Экономическая модель мобилизации – тест на эффективность государства

Під час другої річниці повномасштабного вторгнення перед Україною постали одночасно потреба в ротації і поповненні рядів захисників та фінансово-економічна невизначеність. 

Військове та політичне керівництво держави, вимагає послідовної мобілізації до 500 тисяч осіб протягом наступних півтора років для поповнення та ротації діючих підрозділів та створення нових. 

Але у цьому процесі дуже важливо не поставити під загрозу функціонування української економіки, яка отримала потужний удар з початку збройної агресії. Також, державі необхідно знайти 30 мільярдів доларів щорічно для покриття дефіциту бюджету і передбачити додаткові витрати на мобілізацію та мотивацію війська. 

Тут дуже важливо знайти баланс між економічними та безпековими аспектами, який дозволить залучити до війська необхідну кількість людей, не зупинити роботу бізнесу та збільшити дохід бюджету. 

Як не дивно, саме процес бронювання може стати суттєвим фактором детінізації української економіки. 

Але на заваді цьому може стати поняття "справедливість". Цю філософську категорію в патроналістському суспільстві трактують як "в інших має бути не краще (так само погано) як у мене". 

Моральні авторитети нації самоусунулися від вирішення цього болючого питання і навіть від трактовки поняття "справедливість" по відношенню до мобілізації. Між тим справедливість — це ніщо інше, як реалізація суспільного блага. 

В чому ж полягає суспільне благо для України? Відповідь очевидна: в посиленні обороноздатності при забезпеченій економічній стійкості. Не "або". 

Розвиток економіки і обороноздатність не протирічать одне одному, а навпаки — саме економічна стійкість і зростання економіки дозволить нам фінансувати збільшення війська, виробляти і закуповувати більше сучасної зброї. 

Фінансування ЗСУ відбувається з державного бюджету майже повністю за рахунок наших податків. Зростання економіки — зростання спроможності держави утримувати і розвивати збройні сили. 

Отже підприємець не може протиставлятися військовому. Це два ключових субʼєкта нашої майбутньої перемоги. 

Зараз пропонують призвати за наступні півтора-два роки ще 10% чоловіків, до 10% вже призваних раніше – мова йде про працюючих в "білому бізнесі". Разом буде 20%, враховуючи, що реального механізму демобілізації поки не видно. 

Але за нашими підрахунками мобілізація 25% працівників може призвести до втрати половини обороту українського бізнесу. Це відповідно відіб'ється на надходженнях до державного бюджету. 

За моделюванням Advanter Group, мобілізація більше 15% чоловіків працюючих в "білому" бізнесі, які можуть підлягати призову, може призвести до економічної катастрофи. Натомість варто розширювати базу мобілізації.

Ми прорахували, що максимальна "стеля" на яку країна може вийти зараз – це 230 000 додатково мобілізованих чоловіків. Далі почнеться просто масове закриття українських підприємств. 

Згідно з опитуванням, 45,5% підприємств вже виявили труднощі в заміщенні мобілізованих працівників, в той час як лише близько 13% можуть здійснити таку заміну протягом одного місяця.

Заміщення працівників, які були мобілізовані до Збройних сил, істотно ускладнюється через дефіцит кадрів на ринку, унікальні особливості кваліфікацій мобілізованих фахівців, а також через побоювання потенційних кандидатів відносно офіційного працевлаштування у зв'язку з ризиком можливої мобілізації. 

Це ставить перед урядом задачу побудувати механізм мобілізації і бронювання персоналу таким чином, щоб знизити негативний вплив на економічну активність у країні. Фактично, уряд має мобілізувати додаткові 10%, але при цьому захистити бронюванням ключові позиції, а це від 30 до 50% працюючих в білу чоловіків.

За нашими дослідженнями на українському ринку праці посилюється тінізація у зв'язку з державними намірами жорсткої мобілізації. Через побоювання мобілізації 14,6% працівників українських підприємств вже звільнилися (дослідження Advanter Group, опитування бізнесу, січень 2024 року). 

Україна швидко стикається з дефіцитом кадрів у всіх сферах. Ринок праці вже характеризується складністю в пошуку кваліфікованих кадрів. При цьому розповсюджується і пожвавлюється неофіційне працевлаштування, зокрема, через вимогу реєстрації чоловіків у військкоматах для офіційного працевлаштування. 

Рівень тіньової зайнятості вже зараз може становити понад 20% від загальної кількості працюючого населення, що у свою чергу, призводить до втрат держбюджету. 

