Днями президент підписав закон від 2 жовтня 2012 року, яким запроваджуються зміни до прийнятого нещодавно закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що набув чинності 21 вересня 2012 року.

Після набрання чинності законом система гарантування вкладів фізосіб запрацювала дещо по-іншому порівняно з попередньою версією документа.

Істотними відмінностями нового закону є передання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень запровадження тимчасової адміністрації банків та процедури їх ліквідації. Як відомо, донедавна ці функції виконував Нацбанк.

Отже, до "касової" функції фонду з виплати коштів вкладникам проблемних установ додалося повноваження з виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Передання такої важливої наглядової функції від НБУ до фонду чи не найбільше критикують експерти. Вони розцінюють такі дії намаганням Нацбанку перекласти відповідальність за результати процедур фінансового оздоровлення проблемних фінансових установ з себе на фонд.

Крім того, як свідчить міжнародний досвід, такий фонд зможе ефективно працювати тільки за умови його повної незалежності від політики.

Однак, враховуючи склад Адміністративної ради фонду - його вищого органа - про самостійність установи говорити складно. До ради фонду входять представник Кабміну, два представники НБУ, представник профільного комітету Верховної ради та директор-розпорядник фонду, що призначається членами Адмінради.

При цьому із складу Адміністративної ради, порівняно з попереднім законом, усунуто представника асоціації банків, який представляв інтереси комерційних банків у цій структурі та був єдиним представником не від влади.

Таким чином, ключові питання стосовно банків віднині вирішуватимуться без участі їх представників. Оскільки фонд значною мірою фінансується саме за рахунок внесків банків, то повне усунення їх від можливості брати участь у вирішенні принципових питань виглядає не цілком логічно.

Більше того, невиконання чи неналежне виконання банками-учасниками фонду його вимог вважається адміністративним правопорушенням та спричиняє наслідки, передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення.

Так, директору-розпоряднику фонду та його заступникам надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення на винних осіб у розмірах, встановлених законодавством: 300-1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас закон дозволяє застосовувати до банків-порушників фінансові санкції.

Зокрема, за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей фонду банком, а також порушення банком порядку ведення бази даних про вкладників є підставами для накладення штрафу від 0,05 до 0,1% від розміру зареєстрованого статутного капіталу банку.

Фото blogspot.com

Як відомо, мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим за 120 млн грн. Отже, мінімальна сума штрафу становитиме 60 тис грн.

Ще одна санкція передбачена законом за невиконання або несвоєчасне виконання банком рішень фонду чи розпоряджень про усунення порушень щодо ведення бази даних вкладників. У цьому випадку фінансову установу може бути оштрафовано на 0,04-0,1% від розміру зареєстрованого статутного капіталу банку.

Особами, уповноваженим притягувати до відповідальності за дані правопорушення, є ті самі директор-розпорядник фонду та його заступники.

Негативним нововведенням закону, що може позначитися на стані банківського сектора, є підвищення ставки регулярного збору з 0,5% до 0,8% за вкладами в іноземній валюті, який повинні сплачувати банки-учасники фонду. Це призведе до зменшення кількості валютних заощаджень у комерційних банків, кажуть фахівці.

Серед позитивних моментів слід відзначити скорочення строків проведення виплат вкладів фондом, які мають початися не пізніше тижня з дня прийняття рішення про ліквідацію банку, а також встановлення вичерпного переліку випадків, коли фонд не відшкодовуватиме кошти вкладникам.

Одним з найбільш значущих нововведень, яке викликало багато дискусій серед експертів, стало надання права встановлювати та змінювати розмір відшкодування коштів за вкладами самому фонду.

Так, наразі фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Нацбанком про віднесення установи до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення її фондом з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

При цьому розміру гарантованої суми відшкодування вкладникам за їх вкладами законом встановлено не було, що створювало широке поле для зловживань з боку фонду та практично нівелювало суть існування системи гарантування вкладів.

Фото ukurier.gov.ua

Для усунення вказаних прогалин 2 жовтня 2012 року було прийнято зміни до закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо вдосконалення діяльності фонду гарантування вкладів фізичних осіб та встановлення мінімальної суми граничного розміру відшкодування вкладів ".

Документ встановив мінімальний розмір гарантованої суми відшкодування вкладникам - 150 тис грн. За попереднім законом від 2001 року 150 тис грн були максимальним відшкодуванням.

За новим законом рада фонду уповноважена змінювати розмір гарантованої суми відшкодування вкладникам за їх вкладами лише у бік збільшення.

Крім цього, внесені зміни розширюють підстави припинення повноважень членів адміністративної ради фонду, забороняють працівникам фонду розголошувати інформацію з обмеженим доступом, у тому числі банківську таємницю, як під час роботи у фонді, так і після припинення з ним трудових відносин.

Внесені зміни є першим кроком на шляху вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак для виконання ключового завдання закону - відновлення довіри громадян до банківської системи - необхідно й надалі вдосконалювати документ, залучаючи громадськість, дотримуючись директив ЄС та порад Світового банку.

Марина Саєнко, партнер юридичної компанії "Закон перемоги", адвокат