Почему о донатах нужно кричать? Пять веских причин

Розвиток культури благодійності в Україні прискорився із повномасштабним вторгненням росії в Україну. Середній благодійний внесок виріс у 9 разів у порівнянні з 2021 роком.

Втім, досі є прошарок людей, які упереджено ставляться до публічної благодійності та вважають, що про добрі справи треба мовчати, а пости про донати ніщо інше, ніж піар. Моя позиція кардинально інша. Розповім з чого все починалось.

Сімнадцять років тому я заснував компанію, що надає послуги з розробки SaaS (software-as-a-service) продуктів та їх окремих складових для бізнесів різноманітних індустрій, від державного сектору та видобувної галузі до онлайн навчання та медіа.

З першими успіхами з’явилась можливість будувати соціально-відповідальний бізнес та підтримувати тих, хто цього дійсно потребує. Прагнучи знайти нові партнерства, я багато подорожував Штатами та Європою, і саме там я вперше надихнувся на добрі справи.

Пам’ятаю як в Новому Орлеані місцеві пожежники ходили по кварталах із чоботом і закликали мешканців заповнити його, щоб зібрати кошти на лікування дітей з м’язовою дистрофією.

Реакція містян була неймовірною: кожен з перехожих робив пожертви з посмішкою на обличчі. Мені захотілось, щоб в Україні культура благодійності була такою ж розвиненою.

Проте благодійність в Україні аж ніяк не була мейнстримом на той час. Це зараз важко собі уявити солідну компанію, яка б не мала політики соціальної відповідальності та не залучала б своїх працівників до фандрейзингових ініціатив. Тоді Redwerk була чи не з перших IT-компаній середнього розміру, які займались філантропією регулярно.

Щоб надихати

Ці позитивні зміни були б неможливими, якщо б компанії займались благодійністю мовчки. Ніхто б не дізнався про їхню діяльність, про те, що допомагати потрібно і важливо, і ніхто не наважився б на перший крок.

Після 24 лютого я не знав чи вистоїть мій бізнес, чи залишаться з нами наші західні партнери. Ширилась інформація про чисельні звільнення працівників серед гігантів українського ринку та колапс деяких IT-компаній.

І серед цього шуму паніки та негативу я бачу пост свого давнього товариша Макса Лисака, засновника Mate Academy. В квітні він задонатив мільйон гривень у фонд Сергія Притули. А перед цим він пожертвував пів мільйона на ЗСУ у фонд "Повернись Живим" якраз напередодні повномасштабної війни.

А й справді, навіщо мені бізнес, якщо я втрачу свою країну? Після постів Макса я зрозумів, що допомога має бути регулярною і не вагався щодо правильності моїх рішень. В березні я також задонатив мільйон у фонд "Повернись Живим", а в квітні – у фонд Притули.

Чи задонатив би я на ЗСУ, якби я не побачив пост свого друга? Безперечно, але мабуть не так швидко, а в наш час оперативність грає надзвичайну роль.

Тому про свої донати я завжди розповідаю в соцмережах, знаючи що хоча б одну людину зі свого оточення я надихну зробити так само, ба навіть краще. Більше того, 49% людей дізнаються про благодійні ініціативи саме з соцмереж.

Щоб вражати

Завдяки звитязі українських воїнів та незламності духу всіх тих, хто непохитно працює в тилу на нашу перемогу, світ дізнався про зовсім іншу Україну.

Люди з інших країн почали захоплюватись нашою мужністю, працьовитістю, стресостійкістю, та жагою до свободи і справедливості.

Цей позитивний імідж країни потрібно й надалі плекати і підсилювати. Коли ми розповідаємо про донати, наші іноземні партнери переконуються, що ми мотивовані і готові працювати, а не лише покладаємось на допомогу ззовні.

Погодьтесь, клієнтам значно простіше йти на ризик співпраці з українськими компаніями, знаючи що вони долучаються до доброї справи, що вони опосередковано створюють робочі місця, і відповідно можливості для корпоративних та індивідуальних донатів.

