Как выйти из порочного круга российско-белорусского импорта

Попри санкційні заходи та майже рік гарячої фази агресивної війни росії (спільно з білорусією) проти України імпорт з цих країн не припинявся. 

Так за даними Держмитслужби, загальний обсяг імпорту товарів за 2022 рік становив 59,5 млрд дол. США.

Зокрема, імпорт з Білорусі становив 1,421 млрд дол. (2,4% від загального обсягу імпорту), що на 70% менше відповідного показника 2021 року.

Попри запровадження з 11 квітня заборони на імпорт з РФ, його обсяг за підсумками 2022 року становив 5,555 млрд дол. (9,3% від загального обсягу імпорту), що лише на 16,5% менше показника 2021 року. 

Така аномалія зумовлена митним оформленням в грудні минулого року газу, ввезеного у 2014-2016 рр. (на 3,979 млрд дол.). 

Без цієї "технічної" операції обсяг імпорту з РФ у 2022 році становив би 1,576 млрд дол., а падіння відносно 2021 року – 76%.

Зважаючи на ці обставини, для отримання репрезентативної картини імпорту з Білорусі і РФ доцільно скористатися даними за 2021 році (у поданні Держстату).

Дослідження товарної номенклатури імпорту з Білорусі та РФ у 2021 році (див. таблицю) дозволяє виділити такі ключові риси:

• сумарний обсяг імпорту з Білорусі та РФ становив 10,9 млрд дол. (Білорусь – 4,8 млрд, РФ – 6,1 млрд) або 15% від загального обсягу імпорту товарів в Україну;
• більше половини у загальному обсязі імпорту з двох країн займало паливо (сумарно 6,3 млрд дол. або 58% від загального обсягу);
• сумарна частка Білорусі та РФ в загальному обсязі імпорту палива в Україну становила 44%;
• друге місце в імпорті з Білорусі займали добрива (11,9% від загального обсягу імпорту з цієї країни і 34,4% від загального обсягу імпорту добрив в Україну);
• помітне місце в імпорті з обох країн займали такі позиції: "пластмаси, полімерні матеріали", "реактори ядерні, котли, машини" (що включає різноманітну продукцію машинобудування, побутову техніку і т. д.), "засоби наземного транспорту крім залізничного", "скло та вироби із скла" тощо. 

Незважаючи на відсутність офіційної заборони імпорту з Білорусі, необхідність розірвання торгівельних зв’язків з цією країною (за аналогією з РФ) є очевидною. І це було зрозуміло ще до початку повномасштабного вторгнення РФ.

Підтримання економічних зв’язків з Білоруссю (у грудні 2022 року імпорт становив 2,8 млн дол.) залишає можливість ввезення з її території навіть російських товарів.

Для заміщення імпорту з Білорусі та РФ товарами українського виробництва необхідним є розвиток кількох галузей переробної промисловості: нафтопереробка, хімічна промисловість, виробництво скла, машинобудування. 

Фактично, для вирішення цього "тактичного" завдання необхідне створення (розвиток) невеликої кількості дороговартісних виробництв.

Наступний рівень (можливість) – заміщення продукцією українського виробництва російського та білоруського експорту до країн ЄС. 

За словами заступника голови парламентського Комітету з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського, його обсяг становив 25 млрд дол. 

Безумовним пріоритетом економічної політики України в осяжному майбутньому має бути розвиток військово-промислового комплексу та пов’язаних з ним технологій подвійного використання. 

Загалом, драматична ситуація, що склалася, має стати поштовхом для розвитку української переробної промисловості. Це безальтернативний шлях для побудови сучасної економіки. 

Інструменти для досягнення результату давно відомі: захист права власності, створення банку розвитку, податкові стимули, локалізація в публічних закупівлях, підключення до мереж тощо. Корупційна складова в даному випадку може стати на заваді будь-яких планів та проектів . 

Так 10 млн доларів та 2 роки – такий термін та кошти вимагали в Україні за отримання дозволу на приєднання майбутнього підприємства з виробництва всім відомих "Байрактарів" до електричної мережі. 

Про це особисто в інтерв’ю журналістці Наталії Мосейчук розповів генеральний директор Baykar Defence - Халук Байрактар. 

Фінансове забезпечення процесу має свої особливості. Одна справа – створення нового виробництва, до чого може бути залучений, наприклад, іноземний капітал. Інша справа – забезпечення фінансовими ресурсами поточної діяльності підприємств. 

І в цьому питанні не обійтися без якісної зміни монетарної політики НБУ, оскільки підтримання ставок на надвисокому рівні (саме такий режим впродовж років застосовує НБУ) унеможливлює нормальне функціонування будь-якого бізнесу. 

Однак, як ми добре розуміємо, усі вищезазначені кроки неможливі без одного важливого чинника – політичної волі найвищого керівництва держави.