Недостроенная империя одного министра

Збіг обставин або бізнес-інтереси "сімейних" людей завадили народженню найбільш потужної аграрної імперії в Україні.

Порівняно з її плановими розмірами такі велетні як "Нібулон" або "МХП" виглядали б доволі скромно.

Не є таємницею, що в аграрному комплексі України відбувається великий переділ - грядуть кардинальні зміни в розстановці сил "бізнесменів".

Так звана бізнес-група "Хліб Інвестбуду", яку пов'язували з давнім товаришем президента Юрієм Іванющенком, і якій так відверто допомагав аграрний міністр Микола Присяжнюк, програє на усіх фронтах.

Проте небагато людей знають, що програла ця команда "однодумців" війну за створення великого "монстра", в якому експортеру зернових №1 в країні - "Хліб Інвестбуду" - відводилася лише роль підрозділу.

Про яку саме імперію йде мова?

Минулого тижня прес-служба Державної продовольчо-зернової корпорації України - ДПЗКУ - надіслала автору листа, в якому наголошувалося, що державний концерн не має і ніколи не мав будь-яких зв'язків з компаніями "Хліб Інвестбуд", "ДПЗКУ-МТС" і "ДПЗКУ Земельний фонд".

"ПАТ "ДПЗКУ" не має жодних прямих або опосередкованих засобів впливу на ці підприємства, і не володіє будь-якими частками у їх статутному капіталі", - підкреслюється у повідомленні.

В прес-службі державного холдингу також зазначили, що ці товариства "є окремими юридичними особами, які самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями".

Останні компанії - це підрозділи, які донедавна начебто входили до складу ДПЗКУ, як, зрештою, і "Хліб Інвестбуд", який називали трейдинговим підрозділом державного концерну.

Утім, виявляється, це зовсім не так. І "ДПЗКУ-МТС", і "ДПЗКУ Земельний фонд" - це підприємства, в яких немає державної частки. Про те, як держава позбулася своєї частки в "Хліб Інвестбуді", "Економічна правда" уже писала.

Тобто держава намагається позбутися структур, які встигла створити згадана команда "однодумців". Принаймні, все робиться для того, щоб відповідні компанії більше в нікого не асоціювалися з державними активами.

Чому так сталося - невідомо. Можливо, "команда" взяла на себе надто багато, а можливо - зайшла за межі "сімейної" території. Адже протягом двох років "хібівцям" ніхто не заважав будувати свою імперію.

Юрій Іванющенко. Фото stopotkat.net

Зазвичай корпорації створюються упродовж десятків років, але не тоді, коли допомагає держава, роздаючи свої активи. "Хібівці" і не збиралися нічого будувати, вона прагнули отримати готову корпорацію, тобто ДПЗКУ.

ДПЗКУ - це компанія, створена на виконання постанови Кабміну у серпні 2010 року. По-суті, урядовці створювали її для того, щоб зберегти активи безнадійно збиткової ДАК "Хліб України".

В зазначеній постанові також йшлося, що ДПЗКУ необхідно включити до переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації. Це було наказано зробити Мінагрополітики.

Втім, в аграрному міністерстві не поспішали, а Кабмін "аграрників" і не квапив. Більше того, 6 червня 2011 року іншою постановою - №593 - уряд погодився з пропозицією Мінагропроду про перетворення ДП "ДПЗКУ" на державне публічне акціонерне товариство (ПАТ) "ДПЗКУ".

Перед цим у міністерстві розповідали про вигоди, які може дати така корпоратизація. ДПЗКУ навіть збиралися виводити на IPO . Мовляв, для "прозорого" залучення інвестора. Хоча навряд чи хтось збирався це робити.

ПАТ "ДПЗКУ" було створене наказом Мінагрополітики і продовольства України №634 від 17 листопада 2011 року. Це був перший організаційний крок, необхідний для приватизації корпорації.

Варто визнати: ДПЗКУ була "ласим" шматком. Від ДАК "Хліб України" їй дісталися цінні ресурси.

Активи корпорації включають обидва державні портові елеватори - Одеський і Миколаївський, 24 лінійні елеватори, 18 комбінатів хлібопродуктів, низку інших підприємств і 150 тис га орендованої землі.

Однак втілити в життя ці плани міністерству і наближеним до нього бізнесменам так і не вдалося.

Раптом Кабмін змінив свою думку, і 31 січня 2012 року доручив Мінекономрозвитку підготувати законопроект про включення ПАТ "ДПЗКУ" до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

29 березня цей проект був офіційно поданий урядом до парламенту, не дивлячись на відмову Мінагрополітики погоджувати документ.

Саме тоді в ЗМІ почала з'являтися інформація, що відносини між Віктором Януковичем і "регіоналом" Юрієм Іванющенком почали псуватися.

До цього моменту корпорація працювала лише в інтересах однієї бізнес-групи. Про успіхи трейдингового підрозділу ДПЗКУ - "Хліб Інвестбуду" - і паралельні збитки держави ЕП уже писала.

Втім, заробляли під парасолькою державної корпорації й інші "підрозділи", про які згадують у своєму листі речники сьогоднішнього ДПЗКУ.

Так, створена у травні 2011 року у складі Корпорації сервісна компанія - Механіко-технологічна станція "ДПЗКУ-МТС", наприклад, виконувала повний комплекс польових робіт для аграрних підприємств.

На сторінці ДПЗКУ у "Вікіпедії" є інформація про "потужний загін зернозбиральної техніки" - 500 комбайнів і 300 зерновозів, які використовував цей підрозділ.

Крім того, до складу ДПЗКУ входив "ДПЗКУ-Земельний фонд". Чим він займався, можна знайти в мережі.

В одній із публікацій керівник цього ТОВ каже, що завдання підприємства - сконцентрувати банк аграрних земель для більш ефективного їх використання. Начебто, щоб повернути до життя занедбані поля.

Ще у квітні 2011 року ДПЗКУ обіцяла, що зможе консолідувати 1 млн га землі. Присяжнюк додавав, що для роботи цього підрозділу, можливо, навіть будуть використані держані землі запасу.

Утім, створити "монстра" не вдалося, і зараз влада не приховує, що хоче спекатися колишніх "бізнес-партнерів". Про це свідчить і урядова колотнеча навколо Аграрної біржі.

Хоча майже два роки і Кабмін, і правоохоронні органи чомусь заплющували очі на те, як ці "товариства" захоплювали агарний сектор під прикриттям Міністерства аграрної політики і продовольства.