Побороть коррупцию в Минобороны: наука, которая не поддается нашим чиновникам

Співавторка: Олена Трегуб, виконавча диреткорка НАКО 

Закупівлі Міністерства оборони України знову в епіцентрі корупційних скандалів. У січні журналіст Юрій Ніколов оприлюднив контракт Міністерства на закупівлю послуг з харчування і звинуватив чиновників у значному завищенні цін на певні групи продуктів. 

Розслідування ледь не призвело до відставки Міністра Олексія Резнікова, який пообіцяв реформувати систему закупівель у власному відомстві. 

Це не перший скандал, повʼязаний із закупівлями Міноборони, і тим більше не перша політична обіцянка побороти корупцію на оборонних закупівлях.

Організація професійних закупівель 

Викриття аномальних цін контракту Міноборони із закупівлі послуг харчування призвело до ланцюжка гучних політичних подій. 

Серед яких варто виділити: відставку двох заступників Резнікова та призначення у заступники відомого волонтера Віталія Дейнегу і колишнього посла в Канаді Андрія Шевченка. 

Ексзаступник Міністра оборони В’ячеслав Шаповалов та ексдиректор департаменту закупівель Богдан Хмельницький, які були відповідальні за організацію тендерів у відомстві, наразі заарештовані та знаходяться під вартою. 

Народні депутати ініціювали законопроєкт №8381 щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях, який покликаний на період воєнного стану зобовʼязати Міноборони та інших замовників закупівель для війська не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення договору оприлюднити звіт про договір, який має містити наступну інформацію: 

• назву предмета закупівлі (із зазначенням одиниці виміру щодо товарів); 
• ціну за одиницю товару, ціну робіт, послуг;
• для послуг з організації харчування військових частин додатково зазначити окремі найменування харчових товарів із цінами за одиницю товару, одиницями виміру та вартість окремих послуг.

Якщо якісь із наведених відомостей містять державну таємницю, то така інформація не оприлюднюється. 

Зазначені вимоги стосуються договору, який укладений без використання електронної системи закупівель, не є державною таємницею та за вартістю дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень під час закупівлі товарів або послуг. 

Для закупівлі робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони сума, від якої починається публікація звіту, складає від 1,5 мільйона гривень і вище. 

Як бачимо, цей законопроєкт, який був підтриманий народними депутатами у першому читанні, націлений миттєво вирішити питання із оприлюдненням вартості товарів, послуг та робіт на оборонних закупівлях під час воєнного стану. 

Документ важливий як реакція парламенту на чергові сумнівні фінансові операції у відомстві Резнікова під час війни. 

Однак, якщо українське суспільство ставить собі на меті дійсно побороти "відкати" на тендерах Міноборони, то до визначення і реалізації антикорупційних заходів потрібно підійти системно і грунтовно. 

У першу чергу, звернути увагу на вже напрацьовані заходи у попередні роки, щодо втілення яких українським урядом були узяті зобовʼязання та з різних причин залишилися не виконаними. 

Адже до повномасштабного вторгнення всі оборонні закупівлі, які не містили державної таємниці, були транспарентними в системі Prozorro. Проте, це не завадило окремим чиновникам в Мінобороні закрутити "схеми", які призвели до численних корупційних скандалів. 

Варто нагадати про так званий "мільйон доларів у дивані", який був знайдений слідчими під час обшуку вдома у іншого ексзаступника Міністра оборони Олександра Миронюка. Він був звільнений ще до призначення Олексія Резнікова два роки тому. Тобто, проблема підвищеної корупціогенності закупівель Міноборони, має тривалу історію. 

Якщо говорити про системні документи, у яких закріплені дороговкази, як реформувати систему оборонних закупівель, то для початку є сенс звернути увагу на вимоги профільного Закону "Про оборонні закупівлі" від 2020 року. 

Три роки тому цей законопроєкт став ядром політичних особистих обіцянок Володимира Зеленського і правлячої партії "Слуга народу" щодо боротьби з корупцією в секторі безпеки і оборони. 

На виході вийшов дійсно прогресивний закон, який підтримали і партнери з блоку НАТО і представники країн G7 в Україні. Однак, деякі його ключові вимоги і досі не виконані. 

У контексті свіжого скандалу із закупівлею послуг харчування, варто акцентувати увагу на тому, що Міністерством поки не реалізована у повному обсязі ідея закону про утворення служби державного замовника — суб’єкту господарювання, що уповноважується на здійснення закупівель та укладення державних контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення та інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. 

На практиці це працює наступним чином. Міністерство утворює професійну державну компанію, яка має ключову мету — забезпечити високий рівень конкуренції українських та іноземних постачальників через проведення торгів і отримання оптимального співвідношення ціна-якість. 

Створення служби державного замовника у формі державної компанії дозволяє міністерству вирішити одразу дві управлінські задачі. 

По-перше, від самого початку корпоративну структуру державної компанії можна вибудовувати відповідно до стандартів ОЕСР — Організації економічного співробітництва та розвитку, про зацікавленість у яких публічно заявляє уряд України. 

Мається на увазі, створення професійної і незалежної наглядової ради у компанії через відкритий конкурс. Аналогічний набір професійного та ініціативного менеджменту. 

Побудова ефективних та підконтрольних бізнес-процесів. Запровадження електронних практик звітності із змістовими показниками, які дають реальну можливість оцінити результати компанії (тобто результати закупівель). 

