Тисячі компаній в усьому світі встановили цілі з досягнення вуглецевої нейтральності: запроваджують заходи з енергоефективності, закуповують електроенергію з відновлюваних джерел або виробляють її самостійно, відмовляються від використання викопного палива, електрифікують виробничі процеси й транспорт.

Саме заходи з енергоефективності та електрифікації надзвичайно важливі для зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище. Однак постає питання: з яких ресурсів буде вироблена електрична енергія?

Передбачається, що в Україні до 2050 року частка електроенергії в структурі споживання енергоресурсів промисловістю становитиме 50% порівняно з майже 25% у 2019 році.

Нові технології не лише дозволять зменшити використання вуглецеємних енергоносіїв, а й допоможуть оптимізувати їх використання у виробничих процесах.

Запровадження нових технологій відіграватиме важливу роль, особливо у двох найбільш енерго- та вуглецеємних галузях: металургійній та цементній.

Україна підготувала проєкт "Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди" (НВВ2). У документі, зокрема, зазначається, що відновлювана енергетика може замінити стару вугільну генерацію.

Очікується, що у 2030 році частка виробництва електроенергії з відновлюваних джерел становитиме близько 30% (включаючи великі гідроелектростанції).

За підсумками першого кварталу 2021 року частка виробництва електроенергії з відновлюваних джерел становила 5,5%, а разом з великими гідроелектростанціями – 11,4%. Тобто частка "зеленої" електроенергії у споживанні становить 11,4%.

Із збереженням поточних політичних трендів у країні досягнення цілей НВВ2 у 2030 році видається примарним.

Що робити відповідальному бізнесу, який встановив цілі споживати 30%, 50% або 100% "зеленої" енергії вже зараз або в найближчі роки? Розгляньмо варіанти.

Встановлення ВДЕ для власного споживання

За оцінками експертів IFC, до 2030 року потенціал встановлення українськими підприємствами СЕС для власного споживання становитиме 2-3 ГВт, а обсяг інвестицій для реалізації цих проєктів – 1,5-2 млрд дол.

Інвестуючи у встановлення ВДЕ, бізнес будь-яких масштабів – від малого до великого індустріального – отримує лише переваги.

На тлі постійного зростання цін на енергоносії використати, наприклад, дах свого підприємства для встановлення сонячних панелей – дуже розумне рішення.

Це дозволяє частково замістити споживання "брудної" електроенергії на "зелену" та зекономити на витратах на енергоносії.

Річ у тім, що вартість технологій ВДЕ знижується з кожним роком. Капітальні інвестиції на 1 кВт сонячної електростанції в Україні у 2021 році перебувають у діапазоні 550-750 дол.

Водночас середня вартість 1 кВт електроенергії з урахуванням вартості передавання, розподілу та доставки коштує для промислового споживача 2,4-3,4 грн з ПДВ. Тому встановлення ВДЕ для власного споживання дозволить у довгостроковій перспективі зменшити витрати підприємства на електроенергію.

Ще одна перевага проєктів для власного споживання – відсутність витрат на підключення до мережі та отримання дозвільних документів.

Фото: facebook.com/silpo

Сонячні панелі можна встановлювати на дахах або стінах комерційних приміщень, складів, фабрик, шкіл, лікарень. Дахами із сонячних панелей можна накривати парковки для автомобілів.

Регіональним підприємствам з високим рівнем споживання доцільно розглянути встановлення вітрових турбін та біоелектростанцій.

Підприємства також можуть встановлювати системи зберігання енергії. Вони дозволяють накопичувати її тоді, коли вона генерується з надлишком, і використовувати пізніше.

Таким чином можна сформувати більш стабільний графік забезпечення підприємств "зеленою" енергію протягом дня.

Використовувати енергію сонця можна не тільки для виробництва електроенергії, а й для підігріву води. Це ще один захід для підвищення енергоефективності підприємства. Хоча встановлення сонячних колекторів в Україні менш популярне, ніж встановлення локальних СЕС.

Цікавим напрямом є агрофотовольтаїка – симбіоз сонячної енергетики та сільського господарства. Сонячні панелі встановлюють не тільки на дахах теплиць, а й над полями з ягодами, картоплею та зерновими культурами.

SolarPower Europe бачить у такій технології потрійну вигоду: збільшення врожайності культур, зменшення споживання води ти виробництво відновлюваної енергії. Агрофотовольтаїка розглядається в ЄС як важливий інструмент на шляху до вуглецевої нейтральності.

фото ecotechnica.com.ua

Сільське господарство – галузь, що найбільш негативно впливає на довкілля та зміну клімату, зокрема, через викиди метану від тваринництва. Парниковий ефект метану у 25 разів вищий у порівнянні з вуглекислим газом.

Підприємства зменшують негативний вплив відходів тваринництва шляхом виробництва з них біогазу або електроенергії.

Крім відходів тваринництва, для виробництва "зеленої" теплової та електричної енергії також використовують відходи рослинництва.

