Схоже, заяви очільників Міненерговугілля про початок нового розслідування проти імпорту нафтопродуктів та можливість введення мит вже у грудні є лише спробою підтримати електорат одної з базових для Партії регіонів області.

Судячи з документів, які є в розпорядженні "Економічної правди", друга спроба започаткувати спеціальне розслідування зроблена швидше з політичних міркувань, ніж для того, щоб справді почати такий процес.

Перш ніж прозвучала гучна заява Міненерговугілля про можливе введення мита на нафтопродукти з 1 грудня, була проведена певна робота. Відповідні документи готувало не лише профільне міністерство, а й Мінфін та Мінекономрозвитку.

Запустив процес червневий лист голови Луганської облдержадміністрації Володимира Пристюка на адресу президента. В ньому йдеться про складний стан вітчизняної нафтопереробки та Лисичанського НПЗ зокрема.

Голова Луганської ОДА перелічує негативні наслідки зупинки підприємства і звертається з проханням "дати відповідні доручення щодо створення належних умов для подальшого розвитку вітчизняних підприємств нафтопереробної галузі". З Адміністрації президента лист іде в Мінекономрозвитку та Міненерговугілля.

За три тижні з'являється звернення віце-прем'єра Сергія Тігіпка та міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка до Миколи Азарова.

Лист поряд з параметрами зайнятості містить цікавий абзац: "З'явилися випадки ввезення на митну територію України імпортних нафтопродуктів за рішенням судів без сплати митного збору та акцизів".

Звісно ж, проігнорувати появу нової скандальної структури, що ввозить нафтопродукти, не сплачуючи податків, проігнорувати було неможливо. На підставі цього листа Азаров на 31 липня призначає нараду за участю профільного міністерства, Мінфіну, МВС, ДПС, ДМСУ та МЕРТ.

Втім, у документах двох міністерств, які надійшли до проведення наради, сказано, що підстав говорити про нову "Лівелу" поки що нема. Зокрема, в матеріалах Міненерговугілля відзначається, що міністерство не має інформації про ввезення на територію України нафтопродуктів без сплати податків.

Такі самі дані містяться і в документах Держмитслужби України. В них визнається, що подібна діяльність велася з серпня по листопад 2010 року, а сумарні втрати бюджету оцінюються 2,89 млрд грн.

Виходить, керівник Мінекономрозвитку Петро Прошенко та віце-прем'єр Сергій Тігіпко просто використали вигаданий привід про появу нової "Лівели" для того, щоб в черговий раз поставити питання про обмеження імпорту нафтопродуктів.

Причому цього разу у документах йдеться не про імпорт пального взагалі, як на початку попереднього розслідування, а лише про імпорт з країн Митного союзу.

Втім, якщо поглянути на висновки міністерств, надані на дату проведення наради, то можна сказати, що нинішня ситуація мало чим відрізняється від 2011 року. Йдеться про те, що фактичними прибічниками застосування обмежувальних заходів у цій сфері, крім виробників, залишається лише профільне міністерство.

Інші міністерства, залучені до проведення наради, наприклад, Мінекономрозвитку, до введення обмежень налаштовані прохолодно. Поки його керівник ставить підпис під неоднозначним документом, на підставі якого, власне, запущено процес підготовки розслідування, в самому відомстві існує протилежна думка.

Так, лист Мінекономрозвитку посилається на те, що попереднє розслідування завершилося нічим. Мовляв, вітчизняні НПЗ не тільки не виробляли у 2007-2010 роках дизельне пальне стандарту "Євро-5" та бензин "Євро-4" і "Євро-5", а й самі були активними імпортерами - близько 20% - закордонного пального.

В запроваджені бар'єрів для імпорту в Мінекономрозвитку бачать небезпеку дефіциту, підвищення цін та втрату стимулів для модернізації українськими НПЗ.

Не надто оптимістично ставляться до заходів з обмеження імпорту і в Мінфіні. Там теж вважають, що обмеження можуть призвести до подорожчання пального. Крім того, підкреслюють фінансисти, Україні вигідніше ввозити готові нафтопродукти.

Очевидно, міністерство дивиться на проблему крізь призму сальдо зовнішньої торгівлі. За даними Мінфіну для того, щоб замінити імпортовані обсяги бензину та дизельного пального, на українських НПЗ слід переробити 11,6 млн тонн нафти.

Щоб ввезти та переробити таку кількість сировини, сальдо зовнішньої торгівлі погіршиться на 3 млрд дол. Відтак, ідеальною ситуацією для Мінфіну є видобування нафти для переробки на НПЗ винятково в Україні.

