Что не так с процессом принятия санкций против России
До річниці повномасштабного вторгнення, як і очікувалося, влада підготувала багато пряників для народу.
Серед них варто виділити запровадження секторальних санкцій на пів століття проти всіх російських фінансових і банківських установ.
На подив, це виявилися перші секторальні санкції проти Росії, яка, нагадаємо, уперше окупувала українські території у далекому 2014 році.
До цього Україна санкціонувала лише екзотичні країни-ізгої Іран та Нікарагуа. Звісно, краще пізно, ніж ніколи.
Однак, процес підготовки секторальних санкцій проти РФ розкрив організаційні проблеми у вітчизняній санкційній політиці, на які потрібно звернути увагу, якщо ми дійсно хочемо позбутися економічного впливу Кремля.
Санкції проти росбанкірів
23 лютого на пленарному засіданні Верховна Рада України 325 голосами підтримала Указ Президента Володимира Зеленського та запровадила економічні секторальні санкції проти фінансових установ і банків РФ на 50 років.
Мова іде про Центральний банк Росії, банки, небанківські кредитні організації, операторів платіжних систем, професійних учасників фондового ринку, страхових компаній, інвестфондів, інших фінустанов, що зареєстровані та надають послуги у РФ. Тобто, застосовані санкційні заходи не зачіпають українські банки з російськими власниками.
В уряді вже встигли охрестити подію як "потужне санкційне рішення". Віднині на десятки років російським банкам заблоковано доступ до української економіки.
Наразі, безперечно, складно уявити нові вивіски росбанків в Україні. Але як показує "грузинський сценарій", з часом російський капітал повертається у ту країну, частину території якої загарбав Кремль.
Вашингтон, Брюссель і Лондон також отримали позитивний сигнал, що Україна готова до рішучих санкцій.
І, очевидно, цієї статті б не було, якби не кулуарні перипетії піврічної давнини, які продемонстрували, що механізм ухвалення рішень про санкції потрібно змінити.
Президентський фальстарт
5 серпня 2022 року Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до Російської Федерації.
Президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО своїм указом. Незабаром на парламентському вебпорталі оприлюднили проєкт постанови, яка мала остаточно затвердити секторальні санкції проти РФ.
Це була реакція влади на два фактори. По-перше, ворог посилював ракетний терор. По-друге, до Дня незалежності, потрібно сформувати переможну історію у санкційній політиці.
За своїм змістом, запропоновані санкції були набагато ширші і амбітніші, ніж нещодавно запроваджені. Такий собі зашморг на шию великого російського капіталу в Україні.
Президентським указом на 10 років пропонувалося парламенту заборонити:
- виведення капіталу з України на користь Росії, фізичних та юридичних осіб РФ або осіб, що повʼ язані із державою-агресором;
- участь у приватизації, оренді державного майна особам, пов’язаним з державою-агресором;
- користування надрами особам, повʼязаним із РФ;
- публічні закупівлі товарів походженням з РФ, а також товарів, робіт і послуг в осіб, повʼязаних з державою-агресором;
- заходження суден та літаків пов’язаних з РФ;
- придбання цінних паперів, емітентами яких є особи, повʼязані з державою-агресором;
- припинення видачі готівки за платіжними картками, емітованими особами, пов’язаними з державою-агресором;
- видача дозволів та ліцензій НБУ на інвестиції у РФ;
- передача технологій та прав інтелектуальної власності особам з РФ;
- набуття права власності на землю для осіб, пов’язаних з РФ.
Фактично, після запровадження таких санкцій економічна пуповина з Москвою була б перерізана і унеможливлювала "грузинський сценарій".
У ЗМІ по державних каналах комунікації пішли переможні коментарі, що президент запровадив секторальні санкції проти РФ як про доконаний факт. І дійсно, відповідно до Закону про санкції, у парламенту було 48 годин на затвердження постанови.
Проте далі стався неймовірний розворот.
На початку лютого 2023 року, тобто через понад пів року після нібито запровадження секторальних санкцій проти РФ, аналітичний центр StateWatcth, отримав лист від Апарату ВРУ, що протягом минулого року жодні постанови не приймалися.
Після оприлюднення цієї інформації публічно, по пазлах почав складатися малюнок про те, куди ж подівся президентський указ з санкціями. Наші джерела у Комітеті ВРУ з питань безпеки і оборони, де востаннє бачили документ, підтвердили, що секторальні санкції не були запроваджені.
Сталося це через організаційну помилку у процесі підготовки рішення Ради нацбезпеки. Ще в серпні Комітет був змушений звернутися до Апарату РНБО, щоб там змінили зміст санкцій проти агресора.
Голова Комітету Олександр Завітневич посилався на лист від НБУ, у якому депутатів попереджали про низку негативних наслідків для українських банків з російським капіталом та їх клієнтів - українських громадян.
Мова йшла про "Альфа-Банк", який належить підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Пьотру Авену та Андрію Косогову. Про банк "Форвард" російського бізнесмена Рустама Таріко. Та Pinbank Євгена Гінера, який є одним із лідерів російської фінансово-політичної кримінальної "лужниківської" групи.
У НБУ підтвердили існування листа. Там наголосили, що піклуються у першу чергу про українських громадян, у яких на руках тільки банківських карток "Альфа" у кількості понад 3,7 млн штук.
Мовляв, якби серпневі секторальні санкції були запроваджені, то велика кількість українців не змогли користуватися власними коштами у заблокованому банку.
"АТ "Альфа-Банк" віднесено до системно важливих банків, відтак його діяльність впливає на стабільність усієї банківської системи України, а належне його функціонування може завдати шкоди фінансовій системі країни та негативно вплинути на економіку загалом", — йшлося у листі НБУ.
Джерела у Нацбанку розповіли, що були змушені надіслати такий лист у парламентський комітет, бо у процесі підготовки рішення РНБО про запровадження секторальних санкцій проти Росії НБУ участі не брав. Тому сформував власну позицію із застереженнями вже після підписаного президентського указу.
Так чи інакше, секторальні санкції проти Росії загубилися у кулуарах, аж поки громадськість не поставила питання публічно.
***
На річницю повномасштабного вторгнення Київ таки запровадив перші секторальні санкції проти Москви. Це перемога. Чи, точніше, частина перемоги у видозміненому вигляді.
Перші чинні секторальні санкції — це заходи, застосовані проти фінансового сектору Російської Федерації. Питання доступу російського бізнесу до вітчизняних закупівель, державного майна, надр і землі залишаються не вирішеним.
Якщо наразі, такі бізнес-угоди складно уявити, то у майбутньому після війни не виключено, що російський капітал повернеться.
Хаотичні рухи із застосуванням секторальних санкцій продемонстрували, що Україні нагально потрібна стратегія санкційної політики, координація стейкхолдерів та чітко визначена політична посада, яка мала б звітувати перед суспільством про результати санкцій.