди про розподіл продукції" та розділу Податкового кодексу "Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції".

Зазвичай у таких угодах держави беруть участь за допомогою національної нафтогазової компанії. В усіх західних джерелах її так і визначають: national oil company. Наприклад, в Азербайджані це національна компанія SOCAR.

Проте в Україні свої особливості. Держава вирішила взяти участь в угоді не через НАК "Надра України", а через спеціально створене ТОВ "Надра юзівська".

Особливості доволі цікаві: 90% компанії "Надра юзівська" дісталися державним "Надрам України", а ще 10% отримала загадкова фірма, зареєстрована у спальному районі Києва, ТОВ "СПК-геосервіс".

Поява невідомого ТОВ у "сланцевій темі" здивувала навіть Адміністрацію президента. У цьому відомстві народилася цікава записка на ім'я Віктора Януковича, підписана Іриною Акімовою, у якій містилося цікаве формулювання.

"Вважаємо, що ТОВ "СПК-геосервіс" штучно введено до участі у згаданих проектах з метою отримання приватними особами значних обсягів коштів від видобутку сланцевого газу. Економічно доцільнішим було б залучення цього підприємства до виконання окремих видів робіт за замовленням ВАТ НАК "Надра України".

Акімова мала рацію, адже "СПК-геосервіс" повинне отримати 10% від державної частки вуглеводнів або виручки від неї. Правда, пізніше чиновниця виправдовувалася, що питання щодо цієї фірми роз'яснили, і воно було зняте.

Не мала питань до компанії й інша сторона. Глава представництва Shell в Україні Грехем Тайлі в інтерв'ю ЕП підкреслював, що ТОВ пройшло due diligence.

Самі представники "СПК-геосервіс" запевняли, що вони досвідчені геологи і зможуть профінансувати свою частку у витратах за проектами. Навіть припускали, що банки вишикуються у чергу, щоб профінансувати enfant terrible видобутку.

Все це звучить чудово, але є зворотний бік медалі - сам текст угоди. Судячи з першоджерела, все буде відбуватися зовсім інакше. "Економічна правда" спробувала розібратися у тонкощах співпраці із загадковими геологами, яким вдалося зайти у грандіозний газовий проект.

Юридична казуїстика

У статті четвертій угоди про розподіл продукції йдеться про те, хто повинен фінансувати витрати компанії "Надра юзівська".

"Іноземний інвестор здійснюватиме фінансування за ставкою 0% частки участі "Надра юзівська" у витратах на нафтогазову діяльність протягом періоду початкового геологічного вивчення, яка передбачена програмою початкового геологічного вивчення за межами будь-якої ділянки розробки".

Виявляється, єдиним великим банком, який фінансуватиме частки держави і групи втаємничених геологів, буде іноземний інвестор - "Шелл експлорейшн енд продакшн юкрейн інвестментс (IV) Б.В".

Всі інші банки, які, можливо, вже бачили себе кредиторами партнерів держави та світового гіганта, можуть з полегшенням сповзти у крісла. Вочевидь, в країні не знайдеться кращої пропозиції.

Що далі? Припустимо, "Надра юзівська" і "СПК-геосервіс" отримали безвідсотковий кредит від Shell. Якщо компанія "СПК-геосервіс" є приватною, то хто повинен повертати гроші Shell? Відповідь тут не очевидна.

"Іноземний інвестор також фінансуватиме частку участі "Надра юзівська" щодо сплати бонусів. Такі витрати підлягають відшкодуванню іноземним інвестором". Тобто Shell фінансуватиме участь в угоді держави та "втаємничених геологів".

Зокрема, угода передбачає, що в період геологічного вивчення буде витрачено 410 млн дол, з яких відшкодуванню інвестору підлягають 235 млн дол. При цьому будуть сплачені такі бонуси: 50 млн дол - до дати початку першої розробки, 25 млн дол - за перший газ, 100 млн дол - при досягненні пікового рівня видобутку.

Якщо частка "Надра юзівська" в проекті становить 50%, а "СПК-геосервіс" володітиме 10% цієї частки, то в абсолютному виражені вона дорівнюватиме 5%.

Тоді власники чи бенефіціари "СПК-геосервіс" повинні профінансувати 20,5 млн дол за рахунок власних чи кредитних коштів. Це без врахування 8,75 млн дол, які припадають на обов'язки "СПК-геосервіс" в рамках першого зобов'язання, що будуть внесені Shell, а потім компенсовані за рахунок видобутих ресурсів.

Розподіл часток в угоді про розподіл продукції, %

Виходить, "СПК-геосервіс" повинна профінансувати 29,25 млн дол власних обов'язків як учасниця проекту за рахунок власних чи залучених коштів. Але ж ні. В угоді написано: всі кошти "Надра юзівська", які профінансовані іноземним інвестором, є витратами іноземного інвестора, що підлягають відшкодуванню".

Це значить, що частка витрат, яка припадає на "геологів", повинна бути відшкодована інвестору, тобто Shell, за рахунок видобутих вуглеводнів.

Цілком зрозуміло, що державна частка повинна бути відшкодована інвестору за рахунок видобутих корисних копалин, які належать народу України. Однак з якого дива народ України мусить платити за "видатних геологів", не зовсім зрозуміло.

Так само не зрозуміло, навіщо державі такі інвестори, частку яких повинен тягнути на собі платник податків? Якщо вони мають якесь особливе знання, то їх можна було залучити до проекту як найманих працівників.

