Здоровые продукты и реформа земли: как все связано
Органічне морозиво і органічне сало, крупи, борошно, олія, соки, ягоди, пельмені, чаї, консервовані супи – це короткий перелік товарів, які виробляють і реалізують українські виробники не лише на внутрішньому ринку, а й експортують.
Хтось скаже, що органічні продукти – просто мода, яка швидко мине, але статистика каже про інше.
Все більше людей у світі хоче споживати натуральну їжу, при виробництві якої не застосовувалися хімічні добрива, пестициди, генетично-модифіковані організми (ГМО) або консерванти.
І якщо вам здається, що купити органічну курку чи яйця можна у звичайної бабусі, то спочатку задайте собі питання: чи корм, який дала бабуся курці, був органічним?
Наразі Україна посідає друге місце за обсягами експорту органічної продукції до ЄС і цей ринок продовжує активно розвиватися у всьому світі.
Проте без вирішення "земельного питання" багато виробників органічних продуктів стикаються з труднощами.
Чому земельна реформа важлива для ринку органіки та які перспективи може принести для сільського господарства України.
Чиста земля – на вагу золота
Співзасновник компанії "Органічний сад" Богдан Боднар вирощує на Львівщині лохину під торговою маркою STYNAVA. Він називає свій бізнес філософією. З ним важко не погодитися, адже органічне виробництво потребує особливого терпіння та ставлення до землі.
Наразі це єдина в Україні компанія, яка має промислову плантацію органічної лохини в Карпатах.
Окрім Богдана в "Органічного саду" вклали кошти ще два інвестори. До заснування компанії підприємець працював у будівельному бізнесі. Потім займав керівну посаду в сільськогосподарській компанії.
"У якийсь момент часу кожен з нас (інвесторів. – ЕП) мав певний капітал. Тож надумали створити свого роду "пенсійний фонд" для себе. Вирішили, що ним буде сільськогосподарський бізнес. Я був пропагандистом того, щоб це був органік. Маю певну філософію і своє бачення того, як працювати з землею і якою має бути їжа", – говорить бізнесмен.
Зараз його компанія орендує у держави 48 га, з яких 12 га уже засаджені лохиною, ще 6 підготовлені до висадки. Решту площи потрібно розліснювати.
Спочатку увагу інвесторів привернула економічна перспектива органіки, адже така продукція коштує дорожче, ніж традиційна, бо її складніше вирощувати.
Органічні продукти популярні в США та Європі: їх споживання зростає на 10-15% щорічно. У таких країнах, як Швейцарія й Австрія, за рік-два вже половина усієї агропродукції буде органічного походження.
Засновників "Органічного саду" приваблювала і можливість мати конкурентну перевагу. Адже навіть за однакової ціни продати органічну продукцію можна швидше, ніж конвенційну.
Ще одним аргументом на користь органік була земля. Ділянку, яку знайшли партнери, ніколи не використовували для традиційного сільського господарства.
"У таких умовах гріх було не спробувати заснувати органічне виробництво. Перейти на традиційну модель вирощування – це один раз обробити ділянку засобами захисту рослин. Назад в органіку після цього повертатися складніше. Це займає роки", – зауважив підприємець.
Скільки "коштує" органічне ягідництво
За словами бізнесмена, початкові інвестиції в сільськогосподарський бізнес майже однакові для традиційних та органічних компаній. А ось утримання "органічного" поля дорожче на 20-30%, а в деяких її видах культур – навіть на 50%.
"Якщо ви заходите в чисте поле і не маєте 30 тис. доларів на гектар, то краще не братися. Може бути легше агрохолдингам, які займаються, наприклад, зерновими, і розширюють бізнес ягідними культурами. В них вже є техніка, персонал, який вміє працювати на землі", – пояснює Богдан Боднар.
За його словами, "Органічний сад" заснували у 2017 році, а перший невеликий врожай мали лише в 2020-му. За розрахунками, з третього врожаю компанія вийде в нуль, а щоб окупити інвестиції, треба бути в плюсі 3-4 роки. Розраховувати на повернення вкладених коштів можна лише за 10 років після старту бізнесу.
"Перед тим, як починати такий бізнес, треба правильно все рахувати. Деякі мислять так: вартість землі, техніки, посадкового матеріалу та інші витрати. Але забувають, що сад чи ягідник, – це довгострокова інвестиція. І 3–4 роки ще треба утримувати господарство, не маючи з нього жодного прибутку. І на це утримання теж потрібні кошти: 2–5 тисяч доларів на гектар щороку", – розповів Боднар.
