Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року, серед внутрішніх угрупувань партії влади спостерігався певний паритет. За невеликим виключенням, кожна солідна група отримала свій "шматок".

Але у середині 2010 широкого вжитку почав набувати термін "Сім'я" і почалося сходження зірки старшого сина президента Олександра Януковича.

Найвищі посади в державі почали обіймати друзі родини Януковичів. Спочатку під їхнім контролем опинився весь силовий та фінансовий блок. А у самому кінці минулого року Янукович переформатував на користь "Сім'ї" весь уряд країни. Таким чином, ця група на сьогодні є найвпливовішою в країні, а сам "Патріарх" – Віктор Янукович - має майже необмежені повноваження.

Але посилення "Сім'ї" мало й інший аспект. Виявилося, що Януковичі є невизнаними олігархами - вони мають власний бізнес, частки у великих промислових підприємствах, банки, елітну нерухомість по всій країні.

Загалом власність Януковичів ділиться на дві частини – офіційну та неофіційну. Сам президент не має жодної компанії, він завжди був лише чиновником.

Офіційна частина - бізнес Олександра Януковича. Він напряму є власником цілої імперії, про основні активи якої неодноразово писала "Українська правда". Більше того, його справа зростає небаченими темпами. Президентський син навіть створив як мінімум дві компанії у Швейцарії та Голландії з метою виходу на міжнародні ринки.

Але найцікавіше – це неофіційна частина. Тобто власність, за якою стоїть "Сім'я", але про це ніхто не мав би знати. Найпоказовіший приклад – резиденція "Межигір'я". Серед 140 гектарів колись державного будинку відпочинку, Віктор Янукович офіційно має лише 1. Решта належить низці суб'єктів, власники яких заховані закордоном.

Всередині "Межигір'я". Фото УП

Втім "Межигір'я", при всій своїй масштабності, лише верхівка айсберга. "Економічна правда" вирішила більш детально розібратися у схемах царської родини. І під час цих досліджень ми виявили більш ніж цікаві факти.

Зокрема, ці факти можуть свідчити про те, що для побудови неофіційної частини схем "Сім'ї" залучалися люди, які причетні до цілої низці корупційних скандалів як в Україні, так і у всьому колишньому СРСР.

Передісторія

14 січня "Українська правда" опублікувала матеріал про те, як у власності "Сім'ї" опинилися дві історичні будівлі – вілли "Камея" та "Міро Маре" – у курортному селищі Сімеїз, що на південному березі Криму.

Зараз ці два об'єкти, за згодою колишніх урядовців Андрія Клюєва та Сергія Тігіпка, продані двом компаніям, які мають офшорне коріння. А з 2006 до 2011 років вони перебували в оренді двох фірм – "Ліга-М 2006" та "Форс-2006", які зараз ліквідовані.

Однак на останньому етапі життя ці дві ТОВ мали одну материнську структуру – ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Технопромсервіс". Вона була зареєстрована 2007 року в Києві. Спочатку серед її засновників була фірма "Укркиївресурс", про яку вже неодноразово писали журналісти.

"Технопромсервіс"

Зокрема, "Укркиївресурс" фігурував у схемі постачання декоративних та оздоблювальних матеріалів на об'єкти "Межигір'я". Ця компанія зареєстрована на англійську фірму "Rikomfin Limited" та громадянина України Віктора Різанова, який працює охоронцем в резиденції Януковича.

Але засновники "Технопромсервісу" змінювалися. Зокрема, у складі власників цієї компанії з'явилися мешканка Вишгороду Ірина Щинович та англійська компанія "Navimax Ventures Limited". А "Укркиївресурс" згодом вийшов з "Технопромсервісу".

Відповідь на питання "Хто така Ірина Щинович?" дає відповідь її інше місце роботи – керівник первинної профспілкової організації будинку відпочинку "Межигір'я". Тобто, профорг колись державної резиденції Януковича.

Куди цікавішою є біографія "Navimax Ventures Limited". Але перед тим, як заглибитися у неї, треба зрозуміти, чому це важливо.

Власність

Отже, "Технопромсервіс". Як вже згадувалася вище, ця компанія, через дві інші структури, була "орендарем" вілл "Камея" та "Міро Маре" у Сімеїзі. Також вона була у складі засновників компанії "Норд-2007", на яку записали базу відпочинку "Мис Айя", що в урочищі Батиліман біля Севастополя.

