Перерабатывающая промышленность: когда инвестировать?

Рішення для інвестицій, як на приватному, так і на державному рівні базуються на математиці вигоди для людини або країни. Через війну Україна зменшила свій експорт і продовжує нарощувати імпорт.

Так, у січні-липні 2023 року українці експортували товарів на 21,8 млрд дол. Це на 15% менше ніж за аналогічний період минулого року. А обсяги імпорту за ті ж сім місяців становили 35,7 млрд дол, що на 19% більше ніж за аналогічний період 2022 року.

Таким чином маємо потрійне зростання негативного сальдо торгового балансу: 13,9 млрд дол проти 4,3  млрд дол у 2022 році.

Агропромисловий сектор став локомотивом експорту. За рік Україна вторгувала 13 млрд дол на експорті: зернових (5,7 млрд дол), жиру та олії (3,3 млрд дол) та готових харчових продуктів (лише 1,7 млрд дол).

Варто звернути увагу, що лише 13% вирощеної сільгосппродукції ми переробляємо до належного рівня, а 87% продаємо, як  сировину або напівфабрикат. А це прямі втрати для економіки.

Просте рішення і значний дохід

Саме у цих 87% експорту агропродукції є значні резерви для суттєвого зростання економіки. Подвоєння вартості продукції за рахунок повної переробки сировини повністю перекриє негативний баланс у зовнішній торгівлі, а також зменшить рівень безробіття в Україні, надаючи робочі місця громадянам воюючої країни.

Багато хто чув знамениту цитату Джона Гейлза, філософа й економіста, який ще наприкінці 16-го століття казав: "Які ж ми слабодумні… якщо самі ж віддаємо свою сировину на обробку чужинцям, а потім купуємо своє ж з їхніх рук".

Ми маємо схожу ситуацію. Україна виробляє сировину, збуває її за кордоном, країни-імпортери переробляють українські врожаї на товар і уже з великою доданою вартістю продають її на міжнародному ринку, в тому числі і нам. У той же час вітчизняні переробні підприємства за браком сировини працюють не на повну потужність, а інколи взагалі простоюють.

Зокрема, підприємства олійної галузі, провідні експортери на ринках країн СНД, ЄС, Азії та Близького Сходу – у 2022 році були завантажені лише на 20-30% – через нестачу сировини на українському ринку.

Хто найкраще використовує потенціал  

Ми врешті-решт маємо перестати бути сировинною державою і дотувати економіки інших країн. Для цього варто почати ефективно використовувати кожен гектар землі. У Бангладеші, приміром, 1 квадратних кілометрів сільськогосподарських угідь генерує понад 650 тис дол доданої вартості, в Індії – понад 190 тис дол, у Німеччині – майже 143 тис дол, у Малайзії – 114 тис дол.

А ми з 1 квадратного кілометра українських чорноземів беремо лише 23,2 тис дол доданої вартості! Такі дані Світового банку World Development Indicators (WDI). Тож є у нас потенціал збільшення – щонайменше, у п'ять разів!

І ще один показник, за яким дуже відстаємо від багатьох країн: за швидкістю нарощування виробництва та переробки. За п’ять останніх років (2017-2022) 19 країн збільшили свій ВВП в агросекторі більш ніж в 1,5 рази, а Гвінея та Ангола – удвічі.

Україна має лише 15% зростання.

Переваги переробки на прикладі олійної галузі

Тонну насіння соняшника можна продати за 260 дол. А якщо її переробити у нерафіновану олію, то додатково заробимо ще 70 дол. Рафінована олія додає понад 100 дол на кожній тонні переробленого соняшнику.

Якщо ж  фасовану олію продати в пляшках – матимемо вже 130 дол додаткового заробітку. Тож що вигідніше, продавати сировину чи перероблену продукцію де додатковий прибуток маємо створюючи нові робочі місця,  впроваджуючи новітні технології?

З Варшави з любов'ю. Kernel повертається в Україну, але ціна зворотного квитка влаштовує не всіх

За таких умов кожен зрозуміє, що саме зараз потрібно інвестувати кошти у будівництво виробництв переробки та технології: це суттєво збільшить доходи українського народу, а відповідно – і податки у держбюджет, і робочі місця в Україні. 

Що сьогодні робить уряд

Бізнес позитивно сприймає будь-які кроки уряду щодо стимулювання переробної промисловості та законодавчі ініціативи, які сприяють інвестиціям та експорту. Зараз ми очікуємо зміни до закону щодо державної підтримки інвестпроєктів зі значними інвестиціями в Україні.

Також український бізнес сподівається на прийняття законопроєкту №9015 "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності щодо страхування інвестицій в Україні від воєнних ризиків", який розширює функціонал та можливостi експортно-кредитного агентства. 

Але цих та інших заходів недостатньо для прискореного розвитку переробної галузі. Розвиток переробної галузі в Україні на наступні чотири роки мав би стати ключовим у Плані Відновлення України.

Бізнес пропонує рухатися швидше

Найбільша спільнота галузевих асоціацій – Українська рада бізнесу напрацювала декілька рекомендацій для зміни ситуації на краще. Мінекономіки варто прискорити зміни до нормативних урядових актів та реалізувати їх за один-два місяці, а змінами до постанови №647 передбачити комунікацію з інвестором у режимі "єдиного вікна".

Також важливо пришвидшити ухвалення законопроєкту №9015 щодо страхування воєнних ризиків та прийняти його в цілому.

Дуже потрібно і надалі вдосконалювати фінансовий  інструментарій програми "5-7-9%" саме для переробної галузі, збільшуючи обсяги кредитів саме для неї, розширюючи інвестиційні цілі програми на пошук нових ринків збуту для переробної галузі, створюючи локальні переробні підприємства за кошти місцевих бюджетів.

ЕП зібрала бізнес та державу на форумі "Майбутнє українського експорту": про що говорили

Однією з найважливіших проблем, про яку забувають – забезпечення державної підтримки страхування воєнних ризиків інвестора, який готовий інвестувати у переробну галузь, будувати нові цехи, купувати обладнання тощо.

Крім цього важлива державна підтримка переробної галузі у таких напрямах, як доступ до дешевих і "довгих" кредитів; розвиток інфраструктури та логістики для експорту товарів; доступ до сучасних технологій; укладання міжнародних торгових угод, які б сприяли експорту товарів переробної галузі на світові ринки; регуляторна підтримка та зменшення бюрократичних перепон; стимулювання навчання та розвитку робочої сили; заохочення інновацій. 

І пам’ятаємо, що битви виграє армія, а війну – економіка. Тож працюємо!