Конфискация активов в Швейцарии: шаг вперед, два назад
В один і той же день, 15 лютого 2023 року, на офіційному сайті швейцарського уряду були опубліковані дві новини, які стосуються України.
Як водиться, одна – хороша, а інша – не настільки.
Спробуймо розібратися в їх суті і в тому, що насправді відбувається в країні, у якій перебувають 8 мільярдів заморожених російських активів.
Конфіскація активів пов’язаних з Януковичем осіб
Почнімо з хорошої.
Федеральна рада доручила Федеральному департаменту фінансів ініціювати судовий процес щодо конфіскації активів пов’язаних з Януковичем осіб.
У 2022 році таке рішення Федеральна рада ухвалила щодо активів ексдепутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка на суму 100 млн швейцарських франків.
Тепер почнуться провадження щодо активів ще на 30 млн. Загалом ідеться про перспективу конфіскації 130 млн швейцарських франків (понад 5 млрд грн). Якщо конфіскацію підтримає суд, то ці кошти передадуть Україні.
Ці конфіскаційні заходи не пов’язані із санкціями, введеними проти росії після 24 лютого 2022 року. Вони є новим витком у тривалому юридичному процесі, який почався після повалення режиму Януковича та його втечі з України.
Через кілька днів після усунення Януковича з посади Федеральна рада вирішила заморозити швейцарські активи президента-втікача та його оточення. Україна, відкривши кримінальне провадження проти нього, звернулася до Швейцарії з проханням про взаємну правову допомогу.
Після тривалих обмінів документами співпраця двох держав нарешті може дати плоди, що стануть відчутними не лише з точки зору доведення до кінця відкритих проваджень, а і для цілей розвитку реальної економіки.
Правовою основою конфіскації цих активів є закон про незаконні іноземні активи (Foreign Illicit Assets Act). Цей акт регулює питання заморожування, конфіскації та реституції (повернення в країну походження) активів політично значущих осіб (Politically Exposed Persons, PEP) або їх близьких.
Він передбачає окремий випадок міждержавної правової допомоги в кримінальному провадженні і застосовується у виняткових випадках, коли державі не вдається самій конфіскувати кошти (щось на кшталт відомого принципу вичерпання національних заходів).
Закон передбачає, що відповідні активи спершу мають бути заморожені за рішенням Федеральної ради (щодо активів наближених до Януковича осіб таке рішення було ухвалене у 2014 році).
Загалом закон допускає заморожування активів тільки щодо осіб, які працюють або працювали на високих державних посадах, та осіб, тісно пов’язаних з ними через особисті, ділові чи сімейні зв’язки.
Максимальний строк, на який активи можуть бути заморожені, – десять років.
Цей строк скоро сплине, тож дуже добре, що швейцарський уряд урешті вирішив, що вже час робити наступний крок: конфісковувати заморожене. Якби такого рішення не було, то після завершення десятирічного строку активи були б вивільнені і їхні власники відновили б право вільно розпоряджатися ними.
Сама конфіскація, як і за українським законом "Про санкції", відбувається в судовому порядку. Зараз, на цьому етапі, Федеральний департамент фінансів має звернутися до Федерального адміністративного суду із заявою про конфіскацію. Саме це 15 лютого йому доручила Федеральна рада.
Під час розгляду справи, аби відбулася конфіскація, суду належить встановити, що кошти були отримані незаконним шляхом.
Крім цього, є дві інші умови: що ці кошти належать політично значущим особам чи їх близьким особам або компаніям, щодо яких такі політично значущі особи є бенефіціарними власниками, і що кошти раніше були заморожені.
Стаття 15 закону передбачає презумпцію незаконного походження. Тобто стартове припущення, з якого має виходити суд, полягає в тому, що кошти здобуті незаконним шляхом і їх власник має переконати суд у протилежному. Щоправда, ця презумпція застосовується лише за двох умов.
Перша – "статки особи, якій належить право розпоряджатися активами, зазнали надзвичайного зростання, що пов'язано з виконанням політично значущою особою публічних повноважень".
Друга – "рівень корупції в країні походження або в оточенні політично значущої особи під час її перебування на посаді був визнаний високим".
Щоб спростувати презумпцію незаконності, зацікавлена особа повинна довести, що існує переважаюча ймовірність того, що активи були придбані законно.
Швейцарський закон передбачає, що в разі конфіскації кошти мають бути передані країні походження задля покращення умов життя людей, зміцнення верховенства права та запобігання безкарному вчиненню тяжких злочинів.
Як правило, кошти мають повертатися у формі фінансування проєктів, що слугують суспільним інтересам. Утім, деталі повернення можуть бути визначені двосторонньою угодою між Швейцарією та країною походження.
Відмова конфіскувати заморожені активи російських олігархів
Тепер про погане.
Якщо конфіскація активів близьких до Януковича осіб не була пов’язана із санкціями, введеними після 24 лютого, то друга новина – якраз про ці санкції (чи випадково обидві новини були оприлюднені в один день?).
Після 24 лютого 2022 року у Швейцарії були заморожені близько 8 млрд дол, що належать російським олігархам. Недавно з’явилася інформація, що швейцарська міжнародна фінансова група Credit Suisse (CS) заблокувала і де-факто "заморозила" близько 17,6 млрд швейцарських франків. Це понад удвічі більше, ніж сума офіційно заморожених у Швейцарії російських активів.
"Замороження" означає, що власники активів не можуть ними розпоряджатися, але мають перспективу відновити контроль і право розпорядження. Безповоротне вилучення майна відбувається лише при конфіскації.
Хоча світові політики підтримують ідею конфіскації приватних російських активів, Швейцарія заявила, що це не відповідає їхньому законодавству. Такого висновку дійшла робоча група, очолювана Федеральним офісом юстиції.
У звіті групи вказується, що безоплатна конфіскація приватних активів суперечить принципу непорушності права власності і через це вона несумісна з Федеральною конституцією та міжнародними зобов’язаннями Швейцарії.
Таким чином, розраховувати на те, що заморожені у Швейцарії мільярдні статки російських олігархів найближчим часом будуть передані Україні, не варто. Їхній статус як заморожених активів продовжуватиме виконувати винятково функцію політичного тиску і в разі потреби – роль важеля в переговорах.
Як висновок
Арифметика цих двох новин явно не на користь хорошої: 130 млн швейцарських франків, які можуть бути конфісковані, проти 8 млрд дол, які не можуть бути конфісковані. Утім, історія показує, що категорична позиція Швейцарії згодом може бути змінена. Ця країна вже мала досвід конфіскації та передавання німецьких активів після закінчення Другої світової війни.
Тому можна сподіватися на позитивне рішення щодо конфіскації швейцарських активів пособників російської агресії, хоч і не в найближчій перспективі.
Проаналізовані новини з країни, що вважається одним з фінансових центрів світу, ілюструють драму в процесах відновлення економічної справедливості: поступові і дуже обережні кроки вперед межують з масштабним зволіканням.
Головною причиною зволікання залишається те, що цивілізований світ навіть до агресора прагне ставитися "цивілізовано".
Однак чи не розцінює агресор таку обережність як слабкість і чи не забезпечуються в такому випадку права агресора коштом його жертви?
Збитки, завдані агресивною війною, мають бути відшкодовані коштами росії та її пособників і якнайшвидше. В іншому випадку одвічне запитання, чи переважає сила права над правом сили, може отримати гірку відповідь.
Аналітичний центр "Інститут законодавчих ідей"