Почему реформа "Укроборонпрома" должна "взлететь"

Оборонно-промисловий комплекс України в умовах війни з РФ має реальний шанс вийти з "тіні" радянського пережитку та стати конкурентним на міжнародному рівні. 

Один із кроків такого перетворення – трансформація концерну "Укроборонпром" в акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (УОП). Це зокрема відкриє вікно можливостей для створення спільних підприємств в Україні, наприклад, з компанією "Рейнметал" для виробництва танків чи Баєр систем – для виготовлення високотехнологічних видів зброї. 

В умовах, коли майже кожне виробництво "Укроборонпрому" постраждало від дій агресора, це питання життя та смерті. Зрозуміло, що чим більше військової зброї ми виробляємо, тим більшою є наша перевага у війні. 

Не є таємницею, що протягом усієї своєї історії державний концерн "Укроборонпром" стикався з одними й тими ж викликами. Низька конкурентоспроможність на міжнародному рівні, відсутність налагодженої системи інтеграції та ефективної координації між підприємствами концерну, залежність від імпорту, дефіцит державного фінансування, корупційна складова, нестача кваліфікованих кадрів та технічних спеціалістів.

Варто нагадати, що український оборонпром фактично є спадщиною радянського оборонного комплексу. Для молодої держави він став водночас як перевагою, так і проблемою. З одного боку Україна отримала 30% потужностей всієї оборонної індустрії СРСР, з іншого - технологічно та морально застарілу систему.

Як ми знаємо, багаторазові спроби впровадити зміни та створити ефективну систему управління оборонно-промисловою галуззю роками зазнавали невдачі. Українські політики, які пропагували реформи, частіше демонстрували лише жагу до наживи. 

Ми могли мати один із найсильніших оборонних комплексів в Європі та найбільш сучасну систему озброєння. І в такому випадку ця війна була б неможливою, бо агресор би не ризикнув "загравати" з тим, хто сильніше за нього. 

Але замість розвитку оборонного комплексу роками він лише використовувався у якості "годівниці", за допомогою якої будь-яка влада набивала собі кишені, розпродуючи радянське майно. Як результат - за часи незалежності маємо скорочення кількості державних воєнних підприємств у більше ніж у 20 разів. 

Реальні зміни почалися лише кілька років тому. А зараз для України відкрилась принципово нова можливість уперше за часи незалежності здійснити необхідні зміни в структурі та управлінні оборонною галуззю. 

Це справжній шанс не тільки відродити оборонний потенціал України, але й забезпечити нашу державу такою зброєю, яка принесе перемогу у війні з РФ.

Може здаватися, що реальне реформування такої негнучкої та бюрократичної системи неможливе. І чергові спроби здійснити реформу лише змінює вивіску на старих дверях. Я скажу, що це зовсім не так. І ось чому.

По-перше, ще ніколи в історії незалежної України українське суспільство та політики не були настільки єдиними та вмотивованими, аби провести швидкі та ефективні реформи в країні як сьогодні. 

Від якісного реформування оборонно-промислового комплексу залежить наша перемога у цій війні. Від цього буквально залежить життя нас та наших дітей. Це вперше, коли у проведенні реформ зацікавлені буквально всі, незалежно від соціального статусу, професійної діяльності, регіону проживання. 

По-друге, ще ніколи такі важливі стратегічні посади в оборонпромі не обіймали настільки молоді, незалежні та незаангажовані керівники. Одна з переваг такого підходу в тому, що вони не встигли стати часткою старої системи та мають повну готовність до необхідних реформ, навіть ціною своєї карʼєри. 

По-третє, рівень привернутої до України уваги як ніколи високий. Міжнародні донори та партнери дуже уважні до державних процесів, до подолання корупції, яка була перепоною для розвиток оборонпрому. Така пильність до України є однією з умов для того, аби реформа стала реальністю, а не черговим "дерибаном". 

По-четверте, реформа передбачає інституціональні зміни. Державні та казенні підприємства перетворюються на господарські товариства оборонно-промислового комплексу, які за своєю організаційно-правовою формою є більш гнучкими. Сам "Укроборонпром", а віднині УОП стане корпоративним центром із організаційних перетворень підприємств та групування їх по галузям. 

Наостанок Україна сьогодні тісно та злагоджено співпрацює із іншими державами та міжнародними організаціями, нашими партнерами є Європейський союз та НАТО. 

Свого часу це стало важливим фактором для успішного реформування та розвитку оборонно-промислового сектору Польщі. Співпраця передбачала реальний технологічний обмін ресурсами та відкривала доступ до нових ринків. 

Кооперація України та НАТО вже має свої результати. Наведу приклад, державний концерн "Укроборонпром" та одна із країн-членів НАТО вже давно почали виробництво мін калібру 120 мм для українських захисників. 

ЄС та НАТО безпосередньо зацікавлені в перемозі України у війні, оскільки наша країна виступає форпостом між країною-агресором та ЄС.