У співпраці з антикорупційними організаціями підготовка антикорупційної програми та політик "дью-ділідженсу" (перевірок) контрагентів тощо. 

По-друге, використання юридичної форми державної компанії дозволить професіоналам закупівельної організації встановити реальні ринкові заробітні плати. 

А премії привʼязати до безпосередніх отриманих результатів на оборонних закупівлях: рівень конкуренції, рівень виконання плану закупівель, рівень залучення нових виробників, постачальників тощо. 

Очевидно, питання високих гонорарів може викликати нерозуміння у збіднілого населення та нападки популістів. Проте тут працює класична ситуація на кшталт "або шашечки, або їхати". Під час воєнного стану Міноборони проводить закупівлі на десятки мільярдів гривень. 

Тому відкриті кадрові конкурси, залучення антикорупційних і міжнародних організацій, а також ринкові гонорари є запобіжниками від корупції на багатомільярдних потоках міністерства. 

Додатковим запобіжником від шахраїв під час кадрових конкурсів може бути запозичення практики, запровадженої в Державному концерні "Укроборонпром" протягом 2019-22 років. 

Тоді функціонував Номінаційний комітет, який обирав директорів на державні компанії концерну. До комітету, окрім топ-менеджменту концерну, були залучені також представники посольств США, Великої Британії і Франції у якості спостерігачів на співбесідах. 

Та аналітичні центри StateWatch і НАКО, які здійснювали незалежний моніторинг щодо кандидатів у відкритих джерелах і при всіх учасниках засідань комітету могли озвучувати незручні питання. 

Кандидати, які приховували плями на власних реноме, не проходили далі конкурс. Адже ніхто не хотів голосувати за осіб, до яких були питання у присутності громадськості і міжнародних партнерів. 

У подальшому переможця конкурсу відправляли на поліграф, який проходили не всі кандидати, кому вдалося проскочити запитання від громадськості.

До речі, щодо потреби виконувати домашні завдання. У останній Річній національній програмі під егідою Комісії Україна — НАТО перед Міністерством оборони України було визначене завдання утворити єдиний закупівельний органу, що здійснює закупівлі та реалізує політику у сфері оборонних закупівель (до 2022 року); розпочати упровадження системи професійної підготовки у сфері закупівель (завершити до 2025 року); створити єдину інформаційну систему для замовників та учасників оборонних закупівель (до 2022 року) тощо. 

Утім, українська сторона поставилася до згаданої програми як до декларативного документа, тому і реалізація завдань в питаннях оборонних закупівель відбулася радше "на папері". 

Серйозні пропозиції у сфері запобігання корупції на оборонних закупівлях містить проєкт Державної антикорупційної програми на 2023-2025 року, розроблений НАЗК разом з вітчизняними експертами за підтримки ЄС. 

Зокрема, документ містить деякі вже дещо перезрілі задачі для Міноборони, за які чомусь Міністерство не береться самостійно. Це запровадження автоматизованої системи обліку і моніторингу споживання та якості пального, щоб цінний ресурс не зливався по дорозі від резервуарів до пунктів призначення. 

Електронні системи контролю та використання GPS-трекерів роками практикуються приватними автозаправними станціями, але все ніяк ця наука не піддасться чиновниками в Міноборони. 

Проєкт Антикорупційної програми НАЗК також передбачає проведення всіх закупівель житла для військовослужбовців без винятку з використанням електронного майданчика закупівель Prozorro. 

Це ще один камінь в город Міністерства оборони, яке чомусь у 2020-их роках продовжує оголошувати закупівлю і будівництво житла через різноманітні паперові газети, які самостійно обирають чиновники. 

Окреме місце в проєкті Антикорупційної програми відведено питанню розробки нового закону щодо охорони таємної інформації, яким чітко визначити, яка інформація на оборонних закупівлях є таємною, а яка — ні. 

Такий крок вимушений через негативну практику попередніх років, коли у ручному режимі чиновники засекречували інформацію не в цілях безпеки, а радше, щоб приховати власні "хвости". 

До слова, складно не помітити, що Антикорупційна програма на 2023-2025 роки і досі залишається у статусі "проєкту", хоча вже минули січень та лютий місяць. 

Чому уряд не затверджує основоположний документ, у тому числі для подолання зловживань на оборонних закупівлях — це питання залишається без відповіді. 

***

Та попри всі попередні невдачі кожен новий корупційний скандал у Міноборони — це шанс на оновлення системи. 

Ще ніколи питання ефективних витрат оборонного бюджету не стояло настільки життєвоважливо для українського суспільства. 

Якщо до повномасштабного вторгнення, корупційні скандали в Міноборони обурювали, але за своїм резонансом особливо не відрізнялися від інших політичних сутичок, то загроза існуванню України розставила пріоритети на свої місця. 

Навести лад на закупівлях Міноборони — це про оснащення українського воїна, який комусь є батьком, сином, чоловіком, і який проливає свою кров за майбутнє України. 

Всі розуміють, що більше влада не має кредиту на помилки в сфері оборонних закупівель, які призводять до багатомільйонних втрат. Косметичними процедурами рак не вилікуєш. 

Тому чиновникам з Міноборони потрібно відкривати всі попередньо взяті зобовʼязання українською владою перед міжнародними партнерами, які засновані на скрупульозний аналітиці на тему як подолати корупційні ризики на оборонних закупівлях, та разом з громадськістю починати працювати.