Чего не хватает системе оборонных закупок. Четыре пункта на будущее

На третьому році війни тема оборонних закупівель не перестає бути актуальною. На жаль, інколи її висвітлюють у контексті антикорупційних розслідувань.

Дрони допомогли ЗСУ вистояти в критичний момент паузи в постачанні західної зброї. Зараз, коли ситуація стабілізована, час навести лад у сфері оборонних закупівель. Простіше розбирати тему на прикладі закупівель БПЛА, але приклади, які я буду наводити, релевантні для закупівель будь-якого озброєння.

Дрони купують і держава, і волонтери, і військові, але їх все одно не вистачає. Заявлена "Армія дронів" існує, але незрозуміло, про які обсяги йдеться і хто їх має купувати. У підсумку в питанні забезпечення дронами військовослужбовці радше покладаються на себе самих чи на волонтерів, ніж на державу.

Так, фінансовий ресурс дуже обмежений, але не все впирається в гроші. Аби потреби підрозділів оперативно закривалися, слід побудувати інфраструктуру і структуру закупівель, визначитися з повноваженнями і відповідальністю учасників процесу, налагодити комунікацію з виробниками. У нас було достатньо часу і можливостей це зробити, але, на жаль, ця робота досі виконана лише частково.

Коротко про ситуацію, що склалася

Крім скромних купівельних спроможностей країни, маємо проблему недопрацьованої технократичної структури закупівель на рівні Агенції оборонних закупівель (АОЗ) та інших пов'язаних  структур.

ЗСУ не отримують озброєння швидко і в необхідній кількості, а в цей час бізнес попри шалений попит несе збитки, адже немає достатньої уяви, що армії потрібно і за якими стандартами цей виріб потрібно зробити.

Уявіть, що ви – виробник, маєте певний продукт. Щоб його продати, цей продукт повинен бути допущений до використання та кодифікований. Далі військові структури повинні подати заявку на отримання саме вашого виробу. За правилами цей виріб повинен потрапити в перелік військової потреби.

Ви йдете в АОС або Держспецзв'язку (ДССЗЗІ) з комерційною пропозицією. Раптом виявляється, що вашого продукту в потребах немає і ваша робота була марною. Причина – нема достатньо інформації щодо типів та класів БПЛА, які потрібні військовим. От і маємо "піди туди, не знаю куди, зроби те, не знаю що".

Тимчасом державні органи ніяк не можуть поділити між собою зони відповідальності. Наприклад, днями Верховна Рада надала ДССЗЗІ додаткові повноваження в сфері закупівель БПЛА та інших продуктів військового призначення. Дивно, бо в нас є єдиний закупівельник озброєння – АОЗ.

Чому так сталося? Відповідей може бути багато, але, мабуть, уже час визнати: АОЗ за два роки існування не побудувала архітектуру та інфраструктуру для таких закупівель. Хоча за наявності політичної волі (упевнений, що вона є) досвідченого технократичного керівника і команди це питання кількох тижнів.

Як має працювати система і що для цього потрібно

Компетенції. Сфера оборонних закупівель – це той випадок, де кадри вирішують все. Важливо, аби спеціалісти в цій галузі відповідали кільком критеріям.

Основне – обізнаність та контакти на ринку з доброчесними виробниками, фахівцями, керівниками оборонних відомств. Це виключає необхідність залучати посередників і відповідно знижує корупційні ризики та ризики зриву контрактів.

Ринок озброєння – не масмаркет з купою конкурентів, він консолідований, закритий і статичний. Тут слід "бути в темі": знати учасників, мати до них доступ, мати міжнародні звʼязки і політичну підкованість, розуміти підводні політичні течії.

Часто потрібне озброєння є в політично складних для нас країнах. Аби ця зброя потрапила на поле бою, закупівельникам потрібно провести філігранну дипломатично-бюрократичну роботу: отримати інший сертифікат кінцевого користувача і відповідну документацію для купівлі за посередництва третіх країн.

