Целесообразно ли тратить 1,5 млрд грн на восстановление разрушенных ТЭС?
Після масованих ракетних обстрілів Україна втратила майже 9 ГВт генерації ТЕС та ГЕС. Це стало основною причиною віялових відключень, які були запроваджені в травні та, скоріш за все, будуть діяти доволі довго.
Тому перед країною стоїть завдання швидко відновити та будувати нові об’єкти генерації. Зважаючи на обмеженість ресурсів (часу та грошей), вкрай важливо їх ефективно використовувати. Тому виникає питання: чи є сенс витрачати 1.5 млрд грн на відновлення зруйнованих Зміївської та Трипільської ТЕС?
Зміївська ТЕС (Харківська обл.) та Трипільська ТЕС (Київська обл.) є старими та дуже потужними електростанціями, які ми отримали в спадок від СРСР та які є базою нашої централізованої теплової генерації.
Через значний розмір Їх місцезнаходження добре відомо ворогу і захистити їх якимись надбудовами типу "черепах" просто неможливо.
Зміївська ТЕС, була побудована в 1960 році та мала 10 енергоблоків загальною потужністю 2.2 ГВт. Станція знаходиться в Харківській області за 75 км від зони бойових дій, тому є в зоні досяжності навіть ракет С-300 та постійно страждає від обстрілів ворога.
Зараз складно оцінити рівень пошкоджень станції. На сайті компанії була інформація про повне зруйнування станції: "22 березня війська рф зруйнували одну з найбільших ТЕС Харківщини. Знищені всі блоки, пошкоджено допоміжне обладнання. Ступінь руйнації різний, від повного – до значного".
Трипільська ТЕС (перший блок запрацював у 1977 році) має 4 пиловугільних і 2 газомазутних блоки загальною потужністю 1.8 ГВт.
Станція знаходиться за 45 км від Києва в м. Українка. Вона була найбільшим постачальником електроенергії у Київську, Черкаську та Житомирську області. 1 квітня 2024 року російські ракети влучили у станцію і голова наглядової ради "Центренерго" Андрій Гота заявив, що ТЕС повністю зруйнована.
Додаткова інформація про стан станцій зі зрозумілих причин не надходила. Тому аналіз нижче базується виключно на офіційній інформації.
Зрозуміло, що питання відновлення зазначених станцій у цей час не варто розглядати як суто звичайний проєкт капітальних інвестицій: відновлювати чи побудувати щось нове, базуючись на економічних показниках альтернативних варіантів. Але я проаналізую плани щодо їх відновлення з різних сторін:
- Швидке відновлення генерації щоб стабілізувати ситуацію з електрикою та зменшити час віялових відключень
Офіційна інформація була про повне або значне пошкодження зазначених станцій, тому є питання: наскільки швидко можна їх відновити і скільки МВт генерації планується відновити за ці кошти?
- Потреба забезпечити Харків електрикою до наступного ОЗП
Зважаючи на невелику відстань Зміївської ТЕС до зони бойових дій, доцільність значних інвестицій в її відновлення є вкрай суперечлива навіть при наявності ППО, бо є великі шанси, що після ремонту станція буде знову зруйнована, а ці гроші будуть просто викинуті на вітер.
Щоб забезпечити Харків електрикою потрібно генерацію встановлювати розподіллено в самому місті.
- Відповідність планам розвитку розподіленої генерації
Україна має швидко адаптуватись до постійного життя з таким агресивним сусідом. Щоб у майбутньому мінімізувати загрози для нашої енергосистеми Україна має перебудувати енергосистему з максимально централізованої у розумно децентралізовану (розподілену).
Це значно ускладнить ворогу атаки по наших енергетичних об’єктах. До речі, про такі плани постійно заявляли як КМУ, так і МінЕнерго. Але відновлення таких великих ТЕС точно не є розвитком розподіленої генерації.
Замість інвестицій у відновлення цих великих станції більш розумно було б закупити малі електростанцій (до 40 МВт кожна) та розподіллено розмістити їх ближче до кінцевих споживачів. На 1.5 млрд грн можна закупити до 80 МВт нової генерації.
- Розвиток маневрової генерації
Україні потрібно більше будувати саме високоманеврової генерації, а такі старі вугільні блоки складно віднести до цього типу. Ще до війни потреба у високоманевровій генерації складала 2.5 ГВт, а зараз вона ще більше. Маневрова генерація потрібна для покриття піків споживання протягом доби та інтеграції додаткових обсягів ВДЕ у енергосистему України.