Позицію міністерства можна вважати специфічною, але в неї є більше шансів бути почутою. Напередодні виборів мало кому захочеться приймати рішення, які будуть посилювати сумніви щодо стабільності української валюти і закладати базу для чергового зростання цін на всі товари та продукти, які мають транспортні витрати.

Не набагато кращими виглядають перспективи законопроектів, якими передбачається скасування стягнення ПДВ при ввезенні нафти та обладнання для реконструкції нафтопереробних підприємств.

Мінфін та Мінекономрозвитку вважають за необхідне зберігати рівність усіх суб'єктів перед законом, а останній законопроект, який блукає парламентом, не відповідає правовим нормам ЄС і не може пройти експертизу Мінюсту.

Можливо, саме цим пояснюється невпевненість у словах багатьох чиновників.

Так, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Володимир Макуха щодо результатів заявки міністерства висловився так: "Ми маємо надію, що комісія швидко розгляне це питання. Буде воно позитивним чи ні - невідомо, бо такі звернення вже розглядалися, і позитивне рішення приймалося не завжди".

Стримано поставився до ідей обмеження імпорту і перший заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін. Він сказав, що така протекція може створити дефіцит пального.

Юридична компанія, яка захищала інтереси Білорусії під час попереднього розслідування, теж скептично ставиться до можливості порушення нової справи.

"Можливість проведення нового розслідування щодо імпорту білоруських нафтопродуктів невелика. Таке розслідування вже проводилося, і за його підсумками не було прийнято рішення про введення мит", - говорить партнер AstapovLawyers Олег Мальский.

Відтак, можна припустити, що метою урядових маневрів цього літа щодо обмеження імпорту було отримання політичних дивідендів. Особливо з огляду на те, що результати такого розслідування призвели б до негативних економічних наслідків, брати відповідальність за які нікому особливо не хочеться.

Втім, українські нафтопереробники та профільне міністерство більший акцент роблять на тому, що окремі країни-імпортери підтримують свої підприємства.

"Глибина переробки нафти на українських НПЗ не перевищує 70%, тоді як на НПЗ Білорусії, де держава надавала і надає цим підприємствам суттєву підтримку, цей показник становить 80%. Ще більшою є глибина переробки на європейських НПЗ", - каже президент "ТНК-ВР комерс" Володимир Жмак.

Фото tnk-bp.com.ua

За його словами, саме в цьому напрямку можуть розвиватися події далі. Зокрема, у 2013 році можна буде говорити про початок не спеціального, а, наприклад, антисубсидіарного розслідування.

"Провести антисубсидіарне та антидемпінгове розслідування цілком можливо. Ці типи розслідувань можуть проводитися проти конкретної країни, тоді як спеціальне розслідування ведеться щодо всіх країн-імпортерів", - вважає Мальський.

Таким чином, новий виток розвитку подій може бути спрямований проти білоруського пального, виробники якого з початку 2012 року не платять мита на російську нафту. Отже, можна буде говорити про нерівність умов ведення бізнесу.

Залежно від типу розслідування - антидемпінгового чи антисубсидіарного - слід буде довести відмінність експортних і внутрішніх цін або існування державних субсидій. Хоча слід відзначити, що у Литві та Румунії ніколи не йшлося про державну підтримку виробників нафтопродуктів.

Наприклад, румунський Petromidia був збудований у 1977 році - приблизно тоді ж, коли й Лисичанський. Повний контроль над підприємством компанія The Rompetrol Group N.V. - дочка "КазМунайГаз" - отримала у 2007 році за 2,7 млрд. долл.

Лише у 2012 році в завод було інвестовано 170 млн дол, завдяки чому обсяги переробки зросли з 3,5 млн тонн до 5 млн тонн. Сьогодні цей НПЗ розглядається компанією як основа для започаткування проектів в басейні Чорного моря.

В наступні п'ять років роздрібна мережа регіону повинна зрости на 350 АЗС. Це без врахування намірів "Rompetrol Україна" створити СП з "Нафтогазом", яке повинне об'єднати до 700 АЗС в Україні.

У Румунії працює й конкурент Rompetrol - фірма Petrom, яка видобуває нафту всередині країни. За оцінками спеціалістів компанії, вартість цієї нафти удвічі нижча за казахську. Але в Румунії не йдеться про необхідність захисту казахських акціонерів і введення додаткових податків і мит для конкурентів та споживачів.