Как Украине компенсировать потерю 30% трудового потенциала

У квітні виповнилося 75 років з початку реалізації Плану відновлення Європи, більш відомого як Плану Маршалла.

У Німеччині був дефіцит не тільки продовольчих та промислових товарів.

Втрати обох частин Німеччини у війні становили 5-5,5 млн працездатних людей, це 16-18% від усього довоєнного трудового потенціалу (30 млн людей).

При цьому кваліфікаційний рівень робітників перевищував вимоги наявних тоді робочих місць. Цього людського ресурсу виявилося достатньо для швидкого відновлення економіки.

Коли ж ми говоримо про програму відновлення України, то часто залишаємо поза увагою проблему дефіциту робочої сили, з якою наша країна може зіткнутися найближчим часом.

Наше дослідження показує, що стан трудового резерву України на даний момент може виявитися гіршим, ніж у Німеччині у 1946 році.

Криза робочих рук

До війни чисельність робочої сили України становила 17,4 млн людей, з них 8,3 млн жінок і 9,1 млн чоловіків працездатного віку. Після початку війни ситуація змінилася кардинально.

Мільйон громадян був мобілізований на захист України.

На початку 2023 року за межами України перебували 4,6 млн українців, з яких 3,2 млн – жінки працездатного віку.

На тимчасово окупованих з початку 2022 року територіях жили 3 млн осіб, з них орієнтовно 1,3 млн – працездатного віку.

Тобто з початку великої війни Україна втратила доступ до 5,5 млн людей працездатного віку. Це понад 30% усієї робочої сили.

Якщо порівнювати ситуацію в Україні у 2023 році і в Німеччині у 1946 році, то втрати трудового потенціалу в нашій країні в абсолютному вираженні майже однакові, а у відносному – удвічі вищі.

Ситуація в Україні ускладнюється тим, що суттєво змінилося територіальне розміщення робочої сили. З 5,3 млн внутрішньо переміщених осіб 3 млн – люди працездатного віку.

За останніми даними, кількість внутрішньо переміщених осіб може сягати 7 млн людей, з яких працездатного віку – близько 4 млн. Більшість з них не зможе повернутися до свого житла, бо їх будинки або суттєво пошкоджені, або зруйновані.

На початку 2023 року з 11,9 млн працездатних людей в Україні на місцях постійного проживання перебувають 7,9-8,8 млн – лише 45-50% довоєнної чисельності працездатного населення. Це люди, які зможуть працювати над відновленням підприємств у своїх регіонах без суттєвих вкладень у створення умов проживання.

Ці дані мають високий рівень похибки, оскільки інформація про стан внутрішньої і зовнішньої міграції неточна.

Варіанти розвитку подій

Ситуація може змінитися. Це залежить від того, коли скінчиться війна і як розвиватиметься країна. Якщо буде економічний бум, то багато мігрантів повернуться до України.

За іншого розвитку економіки може виникнути протилежна ситуація: багато родин буде стояти перед вибором, де вони возз’єднаються після зняття обмежень на вільний виїзд чоловіків за кордон – в Україні чи за кордоном.

Якщо брати до уваги міграційні процеси в Югославії, де не сталося економічного буму, то до своїх місць проживання повернулися лише 10-20% тих, хто став вимушеним переселенцем. Скільки мігрантів повернеться в Україну – відкрите питання.

У перші місяці 90% опитаних мігрантів заявляли про бажання повернутися в Україну. У березні 2023 року частка тих, хто планує повернутися в Україну, становить 50%. Процеси асиміляції відбуваються дуже швидко.

Економіка вже відчуває суттєве скорочення числа професіоналів, які отримали спеціальну підготовку. 60% жінок, що перебувають за межами України, мають вищу освіту.

Відплив професійних кадрів відчувають багато сфер. Лише в сфері охорони здоров'я дефіцит становить близько 8% професійних кадрів.

Нові загрози

Крім описаних вище, з'являються і нові загрози для трудового потенціалу. Головна з них – зростання кількості осіб з інвалідністю. За даними Конфедерації роботодавців України, таких людей на початку 2023 року було 2,8 млн, 76% з них – працездатного віку.

Очевидно, кількість людей з інвалідністю зростатиме. Наскільки – залежить від того, коли завершиться війна. Навіть у мирний час буде високий рівень травмування населення через спрацювання боєприпасів. Україна стала однією з найбільш замінованих країн у світі, в оточенні вибухонебезпечних предметів живуть 1,8 млн людей.

Скільки буде тривати розмінування – не відомо. Історія знає випадки, коли процес розмінування тривав десятиріччя. З цією проблемою в Європі зіштовхнулися Албанія та країни колишньої Югославії.

Друга загроза для трудового потенціалу – достроковий вихід на пенсію. Це явище стало більш поширеним в останній рік. Очікується, що учасники війни також будуть раніше виходити на пенсію – у 50-55 років при пенсійному віці для чоловіків 63-65 років.

Мова йде про значне скорочення трудового потенціалу України в середньостроковій перспективі.

Приховані ресурси

Чи все так безнадійно? З усіх згаданих негативних демографічних тенденцій ми можемо скоротити вплив однієї з них лише внутрішніми заходами і власними силами. Це активне залучення до ринку праці осіб з інвалідністю. Чому це важливо?

З 2,8 млн людей цієї групи місце проживання змінили 190 тис, тобто лише 6,8%. З 2,1 млн осіб з інвалідністю працездатного віку працюють, за різними даними, 22-40%.

Законодавство, ставлення бізнесу до працевлаштування людей з інвалідністю, їх професійна орієнтація і кваліфікаційний рівень не сприяють тому, щоб 1,3 млн незайнятих осіб з інвалідністю залишилися потенційним трудовим ресурсом, а реально – "безробітними", єдиним джерелом доходів яких є символічна соціальна підтримка держави.

Ми повинні змінити погляд на проблему працевлаштування осіб з інвалідністю. Законодавці зробили все так, що бізнес розглядає їх як тягар, а ці люди мають стати активною частиною ринку праці.

Наразі на ринку праці є багато спеціальностей, де навіть люди без кінцівок можуть знайти гідну і цікаву роботу. За нашими оцінками, це дозволить зробити активними учасниками ринку 0,8-1 млн осіб з інвалідністю.

Цьому питанню присвячений проєкт Конфедерації роботодавців України за підтримки Міжнародної організації праці (МОП) з розробки консультаційних послуг для роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зміни, які ми започатковуємо, підготують ринок праці до швидкого відновлення економіки.

З одного боку, наші рекомендації роботодавцям мають розвіяти стереотипи про складнощі, які начебто виникають при працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

З іншого боку, необхідно змінити нормативно-правову базу щодо зайнятості фахівців з інвалідністю. Нетипова для світової практики ситуація в Україні вимагає нетипових рішень.