Уменьшение отходов. Перспектива хорошая, но есть нюансы
В Україні помітні значні зрушення в темі захисту довкілля. Кожна нова ініціатива уряду, спрямована на зменшення відходів, наближає наше законодавство до європейського рівня та робить Україну на крок ближче до вступу в ЄС. Та як це часто буває, коли щось робиш вперше — знайдеться те, що можна покращити.
У вересні Верховна Рада зареєструвала проєкт закону "Про упаковку і відходи упаковки". Сюди відносяться пластикові вироби, папір і картон, обгортки, скляні та алюмінієві банки тощо.
Більшість можна сортувати та зробити придатним до переробки чи повторного використання. Тобто буквально мати готову сировину для нових продуктів і не витрачати додаткові кошти на створення пакування. Виглядає раціонально. Особливо в умовах воєнного часу та обмежених фінансових ресурсів в країні.
Ситуація з відходами вже давно сягає національного рівня. Ба більше, Угода про асоціацію з ЄС також зобов'язує врегулювати сферу управління відходами з урахуванням європейських стандартів. Ці норми потрібно адаптувати не лише до наших можливостей, а й до воєнних реалій.
Наразі законопроєкт на розгляді в Комітеті з питань екологічної політики та природокористування.
Нещодавно звернули увагу на те, що в самому ж Європарламенті, на чию директиву в проєкті закону спираються наші законодавці, зараз переглядають ці норми. Йдеться про директиви 94/62/ЄС "Про упаковку та відходи упаковки" та 2018/852/ЄC зі змінами до першої.
Поточні документи не сприяють переходу ЄС до економіки замкненого циклу, де в пріоритеті — запобігання, а вже потім переробка та повторне використання. Крім цього, наголошують: потрібно рішучіше запобігти утворенню відходів, у тому числі упаковки, й ухватили для цього окремий документ. Наприкінці листопада відбудеться заключне обговорення та голосування. Якщо цей регламент підтримають, він буде обов’язковим для всіх країн-членів ЄС.
Аналізуючи український проєкт закону на відповідність чинному законодавству ЄС, дійсно можна сказати, що він цілком відповідає чинним директивам. Але виникає дилема: чи доцільно приймати в Україні законодавчі акти, в основі яких — європейські документи, що зараз переглядаються і невдовзі будуть суттєво змінені?
Чи можемо ми почекати, щоб спиратися на нові норми? Чи ми поспішаємо, бо не хочемо їх врахувати? Питання риторичні.
Спираючись на пропозиції ЄС, ми в Zero Waste Alliance Ukraine проаналізували український законопроєкт про упаковку і хочемо поділитися рекомендаціями — що можна покращити в документі.
Чому в ЄС заговорили про необхідність переглянути чинне законодавство про упаковку
Рік тому Європейська комісія опублікувала пропозицію оновити законодавство про упаковку та відходи упаковки. До такого рішення депутати прийшли з кількох причин:
1. Є труднощі в досягненні цілей, поставлених до 2030 року
А саме — забезпечити переробку принаймні 70% від усіх відходів упаковки. Незважаючи на те, що темпи переробки в ЄС зросли, нові відходи з'являються швидше, ніж вдається їх фактично переробити.
За попередньою оцінкою впливу на довкілля, якщо не вжити жорсткіших заходів, обсяг пластикових відходів у наступні 6 років може збільшитись на 46%, а до 2040 — до 61%.
У 2020 році відходи упаковки в країнах ЄС досягли 79 млн тонн (177 кг на душу населення проти 150 кг у 2009-му). Папір і картон виявились найпоширенішими пакувальними матеріалами (41%).
За ними йдуть пластик (19,5%), скло (19%), дерево (15%) та метал (5%). Пластик, папір і картон — потоки відходів із найбільшим зростанням із 2009 року.
Труднощів додають і тенденції на ринку:
- збільшення кількості пакувальних матеріалів, які важко зібрати та сортувати або складно переробити;
- застосування клею та чорнил, що робить упаковки непридатними до переробки;
- попит на багатошарові упаковки з композитних матеріалів (полімерної плівки, алюмінієвої фольги тощо); вони подовжують термін придатності продуктів, бо більш гнучкі до транспортування та зберігання за різних температур, однак їх складно переробляти.
2. Чинний документ не містить конкретних заходів із запобігання утворенню відходів
Держава має забезпечити бізнесу та муніципалітетам такі економічні та податкові стимули, щоб скорочувати використання упаковки їм стало фінансово вигідніше, аніж винайдення та просування нових типів пакування. В результаті воно теж буде одноразовим.