З тексту угоди також випливає, що частка "Надра юзівська", а з нею і "СПК-геосервіс", буде фінансуватися інвестором лише на стадії геологічного вивчення. Цей період триватиме до п'яти років. Тобто інвестор фінансуватиме партнерів доти, доки не стане зрозуміло, чи є на ділянці комерційні поклади вуглеводнів.

З точки зору держави, це перекладання ризиків на інвестора, оскільки йому не гарантоване повернення перших 175 млн дол фінансових зобов'язань. Така практика використовується багатьма державами.

Однак що буде далі? Наприклад, на стадії розробки. За угодою, Shell оцінює приблизні витрати на розробку родовищ 10 млрд дол. За рахунок чого фінансуватимуть свої частки інші учасники? Адже це вже не 29 млн дол. Можливу відповідь на це запитання дає четверта стаття документа.

"Зобов'язання іноземного інвестора... припиняється з моменту, коли держава втрачає контроль над "Надра юзівська". Термін "контроль" означає пряме або опосередковане право володіння та розпорядження державою 50% або більше часток корпоративних прав з правом голосу в "Надра юзівська".

Фото Михайла Марківа

Тобто якщо період розвідки завершиться успішно і стане зрозуміло, що це не просто шоу для дратування "Газпрому", власник компанії може і змінитися. Через це в угоді передбачено, що на будь-якій стадії контроль держави над фірмою "Надра Юзівська" може перейти до інших юридичних осіб.

Наприклад, держава залучить кредит у "Надра банку" на фінансування власної частки в розробці в обмін на частку участі у проекті. Або Ощадбанк випустить ОВДП на мільярди, а потім перепродасть зобов'язання за ними приватному банку.

Тому на початок розробки компанії Shell, можливо, вже не доведеться вносити частку інших інвесторів у бонусах.

Для структур, які теоретично матимуть змогу увійти до складу акціонерів компанії "Надра юзівська" все ще краще. Вони можуть не брати на себе ризики розвідки і не витрачатися на початкових етапах. Витрати Shell на фінансування частки держави будуть відшкодовані після початку видобутку за рахунок вуглеводнів.

Структури ж, які будуть входити у проект на початку видобутку, фінансуватимуть витрати самі. До речі, переуступка частки держави чи її продаж може бути мотивована тим, що держава не має мільярдів доларів для реалізації проекту.

Хоча схема з отриманням фінансування від зацікавлених банків більш приваблива. До того ж втрачати частку в компанії "Надра юзівська" через п'ять-шість років буде набагато простіше, ніж виводити "Надра України". Тому більш широкою "хвірткою" в проект може стати не "СПК-геосервіс", а "Надра юзівська".

На думку одного з юристів, Shell усвідомлює ризики, які вона бере на себе, вступаючи в угоду з компанією "Надра юзівська". "Максимальний ризик для Shell - проведення антикорупційного розслідування і штраф у кілька сотень мільйонів, тоді як прибуток від проекту може сягнути мільярдів", - каже він.

Надра України?

Очевидно, саме через цю призму треба дивитися на таку дивну схему співпраці України з транснаціональними корпораціями щодо сланцевого газу.

Ще наприкінці 2012 року один з високопоставлених чиновників Мінекології, яке відає питаннями користування надрами, запевняв, що журналісти помилилися і абсолютно даремно "накинулися" на "СПК-геосервіс". Мовляв, в угоді ніяких "прокладок" не буде, але, як свідчать документи, чиновник все ж злукавив.

Клікніть для збільшення

"Надра юзівська" стала учасником угоди, і на її хвості "приїхала" "СПК-геосервіс". Питання, навіщо була введена ця фірма, досі відкрите. Найбільш вірогідною версією є інтерес "сім'ї" президента Віктора Януковича.

Прямих доказів цьому нема, але непрямі знайти вдалося. Наприклад, одного з майбутніх учасників іншої угоди про розподіл продукції, яка стосуватиметься Олеської площі, - ТОВ "Надра олеська" - очолив Максим Шишлов.

Як писала "Українська правда", у цієї людини простежується непрямий зв'язок з компанією "Танталіт", яка володіє територією резиденції "Межигір'я". Як відомо, в сучасній Україні всі шляхи ведуть туди.

Цілком можливо, що шляхом введення банальної "прокладки" був легалізований "відкат" та гарантована участь потрібних інтересів у видобутку сланцевого газу. Справді, не віддавати ж українські надра "клятим капіталістам" задарма.

За початкову участь "прокладки" благополучно заплатить транснаціональна корпорація, а розрахується з нею так званий носій суверенітету, якому належать українські надра, тобто громадяни України. Безпрограшна схема.

Якщо ж газ знайдуть, то державу можуть взагалі викинути з цього чудового бізнесу. Навіть прецеденти є - компанія "Хліб інвестбуд", яка отримувала небачені пільги та мільярдні державні замовлення.

Колись 49% цієї фірми належало державній компанії "Хліб України". Тепер у держави залишився 1%, а 97,93% перекочувало до кіпрської компанії "Алдзас інвестментс лтд". Хто володіє останньою, дізнатися неможливо.

Цілком можливо, що державну частку компанії "Надра юзівська" отримають якісь "Роги й копита" або банальні "ризькі бомжі".

Важко повірити, що керівництво Shell не мало питань до дивної схеми співпраці з Україною. У таких справах корпорації дуже обережні.

Очевидно, в офісі нафтогазового гіганта усвідомлюють ризики і чудово розуміють, навіщо потрібні фірми "Надра юзівська" і "СПК-геосервіс", а також хто за ними стоїть. Тим не менше, корпорація підписала угоду і благословила схему. Схему, яка може банально обікрасти кожного українця.