Тобто опосередковано на "Технопромсервіс" були записані три об'єкти "Сім'ї" у Криму.

Але це далеко не все. Ця компанія багато років була засновником іншої "сімейної" структури – ТОВ "СПС-Груп". Аж поки її не змінив все той же "Укркиївресурс" охоронця "Межигір'я" Різанова.

"СПС-Груп" у 2010 році

А от на "СПС-Груп" була записана дуже суттєва неофіційна частина бізнесу "Сім'ї". Так ця компанія, разом зі структурами Ріната Ахметова, тривалий час була акціонером найбільшої транспортно-експедиторського підприємства України "Лемтранс".

"СПС-Груп" у 2012 році

Щоправда, у кінці 2012 року, група СКМ Ахметова повідомила про збільшення своєї частки "Лемтрансі" до 100%. Тобто "межигірські фірми" нібито віддали свою частку у компанії, у володінні якої свого часу опинилося 20% рухомого вантажного складу "Укрзалізниці".

Втім, "СПС-Груп" було не тільки в залізничних справах. Ця компанія була одним зі співзасновників асоціації "Донбаський розрахунково-фінансовий центр" (ДРФЦ).

"ДРФЦ" об'єднує цілу низку вугільних підприємств Донеччини, які отримують шалені замовлення від державних структур. Фактично ця асоціація була центральною ланкою всієї вугільної групи "Сім'ї".

Ця група стала лідером серед тих, хто отримує підряди від державних підприємств у вугільній галузі. Як писали ЗМІ, тільки за 9 місяців 2012 року "ДРФЦ" та її сателіти отримали підряди на 6,9 мільярдів гривень. Для порівняння – група Юрія Іванющенка отримала підрядів на 2 мільярди, Олександра Єфремова - на 1,4, Ріната Ахметова - на 1,2.

Таким чином, компанія "Технопромсервіс" встигла побувати серед власників низки об'єктів в Криму, компанії "Лемтранс" та вугільної асоціації "ДРФЦ". Нагадаємо, що "Технопромсервіс" зареєстрований на профорга "Межигір'я" та англійську компанію "Navimax Ventures Limited".

І тепер спробуємо розібратися, звідки ж взялися "загадкові" англійці.

Старі знайомі

"Економічна правда", за один фунт стерлінгів, придбала документи щодо "Navimax Ventures Limited" з реєстру фірм Британії.

Ця компанія зареєстрована у Лондоні, на вулиці Королеви Анни, 48. Це класичний випадок "адреси масової реєстрації", за якою числяться сотні таких самих "прокладок".

"Navimax"	"Navimax"	"Navimax"
"Navimax"	"Navimax"	"Fynel"

Одним директорами цієї фірми значаться кіпрська офшорка "Fynel Limited" та пан Юнгсам Кім, який мешкає у столиці Південної Кореї Сеулі. Він також є номінальним директором десятків інших компаній. Цікаво, що цей пан також значиться директором такої собі фірми "Illich Steel Trading LTD", яка зареєстрована за тою ж адресою, що й "Navimax Ventures Limited".

Судячи з назви, "Illich Steel Trading LTD" не чужа Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча, який відноситься до групи "Метінвест" Ріната Ахметова. Враховуючи те, що юристи Ахметова організовували закордонні фірми Олександра Януковича, все логічно.

"Navimax Ventures Limited" випустила одну акцію вартістю 1 фунт стерлінгів. Належить ця акція компанії "Starwell International LTD", зареєстрованій на острові Невіс у Карибському морі.

Зазвичай, на цьому обривається будь-яке розслідування. Знайти справжнього власника компанії у Вест-Індії або на Кіпрі майже неможливо. Однак ми спробували. І результат був вражаючим.

Офіційних документів на "Starwell International LTD" з Вест-Індії знайти не вдалося. Однак вдалося знайти папери на одного з номінальних директорів "Navimax Ventures Limited" – кіпрську компанію "Fynel Limited".

Ця фірма згадувалася у публікаціях журналістської організації "Organized Crime and Corruption Reporting Project" (OCCRP), яка займається антикорупційними розслідуваннями. На сайті проекту й були опубліковані документи щодо кіпрської компанії.

Отже "Fynel Limited" зареєстрована у Нікосії, на вулиці Зеноноса Кітіеоса, 9. Статутний капітал компанії складає 5 тисяч фунтів стерлінгів. А його власником є...громадянин Латвії Stan Gorin.