Паралельно варто впроваджувати доступні заходи для сортування, повторного використання та переробки ТВП. Відтак зменшуватиметься обсяг відходів, що не підлягає поверненню в обіг чи переробці і вимагає інших методів утилізації. Серед них спалювання повинно бути найдорожчим рішенням для громад.
3. Відсутні чіткі терміни та механізми запобігання утворенню відходів упаковки та повторного використання
Встановлювати вимоги без дедлайнів — так це не спрацює. Щоб повністю дотримувались норм, необхідно вказати чіткі терміни їх виконання. При цьому строки поставити реалістичні. Зміни ефективні тоді, коли їх здатні втілювати якісно.
Реформа системи поводження з відходами потребує часу на аналіз та оцінку поточної ситуації з відходами, часу на обговорення, адаптацію та впровадження змін. Рішення мають бути виваженими і з чітким планом дій.
Роз'яснення понять, які подані загально, дозволить усім однаково розуміти, до прикладу, яку упаковку вважати "придатною до переробки".
4. Немає критеріїв для повторного використання та наповнення ємностей
Обов'язково треба визначити мінімальну кількість разів, коли упаковка/ємність може використовуватись повторно. Сфера рітейлу та заклади харчування, де можна взяти їжу та напої з собою, мають дозволити клієнтам приносити власну тару.
Що пропонують?
Передусім посилити "суттєві вимоги", яким має відповідати весь пакувальний матеріал на європейському ринку. Серед важливих змін — до 2030 року зробити всю упаковку придатною для переробки та встановити чіткий перелік забороненої до розповсюдження упаковки.
Від виробників упаковок та бізнесу це вимагатиме переглянути нинішні формати упаковок ще на стадії дизайну та перейти до пакування з мономатеріалів.
Також серед пропозицій ЄС:
- Обов’язкове повторне використання або повторне наповнення ємностей у сферах роздрібної торгівлі та громадському харчуванні. Упаковка повинна бути задумана та розроблена з метою повторного використання або наповнення якомога більше разів.
- Стандарти щодо "надмірної упаковки". Виключити поняття "максимально допустимого порожнього простору", в тому числі для онлайн-замовлень. пакування, заповнене пухирчастою плівкою, полістиролом або іншим матеріалом, вважатиметься порожнім.
- Не збільшувати об’єм продукції за рахунок упаковки з подвійними стінками або фальшивим дном.
- Не використовувати певні формати упаковки, включаючи одноразову упаковку для приправ, консервів, соусів, цукру, а також мініатюрні туалетно-косметичні засоби у готелях.
- Запровадити обов’язкове використання заставної тари для одноразових пластикових пляшок із-під напоїв та алюмінієвих банок (об’ємом до трьох літрів)
- Допомогти споживачам сортувати правильно — маркувати всі упаковки та контейнери для сортування і переробки, щоб було зрозуміло, куди класти різні типи упаковки.
Цей список невичерпний, та вже по ньому видно, наскільки жорсткішими до упаковки можуть стати зміни в європейському законодавстві.
У нашому законопроєкті про упаковку немає важливих положень, на які спираються в ЄС
Стаття "Принципи державної політики" пріоритетом у погодженні з відходами визначає запобігання. Що і логічно, бо цей документ базується на основі вже прийнятого рамкового Закону "Про управління відходами", а ним офіційно запроваджено ієрархію у сфері поводження з відходами.
Але де йдеться про шляхи запобігання саме в законопроєкті про упаковку? Єдине, що там є — згадка про депозитну систему. Немає жодних інших конкретних методів, якими ми будемо запобігати надлишкам відходів чи стимулювати людей до повторного використання. Упущені такі поняття, як "система повторного використання", "система повторного наповнення".
Цього в нас немає, бо і в чинній директиві ЄС не передбачено конкретних заходів та строків для запобігання утворенню відходів. Вся увага — на переробці. Безперечно, етап важливий. Та зі збільшенням обсягів відходів доцільно вжити кроки для запобігання їх утворенню.
Підказкою може слугувати ієрархія управління відходами, де є два шляхи:
- змінювати дизайн пакування так, щоб упаковка була придатною для переробки;
- розвивати систему повторного використання та наповнення, а отже від початку закласти у пакування матеріально цінний ресурс.
Що стосується вимог до упаковки, в тексті законопроєкту зазначено: "Упаковка повинна виготовлятись таким чином, щоб її об'єм та вага обмежувалися мінімально достатньою кількістю для підтримання належного рівня безпеки".
А як ця норма буде перевіритися? Як довести, що та чи інша упаковка завелика? Це неможливо, бо формулювання, яке є наразі дуже "розмите". Щоб таких питань не виникало, в ЄС пропонують запровадити оцінку відповідності упаковки вимогам законодавства.