Потрібно знати, коли прямі контакти спрацюють, а коли надійніше задіяти країни-посередники. Слід розумітися на транзитних та експортних процедурах. Кожен кілометр шляху доводиться ретельно планувати, бо окремі країни забороняють транзит озброєння в Україну. Помилка може призвести до того, що зброя намотуватиме кола Європою. Ми всі усвідомлюємо ціну таких затримок.

Базова вимога – знати матеріальну частину. Це зараз у нас шалений інтерес до оборонної сфери і сектор безпеки стає найбільшим в Україні роботодавцем та замовником для вишів. Однак цьому сплеску передували десятиліття занепаду, упродовж яких ВПК України згортали та розкрадали, опустивши затребуваність і престижність військових професій нижче плінтуса. Тільки зараз цей кадровий ринок формується і поки що знаних фахівців на ньому – лічені одиниці.

Додайте в перелік необхідних компетенцій знання кількох іноземних мов, а не лише англійської, і цей список стане ще коротшим. Вільне володіння мовою партнера, з яким ведуться перемовини, – абсолютний "маст хев".

Організаційна структура. Весь ланцюг оборонних закупівель – від вивчення потреб ЗСУ до поставки конкретної номенклатури – має працювати, як годинник.

Якщо першим кроком було створення окремої структури (АОЗ), то другим кроком мала б стати її синхронізація з усіма органами і підрозділами, а також затвердження організаційної структури та упорядкування процедур (закупівель, перевірки контрагентів та співробітників на наявність конфлікту інтересів).

Без цього маємо дисконект у роботі з Генштабом та Міноборони, затримки в постачанні, корупційні ризики. Без чіткої структури немає порядку та аудиту рішень, а це створює ризики неефективного використання державних ресурсів.

Робота з виробниками. Неможливо задовольнити потреби ЗСУ, якщо тримати інформацію про ці потреби в секреті. Виробники – дрібний і середній бізнеси – повинні мати уявлення про те, на які види озброєнь і типи БПЛА очікують покупці – Міністерство оборони та ЗСУ. Мова йде не тільки про FPV.

Без цих даних підприємці стикаються з кризою ліквідності фінансів. Так, ця інформація належить до державної таємниці, але можна знайти компроміс. Можна дати частковий доступ підприємцям, які пройшли спецперевірку, або дати виробникам загальні гайдлайни за типами озброєнь та БПЛА, які потрібні війську.

Можна піти американським шляхом, де створена обʼєднанна архітектура безпілотних систем (JASUS). Робота над такою архітектурою складна і тривала, але ми ніколи не закінчимо, якщо не почнемо.

Комунікації. Коли ви підібрали компетентну команду, побудували відповідну організаційну структуру, звели в одну площину потреби ЗСУ, можливості бюджету і пропозицію виробників, час братися за якісні комунікації з бізнесом.

На мою думку, комунікації – це зона відповідальності АОЗ. Агенції варто створити аналітичний підрозділ, який би збирав, аналізував та адаптував гайдлайни й архітектуру всіх видів озброєнь, БПЛА та боєприпасів у співпраці з Генштабом.

За умови виконання всіх перелічених пунктів ми зможемо приборкати хаос і системно розвивати вітчизняний ринок озброєнь, прозоро та ефективно використовувати бюджетне фінансування, вчасно і в повному обсязі забезпечувати оборонців сучасними засобами ураження.

Ворог потужний і не шкодує ресурсів на виснажливу війну. Мусимо конкурувати інтелектом, організованістю і фаховістю. Не можна гаяти час, розбазарювати обмежене фінансування, штучно стримувати внутрішній ринок озброєнь.

У нас немає кількох років на побудову архітектури закупівель. У нас і місяця немає. За нас нашу роботу роблять іноземні партнери: шукають по світу зброю, залучають донорів, закуповують власним коштом. Дякуємо їм за це, але хотілося б, щоб і наша економіка вигравала, бо зараз гроші залишаються в країнах НАТО.

Якщо не вжити заходів, ми так і залишимося з дефіцитом зброї і знищимо український ринок озброєнь у зародку. А це робочі місця, гроші на оборону і матеріально-технічна спроможність цю оборону тримати.