У тому ж документі міститься перелік людей, які встигли побувати директорами "Fynel Limited" – все той же Stan Gorin, а також Eleni Papapavlou, Eric Vanagels, Petr Zika, Juri Vitman, Danny Banger та Martins Rauda.

Так, це ті самі Стен Горін, Ерік Ванагелс, Юрій Вітман, Денні Бенгер фірмі яких держава Україна в особі ДАК "Чорноморнафтогаз" заплатила 400 мільйонів доларів США за сумнозвісні бурові установки, більш відомі, як "вишки Бойка".

Як відомо, 2011 року державна компанія придбала бурову вишку сінгапурського виробництва у псевдо-британської компанії Highway Investment Processing LLP. Ця фірма мала офшорних власників, яких представляли названі вище пани.

Журналісти намагалися розшукали латишів Стана Горіна та Еріка Ванагельса. Останній взагалі виявився бомжем з Риги. А Стан Горін розповів на камеру, що не має до цієї історії жодного стосунку, і підпис під платіжними документами з продажу вишки він не ставив.

Це найвідоміша в Україні історія за участю цих людей. Але далеко не єдина. Журналісти з різних країн публікували цілі серії матеріалів, у яких згадувалися ці імена.

Справа Магнітського та інше

Вперше Ерік Ванагельс та Стан Горін засвітися на найвищому рівні у звіті компанії Tout Cacheris, яка у 2010 році проводила аудит діяльності уряду Юлії Тимошенко на замовлення уряду Миколи Азарова.

Тоді Партія регіонів намагалася якнайширше піарити результати аудиту, проведеного американською компанією за державні мільйони. Зокрема, у звіті аудиторів містилася інформація про порушення уряду Тимошенко, яка згодом перетворилася на кримінальні справи.

Одним з епізодів, який досліджували аудитори, стала закупівлі ліків та медичного обладнання за завищеними цінами. За висновками американців, до цієї історії був причетний Зіновій Митник, який при Тимошенко працював заступником міністра охорони здоров'я, а при Азарові навіть очолив МОЗ. Пізніше Митника, якого називали людиною Азарова, звільнили, а історію зам'яли.

Тим не менше, у звіті аудиторів досліджувалася закупівля вакцин у вітчизняною компанії "Три-ЦАС" за 165 мільйонів гривень. За висновками американців, задля завищення ціни українська компанія, зокрема, залучила англійську фірму Eurostate Corporation Limited.

Фрагмент звіту "Tout Cacheris"

Остання, до речі, зареєстрована за тією ж адресою у Лондоні, що й "межигірська" "Navimax Ventures Limited". А засновниками "медичного посередника", як зазначали аудитори, були дві ірландські "прокладки", якими керували Ерік Ванагельс та Стан Горін. Номінальним директором Eurostate Corporation Limited був згаданий вище Юрій Вітман.

Прізвища Ванагельса та Горіна також спливали у справі файлообмінника Еx.UA, разом з панамською компанією Cascado AG. Латиші числилися номінальними директорами останньої. У свою чергу Cascado AG було власником іншої панамської фірми Waterlux AG, якій належало сумнозвісне судно "Фаїна".

Як відомо, це судно з українською командою 2008 року захопили сомалійські пірати. На борту "Фаїни" було 33 танки Т-72, інше важке озброєння та боєприпаси.

Але це українські історії. А були міжнародні скандали, та ще й які.

Наприклад, мешканці Риги Горін та Ванагельс спливали у всесвітньовідомій "справі Магнітського".

Російський юрист Сергій Магнітський, який працював на компанію Hermitage Capital Management, розкрив схему шахрайського відшкодування податків у Росії, завдяки якій чиновники виводили мільйони державних коштів. За це юрист поплатився життям, а Росія та США вступили ледь не в нову "холодну війну", ухвалюючи скандальні закони.

Зокрема, згідно з журналістськими розслідуваннями, у схемі Магнітського фігурувала англійська компанія Nomirex, на рахунки якої приходили кошти від низки панамських фірм, директорами яких значилися Стан Горін та Ерік Ванагельс.

Рахунок самої Nomirex був відкритий у латвійському Trasta Komercbanka – банку, у який платили гроші за "вишки Бойка". Не менш цікавим є той факт, що, згідно з публікаціями, директором Nomirex свого часу була найвідоміша в Україні вчителька йоги, кіпріотка Лана Замба.

