Ринку поштових відправлень України загрожує монополізація, що може вилитися у сповільнення його розвитку, втрату надій на конкурентний розвиток і якісніші продукти для споживачів, втечу інвестицій і скорочення робочих місць.

Поки Україна розривається між бажанням бути в ЄС і повернутися в обійми новітнього СРСР у вигляді Митного союзу, як це зробила Білорусь, принаймні одна галузь може передчасно опинитися в радянському минулому.

Йдеться про національного оператора поштового зв'язку "Укрпошту". Мова про законодавчу ініціативу, яка може бути корисною лише самому підприємству або іншій структурі, яка природним чином виокремиться з нього і буде мати усі законні преференції для одноосібного збирання плати за доставку відправлень.

28 листопада 2012 року на сайті Міністерства інфраструктури було оприлюднено проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розвитку сфери поштового зв'язку". Навіть побіжний аналіз документа свідчить: він сприяє розвитку не поштового зв'язку, а лише національного оператора.

Зокрема, законопроект істотно розширює виняткову компетенцію "Укрпошти", створює їй додатковий комфорт на ринку, водночас обмежуючи можливість діяльності приватних суб'єктів господарювання.

Національному оператору поштового зв'язку вже мало монополії на поштові відправлення у конвертах масою до 50 грамів. Він хоче розширити перелік поштових відправлень "письмовими повідомленнями та документами, які не вкладені у поштовий конверт (рахунки за житлово-комунальні послуги, реклама)".

Звісно, хто ж відмовиться взяти на себе "тягар" кур'єрської доставки рекламних листівок і вкидання їх до скриньок, якщо за законом це буде дозволено лише національному оператору? Але й цього замало.

Ознаками поштового відправлення у законопроекті пропонується вважати всі відправлення, на яких вказано поштову адресу, ім'я чи найменування адресата.

Тут вже слід насторожитися не лише рекламним агенціям, а й приватним поштовим операторам і службам кур'єрської доставки, які працюють із закордоном та внутрішнім ринком, і яким за новими правилами буде ой як несолодко.

З тексту законопроекту випливає, що міжнародна пошта та міжнародні місця поштового обміну підлягають націоналізації, бо ними повинен займатися лише той самий національний оператор. Чи нема тут сенсу згадати поняття "неконкурентне середовище" і "монополізація ринку"?

Фото zp.ua

Автори документа при цьому посилаються на статті Всесвітньої поштової конвенції і згадують універсальні поштові послуги, забуваючи при цьому, що конвенція не визначає поняття "універсальні послуги поштового зв'язку".

Тобто хто в Україні їм зараз дасть точне визначення та першим - за підтримки держави - до них допасується, той і захопить ринок?

Це вплине на те, що поштовим операторам, які працюють в Україні, доведеться перелаштуватися на інший формат відправлень. Вони можуть втратити частину контрактів з іноземними операторами і потрапити під дію штрафних санкцій.

До речі, їх закордонним колегам теж не залишиться інших варіантів вибору  партнера на теренах України. Ласкаво просимо в обійми єдиного національного оператора, цінову політику якого диктує держава чи, можливо, якийсь невідомий наразі власник. Але й ця націоналізація - не межа.

Новий законопроект передбачає фактичне скасування реформи 2010 року, коли було скасоване обов'язкове ліцензування поштової діяльності. Це прискорило розвиток ринку і конкуренції задля користі споживачів послуг.

Тепер національний оператор зможе взяти реванш за цей прогресивний крок дворічної давнини, бо нащо видавати ліцензію конкуренту?

Можна просто так прописати норми ліцензування, що його умовам не відповідатиме жодне підприємство, крім державного монополіста. За новим законом суб'єкти господарювання будуть набувати статусу поштових операторів лише після включення до Державного реєстру операторів поштового зв'язку.

Законопроект не розкриває вимог до потенційних прохачів статусу оператора і нічого не каже про наявність перехідного періоду - часу, впродовж якого чинні учасники ринку могли б пристосуватися до цих вимог.