- Ефективність станцій
В останні роки блоки Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС в основному працювати на газі. У кожній станцій навіть були борги за газ по 2.7 млрд грн. Слід зазначити, що ККД таких старих блоків складає не більше 24-25%, а ККД на новітніх газопоршневих електростанцій доходить до 45%, а газотурбінних закритого циклу - до 60%.
Тобто, нові електростанції споживають в 2-2.5 рази менше газу для вироблення електричної енергії та, відповідно, маржинальна собівартість такої електрики в 2-2.5 рази менше. Відновлення таких неефективних блоків для роботи на газі не має великого сенсу.
- Міжнародні зобов’язання
У червні 2023 року Міністерство енергетики України підтвердило наміри закрити всі державні вугільні електростанції до 2035 року. Це повністю популістичне та непродумане рішення, але формально Україна взяла на себе таке міжнародне зобов’язання.
Тому вкладати кошти у відновлення вугільних блоків не відповідає цим зобов’язанням щодо відмови від вугільної генерації до 2025 року бо є більш "зелені" альтернативи (газова генерація тощо).
Цей аргумент слід використовувати в перемовинах з партнерами для залучення допомоги або фінансування розвитку невугільної генерації.
Тобто, я в не бачу логіки у відновленні Зміївської ТЕС, якщо вона була так значно пошкоджена і є великі ризики, що її знову зруйнують. Відновлення Трипільської ТЕС має відбуватись в обмежених обсягах і тільки за умови наявності потужної системи ППО.
Після припинення бойових дій майданчик Трипільської ТЕС можна використати для спорудження газової електростанції (CCGT) через наявність на території необхідної інфраструктури.
Але чому КМУ прийняв рішення виділити 1.5 млрд грн на відновлення цих станцій? Відповіді може бути дві:
1. Це чисто політичне рішення щоб зняти з себе політичну відповідальність та критику за бездіяльність перед наступаючим ОЗП. Мовляв, ми (КМУ) гроші відділили, а чому немає генерації та Харків до зими не готовий, то це не до КМУ питання, а до отримувача коштів – "Центренерго".
2. Є вагомі аргументи в підтримку рішення про виділення коштів. Зазвичай, у пояснювальній записці на КМУ МінЕнерго мав би детально обґрунтувати доцільність виділення коштів та обґрунтувати саме такої суми. Але зрозуміло, що доступу до таких матеріалів зараз немає.
Щоб я особисто пропоную:
1. Розумно витрачати кошти на відновлення Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС, особливо якщо пошкодження дуже значні. Кошти направити на закупку та розподіленого встановлення невеликих газових електростанцій (до 5-50 МВт).
Встановлювати бажано близько для кінцевих споживачів щоб зменшити залежність від мереж Укренерго та підтримати розвиток концепції автономних мікромереж (micro grids).
2. Для забезпечення електрикою Харкова та області будувати розподілену газову генерацію (когенерацію) невеликої потужності в захищених місцях в самому місті. На його території є багато підходящих захищених майданчиків на майданчиках промислових підприємств. Думаю, що 100-200 МВт потужності в місті можна розмістити вже в цьому році. Додатково посилювати мережі для подачі електрики в місто з інших регіонів.
3. Майданчик Трипільської ТЕС після посилення захисту ППО можна використовувати для будівництва маневрової газової електростанції та систем накопичення енергії використовуючи потужні підключення до газу та електричних мереж.
4. МінЕнерго має перестати витрачати час на непотрібні стратегії, меморандуми та імітацію активної роботи з будівництва непотрібних атомних блоків, які якщо і будуть будовані, то через 7-10 років у кращому випадку.
Потрібно сфокусувати зусилля на швидкому розвитку газової генерації, час будівництва якої зазвичай не перевищує 1.5-2 роки. Потрібно негайно збирати "Енергетичний Рамштайн" щоб збільшити допомогу та фінансування будівництва нової генерації.
Потрібно максимально спростити дозвільну систему для будівництва та підключення, а також дерегулювати ринок електрики, щоб запрацювали ринкові механізми. Має також запрацювати ринок допоміжних послуг "Укренерго", який створить додаткові економічні стимули для розвитку нової генерації.