Тобто описати зменшення об'єму упаковки через поняття вільного простору і встановити показник не більше 40%.
Незважаючи на те, що ці нововведення в країнах ЄС ще не прийняті, ми повинні розуміти їхню відсутність як прогалину у законодавстві. Ми вже можемо бути на крок попереду та відобразити ці моменти у своєму законі.
Як пишуть автори нашого законопроєкту, ринкові органи державного нагляду можуть вилучити упаковку, яка не відповідає вимогам цього документа. Але ж хтось раніше створив цю упаковку, і він має відповідати перед законом. У нашому випадку все лягає на бізнес, який розповсюджує товари в упаковці.
Пріоритет повторного використання подано, скоріше, декларативно, без конкретних заходів та термінів виконання
Наші поради базуються на пропозиціях ЄС, але ж потреба в цих рішеннях виникла не на порожньому місці. Базово всі зміни виходять з ієрархії управління відходами, а саме з її першої сходинки — запобігання. У нашому законопроєкті згадується рециклінг.
Однак цей метод застосовується до того, що вже зібрали. На нашу думку, передусім мають бути заходи для попередження утворення відходів. Повертаємося до згаданої вище статті, де йдеться про те, як упаковка має бути мінімізована. Знову ж таки норма досить голослівна.
Тому серед наших рекомендацій Міндовкіллю — прописати суттєві вимоги до упаковки. Вся суть у матеріалах, які буде використовувати виробник. На етапі дизайну упаковку можна зробити придатною до переробки, компостування чи повторного використання.
Із повним переліком пропозицій до Міндовкілля можна ознайомитися за посиланням.
Зараз ми спираємося на попередні дані європейської директиви, актуальність яких під питанням. З одного боку, не коректно когось звинувачувати, бо автори дійсно взяли до уваги чинне законодавство ЄС. З іншого — варто аналізувати вектор розвитку цього сектору та рухатись у такому напрямку, щоб впровадити актуальну реформу управління відходами в Україні.
Поступ є, актуалізуймо фокус і рухаймося вперед
Зважаймо на те, що сьогодні перед Україною стоїть великий виклик — працювати в умовах повномасштабної війни й оновлювати законодавство в економічно важкий час. Війна вносить свої корективи у всі сфери, але тим не менше, ми проводимо реформу у сфері відходів.
Дуже показово, що у воєнний час Верховна Рада ухвалила закон про управління відходами. Уряд зацікавлений запровадити кращі рішення на користь довкілля. Це те, чого ми давно очікували. На основі цього закону зараз приймається Національний план управління відходами.
Вперше за багато років є суттєва увага до цієї сфери. Попри збройну агресію рф та виснажену економіку, Міндовкілля та профільні комітети напрацьовують важливе для відновлення України законодавство. Ця нормативна база може стати прикладом для всіх країн ЄС — як впроваджувати реформи у час невизначеності, при постійній загрозі ракетних атак росіян.
У нас великий прогрес, і в законопроєкту про упаковку перспектива хороша. Водночас є, що можна покращити: допрацювати окремі статті та прописати конкретні інструменти виконання певних норм.
Треба чітко визначити, як буде перевірятися виконання цих норм, який державний орган це робитиме, яку відповідальність в разі невиконання нестимуть і виробник упаковки, і бізнес.
Передусім варто ставити в пріоритет запобігання. Інакше ми не скоротимо нинішні обсяги ТПВ. А це, тільки вдумайтесь — близько 10-12 млн тонн щороку. Поряд із цим маємо відходи руйнації через російську військову агресію, і цифри постійно зростають. Наразі пріоритетом в законопроєкті є рециклінг.
Звісно, і це потрібно. Але ж треба щось робити і для того, аби не утворювати ще більше відходів. І тут у законотворців ще є простір для ідей та конкретних інструментів.
Швидко перезапустити систему управління відходами не вдасться. Цей довготривалий шлях проходили всі країни ЄС. Та що казати, коли в країнах ЄС тільки-но назріла потреба переглянути директиву, яка діяла майже 30 років. Значить, вони й досі в пошуку кращих рішень.
Відразу й у нас не все буде ідеально. Але там, де реально суттєво зменшити кількість відходів, ми маємо це робити виважено, не поспішати, аналізувати різні досвіди, залучати більше фахівців, які мають досвід роботи із законодавством Європейського Союзу, які розуміють специфіку управління відходами. Крім наслідування норм ЄС, потрібно усвідомлювати, як вони спрацюють у наших реаліях.