Цікава деталь: в об'ємі послуг "Укрпошти" доставка посилок сягає кількох відсотків. При цьому приватні оператори забезпечують не тільки збереження вмісту посилок, але й, на відміну від "Укрпошти", доставляють їх аж до рук адресата.

Виникає питання, чому "Укрпошта" прагне монополізувати цей незначний сегмент своїх послуг. Мабуть, він все ж надто ласий: розрахунки аналітиків свідчать, що "гра у законодавче вдосконалення галузі" варта витрачених на неї зусиль.

Фото wikipedia.org

Окремою новацією прописано, що державне регулювання цін стосуватиметься усіх поштових операторів, а не лише "Укрпошти", як це є нині. Здається, коментарі для цього "зразкового демократично-ринкового" пункту не потрібні.

Також законопроект просуває норму виняткового доступу працівників "Укрпошти" до абонентських поштових скриньок та шаф - незалежно від того, хто їх фактично встановлював та експлуатує. Чи не порушуються таким чином права фактичних власників чи утримувачів поштових скриньок?

Якось забулося про демократичне припущення, що фізособи мають право самі вирішувати питання щодо абонентських скриньок в їх будинку, оскаржувати дії суб'єктів, які здійснюють доступ до скриньок, та вибирати таких суб'єктів, в тому числі припиняти співпрацю з ними, якщо якість їх послуг не влаштовує споживача.

Крім того, проект закону пропонує передати доставку чи вручення друкованих періодичних видань до виняткової компетенції національного оператора.

Як цей проект вписується у декларації про лібералізацію бізнесового середовища, реформування галузей, де ще з радянських часів панували державні монополії? Залишилося лише попроситися до сусідньої Білорусі з ідеєю запозичити всі "демократичні" новації цього сусіда.

Євросоюз давно завершив цикл підготовки та впровадження нормативних актів, метою яких є повна лібералізація поштового сектора. Нормативними документами ЄС демонополізовано діяльність національних поштових операторів країн-членів. Останньою рудиментів монополізму з 1 січня 2013 року позбувається Польща.

В українському випадку наслідком повернення до поштової монополії може стати придушення підприємницької ініціативи, втрата десятків тисяч робочих місць, відтік закордонних інвестицій з України, стагнація в розвитку галузі, де не буде конкуренції - задля вибору, кращої ціни і якості послуг.

До речі, ухвалення такого законопроекту, ймовірно, стане приводом для чергового осуду з боку ВТО. Одна з вимог, що висувалися свого часу до України, стосувалася створення конкурентного середовища в поштовому зв'язку, зокрема, зменшення монополії "Укрпошти" на пересилку простих листів.

Тоді обмеження за вагою відправлень було скорочено з 350 до 50 грамів.

Фото volynnews.com

Однак потенційному монополісту вже, очевидно, не до того: у листопаді в ефірі телеканалів з'явився ролик "Реальна віртуальність. Світ послуг, який розкриє розмаїття сучасних послуг, що надаються "Укрпоштою" у всіх куточках України".

А новий емоційний передноворічний ролик акцентує увагу глядачів на послузі кур'єрської доставки. Підприємство вже оголосило про новорічні дарунки: з 2013 року клієнти підприємства зможуть дешевше відправляти посилки з оголошеною цінністю та замовляти безадресну доставку рекламної продукції.

Таке враження, що зміни до закону вже внесли.

"Укрпошта" не приховує амбітних планів: до 2017 року вона планує посісти провідне становище в сегментах фінансових послуг, письмової кореспонденції, доставки посилок і вантажів, у тому числі і міжнародних, бізнес-комунікації.

Пропоновані урядом законодавчі зміни дозволяють зрозуміти, якими методами досягатиметься це лідерство упродовж наступних п'яти років.

Чи впорається національний оператор з ринком, залишившись наодинці із споживачами? Не біда: якщо у нього не вийде, тоді виокремиться підрозділ, і створять дочірнє підприємство з частково приватними інвестиціями.

Приватна частка з часом зростатиме, поки національний оператор не передасть увесь ласий шматок ринку цьому підприємству як стратегічному інвестору. Бо якщо щось робиться, значить, це комусь потрібно. Хіба це вперше? Хіба не відбувалося щось подібне останнім часом в інших галузях?