На отримання землі пішло 1,5 роки
Не проста ситуація для виробників органіки складається не лише з отриманням фінансування, а й з землею.
В Україні немає жодних привілеїв при отриманні землі для "органічних" фермерів. Проте власник "Органічного саду" вважає, що вони мали б бути:
"Це б стимулювало людей правильно працювати на землі".
За його словами, наразі в Україні є два шляхи отримання землі в оренду: купити права оренди на аукціоні, сама процедура якого займає до 6 місяців, або самостійно займатися її пошуком серед тих, хто схоче здати в оренду.
"У нашому випадку підходящої ділянки на аукціоні не було. Тож ми самі шукали її. Перебрали близько десятка варіантів. Брали аналіз ґрунту. Розраховували інші фактори: наявність трудових ресурсів, електроенергії, води тощо. Землю знайшли, але в неї не було кадастрового номеру. Тобто ділянки навіть не було в реєстрі", – розповів Богдан Боднар.
Його компанії довелося майже 1,5 роки витратити на те, щоб набути майнових прав на землю: спочатку подати заявку, щоб ділянку внесли в кадастр, потім ще одну – аби вона потрапила на аукціон.
"Ми пройшли дуже складну процедуру з набуття майнових прав. Перешкод нам не чинили, навпаки сприяли, бо всі сторони були зацікавлені, щоб від цієї ділянки для громади була користь. Але сама процедура проходжень всіх цих етапів надзвичайно бюрократична", – сказав підприємець.
Про "безкадастрові" наділи, рейдерів і реформу землі
"Нічийні", закинуті, порослі чагарниками землі – це сьогодення України. Свого часу бізнесменів цікавили тільки придатні для популярних сільгоспкультур наділи чи ділянки поблизу курортів, тому наразі в Україні важко знайти вільну хорошу ділянку для довгострокових інвестицій.
Він сподівається, що земельна реформа виправить ситуацію. Адже наділи, що були поза межами сільрад, передали у власність громад, які мають бути зацікавлені, аби привести все до ладу.
Крім того, земельна реформа і запровадження повноцінного інституту власності на землю зменшить кількість рейдерських атак.
"Рейдерство, на мою думку, на 80% стосується тих земель, які ніде ніяк не зареєстровані. Люди прийшли, розорали, засіяли. Інші люди вирішили: а чому ми не можемо взяти їхній урожай, адже ця земля і так незаконно використовується?
Думаю зараз місцеві громади наведуть лад. Звичайно, це не місяць і не два, може, рік і більше. Після цього ми побачимо різке зменшення рейдерський захоплень. Адже людина, яка має офіційно землю у своєму розпорядженні, навряд чи стане жертвою такого нападу", – вважає підприємець.
У землі має бути власник
Богдан Боднар підтримує запровадження купівлі-продаж землі. Він вважає, що земля – це товар, і вона має працювати для інвестицій.
"По-перше, якщо я знаю, що це моя власна земля, то буду не так боятися вкладати сюди більше коштів. По-друге, земля стає товаром, відповідно, може бути об’єктом застави для дешевих кредитів, наприклад. Сьогодні люди хочуть працювати на землі, але не можуть, бо не мають з чого почати. Жоден банк просто так кредит не дасть", – сказав він.
Утім підприємець визнає, що люди бояться запуску ринку землі, адже Україну важко назвати правовою державою.
"Ринок землі надзвичайно потрібен. Але він має бути відкритим і всі мають дотримуватися правил гри. Крім того, варто прийняти усі закони, щоб реформа працювала правильно", – підсумував Богдан Боднар.
Наразі українські фермери працюють в умовах договорів оренди. Для них постійно буде існувати ризик втрати вкладених інвестиції, оскільки терміни договорів оренди на землю можуть закінчитися і їх не продовжать з різних причин. Ніхто не хоче втрачати бізнес.
Для того, щоб цього не сталося, потрібно отримати повнцінне право власності на землю. Це стане можливим з відкриттям ринку землі з 1 липня 2021 року.До того часу парламент має ухвалити ще чотири "земельні" закони.
Йдеться про законопроєкт №2194 щодо вдосконалення управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, №2195, який запроваджує прозорий процес земельних електронних аукціонів, №3205-2 передбачає створення Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві для поліпшення доступу малих агровиробників до банківського фінансування для придбання сільгоспземель, а також законопроєкт №3012-2, який визначає принципи розподілу земель при приватизації сільгоспугідь державних та комунальних підприємств.