Треба шукати інший підхід до мобілізаційних процесів – іншу модель мобілізації. Наприклад, через рекрутинг та оптимізацію силових структур. 

При чому не тільки через оптимізацію витрат - більше через покращення та оптимізацію використання того наявного людського ресурсу, який вже залучено у лави ЗСУ та інших силових (правоохоронних) державних структур. 

Слід замислитися над тим, щоб до лав ЗСУ вступали підготовлені кадри з поліції, прикордонної служби та інших державних підрозділів, що мають базову військову підготовку. 

А мобілізація населення вже б відбувалася у лави цих державних структур. Навчити нового патрульного поліцейського може виявитися легше. Та і йти у лави патрульних могли б не тільки жінки, а й демобілізовані військові, перенавчатися ті, хто не може знайти роботу за наявним фахом.

Згідно з результатами опитування громадян відносно підходів до мобілізації (дослідження Advanter Group, опитування громадян, січень 2024), справедливим заходом було б покращення стимулів для добровільно мобілізованих осіб (58%), а також зміна умов бронювання державних посадовців (47%). 

Респонденти також вказують на необхідність перегляду використання потенціалу силових структур замість введення масштабної мобілізації (40%). Ще близько 30% опитаних вважають доцільним можливість бронювання в залежності від обсягу сплати персональних податків.

Зрозуміло, що треба взагалі змінити логіку ведення мобілізації. Новий дизайн моделі мобілізації, має використовувати можливості кожного громадянина найбільш ефективно для суспільного блага. 

Ця модель має дозволити проводити мобілізацію виключно у необхідних військово та економічно обґрунтованих обсягах. А ще - давати змогу підвищити фінансову мотивацію військовослужбовців та працювати на вирішення проблеми тінізації економіки.

Таке рішення є. Виходячи з того, що 34% зарплат (оцінка Advanter Group) знаходиться в тіні, ми можемо за рахунок правильного підходу до бронювання отримати суттєву детінізацію, збільшити надходження до державного бюджету, отримати можливість покращити умови рекрутингу і провести подальшу мобілізацію без суттєвого негативного ефекту для економіки. 

Це передбачає окрім бронювання критично важливих працівників (і в критично важливих галузях) також ввести механізм економічного бронювання фахівців, які отримують зарплату більше 30 000 грн. 

Також це дозволить отримати більше 160 млрд грн додаткових податкових надходжень через детінізацію зарплат. 

Така модель дозволить забезпечити додаткову мобілізацію без відчутних втрат для бізнесу. А також до більш ефективного використання людського ресурсу, що є обмеженим в умовах війни через міграцію, людські втрати тощо. 

І все це має відбутися з максимальною ефективністю для економіки держави. Також нова модель мобілізації забезпечить збереження робочих місць для категорій громадян, які є винятково цінними фахівцями. 

У висновках до свого дослідження ми пропонуємо наступні підходи до побудови нової моделі мобілізації та бронювання:

Сплата податків та внески як критерій до надання права бронювання:

- доступність опції бронювання в разі сплати визначеного рівня податків та середнього рівня ЗП по компанії.

- доступність опції самобронювання ФОПів при умові сплати вищих податків - потрібна схема авансування або добровільних внесків. 

- поріг має бути розраховано так, щоб скористатись бронюванням могло не більше 40% працюючих чоловіків, але сума додаткового доходу бюджету в результаті наближалася до 200 млрд грн на рік, або перевищувала її.

Надання дозволу бізнесу самостійно обирати кого бронювати за умови виконання певних критеріїв:

- керівництво бізнесу, після отримання права на бронювання, самостійно обиратиме кого бронювати в межах квоти 50%. Це дозволить мобілізовувати 10% не критичних співробітників, але зберігати ядро бізнесу. 

Потрібен збалансований мікс інструментів, таких як рекрутинг, бронювання, збільшення мотивації, тривалість навчання, перегляд броні органів нагляду і контролю та правоохоронних органів. 

Жоден цей інструмент сам по собі не вирішує проблему - потрібен комплекс рішень, тоді використання цього фінансового інструменту буде виправдано з погляду справедливості. Тільки у такому випадку, кожен чоловік зможе принести найбільшу можливу цінність країні. 

Від такого підходу до мобілізації економіка буде не втрачати, а вигравати. І саме таким чином ми зможемо максимально зберегти та ефективно використати основний ресурс – людей. Критично необхідний і не відновлюваний під час війни, ресурс, який складно імпортувати і в якому ми не можемо покладатися на допомогу партнерів.