Щодня мільйони українців для безпроблемного і оперативного отримання найпростішого папірця в державній установі "мотивують" дрібних чиновників хабарами.

Ці негласні правила диктує ринок державних послуг, і за ними грають майже всі, хто не хоче ускладнювати собі життя.

Великий бізнес також воліє до безтурботного існування і так само сумлінно виконує вимоги "регламенту" можновладців.

Неважливо, яка ціна питання: хочеш працювати в Україні - плати в касу. І, звісно, що не в державну.

Близько 20 млн доларів на рік - саме таку суму отримує одна з таких "недержавних кас", яку справно наповнюють великі зернотрейдери, щоб їх товар раптом не застряг десь в порту.

Схема поборів, яку "Економічній правді" описав один із учасників ринку, проста й нехитра. Вона більше нагадує рекет 1990-х років. Тільки замість фізичної розправи ділки використовують такий аргумент, як загроза матеріальних збитків.

Як розповідає співрозмовник, зернотрейдерів шантажують офіційним сертифікатом якості, який необхідний для експорту. Так, Державна сільгоспінспекція, яка підпорядковується аграрному міністерству, відмовляється його видавати, поки експортери не здійснять "неофіційний" платіж.

Це відбувається так. Працівники Держсільгоспінспекції повідомляють трейдерам, з якою саме компанією необхідно укласти договір, скажімо, про надання консультаційних послуг. Саме на підставі цієї угоди і здійснюється платіж.

У випадку відмови трейдера державна інспекція не дає відповідну телефонограму на портовий термінал з дозволом розпочати навантаження морського судна, або за фактом його завантаження не видає сертифікат якості.

Держсільгоспінспекція надає два офіційні сертифікати якості: один - при відвантаженні товару з внутрішніх елеваторів, інший - при відвантаженні товару морським транспортом на експорт. І кошти за оформлення цих сертифікатів сплачуються відомству офіційно.

Наприклад, при відвантаженні товару з елеваторів трейдери сплачують близько 195 грн за вагон пшениці або 140 грн - за вагон з іншим зерном. Другий сертифікат якості, який надається при відвантаженні в порту, розраховується залежно від обсягу вантажу за ставкою 1,25 грн за кожну тонну.

Проте насправді - це копійки порівняно з розмірами додаткових "кулуарних" платежів. "Долар з тонни збіжжя, не більше і не менше. Поки не буде оплати, товар не відпустять", - пояснює співбесідник ЕП.

Оскільки трейдери можуть зазнати більших втрат через простій суден і невиконання експортних контрактів, вони грають за правилами рекетирів. Причому всі без винятку: і вітчизняні, і міжнародні. Не дивно, що зарубіжні інвестори обходять Україну десятою дорогою.

За підрахунками ЕП, у такий нехитрий спосіб подільники Держсільгоспінспекції заробляють не менше 20 млн дол за один маркетинговий рік.

За сезон 2011-2012 років Україна експортувала 23 млн тонн зерна, тож у "недержавну" касу пішло 23 млн дол. Враховуючи прогнози Мінагропроду щодо експорту збіжжя в поточному сезоні, це ще 20-22 млн дол у фонд "консультантів".

Фото УП

До того ж, як каже співрозмовник, схема працює ще з 2010 року - на той момент ще діяли квоти на експорт збіжжя, а потім були введені ще і мита. Утім, вона не одразу набула такої цивілізованої форми як укладення угоди, спочатку сплачували "подать" і напряму, зазначає він.

З часом змінювалися тарифи та компанії-отримувачі платежів. Сьогодні, наприклад, бариші збирає таке собі ТОВ "ЮГАС". Його назва вказана в платіжному дорученні одного із зернотрейдерів, з якою ЕП вдалося ознайомитися.

Що це за фірма? "ЮГАС" (це скорочена назва) або Ukrainian Group of Alex Stewart, як зазначається на її сайті, надає сюрвейєрські послуги.

Сюрвейєри - це незалежні підприємства, які оцінюють та інспектують вантажі, перевіряють їх обсяги, якість та умови перевезення. Такі компанії зазвичай сильно дорожать своїм іменем і репутацією.

Назва фірми має, напевно, продемонструвати її належність до англійської групи компаній Alex Stewart Group. Остання має широку мережу представництв у світі і є членом багатьох міжнародних товарних бірж та асоціацій.

Представники компанії "ЮГАС" наголошують, що в Україні вони є офіційними представниками Alex Stewart International Corporation. "Географічна" сторінка на сайті англійської компанії яскраво це демонструє.

Втім, як виявляється, в Україні є ще одне представництво світового сюрвейєра - ТОВ "Алекс стюарт інтернешнл корпорейшн лтд". І тут запевняють, що "ЮГАС" отримало право зайняти місце під парасолькою Alex Stewart не зовсім чесно.

Старожили цього специфічного і невеликого ринку кажуть, що обидві компанії намагаються довести свої претензії в судах. Начебто вони раніше співпрацювали, але потім щось не поділили.

За даними Єдиного державного реєстру підприємств, серед основних власників ТОВ "ЮГАС" фігурує компанія з ідентичною назвою - "Ю.Г.А.С. лімітед". Ймовірно, вона виконує функцію класичного "офшору" для оптимізації видатків.

Водночас, установ, пов'язаних з Alex Stewart, серед засновниках нема. Причому статутний капітал українського "ЮГАСа" не перевищує 14 тис грн.

В телефонній розмові представник "ЮГАСа" запевнив ЕП, що вперше чує про неофіційні платежі. Співбесідник, який представився заступником голови, наголосив, що його компанія не має стосунку до подібних оборудок і припустив, що така інформація є спробами тиску на неї.

Пізніше від компанії надійшла й офіційна відповідь. "Ніяких взаємовідносин з Держсільгоспінспекцією ми не маємо... Самі припущення про те, що одна з найвідоміших міжнародних сюрвейєрських компаній бере участь
у якихось сумнівних схемах, є абсурдними і безглуздими", - зазначається в листі.

Натомість відповідь Мінагропроду на запит ЕП на 80% була присвячена опису функцій і ролі Держсільгоспінспекції на аграрному ринку. Тож ЕП наводить не повну версію листа відомства, а лише фрагменти, які стосуються суті питання.

"Для більш точного з'ясування ситуації необхідні деталізовані, конкретні факти для прийняття рішення по суті, а при наявності підстав - подальшої передачі матеріалів до правоохоронних органів", - йдеться у відповіді міністерства.

Також у відомстві зазначили, що "при видачі сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки територіальні органи Держсільгоспінспекції керуються винятково законодавством України та діючими нормативними актами".

У будь-якому разі, про схему "долар-тонна" знають майже всі великі зернотрейдери. Проте від офіційних коментарів вони відмовляються. Важко повірити, що про існування таких схем не знають і в аграрному відомстві.

Хай там як, але завдяки оборудкам сумнівні фірми отримали щонайменше 200 млн грн. І це, до речі, не межа. Тимчасом міністерство нарікає, що для ефективного фінансування галузі йому катастрофічно не вистачає коштів.