Справа Магнітського. Малюнок "Новой газеты"

Ця людина також була керівником фірми-нерезидента, що значиться одним з власників донецької компанії "Альтком". Як відомо, "Альтком" отримав левову частину державних підрядів під час підготовки України до Євро-2012 на мільярди гривень. "Економічна правда" писала, що "Альтком" пов'язаний з екс-віце-прем'єром Борисом Колесніковим, який керував підготовкою до чемпіонату.

І навіть це ще не все. Наприклад, Ванагельс засвітився у справі екс-міністра енергетики Казахстану, місцевого олігарха Мухтара Аблязова. Ця людина очолювала один з найбільших банків цієї країни "БТА Банк". Як писала The Guardian, Аблязова звинувачують у розкраданні мільярдів коштів банку.

Згідно з публікацією, Аблязов купляв британську нерухомість через офшорні посередницькі структури, використовуючи номінального директора Ванагельса. Коли в Казахстані почалося переслідування, Аблязов втік у Британію, і Казахстан вимагає його видачі.

"Банановий" режим

Щоб зрозуміти, про що йде мова, варто ще раз звернутися до розслідувань OCCRP. Як зазначається в одній з публікацій журналістів Інги Спрінге та Грема Стека, Горін та Ванагельс – є чистої води підставними особами, які володіють або керують сотнями компаній в усьому світі.

Згідно зі результатами розслідування, вони є лише ланками мережі, які створили колишні співробітники латвійського Parex Bank. Як відомо, у 90-х Латвія була популярною країною для виводу коштів з колишнього СРСР. Зокрема, 70% депозитів у Parex Bank було з України та інших радянських республік.

Юрій Вітман. Фото reportingproject.net

У 2008 році Parex Bank не пережив кризу і був націоналізований Латвією. Але справа його колишніх співробітників живе. Наприклад, журналісти знайшли фотографію Юрія Вітмана, який згадувався вище у якості номінального директора, зокрема, у схемі "Сімї" та "вишок Бойка".

Він був співробітником банку та грав за баскетбольну команду цієї установи. За ту ж команду грали інші співробітники установи, які й стали організаторами "темних схем" у пострадянських країнах.

Зокрема, з цими людьми пов'язують зареєстровану а США компанію International Overseas Services (IOS), яка займається відкриттям та продажем "офшорок". Згідно з публікацією, ця структура фігурує в одному з судових позовів нафтового гіганта Shell як така, що допомагає "відмивати" коштів. Директором IOS був Ерік Ванагельс.

Звісно, все описане вище жодним чином не доводить пов'язаність "Межигір'я" з біглим казахським олігархом, або зв'язки фігурантів "справи Магнітського" з "вишками Бойка".

Це доводить лише те, що "Сім'я", "газовики" та інші українські можновладці користуються послугами людей, які допомагають ховати власність, "оптимізувати" податки та реалізовувати сумнівні операції найбагатшим людям та чиновникам з усього колишнього СРСР.

Скільки існує таких "пральних машин" для пострадянських олігархів – достеменно невідомо. Очевидно, що умовна група жителів Риги є однією з найбільших.

Що ж до української "Сім'ї", то вона зараз активно змінює схему. Наприклад, компанії, на які реєструвалася кримська нерухомість, вже ліквідовані. Нерухомість, яка була в оренді, тепер остаточно продана умовно "чистим" структурам, але за ними також стирчать вуха "Сім'ї".

"Технопромсервіс", з якого починалося розслідування – в стані ліквідації. Також ліквідоване "ДРФЦ", очевидно, з метою зміни схеми для участі у майбутній приватизації державних шахт.

Наївно думати, що переформатування викликане витоками інформації у публічний простір. Можна припустити, що ми стаємо свідками легалізації. Послуги наскрізь фіктивних "Ванагельсів-Горіних" стають непотрібними, а бізнес записується напряму на власників. "Сім'я" накопичила достатню кількість "офіційних" грошей, щоб укладати "чисті" угоди.

Наприклад, так сталося з Балаклавською набережною, яку виводили спочатку на "прокладки", а потім її напряму придбав Олександр Янукович.

Але більш глобально вся ця ситуація свідчить про один невтішний факт – теперішня Україна є класичним прикладом "бананового" режиму, за часів якого можливі такі речі.

РЕКЛАМА Хотите купить стиральную машину по выгодной цене? Заходите в магазин Cifrosvit и выбирайте лучший товар по низким ценам.