Але мова не лише про клієнтів. За успішною компанією завжди стоять талановиті, свідомі, та небайдужі люди. Без програми соціальної відповідальності таких професіоналів привабити до команди буде неможливо.

Щоб пам'ятати

На дев’ятий місяць війни згадок про Україну в медіа стає все менше і менше. І це зрозуміло. Люди втомлюються від постійного негативу і поступово переключаються на інші речі. Відповідно, кількість пожертв та допомоги від іноземців зменшується.

Те ж саме відбувається і в Україні. Люди виснажуються, і тому додатковий стимул чи нагадування про те, що навіть п’ять-десять гривень важливі, і що допомога має бути регулярною, бо війна триває, точно не завадять.

Саме тому я вирішив, що кожного місяця виділятиму по мільйону гривень на ЗСУ, якщо не прямим донатом, то закупівлею всього необхідного через знайомих волонтерів та перевірені фонди.

Так, мої охоплення аудиторії в соцмережах не порівняти з охопленнями медіа гігантів, проте якщо кожен, хто задонатив, розповість про свій вчинок, сумарно це буде велика кількість людей.

Щоб залучати

Я настільки надихнувся розповідями знайомих про донати, що почав міркувати над тим, як залучити або вплинути на якомога більше людей, які не є частиною мого нетворку.

Саме з цих думок народилась ініціатива Redwerk for Ukraine. Ми поділили черговий благодійний мільйон від компанії між усіма працівниками, що виявили бажання взяти участь.

В результаті вийшло 25 тисяч гривень на кожного з сорока тіммейтів, що доєдналися. Вони змогли витратити ці кошти на власний розсуд, підтримавши рідних та друзів, що захищають нашу країну.

Обов’язковою умовою участі була публічність донатів та фінансова звітність. Потрібно було розповісти про акцію, сам донат, та додати квитанцію, опублікувавши пост у будь якій із соцмереж.

Детальніше я розповім про акцію в окремій колонці, але всі пости тіммейтів доступні в LinkedIn, Facebook, та Instagram за хештегом #redwerkforukraine.

Хоч працівники жертвували не власні, а корпоративні кошти, вони були залучені до самого процесу – закупівля необхідного, спілкування з волонтерами, перевірка обраного фонду, тощо. Чим вище рівень залученості, тим сильніше відчуття причетності і бажання робити більше.

Щоб розвивати

Заохочуючи працівників до благодійних ініціатив, ви не лише розвиваєте культуру благодійності на рівні окремого підприємства, а піднімаєте рівень свідомості та культури громадян в цілому.

Рано чи пізно якийсь працівник звільниться, але досвід участі в фандрейзингах чи організації благодійності він чи вона перенесуть в іншу компанію.

Я приємно вражений, коли нові члени моєї команди самостійно звертаються до колег, щоб ті підтримали ту чи іншу ініціативу. Це означає, що, по-перше, створені умови для безперешкодного і небюрократизованого спілкування, а по-друге, люди вже десь перейняли цей досвід і щиро діляться ним з іншими.

Двоє з наших працівників пішли служити в лави ЗСУ з перших днів війни. Я пишаюсь не лише їхнім вчинком, а й тим, що збори на допомогу їхніх підрозділів закриваються за лічені години. Усі зібрані кошти компанія подвоює, що додатково мотивує працівників, адже вони впевнені, що мета збору стовідсотково буде досягнута.

Війна забрала життя тисяч неймовірних українців, але разом із цими страшними втратами, наш соціум вийшов на новий рівень свідомості. Важливо зберегти ці здобутки і продовжувати в такому ж дусі, особливо після нашої перемоги, тому що з таким рівнем згуртованості реально відбудувати країну.

То ж не соромимось, ділимося історіями про свої донати, надихаємо один одного, і продовжуємо робити добрі справи. Тому що ми українці, і ми вистоїмо!