Как привлечь средства международных доноров для восстановления Украины

Два роки тому, коли я повернувся працювати в Київ, то побачив, що громади, незалежно від регіону, здебільшого не мали фахівців, які б уміли взаємодіяти з донорами – фондами та організаціями, які імплементують проєкти з відбудови.

Фахівців, які б навчалися цього, а потім закріпили знання досвідом, в Україні немає. Команди міжнародних організацій та агенств мають досвід втілення проєктів в інших країнах, але робота в Україні від них принципово відрізняється.

До 2022 року міжнародні донорські організації та агентства з міжнародного розвитку здебільшого мали великий досвід роботи в Афганістані (усунення наслідків військової агресії), Гаїті (усунення наслідків стихійних лих).

Це країни з певним рівнем розвитку державного устрою чи його відсутністю. Тож донори розробляли механізми впровадження в життя їх програм часто без урахування місцевої специфіки. Через відсутність законів чи інституцій донори навіть виконували роботу цих інституцій, як у Гаїті після землетрусу у 2010 році.

Рівень розвитку України став несподіванкою для міжнародних донорів та фондів: розвинена держава, законодавча база, дуже бюрократизована владна структура – спадок "совка", за 30 років адаптований для життя і роботи. Як і активність населення у відбудові. На все це наклалися війна і закони воєнного часу.

Ми зіткнулися з простою проблемою. Донори мають виконувати і виконують закони України, але потрібно шукати шляхи руху назустріч одне одному, спрощення, бо інакше, на жаль, неможливо реалізувати донорський проєкт.

Тут і народжується "локальний контекст", без знання якого неможливо реалізувати навіть найпростіші програми. Донори не звикли працювати з такою кількістю проблем і такими масштабами допомоги. Бракує кадрів і матеріалів, у бюрократизованому просторі один нормативний акт може суперечити іншому.

Завдання донорів – допомагати постраждалим людям та підприємствам, а не вирішувати наші внутрішні проблеми. Однак окремі донори, наприклад, USAID, разом з іншими напрямками впроваджують необхідні зміни в законодавство.

Велика війна почалася, кола до неї не були готові ні донори, ні громади. Не було алгоритму, за яким сторони мали б діяти. Це напрацьовується місяцями, роками.

У чому ще держава не готова працювати з донорами?

Наприклад, першими в Україну після 2014 року зайшли підрозділи ООН, які займаються гуманітарним відновленням: IOM, UNHCR та UNOPS.

Вони мають критерії до відновлення житла: повернення до умов, які були до війни, без покращення умов. Зокрема – відновлення в оселях теплового контуру, тобто вікон, дверей та даху. Покращенням надалі будуть займатися наступні фонди. Важливо зрозуміти цю механіку взаємодії з донорами.

У нас же часто громади, районні ради, комунальні господарства хочуть і вимагають, щоб їм перебудовували споруди чи вирішували інфраструктурні проблеми. Мовляв, якщо вже проводяться роботи, то слід покращити умови. Проте це неможливо, бо є правила роботи, вимоги і критерії.

Донори працюють за міжнародними комплаєнсами. Це відпрацьований десятиліттями набір строгих правил. Обирають на власних тендерних майданчиках виконавців, які реалізують програми і надають повну звітність.

Найбільш вагомі проблеми роботи донорів з громадами – людський фактор. З боку територіальних громад існує нерозуміння, як поєднати можливості донорів з власними потребами. Один донор зробить вікна, другий – дах, а через рік прийде донор у відновлену будівлю і надасть комп'ютери для школи.

Зазвичай директор сільської школи в Україні передусім просить купити комп'ютери, але це працює не так. Усе треба робити поступово й послідовно. Спочатку бажано потрапити в базу донора. Далі він вставить вікна. Наступного року – пофарбує стіни, дасть світильники і врешті поставить комп'ютери.

Безумовно, у 2024 році фахівці територіальних громад мають більший досвід роботи з міжнародними донорами. З часом усі навчаться, проте реалізувати проєкти треба вже зараз. Україні дуже потрібні фахівці з досвідом залучення грошей для комерційного сектору. Їх досвід потрібен і міністерствам, і громадам.

Ось поради для територіальних громад з роботи з міжнародними донорами.

1. Сформувати базу міжнародних донорських організацій, які працюють в Україні.

2. Сформувати власні потреби.

3. Зустрітися з представниками донорських організацій.

4. Системно готувати й надсилати лаконічні листи-запити до донорських організацій. У листах варто чітко і коротко описати ті види допомоги, які громада прагне отримати, а також бажані строки їх реалізації.

5. У цих листах не потрібно писати про майбутні можливі бізнес-проєкти на зразок будівництва медичних чи реабілітаційних центрів з вертолітними майданчиками.

Оцінивши свої нагальні потреби і спеціалізацію кожного окремого донора, слід зробити цільовий запит від громади, наприклад, на 125 дверей, 670 вікон і необхідні роботи та матеріали для їх встановлення.

Уже в першому запиті варто вказати повний список матеріалів та робіт. Тобто якщо надають вікна, то потрібно їх встановити. Якщо надають вікна з установкою, ви маєте вказати в кошторисі витрати на відкоси для вікон.

6. Коли донор погодиться допомогти, слід бути готовим надати інженерів, які фахово зроблять заміри, створять креслення та проконтролюють реалізацію проєкту. Важливо не розраховувати на виконання інженерних робіт фахівцями з боку донора, а мати своїх, готових швидко виконати необхідні роботи.

7. Для реалізації проєкту в сучасних умовах постачання електроенергії в країні громада напевно долучить до запиту генератор. Важливо не тільки вказати базову вартість генератора та його потужність, а й включити в кошторис майбутні витрати на пальне для експлуатації генератора, наприклад, на рік.

Важливо не замовити в донора надто дорогий та потужний генератор. У цьому випадку вартість отриманої енергії буде дуже висока, а в бюджеті може не виявитися коштів на підключення пристрою. У результаті великий коштовний генератор стоятиме та іржавітиме, як і ваші майбутні стосунки з донором.

8. Навчитися слухати донорів, ставити чіткі запитання і чути їх відповіді про активні поточні програми. Якщо серед активних програм немає допомоги, якої саме зараз потребує ваша громада, не варто надсилати невідповідні запити.

Краще спитати поради, до кого з міжнародних організацій, на їхню думку, можна звернутися, у кого такі програми можуть працювати зараз чи заплановані на найближчий час. Цінуйте час та поважайте одне одного.

9. Найголовніше – бути реалістами. Донор не вирішить усі проблеми громади, які накопичувалися роками. Донор вирішує ситуативну проблему: щоб люди могли залишатися у своєму житлі у своєму регіоні, щоб зберігалися робочі місця, щоб громади продовжували повноцінно жити у важкий період великої війни.