Почему бизнесу выгодно вкладывать средства в образование и кто должен контролировать эти инвестиции

Розвиток суспільства та економічний добробут держави залежать від того, наскільки всебічно бізнес інвестує в освіту.

Я маю десятирічний досвід у секторі неформальної освіти. Проводила психологічні тренінги та читацькі клуби для дітей, а з 2019 року є головою проєкту STEM is FEM, який заохочує дівчат займатися наукою і технологіями.

На початку 2024 року я стала учасницею International Visitor Leadership Program від U.S. Department of State за напрямком Promoting Inclusivity in STEAM. Учасники програми відвідують США і знайомляться з життям країни.

Повернувшись додому, учасники можуть використовувати досвід США для розвитку власних держав. Я привезла з поїздки кілька інсайтів. Основний – бізнес має інвестувати в освіту і цей процес має контролювати держава.

Невідповідність: українська освіта і попит ринку праці

В Україні є проблема з кадрами. На жаль, освіта, яку отримують більшість людей, не відповідає потребам держави. У нас великий попит на технічні (інженер, архітектор) та робітничі спеціальності (токар, електрик, сантехнік).

Тепер STEM-складова є майже у всіх сферах, проте вступна кампанія 2023 року засвідчила таку пʼятірку провідних спеціальностей: право, комп’ютерні науки, психологія, філологія, менеджмент. Лише одна позиція від STEM-сфери.

STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics) – освітній процес, що полягає в отриманні теоретичних знань у ході практичної діяльності.

Тимчасом у десятці найменш популярних спеціальностей – фармація, суднобудування, атомна енергетика, гідроенергетика, відновлювальні джерела енергії, авіоніка. Це стратегічно важливі професії для безпеки та розвитку економіки. На них надійшло менше двох тисяч заяв на всю країну.

Разом з цим ці галузі традиційно чоловічі. Зараз дедалі більше чоловіків доєднується до армії, тому ці сфери зазнають ще більшого дефіциту кадрів. Українські компанії опинилися в складних умовах. Роботодавцям потрібні спеціалісти, які замінять тих, хто пішов в армію, загинув, виїхав, і тих, кого не було, бо в деяких сферах уже давно бракує фахівців.

Війна має і не завжди очевидний вплив на ринок праці. Через стрес люди можуть змінити життя і піти з професії. Не всі військові повернуться до роботи через поранення або психологічні виклики. А ще від початку великої війни з України виїхали понад 2 млн дітей. Їх теж втратив український ринок праці.

Саме тому важливо правильно використовувати ресурс тих, хто отримує освіту. Роботодавці, особливо у сферах, де бракує кадрів, повинні замислюватися, звідки вони братимуть працівників завтра, через рік чи через п’ять років.

Жінки в традиційно чоловічих сферах

Під час великої війни збільшується кількість жінок у стереотипно чоловічих професіях. Аналогічні процеси відбувалися і під час Другої світової війни. За цим слідував відкат: у 1950-1960-х роках жінок виштовхнули з "чоловічих" сфер. Індустрія не прийняла жінок назовсім – тільки як заміну.

Які переваги гендерної рівності для бізнесу? Коли ми говоримо про DEI (Diversity, equity and inclusion) – різноманітність, рівність та інклюзію – з точки зору бізнесу, то знаємо, наскільки це сприяє економічному розвитку.

Згідно з дослідженням McKinsey & Company, гендерно різноманітні компанії мають на 21% більше шансів стати прибутковішими за своїх конкурентів. А Міжнародна організація праці підрахувала: усунення гендерного розриву праці, який становить 16%, додасть світовій економіці 5,8 трлн дол до 2025 року.

Це вкотре доводить, що наймання має бути різноманітним та інклюзивним. Це не лише про те, щоб бути "хорошим роботодавцем", це також про те, щоб мати гарний результат та процвітаючий бізнес.

Інвестиції в освіту: робота на перспективу

Що робити роботодавцю в умовах, коли брак кадрів посилюється, а кількість викликів зростає? Докладати зусиль. У соціальних аспектах роботи, у мотивації колективу, у відборі кадрів. Найголовніше – у роботі на перспективу. Вкладати в те, щоб у майбутньому в його компанії були працівники. Інвестиції бізнесу в освіту є інвестиціями у власне майбутнє: працівників, підрядників та клієнтів.

Досвід США у розбудові державно-приватного партнерства в освіті

Під час участі в International Visitor Leadership Program я зрозуміла, що освіта в США – це питання не тільки Міносвіти, шкіл, університетів чи викладачів. Це галузь, до якої долучається все суспільство. Ми багато говорили про PPP (Public-Private Partnership) – державно-приватне партнерство. За три тижні я побачила, що успішні освітні кейси побудовані саме на цьому принципі.

Для учасників програми був організований візит у Пентагон. Його працівники розказали, що Міноборони США багато інвестує в американську освіту. Не для того, аби "виростити" кадри саме для департаменту. Вони можуть стати його підрядниками, контракторами, співробітниками компаній-партнерів Пентагону.

Чим більший стейкхолдер, тим більш стратегічно він бачить сектор. Будівельна компанія не наймає хіміків, які розробляють нову формулу бетону, але якщо таких фахівців не буде на бетонному заводі, компанії не буде з ким працювати.

Великий бізнес має велику відповідальність перед сектором, а разом з тим – великі можливості інвестувати та впливати. Наприклад, Toyota віддала одне із своїх виробничих приміщень у Цинциннаті під школу.

Цинциннаті – дуже важливий регіон для економіки, розташований у центрі США. Їхній аеропорт – місце, де роблять посадку багато вантажних літаків, що летять з одного берега континенту до іншого. Тож довкола розташована величезна інфраструктура складів, компаній та потужностей.

Це важливий бізнес-хаб, якому бракує працівників. Тому і аеропорт, і багато компаній вкладають кошти в освіту, яка б забезпечила регіон спеціалістами.

Тож Toyota віддала свою фабрику в Цинциннаті для старшої школи, яка надаватиме учням стартову професійну освіту. Молодь вивчає спеціалізовані предмети, проходить стажування і одразу після випуску може працювати в екосистемі довкола. Це наповнює сектор фахівцями, покращує соціальне становище в регіоні та допомагає боротися з безробіттям.

Чому просто взяти гроші бізнесу недостатньо

Під час поїздки я постійно ставила одне питання: як знайти баланс? Зрозуміла, що в питанні освіти держава має висувати певні стандарти і стати регулятором.

Що відбувається, коли компанії інвестують лише в ті напрямки, які принесуть їм гроші? "Просідають" суспільні науки: історія, географія, соціологія. Ці сфери не приносить гроші одразу, але це не означає, що в них не треба вкладати кошти.

Головним бенефіціаром освіти має залишатися людина, а навчання – це можливість для розвитку особистості, а не безкінечне генерування робочої сили. За будь-яких інвестицій в освіту з боку бізнесу держава має бути включена в цей процес і гарантувати пріоритетність інтересів особистості.

Молодь, яка хоче навчатися, повинна мати вибір, навіть якщо він не принесе миттєвий дохід корпораціям. Освіта повинна давати уявлення про світ, а освіченими громадянами складніше маніпулювати. Немає кращого щеплення від тиранії, ніж знання історії, політики і соціальних процесів. Тільки так можна опрацювати помилки минулого і розвивати свою державу.

Ми маємо вкладати кошти в освіту і на рівні бізнесу та держави, і на особистому рівні: ставати менторами, долучатися до освітніх проєктів. Адже від того, наскільки освіченими будуть наші громадяни, залежить майбутнє нашої країни.