Україна як аграрна країна має значний потенціал для будівництва таких проєктів, проте їх вартість у порівнянні з технологіями сонячної та вітрової енергетики значно вища.

Закупівля "зеленої" електроенергії за прямими договорами у виробника

Обсяг електроенергії, який підприємство може отримати з об'єктів ВДЕ, встановлених для забезпечення власних потреб, зазвичай незначний.

Найбільш дієвий і поширений у світі спосіб досягнення більшої частки споживання "зеленої" електроенергії підприємством – укладення довгострокових корпоративних договорів купівлі-продажу електроенергії (РРА – power purchase agreement).

Покупець та виробник ВДЕ фіксують вартість виробленої електроенергії на період дії договору (зазвичай – 10-15 років). Власник електростанції виробляє та постачає власними мережами енергію до місця споживання покупця.

До прикладу, великими споживачами електроенергії є залізниці.

Голландська залізнична компанія NS у 2017 році стала першою у світі компанією, чиї потяги їздять на енергії з вітрових електростанцій, надаючи своїм пасажирам можливість здійснювати СО2-нейтральні подорожі.

NS споживає близько 1,2 ТВт електроенергії на рік. На цей обсяг споживання NS уклала прямий контракт з Eneco на постачання електроенергії.

Французька залізниця SNCF Voyageurs планує споживати 40-50% електроенергії з відновлюваних джерел до 2025 року. Недавно вона уклала 20-річний контракт на постачання струму із сонячної електростанції, що будується.

Чи працюють корпоративні РРА в Україні, коментує Іван Бондарчук, керівник практики енергетики юридичної компанії LCF.

— Протягом останніх десяти років розвиток сонячної енергетики відбувався завдяки "зеленому" тарифу. Утім, ситуація змінюється. У 2020-2021 роках держава значно ускладнила розвиток масштабних комерційних проєктів.

Зниження рівнів "зеленого" тарифу, запровадження суворих правил відповідальності за небаланси та порушення гарантій оплати купленої електроенергії зробили сонячну енергетику малопривабливою для інвесторів.

Незважаючи на це, технології сонячної енергетики стають більш привабливими для споживачів на фоні зростання вартості електроенергії та зниження вартості обладнання.

Зокрема, дедалі популярнішими стають так звані corporate PPA або прямі договори поставки електричної енергії.

За умовами такої поставки, виробник "зеленої" електроенергії може продати її напряму споживачу за двостороннім договором купівлі-продажу.

Для такої поставки можуть бути використані електричні мережі операторів системи передавання або так звана пряма лінія від електростанції до об'єкта споживача.

Утім, така діяльність має низку недоліків та перепон для споживача та виробника електроенергії.

По-перше, для укладання двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії споживачу необхідно отримати статус учасника ринку електроенергії, узяти відповідальність за небаланси та інші пов'язані з цим обов'язки.

Порушення цих правил може призвести до значних штрафних санкцій та перебоїв з постачанням електроенергії. Це значно збільшує адміністративний тягар і може бути актуальним лише для великих організацій.

По-друге, вартість електроенергії буде враховувати тарифи електропередавальних організацій (НЕК "Укренерго" та обленерго) на послуги з розподілу та передавання.

По-третє, реалізація таких проєктів потребуватиме приєднання станції до електромереж, що пов'язано з додатковими фінансовими (оплата за послуги з приєднання) та організаційними (погодження ТЕО, технічних умов, проєкту) витратами.

Незважаючи на це, інвестиції в генеруючі потужності на об'єктах споживача можуть бути реалізовані.

Для цього партнери можуть використати договір енергосервісу. У рамках цього механізму інвестор може встановити генеруюче обладнання та підключити його безпосередньо на об'єкті споживача.

Споживач сплачуватиме за обсяг економії, тобто за обсяг скорочення споживання електроенергії за основним договором, укладеним з електропостачальником.

Вартість такого "негавату", тобто економії електроенергії, може бути встановлена за домовленістю сторін з дисконтом від ринкової вартості електричної енергії.

Що отримуватимуть сторони завдяки реалізації цього механізму? 

Споживач

• отримує більш дешеву електричну енергію;
• зберігає можливість купувати електричну енергію у власного електропостачальника;
• не відповідає за небаланси.

Інвестор

• отримує стабільні умови та визначену вартість договору на довгий строк;
• скорочує витрати на приєднання електростанції до електричних мереж.

З огляду на це у найближчі роки ми очікуємо збільшення кількості таких угод в Україні для об'єктів комерційної нерухомості, торгових центрів та промислових об'єктів, що мають значне споживання електроенергії та площу, достатню для розміщення генеруючого обладнання.

Для досягнення цілей декарбонізації моделі корпоративних РРА буде недостатньо. Основна частина енергетичного переходу має базуватися на розбудові промислових об'єктів ВДЕ. Проте уніфікація механізму корпоративних договорів купівлі-продажу електроенергії забезпечить вагомий внесок у декарбонізацію економіки України.